ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/15500/13-ц

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р. С. (далі - приватний виконавець), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей-Колект», у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавцявід 19 червня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на виконання виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з неї боргу в розмірі 1 362 755,17 грн.

04 березня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1

28 травня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що приватний виконавець Варава Р. С. 19 червня 2024 року відкрив виконавче провадження на підставі повторно пред`явленого виконавчого документа до виконання, поданого у межах строку, передбаченого Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а тому діяв у спосіб та на підставі встановленої законом норми. Доводи апеляційної скарги про те, що постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року встановлено, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, не заслуговують на увагу, оскільки тією ж постановою встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2016 року не була ніким оскаржена, усі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання є правомірними. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, адже постановою приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. від 19 вересня 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2, а постановою приватного виконавця Варави Р. С. від 19 червня 2024 року відкрито інше виконавче провадження - № НОМЕР_3 на підставі повторно пред`явленого виконавчого документа до виконання.

18 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди залишили поза увагою те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (кінцевий - до 13 листопада 2015 року) було пропущено стягувачем ще в 2016 році. Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц) встановлено, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустивстрок пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Апеляційний суд тлумачить цю норму, що не може бути розпочате знову саме виконавче провадження № НОМЕР_2, а постановою приватного виконавця від 19 червня 2024 року відкрито інше виконавче провадження - № НОМЕР_4. Однак ці виконавчі провадження не є відмінними, адже стосуються одного й того ж виконавчого листа.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі № 759/15500/13-ц рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» борг у розмірі 170 090,85 дол. США, що еквівалентно 1 359 536,17 грн, та 3 219,00 грн сплаченого судового збору, а всього 1 362 755,17 грн.

18 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Чубаревим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.

12 березня 2020 року головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумовою Н. І. винесено постанову про повернення виконавчого документа № НОМЕР_5 стягувачу за його заявою.

27 березня 2020 року приватним виконавцем Бережним Я. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.

15 липня 2021 року приватним виконавцем Бережним Я. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа № НОМЕР_6 стягувачу за його заявою.

17 вересня 2021 року приватним виконавцем Мойсеєнко Д. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва.

Наведена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17 вересня 2021 року оскаржувалася ОСОБА_1 .

Київський апеляційний суд постановою від 15 березня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року, в задоволенні скарги відмовив. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустив строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа у справі № 759/15500/13-ц, що залишилось поза увагою державного виконавця, який відкрив виконавче провадження постановою від 18 березня 2016 року. Проте ця постанова не була оскаржена і є чинною, тому всі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.

17 липня 2023 року приватним виконавцем Мойсеєнком Д. П. повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, з огляду на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.

19 вересня 2023 року вказане виконавче провадження було закінчене у зв`язку з непред`явленням стягувачем до виконання оригіналу виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва.

Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17 липня 2023 року ОСОБА_1 також оскаржувала. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд зазначив, що на момент звернення заявниці до суду виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено.

19 червня 2024 року приватним виконавцем Варавою Р. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 753/50011 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який діяв на момент ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

У цій справі рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, було ухвалено 14 жовтня 2014 року та набрало законної сили 13 листопада 2014 року.

Виконавчий лист № 759/15500/13-ц виданий 27 лютого 2015 року. Строк пред`явлення виконавчого листа для виконання зазначено до 13 листопада 2015 року.

18 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Чубаревим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.

Тобто на момент звернення стягувача до виконавчої служби строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання вже сплив.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «Кей Колект» до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання після його видачі 27 лютого 2015 року, як і не містять ухвали суду щодо вирішення зазначеного питання.

Отже, строк пред`явлення виконавчого листа № 759/15500/13-ц від 27 лютого 2015 рокусплив 13 листопада 2015 року та не був поновлений судом.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання лише у випадку, якщо таке пред`явлення виконавчого документа до виконання відбулося в межах строків, визначених частинами першою, другою статті 22 Закону № 606-XIV.

У цій справі таких обставин не встановлено. Звернення ТОВ «Кей Колект» до приватних виконавців із заявою про примусове виконання рішення суду в 2020 та 2024 роках не впливає на перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який сплив 13 листопада 2015 року та не був поновлений судом.

Такі ж висновки в подібних правовідносинах висловлені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2025 року в справі № 2-5723/2010 та від 19 лютого 2025 року в справі № 2-2293/11.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц щодо цих же правовідносин сторін у межах перегляду справи про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17 вересня 2021 року зробив протилежний висновок. Зазначив, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустив строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа в справі № 759/15500/13-ц, що залишилось поза увагою державного виконавця, який відкрив виконавче провадження постановою від 18 березня 2016 року. Проте ця постанова не була оскаржена і є чинною, тому всі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.

Тобто колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вважала превалюючим установлений факт спливу строку пред`явлення до виконаннявиконавчого листа № 759/15500/13-ц від 27 лютого 2015 року до дати первісного звернення стягувача до виконавцята вимоги частини другої статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц висновок щодо регулювання спірних правовідносин не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню статей 22-24 Закону № 606-XIV, а вирішення цієї справи ускладнюється наявністю правового висновку щодо регулювання спірних правовідносин, викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передавав на розгляд Об`єднаної палати справу № 759/15500/13-ц для відступу від висновку щодо застосування статей 22-24 Закону № 606-XIV, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц.

02 березня 2026 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою повернув справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, посилаючись на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду порушив питання про відступ від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у цій же справі, що не є підставою для передачі такої справи на розгляд Об`єднаної палати.

20 травня 2026 року з метою усунення суперечностей у практиці вирішення спірного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, оскільки іншого способу для вирішення описаної правової проблеми, окрім передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, немає, визначений статтею 403 ЦПК України механізм відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не охоплює випадку, коли потрібно відступати від правового висновку, викладеного Верховним Судом у цій же справі під час перегляду попередньо ухвалених судових рішень.

24 червня 2026 рокуВелика Палата Верховного Суду повернула справу колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду з тих підстав, що колегія не має труднощів щодо застосування чи тлумачення у спірних правовідносинах вказаних вище норм матеріального права, адже вона сформувала власну правову позицію щодо цього питання з посиланням, зокрема, на висновки, викладені у постановах від 30 липня 2025 року в справі № 2-5723/2010 та від 19 лютого 2025 року в справі № 2-2293/11. Стаття 403 ЦПК України не містить обмежень, які забороняють палаті, об`єднаній палаті касаційного суду або Великій Палаті Верховного Суду відступати від висновків відповідних колегій касаційного суду, висловлених раніше у тій самій справі, яка передана на розгляд палати.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вухвалі про передання справи колегія суддів Касаційного цивільного суду не обґрунтувала причин, з яких у разі незгоди з висновками, викладеними у постанові від 28 червня 2023 року в цій справі, питання відступу від них не може вирішити Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку, встановленому частиною другою статті 403 ЦПК України, а також не покликалась на необхідність узгодження висновків Верховного Суду, зроблених касаційними судами різних юрисдикцій у подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність виключної правової проблеми у цій справі, яку може вирішити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Судуяк належний суд.

Отже, стаття 403 ЦПК України не регулює ситуацію, коли колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновком щодо застосування норми матеріального права, викладеним іншою колегією суддів цього ж касаційного суду в раніше ухваленій постанові у тій самій справі, а не в іншій справі за подібних правовідносин.

Колегія суддів у цій справі вчинила усі можливі процесуальні дії щодо вирішення правової проблеми через наявність висновку про застосування статей 22-24 Закону № 606-XIV, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц. Проте і Об`єднана палата Касаційного цивільного суду, і Велика Палата Верховного Суду ухилилися від вирішення цієї правової проблеми, пославшись на прогалини в процесуальному законі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2025 року в справі № 2-5723/2010 та від 19 лютого 2025 року в справі № 2-2293/11, та обставин про те, що виконавчий документ у справі № 759/15500/13-ц пред`явлено до виконання поза межами визначених строків, Верховний Суд висновує про наявність підстав для задоволення скарги про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця від 19 червня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на виконання виконавчого листа № 759/15500/13-ц,виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект»боргу в розмірі 1 362 755,17 грн.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон № 1404-VIII, статтею 12 якого визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Верховний Суд висновує, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання в цій справі сплив 13 листопада 2015 року, тобто за дії Закону № 606-XIV, тому норми Закону № 1404-VIII незастосовні для обрахунку зазначеного строку, що суди під час розгляду справи не врахували.

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до помилкового вирішення вимог скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

ОСОБА_1 за оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду сплатила 605,60 грн, за подання апеляційної та касаційної скарг на судові рішення по суті розгляду скарг - по 605,60 грн, всього сплатила судового збору - 1 816,80 грн, які підлягають стягненню з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р. С.

Керуючись статтями 389, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду