ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 753/12239/25

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий опис руху справи

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 24 липня 2025 року справу

№ 753/12239/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, передав на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 22 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишив без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати двох днів з дня отримання позивачем копії ухвали. Суд першої інстанції зазначив, що для усунення недоліків позивачу необхідно надати доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів та сплатити судовий збір у розмірі 4 963,73 грн.

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повернув заявнику з усіма додатками.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до довідки про доставку електронного документа ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року надіслана представнику позивача в електронний кабінет

22 вересня 2025 року, однак у визначений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув.

Київський апеляційний суд постановою від 13 січня 2026 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копія ухвали суду від 22 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху отримана представником позивача 22 вересня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а. с. 107, том 1), отже, суд апеляційної інстанції погодився з доводами заявника про те, що останнім днем для усунення недоліків було 24 вересня 2025 року. Представник позивача адвокат Майоров С. В. через підсистему «Електронний суд» 24 вересня 2025 року подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, тобто в межах строку на усунення недоліків позовної заяви (а. с. 112-133, том 1). Разом із тим, суд першої інстанції вказану заяву зареєстрував 26 вересня 2025 року, що підтверджується відповідним штампом про реєстрацію. Крім того, до апеляційної скарги представником позивача надано картку руху документа в підсистемі «Електронний суд», відповідно до якої ним подана до суду заяву про усунення недоліків 24 вересня 2025 року о 21 год 21 хв, яка зареєстрована в суді 26 вересня 2025 року о 15 год 10 хв (а. с. 158, том 1).

Таким чином, апеляційний суд виснував, що позивачем недоліки усунуто в межах строків, визначених ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року.

20 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Мисилюка С. В. про виправлення описки, в якій останній просив суд виправити описку в постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, де вказано «Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву повернуто з усіма додатками», а фактично правильно зазначити «Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву не повернуто з усіма додатками».

Заява мотивована тим, що у постанові Київського апеляційного суду від 13 січня

2026 року допущено неточність у викладенні фактичних обставин справи, а саме зазначено, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня

2025 року позовну заяву повернуто з усіма додатками, тоді як фактично повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу не здійснювалося, що підтверджується матеріалами справи № 753/12239/25 та відсутністю доказів такого повернення.

Київський апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2026 року відмовив у задоволенні заяви адвоката Мисилюка С. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року.

Апеляційний суд керувався тим, що доводи представника відповідача про те, що фактично повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу не здійснювалося, не слугують підставою для виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, оскільки апеляційним судом зазначено чіткий зміст резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 25 вересня 2025 року.

26 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Мисилюка С. В., в інтересах ОСОБА_2 , про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у цій же справі, де вказано «Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву повернуто з усіма додатками», а фактично правильно зазначити «Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву не повернуто з усіма додатками».

Заява обґрунтована тим, що у межах справи № 753/12239/25 представником позивача адвокатом Майоровим С. В. до матеріалів суду подано ордер на надання правничої допомоги серії АН № 1287492, який заявлено як такий, що підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у Київському апеляційному суді. Разом із тим, на переконання представника відповідача, аналіз матеріалів справи свідчить про системне та істотне порушення правил оформлення і використання ордера, яке не може бути визнане ані технічною помилкою, ані допустимим «виправленням» чи «допискою».

Крім того, зазначав про те, що ордер серії АН № 1287492:

був раніше виготовлений та поданий як документ, що підтверджує повноваження адвоката для представництва у Дарницькому районному суді міста Києва, що підтверджується матеріалами справи на аркушах № 12, 53 та 74; Датований

«06 червня 2025 року на підставі договору про надання правової допомоги № 44 від 04 червня 2025 року»;

згодом використаний повторно як ордер для Солом`янського районного суду міста Києва (а. с. 115);

надалі ордер серії АН № 1287492 був виготовлений та поданий як представницький документ до Київського апеляційного суду, при цьому: змінено дату видачі ордера серії АН № 1287492 - з 06 червня 2025 року на 09 жовтня 2025 року;

змінено підставу видачі ордера (інший договір про надання правничої допомоги) з «договору про надання правової допомоги № 44 від 04 червня 2025 року» на «договору про надання правової допомоги № 44/1 від 08 жовтня 2025 року»;

повторно змінено орган, у якому здійснюється представництво.

Таким чином, один і той самий номер ордера (ордер серії АН № 1287492) використано для представництва в межах різних договорів та проставленням різного періоду час.

Представник відповідача адвокат Мисилюк С. В. вважав, що на відміну від формальних недоліків таке порушення є грубим та істотним. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що: подані ордери викликають обґрунтовані сумніви щодо їх справжності та добросовісності оформлення; ордер серії АН № 1287492 використано з грубим порушенням правил його оформлення; заміна дати та договору в ордері серії АН № 1287492 - не є виправленням та/або допискою; повноваження представника позивача у Київському апеляційному суді не підтверджені належним чином.

Адвокат Мисилюк С. В. зазначав, що на відміну від заяви «про виправлення описки у судовому рішенні - постанові від 13 січня 2026 року Київського апеляційного суду у судовій справі №753/12239/25» від 20 січня 2026 року, яке було зумовлене виключно необхідністю усунення фактичної неточності у викладенні обставин справи, ця заява обумовлена встановленням істотного процесуального порушення, а саме допуском головуючим суддею Київського апеляційного суду до участі у справі представника позивача без належного підтвердження повноважень, що доводиться наявністю у матеріалах справи № 753/12239/25 бланків ордерів з однією серією (АН № 1287492), виданих для різних органів (судів), в різний період час, що суперечить вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у редакції від 12 квітня 2019 року та Правилам адвокатської етики.

Київський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2026 року відмовив у задоволенні заяви адвоката Мисилюка С. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року.

Ухвала мотивована тим, що електронні ордери на представництво інтересів ОСОБА_1 , адвокатом Майоровим С. В. в суді першої та апеляційної інстанцій видані як електронний документ і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. QR-код на ордері відсилає на посилання адвоката у реєстрі. Адвокат самостійно не може вплинути на формування зовнішнього вигляду ордеру та його атрибути, а може лише заповнювати графи, які йому система надає.

Отже, доводи, наведені представником відповідача в заяві про виправлення описки від 26 січня 2026 року, не слугують підставою для виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, оскільки останнім фактично ініційовано питання не щодо виправлення описок чи помилок у постанові, а щодо зміни постанови в частині встановлених судом обставин справи, що є неприпустимим та не відповідає положенням статті 269 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд вказав, що постанова Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року не містить неточностей, які можуть вплинути на можливість реалізації судового рішення, а також на його правосудність.

1. 11 лютого 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мисилюк С. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у цій справі, яка зареєстрована за вх. № 267/0/216-26 від 11 лютого 2026 року, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року та направити матеріали справи до Київського апеляційного суду для нового розгляду.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача на підставі ухвали від 28 жовтня 2025 року, надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання вказаної ухвали. Вказує, що 01 грудня 2025 року в порушення положень частини другої статті 127 ЦПК України Київський апеляційний суд продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги адвоката Майорова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року, встановивши строк тривалістю п`ять днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення вказаних недоліків, чим надав представнику позивача незаконну перевагу у судовій справі, а саме неправомірну вигоду у формі переваги без законних на це підстав, що підпадає під дію Закону України «Про запобігання корупції».

Також звертає увагу, що ордер серії АН № 1287492:

був раніше виготовлений та поданий як документ, що підтверджує повноваження адвоката для представництва у Дарницькому районному суді міста Києва, що підтверджується матеріалами справи на аркушах № 12, 53 та 74; Датований

«06 червня 2025 року на підставі договору про надання правової допомоги № 44 від 04 червня 2025 року»;

згодом використаний повторно як ордер для Солом`янського районного суду міста Києва (аркуш № 115);

надалі був виготовлений та поданий як представницький документ до Київського апеляційного суду, при цьому: змінено дату видачі ордера серії АН № 1287492 - з 06 червня 2025 року на 09 жовтня 2025 року;

змінено підставу видачі ордера (інший договір про надання правничої допомоги) з «договору про надання правової допомоги № 44 від 04 червня 2025 року» на «договору про надання правової допомоги № 44/1 від 08 жовтня 2025 року»;

повторно змінено орган, у якому здійснюється представництво.

Таким чином бланк одного і того ж самого ордеру використано для представництва в межах різних договорів, різних судів та проставленням різного періоду часу.

Зазначає, що незаконне продовження процесуального строку після його спливу, а також допуску до участі у справі представника, повноваження якого підтверджувалися ордером, оформленим з істотним порушенням «Положення про ордер на надання правничої допомоги у новій редакції» затвердженого рішенням № 41 Національної асоціації адвокатів України Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року об`єктивно створює у відповідача обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та безсторонності складу суду.

Зазначає, що 26 січня 2026 року заявником було письмово заявлено відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В. з клопотанням про передачу справи для визначення нового складу суду у зв`язку з виникненням обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності складу суду, що, на думку заявника, є достатньою підставою для відводу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

2. 12 лютого 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мисилюк С. В., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у цій справі, яка зареєстрована за вх. № 5019/0/220-26 від 18 лютого 2026 року, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року.

Заявник зазначає, що додатки до заяви про усунення недоліків, які містяться в пунктах 4 та 10, суперечать змісту процесуального законодавства України, оскільки не надсилалися відповідачу в паперовій формі листом з описом вкладень. 01 грудня 2025 року в порушення положень частини другої статті 127 ЦПК України апеляційний суд продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги адвоката Майорова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року, встановивши строк тривалістю п`ять днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення вказаних недоліків, чим надав представнику позивача незаконну перевагу у судовій справі, а саме неправомірну вигоду у формі переваги без законних на це підстав, що підпадає під дію Закону України «Про запобігання корупції».

Також вказує, що ордер серії АН № 1287492:

був раніше виготовлений та поданий як документ, що підтверджує повноваження адвоката для представництва у Дарницькому районному суді міста Києва, що підтверджується матеріалами справи на аркушах № 12, 53 та 74; Датований

«06 червня 2025 року на підставі договору про надання правової допомоги № 44 від 04 червня 2025 року»;

згодом використаний повторно як ордер для Солом`янського районного суду міста Києва (а. с. 115);

надалі ордер серії АН № 1287492 був виготовлений та поданий як представницький документ до Київського апеляційного суду, при цьому: змінено дату видачі ордера серії АН № 1287492- з 06 червня 2025 року на 09 жовтня 2025 року;

змінено підставу видачі ордера (інший договір про надання правничої допомоги) з «договору про надання правової допомоги № 44 від 04 червня 2025 року» на «договору про надання правової допомоги № 44/1 від 08 жовтня 2025 року»;

повторно змінено орган, у якому здійснюється представництво.

Зазначає, що 26 січня 2026 року заявником письмово заявлено відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В. з клопотання про передачу справи для визначення нового складу суду у зв`язку з виникненням обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності складу суду, що, на думку заявника, є достатньою підставою для відводу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

3. 23 лютого 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мисилюк С. В., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у цій справі, яка зареєстрована за вх. № 5992/0/220-26 від 26 лютого 2026 року, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року та направити матеріали справи до Київського апеляційного суду для нового розгляду.

Заявник зазначає, що у заяві про виправлення описки порушувалося питання виключно щодо формулювання у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 13 січня 2016 року, а саме зміни формулювання «позовну заяву повернуто з усіма додатками», на формулювання, яке відповідає змісту ухвали суду першої інстанції - «позовну заяву повернути з усіма додатками».

Відмова у виправленні такої неточності призвела до закріплення в судовому акті формулювання, яке не відповідає тексту рішення суду першої інстанції та створює викривлене відображення фактичного стану процесуальних дій у справі. Така різниця формулювання полягає у тому що Солом`янський районний суд міста Києва в ухвалі від 25 вересня 2025 року вказав на розпорядчу дію, а саме «повернути позовну заяву з усіма додатками», в той час як у постанові Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року використано формулювання «позовну заяву повернуто з усіма додатками» що констатує вже завершений факт.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 травня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.

У серпні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційні скарги не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 24 липня 2025 року справу

№ 753/12239/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, передав на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 22 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишив без руху. Надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати двох днів з дня отримання позивачем копії ухвали. Копія ухвали суду від 22 вересня 2025 року була отримана представником позивача в той же день 22 вересня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а. с. 107, том 1), отже останнім днем для усунення недоліків було 24 вересня 2025 року.

Представник позивача адвокат Майоров С.В. через систему «Електронний суд» 24 вересня 2025 року подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, тобто в межах строку на усунення недоліків позовної заяви (а. с. 112-133, том 1). Крім того, до апеляційної скарги представником позивача надано картку руху документа в підсистемі «Електронний суд», відповідно до якої ним подана до суду заява про усунення недоліків 24 вересня 2025 року о 21 год 21 хв, яка зареєстрована в суді 26 вересня 2025 року о 15 год 10 хв. (а. с. 158, том 1).

Судом першої інстанції вказану заяву зареєстровано 26 вересня 2025 року, що підтверджується відповідним штампом про реєстрацію.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.

Щодо ухвал Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року та від 04 лютого 2026 року про відмову у виправленні описки

Відповідно до вимог статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Наведена норма передбачає можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

У розумінні процесуального закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня

2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.

Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/162/23, провадження № 11-240заі24).

Колегія суддів звертає увагу, що Київський апеляційний суд у постанові від 13 січня

2026 року, вживаючи доконаний вид дієслова та зазначаючи про те, що: «ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву повернуто з усіма додатками», не здійснив неправильного тлумачення ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, а в описовій частині постанови лише вказав на процесуальну дію, про здійснення якої суд першої інстанції зазначив у своїй ухвалі.

Наведене не є опискою в розумінні статті 269 ЦПК України, не впливає на зміст постанови Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року та не унеможливлює її виконання, тому апеляційний суд ухвалами від 22 січня 2026 року та від 04 лютого 2026 року обґрунтовано відмовив у задоволенні заяв представника відповідача про виправлення описки.

Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За частиною другою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 22 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати двох днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Суд першої інстанції зазначив, що для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів та сплатити судовий збір у загальному розмірі 4 963,73 грн.

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повернув заявнику з усіма додатками.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що представник позивача адвокат

Майоров С. В. через підсистему «Електронний суд» 24 вересня 2025 року подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, тобто в межах строку на усунення недоліків позовної заяви, дійшов правильного висновку про те, що позивачем недоліки усунуто вчасно, обґрунтовано скасував ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

в пунктах 4 та 10, суперечать змісту процесуального законодавства України, оскільки не надсилалися відповідачу в паперовій формі листом з описом вкладень, не впливають на правильність висновків апеляційного суду. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не надав оцінку заяві представника позивача про усунення недоліків позовної заяви від 24 вересня 2025 року, а лише констатував факт її відсутності у матеріалах справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (стаття

26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24) зауважив, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто ордер по суті є підтвердженням наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частинами першою і третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у їх системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Звертаючись з апеляційною скаргою, адвокат Майоров С. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , надав до суду апеляційної інстанції договір № 44/1 від 08 жовтня 2025 року про надання правової допомоги, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Майоровим С. В.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що ордер серії АН № 1287492 був використаній для представництва в судах різних інстанцій, не впливає на можливість адвоката Майорова С. В. представляти інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про незаконне продовження апеляційним судом процесуального строку після його спливу колегія суддів зазначає таке.

За частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Апеляційний суд ухвалою від 28 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання адвоката Майорова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу адвоката Майорова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення особі, яка подала апеляційну скаргу, вказаної ухвали.

06 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов лист від адвоката Майорова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року.

Київський апеляційний суд ухвалою від 01 грудня 2025 року продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги адвоката Майорова С. В., який діє в інтересах

ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року, встановивши строк тривалістю п`ять днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення вказаних недоліків.

Апеляційний суд ухвалу мотивував тим, що у матеріалах справи наявна відповідь № 1797725 від 20 вересня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої адресою реєстрації відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , однак як вбачається зі змісту надісланого листа, недоліки апеляційної скарги у частині надання належних доказів надсилання апеляційної скарги відповідачу усунуто не було з огляду те що на підтвердження надсилання відповідачу ОСОБА_2 копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представником позивача було долучено опис поштового вкладення на ім`я: « ОСОБА_2 », адреса отримувача: « АДРЕСА_2 » (а. с. 213).

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що поновлення судом процесуального строку покладається виключно на розсуд суду. Апеляційний суд, встановивши, що на усунення недоліків адвокатом Майоровим С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 додано до матеріалів справи докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів на адресу ОСОБА_2 , яка є відмінною від адреси реєстрації останнього, дійшов обґрунтованого висновку про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки сторона позивача не була обізнана про дійсне місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 .

Постановлення ухвали апеляційним судом про продовження строку на усунення недоліків від 01 грудня 2025 року не впливає на обґрунтованість цієї ухвали, оскільки визначальним у цьому випадку є подання доказів від позивача про усунення недоліків у межах десятиденного строку з урахуванням тієї обставини, що суддя-доповідач Сушко Л. П. перебувала у відпустці з 10 листопада 2025 року до 28 листопада 2025 року, що підтверджується відповідною довідкою Київського апеляційного суду, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, продовження процесуального строку з ініціативи суду не можна розцінювати як надання незаконної переваги іншому учаснику справи, оскільки суд апеляційної інстанції у такий спосіб виконав вимоги процесуального закону.

Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для відводу колегії суддів Київського апеляційного суду у складі Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В. Верховний Суд зазначає таке.

06 лютого 2026 року разом із заявою про виправлення описки представником ОСОБА_2 адвокатом Мисилюком С. В. подано заяву про відвід колегії суддів у складі Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В., яку обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2025 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Майорова С. В. була залишена без руху, строк на виконання вказаної ухвали тривав з 29 жовтня 2025 року до 07 листопада 2025 року, однак у порушення вимог частини другої статті 127 ЦПК України суддя Сушко Л. П. з власної ініціативи 01 грудня 2025 року ухвалила рішення у формі ухвали без дотримання строків та без законних підстав, чим надала неправомірну вигоду у формі незаконної переваги у справі представнику позивача адвокату Майорову С. В.

Відповідно до частин першої-третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).

Частиною четвертою статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Колегія суддів звертає увагу, що Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Майоров С. В., постановою від 13 січня 2026 року задовольнив. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2026 року відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Сушко Л. П., Болотову Є. В., Музичко С. Г. визнав необґрунтованим та передав заяву представника ОСОБА_2 адвоката Мисилюка С. В. про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду для автоматизованого розподілу відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України з метою визначення складу суду для її розгляду.

Київський апеляційний суд у складі судді Лапчевської О. Ф. ухвалою від 25 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Мисилюк С. В., про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В., залишив без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи відомо, що після подання апеляційної скарги представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Майоровим С. В. адвокат Мисилюк С. В. неодноразово ознайомлювався із матеріалами справи (а. с. 197, 208, 214, том 1), ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу з додатками представник ОСОБА_2 адвокат Мисилюк С. В. отримав через підсистему «Електронний суд» 11 грудня 2025 року, про що містяться відповідні докази у матеріалах справи (а. с. 231, том 1).

Отже, про обставини, що стали, на думку заявника, підставами для відводу колегії суддів у складі Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В., представнику ОСОБА_2 адвокату Мисилюку С. В. були відомі щонайменше з 11 грудня 2025 року.

Водночас заяву про відвід колегії суддів адвокат Мисилюк С. В. подав лише 06 лютого 2026 року, тобто після спливу строку на її подання, визначеного частиною третьою статті 39 ЦПК України.

Крім того, звертаючись 06 лютого 2026 року із заявою про виправлення описки та одночасно із заявою про відвід колегії суддів у складі суддів Сушко Л. П., Музичко С. Г., Болотова Є. В., представник Мисилюк С. В. виняткових обставин для звернення із такою заявою після спливу строку, передбаченого законом, не навів і матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначеного.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду заяву представника відповідача про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду.

Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що обставини, на які посилався у касаційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Мисилюк С. В. як на підставу для відводу колегії суддів Київського апеляційного суду Сушко Л. П., Болотова Є. В., Музичко С. Г., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності суддів під час перегляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Майоров С. В.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями суду апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду