ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/9157/25

У червні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Смітюх В. В., звернулася зі скаргою на дії, рішення державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Скарга мотивована, що на виконанні в Хаджибейському відділі ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) перебуває судовий наказ Малиновського районного суду м Одеси від 31 травня 2021 року по справі № 521/7117/21 про стягнення з 19 травня 2021 року з батька ОСОБА_2 на користь матері ОСОБА_1 аліментів (періодичних платежів) на утримання дитини у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) боржника, однак не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 розмірів прожиткових мінімумів дитину відповідного віку. Станом на момент подання цієї скарги примусове виконання судового рішення в межах вказаного виконавчого провадження № НОМЕР_4 здійснюється старшим державним виконавцем Хаджибейському відділі ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Галанчуком О. М.

Виконавцем вжито належних і необхідних заходів щодо перевірки інформації шляхом отримання повних відомостей з приводу можливих порушень боржником своїх обов`язків при виконанні судового рішення, та встановлено, що боржник довгий час (більше 3 років) ухиляється від сплати аліментів у належному розмірі, а саме не повідомляє виконавця про наявність доходів, зміну місця роботи, придбання та продаж майна, не з?являється за викликами виконавця, не подає декларацію тощо. Результатом такої поведінки боржника стала заборгованість зі сплати аліментів на дитину в розмірі більшому ніж 400 тисяч гривень. Встановивши належним чином зазначені обставини, отримавши від компетентних органів влади та роботодавців інформацію про доходи боржника, виконавцем було вжито належних, законних та дієвих заходів щодо боржника, метою яких є належне виконання судового рішення у формі судового наказу, зокрема, щодо боржника в межах ВП НОМЕР_5 застосовано обмеження у керуванні транспортними засобами, що накладене постановою старшого державного виконавця Галанчука О. М. від 30 квітня 2025 року.

Боржник, з метою тиску на виконавця, подав начальнику ВДВС скарги від 30 квітня 2025 року, від 02 травня 2025 року на дії виконавця в частині незаконного, на думку боржника, обмеження права керування транспортним засобом, посилаючись на наявність у нього інвалідності та додаючи в тексті скарги деякі неіснуючі норми права, плутаючи частини статей закону, а також змінюючи синтаксичний склад існуючих норм права для обґрунтування своєї позиції по скарзі.

В подальшому постановою старшого державного виконавця Галанчука О. М. від 13 травня 2025 року обмеження боржника у керуванні транспортними засобами скасовано. Зазначена постанова старшого державного виконавця Галанчука О. М. порушує права у зазначеному виконавчому провадженні та прийнята з порушенням приписів статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» і за відсутності підстав для скасування вказаного обмеження, у зв`язку з чим вважає, що зазначену постанову необхідно скасувати та зобов`язати виконавця повторно обмежити боржника у праві користування транспортними засобами. Боржником не надано жодних доказів існування будь-якого зв`язку між його інвалідністю та необхідністю використання автомобіля, а надана зі скаргою копія посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та пенсійного посвідчення не дає можливості встановити ані причину інвалідності, ані обставини щодо існування компенсаційного зв`язку між автомобілем та порушеними функціями життєдіяльності боржника. Зазначене виключає можливість законного скасування обмежень, раніше накладених на боржника постановою старшого державного виконавця Галанчука О. М. від 30 квітня 2025 року про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, у зв?язку з чим таке скасування, що було здійснене оскаржуваною постановою є протиправним, а постанова старшого державного виконавця Галанчука О. М. від 13 травня 2025 року підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправними рішення та дії старшого державного виконавця Хаджибейського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Галанчуком О.М. щодо винесення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 постанови про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року;

скасувати постанову старшого державного виконавця Хаджибейського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Галанчука О. М. про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4;

зобов`язати старшого державного виконавця Хаджибейського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Галанчука О. М. повторно вжити заходів щодо обмеження боржника у керуванні транспортними засобами в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси в складі судді Ганошенка С. А., від 26 червня 2025 року (повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 26 червня 2025 року) у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом;

судом встановлено, що, отримавши 06 травня 2025 року від боржника скаргу на дії виконавця, до якої додано, зокрема, копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 14 червня 2023 року, та згідно з яким боржник є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, виконавець скасував постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30 квітня 2025 року, оскільки наявні обмеження, передбачені пунктом 1 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», - 13 травня 2025 року, копію якої надіслано до Єдиної інформаційної системи МВС України та сторонам до відома (а. с. 90). Суду надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 24 квітня 2018 року Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР, відповідно до якого ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_2 потребує регулярних поїздок на лікування та для придбання ліків до м. Одеси;

на думку суду, викладені в скарзі факти, а також повторне вжиття заходів щодо обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 ніяк не вплинуть на погашення заборгованості, оскільки обов`язок боржника - виконувати рішення суду (тобто судовий наказ № 521/7117/21, виданий 31 травня 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 19 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 );

тому суд дійшов висновку, що накладення обмеження на ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами буде порушенням частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останній є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується матеріалами справи. Тому скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року - залишити без руху та запропонувати скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в тексті ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну, апеляційний судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

оскаржувану ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси постановлено 26 червня 2025 року, апеляційну скаргу зареєстровано судом апеляційної інстанції 12 серпня 2025 року згідно штампу вхідної кореспонденції, тобто поза межами строку апеляційного оскарження;

звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржником долучено накладну служби кур`єрської доставки ODS 048 - 129430 від 09 липня 2025 року. З цієї накладної вбачається, що відсутній опис вкладення з датою прийняття поштового відправлення, відсутній фіскальний чек про оплату та відомості про відповідальну особу, яка прийняла відправлення із проставлення підпису такої, проте наявний штамп проставлений невідомою особою-підприємцем;

правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, визначено порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними (далі Правила № 270). Відповідно до пункту 6 Правил, оператор поштового зв`язку для оформлення приймання, перевезення, доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів та здійснення інших пов`язаних з цим виробничих операцій повинен мати штампувальні поштові пристрої, інші засоби поштового зв`язку, перелік і порядок застосування яких установлюється Мінінфраструктури. Передача в користування іншим операторам поштового зв`язку, фізичним і юридичним особам штампувальних поштових пристроїв забороняється. Оператори поштового зв`язку під час надання послуг поштового зв`язку застосовують штампувальні поштові пристрої, відбитки яких відмінні від відповідних пристроїв національного оператора поштового зв`язку. Згідно пунктом 73 Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення. Крім того, згідно нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2. Де «Д» - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, а «1, 2, 3» - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення;

відповідно до статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок», оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку;

тобто, за наслідком здійснення поштового відправлення апеляційної скарги за допомогою кур`єрської служби у скаржника повинна бути квитанція, касовий чек тощо, в якому в обов`язковому порядку зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Таким чином, з огляду на викладене, а саме відсутність на накладній кур`єрської служби доставки відомостей щодо відповідальної особи за відправку, наявність незаповнених полів, опису вкладення із зазначенням дати прийняття до відправлення та квитанції про отримання на відправку, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати скаржнику строк на усунення недоліків, визначених вказаною ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху;

при цьому, апеляційний суд вважав за необхідне роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання скаржником недоліків апеляційної скарги, визначених даною ухвалою суду, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з необхідністю витребування матеріалів цивільної справи. Матеріали цивільної справи надійшли на адресу апеляційного суду.

апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2025 року залишив апеляційну скаргу без руху, надавши строк для усунення її недоліків, а саме - надання квитанції, касового чека тощо, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дату та вид послуги, її вартість.

копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримала 15 жовтня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;

31 жовтня 2025 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, яка була направлена засобами служби кур`єрської доставки 24 жовтня 2025 року і до якої долучено квитанцію до прибуткового касового ордера № 77 від 09 липня 2025 року. З огляду на викладене, скаржник у повній мірі усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 вересня 2025 року;

відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з частиною третьою статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день;

оскаржувана ухвала суду постановлена 26 червня 2025 року. Останнім днем строку на подання апеляційної скарги є 11 липня 2025 року. Апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції 09 липня 2025 року засобами служби кур`єрської доставки, а зареєстровано апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції 12 серпня 2025 року згідно зі штампом вхідної кореспонденції. Отже, апеляційна скарга подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року скасуовано та ухвалено нове судове рішення;

скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

визнано дії старшого державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Галанчук О.М. щодо винесення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 постанови про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року протиправними;

скасовано постанову старшого державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Галанчука О. М. про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

в іншій частині скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалюючи постанову, суд вважав, що накладення обмеження на ОСОБА_2 у праві керування транспортирними засобами буде порушенням частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останній має інвалідність ІІ групи, що підтверджується матеріалами справи, а тому скарга задоволенню не підлягає;

апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки державний виконавець скасовуючи тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не надав належної оцінки доказам, наданим ОСОБА_2 , на підтвердження винятків, передбачених частиною десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», обмежившись посиланням на те, що заявник є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому вказана стаття містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, оскільки застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», направлені на належний захист прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку зі стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів;

при застосуванні частини десятої статті 71 Закону № 1404-VIII, суди мають надавати належну правову оцінку доказам, наданим заявником (боржником) на підтвердження винятків, коли не може бути застосоване тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами, та заявленим ним доводам (постанови Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 1601/12280/2012 (провадження № 61-10095св22), від 20 вересня 2021 року у справі №454/586/20 (провадження №61-7359св21), від 27 листопада 2024 року у справі № 496/3889/19 (провадження № 61-8115св24));

суд першої інстанції, надаючи правову оцінку спірній постанові державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 вказав про законність цієї постанови. Проте, судом не перевірено існування підстав для застосування частини десятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ, яка встановлює випадки, коли не може бути застосоване тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами;

з матеріалів справи убачається, що переконливих обставин, які б виключали можливість застосування до ОСОБА_2 вказаного обмеження, передбачених частиною 10 статті 71 зазначеного Закону, зокрема використання транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю, за яких останній має потребу у використанні транспортного засобу саме із у зв`язку з зазначеним, боржником не наведено. Не долучено до матеріалів індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, а також доказів, що підтверджують необхідність у виконанні такої програми за допомогою транспортного засобу, та доказів наявності медичних показань для забезпечення автомобілем і відсутності протипоказань для керування ним. Сам факт наявності інвалідності в особи, не є підставою щодо не застосування до неї обмеження у керування транспортним засобом, яке передбачено пунктом 2 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, посилання ОСОБА_2 на те, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та існування обмеження його у праві керування транспортними засобами порушує положення пункту 2 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки боржником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження винятків, визначених у частині десятій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Доказів використання транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю ОСОБА_2 суду не надано.

враховуючи не спростовані ОСОБА_2 обставини щодо наявності у нього боргу зі сплати аліментів, беручи до уваги недоведеність обставин про те, що встановлене обмеження у праві керування транспортними засобами позбавляє боржника в отриманні належної медичної допомоги, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії, рішення державного виконавця та зобов`язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню. Разом із тим вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання старшого державного виконавця Хаджибейського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Галанчука О. М. повторно вжити заходів щодо обмеження боржника у керуванні транспортними засобами в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 не підлягає задоволення, у зв`язку з тим, що постанова старшого державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Галанчука О. М. про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року підлягає скасуванню.

апеляційний суд вважав, що ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким дії старшого державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Галанчук О. М. щодо винесення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 постанови про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Галанчука О. М. про скасування обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 13 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4. В іншій частині скарги слід відмовити.

Аргументи учасників справи

14 червня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5., на постанову Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року, в якій просив:

постанову апеляційного суду від 23 квітня 2026 року скасувати повністю;

ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року залишити в силі;

у разі незгоди суду касаційної інстанції з доводом I цієї скарги - справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

апеляційний суд неправомірно відкрив провадження за апеляційною скаргою, поданою з порушенням встановленого законом строку. Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено;

апеляційна скарга ОСОБА_1 на цю ухвалу датована 09 липня 2025 року. За твердженням скаржниці, вказана скарга була передана нею для доставки кур`єрській службі «ODS» (фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 ) того ж дня - 09 липня 2025 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 17 від 09 липня 2025 року на суму 400 грн. Разом з тим, відповідно до реєстраційної картки вхідного документа, апеляційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Одеського апеляційного суду лише 12 серпня 2025 року за вхідним № 22904/25-Вх;

відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок», оператор поштового зв`язку - суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку. Статтею 14 цього Закону передбачено повідомний порядок внесення відомостей про таких суб`єктів до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, що ведеться Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, та є відкритим і загальнодоступним. За відомостями Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) до зазначеного реєстру не внесений та не має права надавати послуги поштового зв`язку на території України. Таким чином, державні органи не мають права приймати кореспонденцію поштового зв`язку від суб`єкта, який не входить до переліку операторів поштового зв`язку;

відповідно, кореспонденція, передана ОСОБА_1 вказаному суб`єкту 09 липня 2025 року, не є поштовим відправленням у розумінні Закону України «Про поштовий зв`язок», а дата такої передачі не може визначати день подання апеляційної скарги до суду. Єдиною юридично значимою датою подання апеляційної скарги ОСОБА_1 є дата її фактичного надходження до Одеського апеляційного суду - 12 серпня 2025 року.

зі змісту самої апеляційної скарги вбачається, що станом на дату її підписання (09 липня 2025 року) ОСОБА_1 та її представник вже мали в розпорядженні повний текст оскаржуваної ухвали від 26 червня 2025 року, детально аналізуючи його зміст. Відповідно, навіть за умови обчислення п`ятнадцятиденного строку від найпізнішої можливої дати - 09 липня 2025 року, такий строк спливав 24 липня 2025 року. Фактичне надходження апеляційної скарги до суду 12 серпня 2025 року свідчить про пропуск встановленого законом строку апеляційного оскарження;

ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху саме у зв`язку з необхідністю перевірки наявності підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження - тобто апеляційний суд на момент постановлення цієї ухвали вже виходив з факту пропуску строку;

ухвалою від 18 вересня 2025 року апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_1 надати докази обставин відправлення апеляційної скарги. На виконання цієї вимоги ОСОБА_1 31 жовтня 2025 року подала заяву про усунення недоліків, додавши ту саму квитанцію ФОП ОСОБА_4 від 09 липня 2025 року, та заявила альтернативне клопотання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на те, що пропуск строку стався з причин, які не залежали від її волі, - незнання вимог законодавства щодо реєстрації операторів поштового зв`язку. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою;

незалежно від мотивів ухвали від 04 листопада 2025 року, вона прийнята з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке. Якщо в основу ухвали від 04 листопада 2025 року покладено висновок про подання апеляційної скарги у встановлений строк (з огляду на дату передачі кореспонденції кур`єру - 09 липня 2025 року), такий висновок суперечить наведеним положенням Закону України «Про поштовий зв`язок» та статті 354 ЦПК України, оскільки правило про визначення дня подання процесуального документа за датою його здачі для відправлення застосовується виключно до відправлень, прийнятих оператором поштового зв`язку, яким ФОП ОСОБА_4 не є. Апеляційний суд мав можливість і повинен був перевірити цей факт за загальнодоступними відомостями Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, проте цього не зробив, застосувавши норму права без встановлення обставини, що має вирішальне значення для її застосування. Якщо в основу ухвали від 04 листопада 2025 року покладено поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження з підстав, наведених ОСОБА_1 у заяві від 31 жовтня 2025 року, такий висновок суперечить частині першій статті 358 ЦПК України та усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише обставини, що об`єктивно унеможливлювали вчинення процесуальної дії та не залежали від волі особи. Вибір способу та суб`єкта доставки кореспонденції повністю перебуває в межах контролю самої особи та її представника, а незнання вимог законодавства, тим більше особою, яка діє через професійного представника-адвоката, не може визнаватися поважною причиною пропуску процесуального строку;

за таких обставин, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою з порушенням встановленого статтею 354 ЦПК України строку за відсутності законних підстав для його поновлення, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправомірного перегляду законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції від 26 червня 2025 року, яка набрала законної сили, та ухвалення замість неї незаконної постанови. Зазначене порушення є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року;

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року відмовлено.

10 серпня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року:

копії документів (копію апеляційної скарги ОСОБА_1 від 09 липня 2025 року з додатками (квитанції кур`єрської служби ФОП ОСОБА_4 від 09 липня 2025 року), Excel-файл з Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, в якому відсутні відомості щодо ФОП ОСОБА_4 як суб`єкта надання послуг поштового зв`язку, копію заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги від 24 жовтня 2025 року з додатком, копію постанови Хаджибейського ВДВС у м. Одесі від 12 травня 2026 року в межах ВП № НОМЕР_5, копію відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 11 березня 2026 року № 4504/03.2-06 щодо переліку виконавців у ВП № НОМЕР_5 та фактичних адрес виконавчого відділу, копію відповіді Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 02 травня 2025 року № 01/01-39/107, докази отримання виконавцем відповідей від ДПС та ПФУ від 03 січня 2024 року (листи)) повернуто ОСОБА_2 ;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц; від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21; від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц; від 17 липня 2024 року у справі № 755/13926/21; від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18; від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Касаційний суд вже зауважував, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що не продовжував строк на усунення недоліків апеляційної скарги; якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 1527/20068/12 (провадження № 61-4624св24) вказано що:

«57. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2023 року отримано представницею заявниці під розписку 15 листопада 2023 року, а тому з огляду на положення частини другої статті 354 ЦПК України вона мала право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів - до 15 грудня 2023 року, однак апеляційна скарга надійшла до суду 26 грудня 2023 року, тобто з пропуском процесуального строку.

58. До апеляційної скарги додано накладну кур`єрської служби доставки №1018 без розрахункового документа на підтвердження надання послуг поштового зв`язку, відповідно до якої 14 грудня 2023 року о 11:30 год., неідентифікованою службою доставки здійснено відправлення пакету з такими реквізитами: відправник - ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 , одержувач: Одеський апеляційний суд, адреса: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24 А, опис вкладеного: апеляційна скарга на рішення від 20 вересня 2023 року по справі №1527/20068/12.

59. З надісланої на адресу апеляційного суду 19 лютого 2024 року копії накладної кур`єрської служби доставки №1018 убачається, що 14 грудня 2023 року об 11:30 год. Товариством з обмеженою відповідальністю «Двадцять п`ять годин» ЄДРПОУ 37585398 здійснено відправлення поштового відправлення з такими реквізитами: відправник - ОСОБА_6 , адреса: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 76, оф. 26, одержувач: Одеський апеляційний суд, адреса: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24 А, опис вкладеного: апеляційна скарга на рішення від 20 вересня 2023 року по справі №1527/20068/12. Вказана копія накладної містить відмітку (штамп) Одеського апеляційного суду та підпис уповноваженої службової особи про отримання цієї кореспонденції 26 грудня 2023 року.

60. Апеляційним судом установлено, що ТОВ «Двадцять п`ять годин» здійснює поштово-кур`єрську діяльність за КВЕД 53.20 «Інша поштова та кур`єрська діяльність» (основний вид діяльності), про що міститься відповідна інформація на сайті Міністерства юстиції України.

61. Відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, ведення якого покладено згідно з частиною шостою статті 8 Закону України «Про поштовий зв`язок» на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, ТОВ «Двадцять п`ять годин» є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку (рішення НКРЗІ від 01 грудня 2020 року №460). Згідно з цим реєстром до переліку послуг, які надаються ТОВ «Двадцять п`ять годин», належать: «приймання поштових відправлень; обробка поштових відправлень; перевезення поштових відправлень; доставка (вручення) поштових відправлень; виконання доручень користувачів щодо поштових переказів».

63. З наданої копії накладної №1018 убачається, що така не містить відбитку календарного штемпеля.

64. Крім того, на усунення недоліків апеляційної скарги заявницею було надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 180 від 14 грудня 2023 року, яка виготовлена друкарським способом та відомості внесені до неї, заповнені у ручному режимі. Згідно з цією квитанцією ТОВ «Двадцять п`ять годин» прийняло від ОСОБА_6 на підставі кур`єрської накладної №1018 від 14 грудня 2023 року суму 150,00 грн. Квитанція містить підпис головного бухгалтера та відбиток печатки ТОВ «Двадцять п`ять годин».

65. Враховуючи, що згідно з Правилами розрахунковий документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, за формою та змістом має відповідати вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 (далі - Положення), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що надана заявницею копія квитанції до прибуткового касового ордеру №180 від 14 грудня 2023 року не містить реквізитів, наявність яких є обов`язковою.

66. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що до апеляційної скарги не було додано належного розрахункового документу на підтвердження оплати послуги зв`язку.

67. Також апеляційний суд правильно зазначав, що копії накладної кур`єрської служби доставки не містять ідентифікатора поштових відправлень, за допомогою використання якого було б можливо перевірити дату відправлення кореспонденції.

68. Серед іншого слід зазначити, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання / відправлення поштового відправлення є поштовий конверт із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання та відправлення кореспонденції.

74. З огляду на вказане вище у сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість визначити дійсну дату звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою до суду, що перешкоджає суду апеляційної інстанції вирішити питання про поновлення процесуального строку на подання скаржницею апеляційної скарги».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року в справі № 520/13382/24 (адміністративне провадження № К/990/35571/25) вказано, що:

«43. За перевіркою матеріалів справи вбачається, що 02 травня 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Ісмаілов Р.Г. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. На обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача зазначив, що на підставі частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

44. Оцінивши вказані доводи, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.

45. Так, суд апеляційної інстанції вказав на невідповідність накладної № 2107 служби кур`єрської доставки «Кур`єрсько-поштовий сервіс» ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, оскільки не містить відбитку календарного штемпеля. Накладна служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

46. Верховний Суд погоджується із таким висновком суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

47. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, положеннями яких передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватися розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту. Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

48. Отже, накладна служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

49. Таких висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 02 жовтня 2024 року у справі № 1527/20068/12 та від 23 грудня 2025 року у справі № 420/15308/24».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в справі №420/254/20 (адміністративне провадження № К/9901/45925/21) зазначено, що:

«24. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

25. Як вбачається з матерів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 30 серпня 2021 року в порядку письмового провадження, копію якого відповідач отримав 31 серпня 2021 року.

26. Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження є 30 вересня 2021 року.

27. Проте, апеляційну скаргу відповідач надіслав до суду першої інстанції 07 жовтня 2021 року, тобто поза межами установленого строку.

28. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що апеляційна скарга направлена до суду першої інстанції у межах строку, а саме - 29 вересня 2021 року, долучивши копію квитанції Служби кур`єрської доставки ODS 048 №5126236 із відтиском печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 .

29. Відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

30. У статті 1 Закону України від 04 жовтня 2001 року № 2759-III «Про поштовий зв`язок (далі - Закон №2759-III) визначені наступні поняття: поштовий зв`язок - приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій; оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

31. Суд апеляційної інстанції зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здійснює поштово-кур`єрську діяльність. Водночас він не зареєстрований у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, що свідчить про направлення апеляційної скарги неповноважним оператором поштового зв`язку, а відтак ставить під сумнів її направлення саме 29 вересня 2021 року.

32. Суд апеляційної інстанції зауважив, що копія квитанції Служби кур`єрської доставки ODS 048 №5126236 оформлена неналежним чином, оскільки не містить всіх необхідних реквізитів. Оскільки таке відправлення є платною послугою, відповідач мав можливість надіслати до суду фіскальний чек, який підтверджував би дату його здійснення.

33. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки направлення апеляційної скарги не повноважним оператором поштового зв`язку без належного оформлення не може свідчити про факт звернення відповідача до суду у межах установленого строку».

Касаційний суд вже акцентував увагу, що слід розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість як за сферою застосування, так і наслідками. Матеріальна добра совість регулюється, зокрема, пунктом 6 статті 3 ЦК України, а процесуальна, зокрема, статтею 44 ЦПК України. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України). Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).

У справі, що переглядається:

ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси постановлена 26 червня 2025 року (повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 26 червня 2025 року) при залишенні без руху апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що апеляційну скаргу зареєстровано судом апеляційної інстанції 12 серпня 2025 року згідно зі штампом вхідної кореспонденції, тобто поза межами строку апеляційного оскарження; звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржником долучено накладну служби кур`єрської доставки ODS 048 - 129430 від 09 липня 2025 року. З цієї накладної вбачається, що відсутній опис вкладення з датою прийняття поштового відправлення, відсутній фіскальний чек про оплату та відомості про відповідальну особу, яка прийняла відправлення із проставленням підпису такої, проте наявний штамп, проставлений невідомою особою-підприємцем; за наслідком здійснення поштового відправлення апеляційної скарги за допомогою кур`єрської служби у скаржника повинна бути квитанція, касовий чек тощо, в якому в обов`язковому порядку зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Таким чином, з огляду на викладене, а саме відсутність на накладній кур`єрської служби доставки відомостей щодо відповідальної особи за відправку, наявність незаповнених полів, опису вкладення із зазначенням дати прийняття до відправлення та квитанції про отримання на відправку, апеляційний суд вважав за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати скаржнику строк на усунення недоліків, визначених вказаною ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху;

при відкритті апеляційного провадження апеляційний суд зазначив, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримала 15 жовтня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; 31 жовтня 2025 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, яка була направлена засобами служби кур`єрської доставки 24 жовтня 2025 року і до якої долучено квитанцію до прибуткового касового ордера № 77 від 09 липня 2025 року. З огляду на викладене, скаржник у повній мірі усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 вересня 2025 року; оскаржувана ухвала суду постановлена 26 червня 2025 року. Останнім днем строку на подання апеляційної скарги є 11 липня 2025 року. Апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції 09 липня 2025 року засобами служби кур`єрської доставки, а зареєстровано апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції 12 серпня 2025 року згідно зі штампом вхідної кореспонденції. Отже, апеляційна скарга подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження рішення суду;

як свідчить аналіз картки руху документу (ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року) в підсистемі «Електронний суд» це судове рішення було доставлене адвокату стягувачки ОСОБА_1 - Смітюху В. В. в його електронний кабінет 27 червня 2025 року о 04:46;

в матеріалах справи міститься апеляційна скарга, підписана ОСОБА_1 із зазначенням дати 09 липня 2025 року (а. с. 125), яка зареєстрована апеляційним судом 12 серпня 2025 року за вхідним № 22904/25-Вх (а. с. 117); до апеляційної скарги долучено копію накладної служби кур`єрської доставки ODS 048 - 129430 від 09 липня 2025 року, заповнену від руки, та скріплену печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а. с. 127); ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 18 вересня 2025 року отримана ОСОБА_1 15 жовтня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а. с. 143); заява про усунення недоліків апеляційної скарги із зазначенням дати 24 жовтня 2025 року (а. с. 146), яка зареєстроване апеляційним судом 31 жовтня 2025 року (а. с. 145); до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги додано квитанцію від 09 липня 2025 року до прибуткового касового ордера фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а. с. 147); у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, вказано що заявник в момент отримання кур`єрської послуги об`єктивно вважала, що не існує спеціальних вимог, які нівелюють (роблять недійсними) угоди заявника з кур`єром. У випадку, якщо суд прийде до висновку про невідповідність наданих заявником доказів вимогам спеціальних нормативних актів з питань регулювання діяльності операторів поштового зв`язку,. заявник просить суд виходячи з необхідності дотримання принципів правової визначеності та для забезпечення державою вільного доступу до правосуддя, вважати надані Заявником суду документи достатніми доказами вжитих Заявником достатніх дій для виконання процедури апеляційного оскарження судового рішення, а пропущення строку вважати таким, що наступило поза волею скаржника, у зв`язку з чим поновити такий пропущений строк апеляційного оскарження (а. с. 146);

апеляційний суд не врахував, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання / відправлення поштового відправлення є поштовий конверт із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання та відправлення кореспонденції; копії накладної кур`єрської служби доставки не містять ідентифікатора поштових відправлень, за допомогою використання якого було б можливо перевірити дату відправлення кореспонденції; направлення апеляційної скарги не повноважним оператором поштового зв`язку без належного оформлення не може свідчити про факт звернення до суду у межах установленого строку. Апеляційний суд не перевірив чи фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відкриття апеляційного провадження. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що разом з постановою апеляційного суду, по суті, в касаційну скаргу включені заперечення на ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження. Тому ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду належить скасувати з переданням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду