ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 946/479/23

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання

ОСОБА_3 недієздатним та призначення опікуна.

У березні 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали уточнену заяву про визнання ОСОБА_3 недієздатним та призначення ОСОБА_2 його опікуном.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_3

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства І групи. Причиною його інвалідності є хронічне психічне захворювання, яке призводить до того, що він має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності, професійного навчання, здобуття освіти. ОСОБА_3 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним звертався ОСОБА_1 і, зокрема, просив призначити його опікуном недієздатного. Проте ОСОБА_1 у зв`язку з віком, а також за станом здоров`я не може належним чином виконувати обов`язки опікуна, тому доцільним є призначення опікуном над ОСОБА_3 ОСОБА_2 , який за станом здоров`я може бути опікуном недієздатного.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року заяву задоволено.

Визнано ОСОБА_3 недієздатним. Встановлено опіку над недієздатним

ОСОБА_3 . Призначено ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 . Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним визначено у два роки з дня набрання рішенням законної сили.

Врахувавши обставини справи в їх сукупності і те, що ОСОБА_3 страждає на тяжкий стійкий психічний розлад у вигляді «глибокої розумової відсталості» (що відповідає діагностичним критеріям «F73.0» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що позбавляє його здатності усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними, суд вважав за можливе визнати його недієздатним.

Оскільки згідно з висновком органу опіки та піклування Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08 вересня

2023 року вирішено за доцільне призначити опікуном над ОСОБА_3 його племінника ОСОБА_2 , суд вважав, що заявлені вимоги знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що сам собою факт проходження заявником військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні його опікуном.

08 серпня 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 - Стебловський Д. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року в частині призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 і постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу у НОМЕР_3 батальйоні територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 (колишня військова частина НОМЕР_4 ) у званні молодшого лейтенанта на посаді начальника групи безпілотних систем штабу. Заявник вказує, що висновок органу опіки та піклування Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про те, що ОСОБА_2 проживає разом із дядьком однією родиною, не враховує об`єктивних обставин, оскільки він з огляду на проходження військової служби фізично не може проживати з недієздатним дядьком і тим більше здійснювати за ним догляд. За таких обставин висновок ґрунтується на формальному дослідженні обставин. Заявник також вказує, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, реалізація ним права бути опікуном недієздатного дядька можлива лише за умови звільнення з військової служби. Оскільки з 28 лютого 2022 року ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , постановлений на всі види забезпечення та проходить військову службу, вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі

№ 754/5841/17, від 26 червня 2024 року у справі № 742/887/23, від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23, від 24 грудня 2024 року у справі

№ 716/662/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Інші аргументи учасників справи

25 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що у касаційній скарзі заявник фактично здійснює протиставлення інтересів військової частини НОМЕР_1 і прав та інтересів особи, яка була визнана судом недієздатною. Вказує, що наявність в особи, яку суд призначає опікуном, статусу військовослужбовця не відносить таку особу до категорії тих, хто не може бути опікуном.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про зупинення дії рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року, відмовлено.

13 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року оскаржуються в частині вирішення заявлених вимог щодо призначення

ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .

В іншій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від

10 липня 2025 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_3 .

Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерства внутрішніх справ України № ВР-001432461 ОСОБА_2 на території України станом на 29 серпня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягувався.

Згідно з виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, наданої Комунальним некомерційним підприємством Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області «Центральна районна лікарня», стан здоров`я ОСОБА_2 задовільний, протипоказань бути опікуном немає.

Згідно з довідкою з витягу з акта огляду МСЕК серії 2-18 АД № 128837 від

15 жовтня 1996 року ОСОБА_3 є інвалідом І групи інвалідності безстроково, інвалід дитинства.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 26 червня 2023 року № 266 Одеської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», за результатами проведеного судово-психіатричного дослідження ОСОБА_3 страждає на тяжкий стійкий психічний розлад у вигляді «глибокої розумової відсталості» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F73.0» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що позбавляє його здатності усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08 вересня 2023 року

№ 01/01.32/2997, врахувавши той факт, що кандидат в опікуни є рідним племінником ОСОБА_3 та проживає з ним однією родиною, опікунська рада з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітету Саф`янівської сільської ради вважала за доцільне призначити опікуном над ОСОБА_3 його племінника ОСОБА_2 .

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Спірні правовідносини виникли щодо призначення особи, яка проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, опікуном над недієздатним.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі

№ 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Такий правовий висновок викладенийу постанові Верховного Суду від

13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц.

ОСОБА_2 на момент звернення до суду із заявою у цій справі і на момент її перегляду в апеляційному порядку є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, зарахований до списків особового складу та призначений на посаду начальника групи безпілотних систем штабу у НОМЕР_5 батальйоні територіальної оборони Військової частини НОМЕР_1 (колишня Військова частина НОМЕР_4 ).

Звертаючись до суду із заявою про призначення його опікуном над дядьком, ОСОБА_2 мав на меті після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог пред`явити до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Виходячи з вказаних обставин, суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже, це стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , у складі якої заявник проходить військову службу.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

З огляду на зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від

20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження

№ 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі

№ 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна

Аналогічні положення є у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Згідно з висновком виконавчого комітету Сав`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08 вересня 2023 року

№ 01/01.32/2997 опікунська рада з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітеті Саф`янівської сільської ради вважала за доцільне призначити опікуном над ОСОБА_3 його племінника ОСОБА_2 .

Роблячи такий висновок, опікунська рада встановила, що ОСОБА_2 проживає однією родиною з ОСОБА_3 , є працездатною особою, має власне житло, одружений, виховує двох неповнолітніх дітей, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від

29 серпня 2023 року здоровий, за місцем реєстрації характеризується позитивно. Згідно з витягом з інформативно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 станом на 29 серпня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

ОСОБА_3 відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Одеської філії судово-психіатричних експертиз ДУ ІПСПЕМН МОЗ України від 26 червня 2023 року № 266 страждає на тяжкий стійкий психічний розлад, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не здатний до самостійного забезпечення своєї життєдіяльності, не здатний до самообслуговування, залежний від оточуючих, соціально дезадаптований.

Інших обставин опікунська рада у висновку від 08 вересня 2023 року

№ 01/01.32/2997 не встановила.

Згідно з пунктом 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) вказано, що підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову службу за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та враховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала його на зло; негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд належної оцінки змісту висновку опікунської ради виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08 вересня 2023 року № 01/01.32/2997 не надав, не звернув уваги на те, що опікунська рада не перевірила і не надала належної оцінки тому, що у ОСОБА_3 є рідний брат ОСОБА_1 .

При цьому в матеріалах справи немає доказів, які підтверджували б неможливість здійснення ОСОБА_1 , який є рідним братом ОСОБА_3 , догляду за ним. У висновку опікунської ради виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від

08 вересня 2023 року № 01/01.32/2997 такої інформації також немає.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам у цілому, а тому постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою.

Суд касаційної інстанції з огляду на зміст статті 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

і процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного суду від

10 липня 2025 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Щодо заявлених клопотань

25 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання, у якому просить передати справу № 946/479/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми та забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 60, 63 ЦК України у справах про призначення опікуном особи, яка є військовослужбовцем.

Клопотання мотивоване тим, що у постанові Верховного Суду від

27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 зроблено висновок, що «сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.».

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) зроблено висновок, що «сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою».

Оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вже висловив позицію щодо призначення над недієздатною особою опікуна, який проходить військову службу, в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судунеобхідно відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду