ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 361/3578/23

1. У травні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі - ТОВ «Київоблгаз Збут») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу.

2. Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Київоблгаз Збут» та відповідачем укладено публічний договір № 0800797615 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

3. У порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведено оплату за спожитий природний газ, внаслідок чого за період з 01 вересня 2020 року по 30 квітня 2022 року утворилась заборгованості в розмірі 1 567,27 грн. Обсяг спожитого природного газу за вказаний період обліковується 364,94 м. куб., що становить 3 029,83 грн. За спірний період відповідачем була проведена часткова оплата в розмірі 1 522,25 грн, що частково зарахована на погашення боргу минулих років, що становить 59,69 грн на підставі п. 2.5 Розділу III Правил постачання природного газу - у разі відсутності діючого графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

4. Отже, загальна заборгованість за постачання природного газу становить 1 567,27 грн.

5. Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року позов ТОВ «Київоблгаз Збут» задоволено.

6. Стягнуто на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01 вересня 2020 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 1 567,27 грн, а також судовий збір у розмірі 2 684 грн.

7. Рішення суду мотивовано тим, що за відповідачем рахується борг за постачання природного газу доказів на погашення якого матеріали справи не містять.

8. Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

9. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01 вересня 2020 року до 30 квітня 2022 року в розмірі 783,62 грн та судові витрати в розмірі 1342 грн.

10. Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, виходив із того, що відповідач є лише власником 1/2 частини будинку та не має нести відповідальність за зобов`язання, що виникли у зв`язку із утриманням майна, в обсязі більшому ніж його частка у праві власності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року в справі № 560/8097/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом невірно застосовано положення Закону України «Про судовий збір».

17. Також заявник посилається на те, що апеляційний суд не встановив факту надання послуг та їх отримання за адресою, встановленою судом, та ухвалив помилкове рішення.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Між ТОВ «Київоблгаз Збут» та ОСОБА_1 укладено публічний договір № 0800797615 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

19. Згідно копії договору дарування частини будинку від 07 жовтня 2005 року ОСОБА_1 отримав у дар 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 82 кв. м.

20. Апеляційним судом здійснено перевірку за даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлена наявність зареєстрованого права власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 34 кв. м. Також за відкритими даними встановлено, що АДРЕСА_1 наразі має назву АДРЕСА_1.

21. Відповідно до розрахунку за особовим рахунком відповідача за спожитий природний газ у період з 01 вересня 2020 року по 30 квітня 2022 року утворилась заборгованості в розмірі 1 567,27 грн.

22. Із витягу оплат за спожитий газ згідно банківських файлів ОСОБА_1 21 вересня 2020 року була проведена часткова оплата в розмірі 59,69 грн, 20 жовтня 2020 року в розмірі 123,42 грн, 19 листопада 2020 року в розмірі 357,14 грн, 18 грудня 2020 року в розмірі 982 грн, тобто було здійснено оплату в розмірі 1522,25 грн.

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

24. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

25. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

28. Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

29. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

30. Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

31. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням положень статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

32. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

33. Відносини, які виникли між сторонами спору, є правовідносинами, пов`язаними з постачанням та споживанням природного газу, та регулюються ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, та іншими нормативно-правовими актами України.

34. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

35. Положеннями п. 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг належать в тому числі послуги з постачання та розподілу природного газу.

36. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

37. Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

38. Відповідно до абз. 1, 2 частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

39. Згідно з п. 1, 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

40. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

41. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

42. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

43. Вирішуючи спір, судами враховано, що позивач звернувся до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за надану комунальну послугу, вказуючи, що відповідач є власником 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування від 07 жовтня 2005 року.

44. Наведене не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

45. За даними державного реєстру речових прав не нерухоме майно вбачається зареєстроване право відповідача на будинок 3А по тій же вулиці у тому ж населеному пункті.

46. З урахуванням встановлених обставин, суди дійшли правомірного висновку, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, перебуває у договірних відносинах з ТОВ «Київоблгаз Збут».

47. Доводи касаційної скарги в указаній частині не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

48. Водночас, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги в частині неправильного застосування апеляційним судом положень Закону України «Про судовий збір».

49. Так, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині зазначив про стягнення з відповідача на користь «Київоблгаз Збут» 1 342 грн судових витрат.

50. Вказані висновки є помилковими.

51. З матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветерані війні - інвалідів війни.

52. За приписами пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

53. Апеляційним судом не враховано, що відповідач як особа, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

54. За таких обставин апеляційний суд помилково стягнув з відповідача судовий збір.

55. Положеннями частини шостої статті 141 ЦПК України визначено, що якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

56. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

57. Враховуючи те, що апеляційним судом помилково стягнуто судовий збір з відповідача, резолютивна частина постанови підлягає зміні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду