ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/11955/23

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в. м. Києві), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Заява обґрунтована тим, що з грудня 2018 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8 , факт народження якого було зареєстровано 11 березня 2021 року Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Ім`я та по батькові дитини було записано зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Заявниця разом із ОСОБА_7 та їхнім сином ОСОБА_9 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09 лютого 2023 року № 56/4 та актом фактичних обставин проживання особи без реєстрації від 09 лютого 2023 року № 57/4, складеними та виданими Координаційним комітетом органів самоорганізації населення Мирноградської міської територіальної громади.

У квітні 2022 року ОСОБА_7 було мобілізовано до лав Збройних Сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 загинув внаслідок вибухової травми, отриманої під час участі у бойових діях біля с. Терни Лиманського району Донецької області, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть від 30 січня 2023 року № 10-12/305ДМ/2023, виданого Комунальним закладом охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи.

06 лютого 2023 року Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено відповідний актовий запис № 168 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_7 беззаперечно визнавав своє батьківство стосовно ОСОБА_9 , опікувався його вихованням та розвитком, повністю утримував. Зазначені обставини визнають родичі ОСОБА_7 , зокрема, його рідний брат ОСОБА_2 .

Встановлення факту батьківства ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_9 їй необхідно для отримання дитиною соціальних гарантій та пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження від 11 березня 2021 року № 68, складеного Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), стосовно ОСОБА_9 , а саме записати батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно дитини ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мирнограді Донецької області.

Вирішено внести зміни до актового запису про народження від 11 березня 2021 року № 68, складеного Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), стосовно ОСОБА_9 , а саме записати батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ОСОБА_1 довела наявність обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_7 є батьком народженого нею сина ОСОБА_9 ; наявність кровного споріднення та достовірність біологічного походження дитини від померлого ОСОБА_7 підтверджено шляхом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

У березні 2026 року ОСОБА_5 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарженняпозивачка посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 335/4669/23, від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Посилається на те, що на порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій належно не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 є племінницею загиблого ОСОБА_7 , якого вона вважає батьком свого сина ОСОБА_9 , який за біологічними ознаками, є внучатим племінником ОСОБА_7 .

Загиблий ОСОБА_7 є рідним братом заінтересованої особи ОСОБА_2 , який також є дядьком заявниці ОСОБА_1 , дідом для ОСОБА_9 , що впливає на результати генетичного дослідження для встановлення факту батьківства ОСОБА_7 щодо неповнолітнього ОСОБА_9 .

Мати заявниці ОСОБА_10 є рідною сестрою загиблого ОСОБА_7 та заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Висновок експерта не є належним і допустимим доказом з огляду на родинні зв`язки учасників процесу.

Крім того, відібрання біологічного зразка крові загиблого ОСОБА_7 є незаконним, зокрема, з огляду на порушенням правил пересилання та надання зазначеного біологічного зразка на експертизу; надання експерту неповних відомостей, що призвело до неповноти його висновку.

Суди не звернули уваги на те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 , зокрема, медичних документів, документів із навчальних закладів, фото чи відео матеріалів, що підтверджують факт визнання ОСОБА_7 батьківства стосовно ОСОБА_9 , показань свідків, які б підтвердили факт визнання ОСОБА_7 батьківства.

ОСОБА_5 до 17 вересня 2025 року не отримувала будь-яких матеріалів чи повідомлень у справі у зв`язку з чим не мала можливості поставити питання експерту.

Суд апеляційної інстанції доводів ОСОБА_5 про те, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, не перевірив, належної оцінки такому висновку разом з іншими зібраними у справі доказами не надав, натомість помилково зазначив, що ОСОБА_5 як заінтересована особа у справі окремого провадження мала оскаржити експертний висновок.

На порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_5 про витребування доказів, які стосувалися процедури відібрання біологічного зразка крові ОСОБА_7 та порядку його надсилання на експертизу.

У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_11 , у якому заявниця просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновок експерта від 15 квітня 2024 року

№ СЕ-19/111-24/3243-БД є законним та обґрунтованим. Відбір зразка крові померлого ОСОБА_7 було здійснено відповідно до Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України, Офісу Генерального прокурора від 09 березня 2022 року № 177/450/46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 березня 2022 року за № 317/37653 (далі - Порядок № 177/450/46), яким, зокрема, передбачено обов`язковий відбір матеріалу для генетичного дослідження при бойових травмах без згоди померлого.

Суду було відомо про родинні зв`язки померлого та заявниці, крім того, зазначене не впливає на допустимість ДНК тесту.

Проживання заявниці та ОСОБА_7 однією сім`єю з грудня 2018 року без реєстрації шлюбу підтверджується довідкою про склад сім`ї від 09 лютого 2023 року № 56/4 та актом фактичного проживання від 09 лютого 2023 року № 57/4, виданими Координаційним комітетом органів самоорганізації населення Мирноградської міської територіальної громади.

Померлий визнавав себе батьком дитини, опікувався вихованням та утриманням сина, що підтвердив його рідний брат ОСОБА_2

ОСОБА_5 мала можливість подати свої заперечення та клопотання, які стосуються експертизи, однак на відповідній стадії судового розгляду таким правом не скористалася.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду 17 лютого 2026 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постановуКиївського апеляційного суду 17 лютого 2026 року з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Солом`янського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 760/11956/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У квітні2026 року матеріали справи № 760/11956/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 березня 2021 року Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було зареєстровано факт народження ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Ім`я та по батькові дитини було записано відповідно до частини першої статті 135 СК України зі слів матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 11 березня 2021 року № 00029883462.

ОСОБА_7 визнавав себе батьком ОСОБА_9 .

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 та їхнім сином ОСОБА_9 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09 лютого 2023 року № 56/4 та актом фактичних обставин проживання особи без реєстрації від 09 лютого 2023 року № 57/4, складеними та виданими Координаційним комітетом органів самоорганізації населення Мирноградської міської територіальної громади.

У квітні 2022 року ОСОБА_7 було мобілізовано до лав Збройних Сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 загинув внаслідок вибухової травми, отриманої під час участі у бойових діях біля с. Терни Лиманського району Донецької області, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть від 30 січня 2023 року № 10-12/305ДМ/2023, виданого Комунальним закладом охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи».

06 лютого 2023 року Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було здійснено відповідний актовий запис № 168 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_7 похований на кладовищі в с. Мединівка Коростеньського району Житомирської області, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області від 06 серпня 2023 року № 12.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року залучено до участі у справі № 760/11955/23 як заінтересованих осіб: дружину ОСОБА_7 - ОСОБА_3 та дітей ОСОБА_7 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року Клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи задоволено.

Призначено у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в м. Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства посмертну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання - чи є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Терни Лиманського району Донецької області, біологічним батьком малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Проведення молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Витребувано з Комунального закладу охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи висушений на марлі зразок крові від трупа громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4

(тр. № 10-12/305-Дм/2023), зареєстрований 28 січня 2023 року за № 14/267-Дм/23, та зобов`язано уповноважених осіб Комунального закладу охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи направити висушений на марлі зразок крові від трупа громадянина ОСОБА_7 для проведення експертизи до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 760/11955/23 (провадження № 2-о/760/314/23).

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України зразків ДНК ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та свої особисті зразки ДНК.

Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .

Надано експертам дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів експертизи, якщо це пов`язано з проведенням експертизи.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Згідно з висновком експерта від 15 квітня 2024 року № СЕ-19/111-24/3243-БД ОСОБА_7 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_9 , матір`ю якого є ОСОБА_1 . Ймовірність цієї події становить 99,9999999999755 %.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи, визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав особи. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_7 стосовно малолітнього ОСОБА_9 , заявниця посилалася на те, що встановлення зазначеного факту їй необхідне для забезпечення соціальних гарантій дитини, батько якої загинув під час проходження військової служби, зокрема пенсії у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Нормами статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14 (провадження № 61-6030св18) зазначив, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування у цій категорії справ. Доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні відомості, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватися усі передбачені законом докази в їх сукупності. За загальним правилом визнання батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливе за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визначення батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з основних доказів, який має бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 (провадження № 61-7126св22), від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23).

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, висновок якої має важливе значення у процесі дослідження батьківства, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19), від 05 червня 2024 року у справі № 458/619/17 (провадження № 61-5266св24), від 18 березня 2026 року у справі № 522/13613/21 (провадження № 61-10535св25)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Калачова проти росії» («Kalacheva v. russia», заява № 3451/05) зазначив, що під час національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з імовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (§ 34 рішення від 07 травня 2009 року).

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень застосовуються, зокрема Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національноого бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ вказаних Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність становить не менше 99,99 %.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявниця довела факт батьківства ОСОБА_7 стосовно малолітнього ОСОБА_9 , зокрема, надавши докази їхнього спільного проживання у м. Мирнограді Донецької області, а також висновок експерта від 15 квітня 2024 року № СЕ-19/111-24/3243-БД, складений за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що висновок експерта від 15 квітня 2024 року № № СЕ-19/111-24/3243-БД є неналежним доказом, оскільки відібрання зразка крові загиблого ОСОБА_7 є незаконним; порушено правила пересилання та надання на експертизу зразка крові померлого; експерту надано неповні відомості, що призвело до неповноти його висновку.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини під час воєнного стану на території України визначено Порядком № 177/450/46.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 177/450/46 (тут і далі - у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_7 ) огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим із залученням судово-медичного експерта або лікаря. У разі неможливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 177/450/46 працівники бюро судово-медичної експертизи за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов`язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов`язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування.

Із матеріалів справи відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 загинув від вибухової травми, отриманої внаслідок участі у бойових діях біля с. Терни Лиманського району Донецької області, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть від 30 січня 2023 року № 10-12/305ДМ/2023, виданого Комунальним закладом охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи».

У відділенні судово-медичної імунології Комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» зберігався висушений на марлі зразок крові від трупа громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (тр. № 10-12/305-Дм2023), зареєстрований за № 14/267-Дм/23 від 28 січня 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів (частина третя стаття 107 ЦПК України).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року Клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи задоволено.

Призначено у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в м. Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства посмертну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання - чи є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Терни Лиманського району Донецької області, біологічним батьком малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Проведення молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Витребувано у Комунального закладу охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи висушений на марлі зразок крові від трупа громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4

(тр. № 10-12/305-Дм/2023), зареєстрований 28 січня 2023 року за № 14/267-Дм/23, та зобов`язано уповноважених осіб Комунального закладу охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи направити висушений на марлі зразок крові від трупа громадянина ОСОБА_7 для проведення експертизи до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

26 січня 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва від заступника директора Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Трофименко М. надійшло клопотання про надання біологічних зразків (крові або кісткової тканини) ОСОБА_7 .

У клопотанні зазначено, що біологічний зразок ОСОБА_7 , у разі його надання, необхідно отримати нарочно або направити представника до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України з відповідним дорученням, оскільки зазначені об`єкти не підлягають відправці через АТ «Укрпошта».

Відповідно до пункту 9 розділу І Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2017 року № 591, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

18 серпня 2017 року за № 1024/30892 (тут і далі - Інструкція № 591 у редакції, чинній на час проведення експертизи), об`єкти дослідження та порівняльний матеріал подаються до ДНДЕКЦ, НДЕКЦ в упакуванні, що забезпечує їх збереження від несанкціонованого доступу, і засвідчуються в установленому законодавством порядку.

Якщо після розпакування прийнятих об`єктів дослідження та порівняльного матеріалу установлено їх невідповідність переліку, зазначеному в документі про призначення, судовим експертом за участю керівника відділу (сектору, групи) ДНДЕКЦ, НДЕКЦ, у якому працює судовий експерт, складається акт про невідповідність (додаток 5) у двох примірниках. Про факт установленої невідповідності невідкладно інформується директор ДНДЕКЦ, НДЕКЦ, ініціатор

(з наданням йому одного примірника акта) для прийняття рішення про доцільність подальшого проведення судової експертизи або експертного дослідження. До прийняття ініціатором рішення по суті проведення судової експертизи або експертного дослідження призупиняється. Другий примірник акта залишається в ДНДЕКЦ.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ (Організація приймання, реєстрації матеріалів, поданих в експертне провадження, та видачі або надіслання ініціаторам результатів експертних проваджень та об`єктів дослідження) під час отримання документів про призначення, матеріалів та об`єктів дослідження, які доставлено до ДНДЕКЦ, НДЕКЦ безпосередньо ініціатором, працівник ДЗ, а в разі призначення комплексної або баготооб`єктної експертизи - разом із працівниками відділів (секторів), уповноваженими керівництвом ДНДЕКЦ, НДЕКЦ, перевіряє наявність супровідних листів, документів про призначення, правильність їх оформлення (адресування, наявність підписів, вихідних реєстраційних даних, інших необхідних реквізитів), наявність і цілісність додатків, стану упакування об`єктів дослідження; у разі надходження на дослідження зброї, вибухонебезпечних об`єктів, біологічних об`єктів, наркотичних засобів та (або) об`єктів у межах здійснення комплексних або багатооб`єктних експертиз отримання документів про призначення, матеріалів та об`єктів дослідження здійснюється працівником ДЗ разом з працівниками відділів (секторів), уповноваженими керівництвом ДНДЕКЦ, НДЕКЦ; вибухонебезпечні об`єкти дослідження приймаються за наявності оригіналу довідки спеціаліста-вибухотехніка про категорію вибухонебезпечності об`єктів дослідження.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 591 матеріали, які подаються безпосередньо ініціатором, але наявні не в повному обсязі, об`єкти дослідження і порівняльний матеріал, неупаковані або упакування яких не забезпечує їх збереження від несанкціонованого доступу чи не засвідчене особою в передбаченому законодавством порядку, або матеріали, які не відповідають вимогам, викладеним у підпункті 3 цього пункту, що унеможливлює організацію проведення судової експертизи або експертного дослідження, не підлягають прийняттю та невідкладно повертаються ініціатору для усунення виявлених недоліків; про факт відмови працівника ДЗ прийняти матеріали невідкладно складається довідка про невідповідність (додаток 7) у двох примірниках. Один примірник надається ініціатору, другий - зберігається в підрозділі документального забезпечення ДНДЕКЦ, НДЕКЦ; у разі надходження таких матеріалів засобами поштового зв`язку, кур`єрською або фельд`єгерською службами директор або заступник директора ДНДЕКЦ, НДЕКЦ доручає працівнику ДЗ або уповноваженій особі повідомити про це ініціатора телефоном та скласти довідку про невідповідність у двох примірниках. Один з примірників разом з матеріалами терміново повертається ініціаторові для усунення виявлених невідповідностей, інший - зберігається у підрозділі документального забезпечення ДНДЕКЦ, НДЕКЦ.

За відсутності порушень, визначених у підпункті 4 цього пункту, усі матеріали підлягають обов`язковій реєстрації в підрозділі документального забезпечення ДНДЕКЦ, НДЕКЦ (підпункт 5 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 591).

Із матеріалів справи відомо, що 30 січня 2024 року Комунальний заклад охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» повідомив суд про те, що на виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року направив до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в опечатаному вигляді пакет «Вирізка зі зразка крові від трупа ОСОБА_7 , тр. № 10-12/305-Дм/2023» для проведення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

31 січня 2024 року із супровідним листом від 24 січня 2024 року № 02-06/145 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов зразок крові трупа ОСОБА_7 .

У висновку експерта від 15 квітня 2024 року № СЕ-19/111-24/3243-БД зазначено, що об`єкти дослідження надійшли в упакованому та опечатаному вигляді в трьох конвертах. Зокрема паперовий конверт білого кольору, клапан якого заклеєно та опечатано фрагментом паперу білого кольору з відбитком круглої печатки та двома відбитками круглої печатки. На лицевій поверхні конверта міститься рукописний пояснювальний напис, підпис та прізвище особи, яка його зробила, завірений нечітким відбитком круглої печатки; порушення цілісності пакування не виявлено. При відкритті конверта експерт виявив марлеву серветку, що просочена та ущільнена речовиною коричневого кольору.

У двох інших конвертах містилися зразки букального епітелію ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Вміст упаковок відповідає написам, наведеним в упаковках.

Зважаючи на наведене, доводи ОСОБА_5 про те, що висновок експерта від 15 квітня 2024 року № СЕ-19/111-24/3243-БД є недопустимим доказом, з огляду на незаконність відібрання зразка крові загиблого ОСОБА_7 та порушення правил пересилання та надання на експертизу зразка крові померлого, не знайшли свого підтвердження.

Непогоджуючись зі встановленим фактом батьківства ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_9 , заявниця не обґрунтувала, яким чином встановлення зазначеного факту, зокрема, з метою отримання соціальних гарантій у виді пенсії у зв`язку із втратою годувальника, порушує її права та законні інтереси.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що заявниця не була повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції.

Із матеріалів справи відомо, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року залучено до участі у справі № 760/11955/23 як заінтересованих осіб: дружину ОСОБА_7 - ОСОБА_3 та дітей ОСОБА_7 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з відомостями Державної міграційної служби України від 22 грудня 2023 року місце проживання ОСОБА_5 20 вересня 2018 року було зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

Надіслані судом першої інстанції процесуальні документи за вказаною адресою не були вручені, а поштові відправлення були повернуті до суду з відмітками: «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а. с. 103, 138), «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 а. с. 110), «адресат відмовився» (т. 1 а. с. 170).

Відповідно до частини дев`ятої статті 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Про розгляд справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_5 була повідомлена. 07 січня 2026 року вона звернулася до суду з клопотанням про проведення судового засідання, призначеного на 17 лютого 2026 року на 10:15 год, у режимі відеоконференції, яке ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року було задоволено.

12 лютого 2026 року ОСОБА_7 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Верховний Суд урахував, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення клопотання заявниці про витребування доказів, доданого до апеляційної скарги, водночас, зважаючи на встановлені у цій справі обставини, зазначене процесуальне порушення не вплинуло на правильність висновку суду апеляційної інстанції по суті заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди висновками з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду