ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 484/2266/16-ц

1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив поновити строк звернення до суду та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Перший ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області) від 22 липня 2025 року про накладення штрафу.

2. Скарга з урахуванням заяви про уточнення вимог обґрунтована таким:

- заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року у справі № 484/2266/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку;

- на виконання цього судового рішення суд видав виконавчий лист, який прийнятий до виконання Первомайським відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - Первомайський ВДВС ГУЮ у Миколаївській області);

- 28 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3;

- постановою від 22 липня 2025 року на боржника було накладено штраф на користь стягувача у розмірі 20% від суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 40 813,15 грн;

- про існування такої постанови ОСОБА_1 дізнався 30 грудня 2025 року, оскільки наразі він проходить військову службу в Збройних Силах України, куди був прийнятий 08 березня 2023 року добровольцем;

- разом з тим, ОСОБА_1 з 2015 року по 2016 рік приймав участь в АТО (сектор М) та в ООС на території Донецької області. Отримав тяжкі поранення, внаслідок чого має ІІ групу інвалідності;

- заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 травня 2024 року у розмірі 204 065,75 грн утворилася не з вини боржника ОСОБА_1 , оскільки він з 30 грудня 2023 року жодного разу не був повідомлений про наявність заборгованості, а з його доходів постійно здійснювалося відповідне відрахування;

- постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем безпідставно. Оскільки державний виконавець жодного разу не повідомив боржника про наявність заборгованості, це вплинуло на своєчасність отримання державним виконавцем відомостей про своєчасну сплату аліментів боржником;

- ОСОБА_1 фізично не міг повідомити державного виконавця про те, що він проходить військову службу в Збройних Силах України, оскільки виконував бойові завдання безпосередньо на передовій лінії зіткнення;

- збільшення розміру заборгованості відбулося у зв`язку з отриманням боржником бойових виплат. ОСОБА_1 вважав, що з таких коштів знімаються відповідні аліментні відрахування;

- абзац третій частини чотирнадцятої статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») передбачає відповідальність саме за несвоєчасну сплату аліментів, а не за несвоєчасне отримання державним виконавцем інформації про сплату аліментів, що вказує на незаконність постанови про накладення штрафу, тому є підстави для її скасування.

3. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги до суду. Скаргу задоволено. Скасовано постанову державного виконавця Першого ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області від 22 липня 2025 року про накладення штрафу за виконавчим провадженням № НОМЕР_3.

4. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із такого:

- з урахуванням того, що в Україні оголошено воєнний стан, відбуваються постійні бойові дії, обмежена можливість у спілкуванні з військовослужбовцями під час виконання ними бойових завдань, то причини пропуску строку подання скарги боржником ОСОБА_1 , який є діючим військовослужбовцем, є поважними;

- державним виконавцем не спростовано доводів ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про наявність заборгованості, крім того, з його пенсії здійснювалося відрахування аліментів;

- матеріали виконавчого провадження за період примусового виконання судового рішення не містять інформації щодо встановлення державним виконавцем місця реєстрації (проживання) боржника;

- незважаючи на те, що ОСОБА_1 із березня 2023 року проходить військову службу та отримує дохід, державний виконавець не звертав стягнення на його заробітну плату, що призвело до утворення заборгованості зі сплати аліментів;

- державний виконавець не надав доказів того, що він вчиняв дії щодо отримання інформації про доходи боржника, тобто протягом тривалого часу не вживав примусових дій щодо стягнення аліментів;

- матеріали справи не містять доказів невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

5. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу Першого ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області задоволено частково. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2026 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення із такою скаргою до адміністративного суду.

6. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з такого:

- скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду;

- суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи;

- порушення правил юрисдикції загальних судів є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

ІV.Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

7. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шалару О. І. просить постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

8. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

- Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 2312/95/2012зауважив, що поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення суду, та його стягнення проводиться на користь держави. У той же час штраф за невиконання судового рішення про стягнення аліментів передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», такі суми перераховуються на користь стягувача аліментів;

- у таких випадках правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу відмінні між собою. Адже постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»;

- оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства;

- оскільки предметом регулювання є як визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, так і накладення штрафів за її наявності, то порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства. Це відповідатиме принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту;

- апеляційний суд не у повному обсязі дослідив встановлені обставини справи, дав неналежну юридичну оцінку поданим доказам та дійшов необґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

9. 26 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

10. Ухвалою від 04 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

11. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 29 травня2026 року.

12. Ухвалою від 14 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

13. Заінтересована особа не скористалася своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

VІ. Встановлені судами обставини

14. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 22).

15. За вказаним рішенням 25 серпня 2016 року суд видав виконавчий лист, який було прийнято до виконання Первомайським ВДВС ГУЮ у Миколаївській області. 28 серпня 2018 року державний виконавець Пєстова К. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 за цим виконавчим листом.

16. Із довідок про доходи, що наявні в матеріалах виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за період з 11 березня 2023 року по 01 червня 2025 року його дохід склав 1 511 982,98 грн, а за період з 01 січня 2025 року по 01 червня 2025 року - 282 341,86 грн.

17. 01 липня 2025 року державний виконавець надіслав вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ у Миколаївській області), військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо надання інформації про нарахування і відрахування із заробітної плати та пенсії.

18. Відповідно до довідки ГУ ПФУ у Миколаївській області від 15 липня 2025 року з пенсії ОСОБА_1 з лютого по червень 2025 року стягнуто аліменти.

19. 22 липня 2025 року державним виконавцем Першого ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області Ізбаш Д. С. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 40 813,15 грн (20% суми заборгованості) у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 204 065,75 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

20. Постанову про накладення штрафу ОСОБА_1 отримав 30 грудня 2025 року.

21. На підставі заяви ОСОБА_1 від 04 лютого 2026 року постановою державного виконавця від 11 лютого 2026 року внесені зміни щодо адреси боржника, а саме вказано АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_2 , як було зазначено у виконавчому листі.

22. ОСОБА_1 , починаючи із березня 2023 року, отримував доходи від військової частини НОМЕР_1 , а з 19 травня 2025 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 .

23. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)), Верховний Суд зазначає таке.

24. У цій справі підлягає перевірці обґрунтованість закриття апеляційним судом провадження у справі та застосування положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.

25. Верховний Суд наголошує, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя стаття 124 Конституції України).

26. Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

27. Частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

28. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

29. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21).

30. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17).

31. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

32. У частині першій статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

33. Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження.

34. Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

35. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК).

36. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

37. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

38. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

39. У цій справі ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу через несплату аліментів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість (див. пункт 2).

40. Випадки, у яких виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів, а також розміри такого штрафу передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

41. Суми штрафів, передбачених цією нормою права, стягуються з боржника у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», і перераховуються стягувачу.

42. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження», мають різну правову природу.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», перераховуються на користь стягувача аліментів.

Вказане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів відрізняється від порядку оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є і визначення розміру заборгованості за аліментами, і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012).

43. Таким чином, у цій постанові (див. пункт 42) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

44. У цій справі судами встановлено (див. пункт 19), що 22 липня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів. Він стягнутий на користь стягувачки (а.с.57).

45. Отже, ОСОБА_1 звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу в порядку контролю за виконанням судового рішення у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів. Тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства (див. пункти 42-43).

46. З урахуванням наведеного помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що розгляд скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів віднесено до адміністративної юрисдикції.

47. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 1601/12280/2012, від 19 жовтня 2022 року у справі № 2312/95/2012.

48. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.

49. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, що відповідатиме статті 411 ЦПК.

Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд