ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/14964/24

У листопаді 2024 року Комунальне підприємство «Київський іподром» (далі - КП «Київський іподром») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошову суму боргу у розмірі 273 944,70 грн за договором про надання послуг з утримання коней, 3856,15 грн за договором про надання ветеринарних послуг, 29 158,74 грн за надані комунальні послуги за договором про надання послуг з утримання коней, 139,16 грн за медикаменти за договором про надання послуг з утримання коней.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року позов КП «Київський іподром» залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що:

у судові засідання, призначені на 29 квітня 2025 року та 21 травня 2025 року сторона позивача не з`явилася, позивач та його представник про розгляд справи повідомлялися належним чином, про що свідчить власноручна розписка представника позивача ОСОБА_3 про дату та час розгляду справи, яка призначена на 29 квітня 2025 року та судова повістка була направлена в особистий електронний кабінет ЄСІТС позивача;

відповідно до довідки про доставку електронного документу, 29 квітня 2025 року судову повістку про виклик у судове засідання призначене на 21 травня 2025 року доставлено до електронного кабінету позивача КП «Київський Іподром»;

позивач не звертався до суду з заявами про розгляд справи за його відсутності, про вступ у справу нового представника, а також про зміну адреси листування (місця проживання, реєстрації) суд не повідомляв;

суд звернув увагу на те, що 29 квітня 2025 року стороною позивача було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яка ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 29 квітня 2025 року була залишена без задоволення, враховуючи стадію судового провадження. Вказані дії сторони позивача суд оцінив як небажання продовжувати судове провадження та небажання вирішення спору по суті. З огляду на викладене, враховуючи повторну неявку сторони позивача в судове засідання, суд вважав за можливе залишити позовну заяву без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції міркував так, що:

постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений представник позивача без поважних причин повторно у судове засідання не з`явився, від якого не надходила заява про розгляд справи за його відсутності. Висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи. Представник КП «Київський Іподром» повторно не з`явився в судове засідання, про його час і місце повідомлений належним чином;

Аргументи учасників справи

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просив:

скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року;

передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди, залишаючи позовну заяву без розгляду, керувались пунктом 3 частиною першою статті 257 ЦПК України, яка покликана дисциплінувати сторін, в тому числі і позивача, як ініціатора судового процесу, однак, не врахували, що поведінка позивача мала ознаки недобросовісної, тобто такої, що спрямована на штучне створення умов, за яких позовна заява по справі буде залишена без розгляду з метою отримання можливості повторного звернення до суду з приводу того ж самого спору між тими самими сторонами (17 листопада 2025 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва відкрито провадження по справі № 756/18420/25 за позовом КП «Київський Іподром» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (зміст позовної заяви аналогічний, відмінним є те, що позивачем долучено докази, у долученні яких судом першої інстанції по справі №756/14964/24 було відмовлено через пропуск строку, а також зміст позовної заяви доповнений аргументами, які стороною сформовані після заслуховування доводів іншої сторони по справі);

залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання мало б бути негативним наслідком саме для позивача, оскільки змушує його повторно вчиняти дії з метою захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Однак, КП «Київський Іподром» штучно створило передумови задля залишення позовної заяви без розгляду з метою реалізації свого права повторно звернутись до суду з аналогічною позовною заявою, що вочевидь завдає шкоди інтересам відповідача, який належним чином виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, через що справа № 756/14964/24 мала б бути розглянута по суті;

залишаючи позовну заяву без розгляду суди не взяли до уваги правові висновки Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 285/2961/21 щодо можливості розгляду справи за сукупності відповідних умов, що мали місце у даній справі, що призвело до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін, оскільки відповідач, не маючи ефективних засобів захисту своїх процесуальних прав та законних інтересів, вимушений брати участь у невизначений кількості судових процесів з вирішення по суті одного спору, ініційованих недобросовісним позивачем, який неналежним чином підготувався до судового розгляду та звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з аналогічною позовною заявою;

позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив (однак, відповідь на відзив не була прийнята судом через порушення строку на її подання). Також, 10 березня 2025 року позивач надав письмові пояснення у справі та заявляв клопотання про долучення доказів (з пропуском строку). Тобто, позивач вчиняв дії, спрямовані на доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог;

суд першої інстанції неправильно оцінив процесуальну поведінку сторони позивача та не врахував, що позивач вже був у повній мірі обізнаний із позицією відповідача, ознайомився з усіма процесуальними документами по суті справи, долученими доказами, а також вислухав вступне слово сторони і відповідно здійснив порівняння їх зі своїми доказами, а також доказами, що так і не зміг належним чином долучити до матеріалів справи, проаналізував результат розгляду схожої справи № 756/8520/23 (про що зазначав в судовому засіданні під фіксацію), оцінив ризики та вочевидь спрогнозував для себе негативний результат вирішення справи. Спершу позивач подав клопотання про залишення позову без розгляду і відповідно після штучно створив умови, за яких позов має бути залишений без розгляду за ініціативою суду. А тому, в подальшому, розуміючи процесуальні наслідки своїх дій, позивач навмисно 29 квітня 2025 року та 21 травня 2025 року не з`явився у судові засідання.При цьому метою таких дій є отримання можливості повторного звернення до суду з приводу того ж самого спору між тими самими сторонами з виправленням допущених процесуальних помилок у вигляді формування більш точного та повного пакету документів до суду. Позивач отримав можливість повторного звернення до суду, яку реалізував після постановлення постанови Київського апеляційного суду, а саме: 13 листопада 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський Іподром» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Така поведінка позивача є недобросовісною, та є зловживанням його процесуальними правами.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 756/14964/24 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У лютому 2026 року матеріали справи № 756/14964/24 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що судом першої інстанції останні судові засідання у справі були призначені на 29 квітня 2025 року та 21 травня 2025 року.

29 квітня 2025 року позивач у судове засідання не з`явився, справа слуханням відкладена на 21 травня 2025 року. Про дату та час судового засідання, призначеного на 29 квітня 2025 року, представника позивача було повідомлено належним чином, що підтверджується розпискою.

29 квітня 2025 стороною позивача було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яка ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 29 квітня 2025 була залишена без задоволення, враховуючи стадію судового провадження.

21 травня 2025 року представник позивача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце були повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету КП «Київський іподром».

Позивач не звертався до суду з заявами про розгляд справи за його відсутності, про вступ у справу нового представника, а також про зміну адреси листування (місця проживання, реєстрації) суд не повідомляв.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:

«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що:

«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.

Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:

«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».

132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.

133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від № 686/10312/21 (провадження № 61-17196св21) вказано, що:

«позивач (ОСББ «Подільський») не скористалося своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка позивача свідчить про повну згоду з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_4 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення, якими позовну заяву ОСББ «Подільський» в частині позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності залишено без розгляду порушують його права та інтереси, за умови, що ОСББ «Подільський» не оскаржило ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, тобто погодилися з цими судовими рішеннями. За таких обставин, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін».

Див. також аналогічні висновки, зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року в справі № 757/72370/17-ц (провадження № 61-18092св23), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 947/4615/23 (провадження № 61-10957св24)).

У справі, що переглядається:

у листопаді 2024 року КП «Київський іподром» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

враховуючи повторну неявку сторони позивача в судове засідання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав за можливе залишити вказану позовну заяву без розгляду;

КП «Київський іподром» не скористався своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка позивача свідчить про повну згоду з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду про залишення позову без розгляду;

аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення, якими позовну заяву КП «Київський іподром» залишено без розгляду, порушують його права та інтереси, враховуючи, що при скасуванні ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, справа розглядається спочатку, та за умови, що позивач не оскаржив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, тобто погодився з цими судовими рішеннями.

Посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №285/2961/21, необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

За таких обставин, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду