ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 638/15317/25

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до Вінницької митниці, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Вінницької митниці від 29.04.2025 у справі про порушення митних правил №0149/UA401000/2025, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 332 936,80 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 05 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вінницької митниці про скасування постанови.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, 26 лютого 2026 року позивачка через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, підтверджених належними та допустимими доказами.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що у строк, визначений Другим апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 12 травня 2026 року апелянтом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, недоліки апеляційної скарги не усунуто, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суд звернув увагу на те, що довідка про доставку до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху є належним і достовірним доказом вручення такого судового рішення стороні позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з указаною ухвалою, представник позивачки подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження по справі.

Спершу представник звертає увагу, що судом першої інстанції було роз`яснено порядок та строки апеляційного оскарження протягом 30 днів, тому ОСОБА_1 керувалась саме таким строком, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

Скаржник наголошує, що у травні 2026 року спостерігалась нестабільна робота ряду систем, зокрема, ВКЗ, Електронний суд, Дія (в частині доставки повідомлень про прийняті судові рішення, судові виклики тощо), що унеможливило повноцінну роботу, комунікацію, отримання документів.

Звертає увагу, що поштою представник та позивачка не отримували копію ухвали 12 травня 2026 року. На електронну пошту також не надходило копії такої ухвали. Натомість, посилання суду апеляційної інстанції на безальтернативність відправки листів лише до електронного кабінету не знаходять свого підтвердження в умовах сьогодення та потребують більш гнучкого підходу до їх трактування.

Підсумовуючи доводи касаційної скарги, представник позивачки зауважує, що суд апеляційної інстанції порушив п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, безпідставно не поновив пропущений строк, не врахував обставини, що були зазначені в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2026 року відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 25 червня 2026 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми й змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі та в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

За статтею 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому, згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Імперативні положення частини третьої статті 298 КАС України встановлюють обов`язок особи, яка звертається до суду з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.

Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюються спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що предметом спору цій справі є постанова у справі про порушення митних правил, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Копію рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05 лютого 2026 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 отримала в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» 14 лютого 2026 року, що не спростовується стороною позивачки.

Відповідно до частини 4 статті 286 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суть цих особливостей полягає у тому, що такі справи судом вирішуються у десятиденний строк, а за наслідками судового розгляду відразу проголошується повне судове рішення (без можливості відкласти складання його повного тексту, як це передбачено частиною третьою статті 243 КАС України), і саме з дня проголошення рішення суду у таких справа починає відлік встановлений у частині четвертій статті 286 КАС України десятиденний строк на його апеляційне оскарження.

Отже, у справах стосовно рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності КАС України встановлено спеціальний строк на апеляційне оскарження судових рішень (десять днів) і безальтернативний порядок його обчислення (з дня проголошення судового рішення), що виключає можливість застосування частини другої статті 295 КАС України щодо обов`язкового поновлення строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти (а в цій справі - десяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Водночас, оскільки стаття 286 КАС України не містить застережень щодо неможливості поновлення вказаного строку на апеляційне оскарження (не встановлює присічного строку, як наприклад, частина п`ята статті 270 КАС України), пропущений строк на апеляційне оскарження рішень судів, ухвалених з особливостями, установленими статтею 286 КАС України, може бути поновлений у загальному порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, після надання судом оцінки поважності зазначених скаржником причин його пропуску.

Так, зі змісту резолютивної частини рішення місцевого суду від 05 лютого 2026 року про відмову у задоволенні позову суд зазначив, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 червня 2022 у справі №300/1617/20 (яка також відноситься до категорії термінових у розумінні КАС України) надавав правову оцінку питанню поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у випадку роз`яснення судом першої інстанції у категорії термінових адміністративних справ загальних строків на оскарження судового рішення, а не спеціальних. Суд зазначив, що у такому разі сторона мала легітимні очікування на можливість оскарження судового рішення саме в установлений судом строк - тридцять днів. Суд апеляційної інстанції повинен ураховувати зумовлені роз`ясненням суду першої інстанції легітимні очікування відповідача щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою в установлений судом тридцятиденний строк. Принцип рівності перед законом і судом знаходить конкретне втілення у формуванні правового статусу суб`єкта адміністративного процесу й полягає в тому, що кожний його учасник має права та обов`язки, що є адекватними його процесуальному становищу. Одна сторона не повинна бути у привілейованому чи дискримінаційному становищі щодо іншої сторони.

У пункті 28 постанови від 09 червня 2022 року у справі № 300/1617/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважав помилковим застосування та роз`яснення загального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій категорії справ. Вказаний у КАС України спеціальний строк (десять днів) на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визначено у цій категорії справ законом.

Суд у цій постанові виснував, що за наявності встановлення поважних причин адміністративний суд може поновити пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Указані висновки неодноразово були підтримані Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2024 року у справі №332/3170/23, від 19 вересня 2024 року у справі №199/5123/23, від 21 грудня 2023 року у справі №947/11097/23 та інших.

Відповідно до обставин цієї справи, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд апеляційної інстанції констатував, що 05 лютого 2026 року Шевченківським районним судом міста Харкова ухвалено рішення, отже останній день подання апеляційної скарги 16 лютого 2026 року.

У цьому випадку, враховуючи висновки, висловлені у зазначеній вище постанові у справі №300/1617/20, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що, якщо суд першої інстанції указав у рішенні загальний строк для оскарження, а учасником справи подано скаргу в межах строку зазначеного судом, апеляційний суд зобов`язаний урахувати під час вирішення питання щодо дотримання процесуального строку, оскільки за таких обставин сторона діяла правомірно, покладаючись на них.

Відповідно до обставин цієї справи, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

05 лютого 2026 року Шевченківським районним судом міста Харкова ухвалено рішення у справі №638/15317/25, отже останній день подання апеляційної скарги 16 лютого 2026 року;

апеляційна скарга подана до Другого апеляційного адміністративного суду 26 лютого 2026 року, тобто після закінчення процесуального строку на апеляційне оскарження;

позивачка питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення не порушує, відповідного клопотання не надає.

Судом надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, підтверджених належними та допустимими доказами протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Так, відповідно до матеріалів справи клопотання про поновлення строків на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 12 травня 2026 року подано представником позивача через підсистему «Електронний суд» 27 травня 2026 року, зареєстровано в суді 28 травня 2026 року.

У цьому клопотанні представник позивача просив суд апеляційної інстанції поновити строк та врахувати, що:

згідно наявної інформації в системі «Електронний суд» рішення відправлене 14 лютого 2026 року о 06:32 год., тобто дата складання рішення не збігається з 05 лютого 2026 року;

апеляційну скаргу подано 26 лютого 2026 року;

у резолютивній частині рішення суду зазначено: «Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.».

Також представник позивача щодо отримання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року зазначав, що у травні 2026 року спостерігалась нестабільна робота ряду систем, зокрема, ВКЗ, Електронний суд, Дія (в частині доставки повідомлень про прийняті судові рішення, судові виклики тощо), що унеможливило повноцінну роботу, комунікацію, отримання документів.

Посилаючись на приписи п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції зазначив, що у визначений Другим апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 12 травня 2026 року апелянтом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, недоліки апеляційної скарги не усунуто, що свідчить про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Як убачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано позивачкою в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» 13 травня 2026 року о 00:50 (а.с.91,т.2). Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо не отримання ухвали суду апеляційної інстанції від 12 травня 2026 року.

Разом із тим, ураховуючи фактичні обставини цієї справи, зважаючи на те, що позивачка звернулась з апеляційною скаргою у межах тридцятиденного строку, тобто у строк, роз`яснений судом у цьому рішенні, суд апеляційної інстанції має ці обставини врахувати під час вирішення питання щодо дотримання процесуального строку.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху, послався на ч. 4 ст. 286 КАС України, установив, що останній день подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 05 лютого 2026 року є 16 лютого 2026 року та надав строк для подання заяви про поновлення строку.

У контексті наведеного Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі № 1-р(II)/2021 суд виснував:

«Конституційний Суд України вже зазначав, що "однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя)" (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).

"Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття "виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія), CDL-AD(2011)003rev, § 46, § 48].

Принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань" [спеціальне Дослідження Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеційська Комісія) "Мірило правовладдя" CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61].

Одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога сталості й послідовності приписів права. "Приписи права можна змінювати, утім, за умов, що суспільство знає про це наперед і бере участь в обговоренні, а також що не буде шкідливих наслідків для леґітимних очікувань" [спеціальне Дослідження Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеційська Комісія) "Мірило правовладдя" CDL-AD(2016)007, пункт II.B.4.60].».

Суд уважає за необхідне зважити і на принцип належного врядування (Good Governance). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа зачіпає такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, належним чином і якомога послідовніше (рішення ЄСПЛ у справі «Beyeler v. Italy»). Державні органи, включно із судами, не можуть отримувати вигоду чи карати громадянина за власні прорахунки.

З урахуванням зазначеного, а також зважаючи на роз`яснення суду першої інстанції щодо права на поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою учаснику справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення та якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач мав обґрунтовані очікування на прийняття його апеляційної скарги.

Крім того, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд для виконання вимог ухвали установив відповідний строк - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У цьому випадку Верховний Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 121 КАС України, яка регулює поновлення та продовження процесуальних строків, визначено, що установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження від 01 червня 2026 року, суд зазначив, що враховуючи дату доставки до електронного кабінету позивача ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (13 травня 2026 року о 00:50), а також дату закінчення десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги (25 травня 2026 року), який установлений судом, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження подане 28 травня 2026 року після закінчення строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ураховуючи, що станом на час прийняття рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження (01 червня 2026 року) у матеріалах справи знаходилася заява про усунення недоліків (28 травня 2026 року), яка подана з незначним пропуском строку та з урахуванням зазначення судом можливості оскарження судового рішення протягом 30 днів, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі відмова у відкритті апеляційного провадження, прийнята всупереч можливості суду продовжити строк на усунення недоліків, передбачений частиною другою статті 121 КАС України та є виявом надмірного формалізму.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою - скасувати, направивши справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд