ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 175/3216/14-ц

Описова частина

У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сищика О. О., яка полягає у нездійсненні належного та своєчасного примусового виконання рішення суду, та зобов`язати останнього вчинити усі необхідні та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі та інші дії у виконавчому провадженні №64504704, спрямовані на належне, повне та своєчасне примусове виконання рішення суду.

Скаргу заявниця мотивувала тим, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі № 2-175/3216/14-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 липня 2014 року до її повноліття.

29 вересня 2014 року вона отримала виконавчий лист № № 2-175/3216/14 та в подальшому двічі подавала його до виконання до відділу державної виконавчої служби.

15 лютого 2021 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Разом з тим, з січня 2023 року до моменту подання даної скарги державний виконавець Слобожанського відділу державно виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) Сищик О. О. не вчиняв та продовжує не вчиняти усі необхідні і передбачені законодавством виконавчі та інші дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, спрямовані на належне, повне та своєчасне примусове виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі № 175/3216/14-ц.

Стверджує, що через неправомірну бездіяльність вказаного державного виконавцязаборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів склала 279 879,75 грн, чим порушено її права як стягувачки.

Просила скаргу задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості. При цьому суд зазначив, що під час розгляду справиним не встановлено факту неправомірної бездіяльності державного виконавцяпри примусовому виконаннірішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі №175/3216/14-ц.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, яка, зокрема, містила заперечення на протокольну ухвалу суду від 02 червня 2025 року, якою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання заявниці про повернення відзиву Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на скаргу та постановив приєднати до матеріалів справи наданий відзив.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року задоволеночастково.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Слобожанського відділу державно виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сищика О. О., допущену в ході примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі №175/3216/14-ц.

У задоволені інших вимог скарги - відмовлено.

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року - відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця не звернув належної уваги на факти бездіяльності державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сищика О. О., що знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного суду зауважила, що невиконання державним виконавцем рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про обґрунтованість скарги стягувача.

Встановивши під час перегляду справи неповноту виконавчих дій, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимоги скарги ОСОБА_3 щодо зобов`язання державного виконавця вчинити усі необхідні та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі та інші дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, спрямовані на належне, повне та своєчасне примусове виконання рішення суду, зазначивши, що дії по примусовому виконанню рішення суду в рамках виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця згідно закону та належать виключно до його компетенції. Підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, є недопустимою.

Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту відзиву, поданого Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на скаргу ОСОБА_3 ,вбачається, що він містить міркування і аргументи щодо наведених скаржником вимог, що за своєю суттю є письмовими поясненнями саме по суті справи, а тому повернення судом таких заперечень не відповідало би загальним нормам процесуального закону і було би проявом надмірного формалізму.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року стягнуто з Слобожанського відділу державно виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного перегляду справи, у розмірі 6 317,50 грн.

28 січня 2026 року Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 20 лютого 2026 року заявник просив скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

01 травня 2026 року Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року.

В касаційній скарзі заявник просив скасувати вказану додаткову постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови.

Касаційні скарги мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи.

15 березня 2026 року та 15 травня 2026 рокуОСОБА_3 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку відзиви на вказані вище касаційні скарги Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у яких просила повернути касаційні скарги або залишити їх без задоволення.

25 травня 2026 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Слобожанського відділудержавної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Слобожанського відділудержавної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року.

11 травня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що з 12 жовтня 2016 року на виконанні у Слобожанському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження№ НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-175/3216/14, виданого 29 вересня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29 липня 2014 року до її повноліття

20 липня 2020 року стягувачкоюОСОБА_3 було подано до відділу державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого листа № 2-175/3216/14, виданого 29 вересня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.

20 липня 2020 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-175/3216/14, виданого 29 вересня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, на підставі частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із подачею стягувачкою письмової заяви про повернення виконавчого документа, із зазначенням суми заборгованості, яка станом на 20 липня 2020 року складала 114 122,80 грн.

11 лютого 2021 року стягувачкоюОСОБА_3 повторно пред`явлено на виконання до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) виконавчий лист № 2-175/3216/14, виданий 29 вересня 2014 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, із наявною заборгованістю, яка станом на 20 липня 2020 складала 114 122,80 грн.

15 лютого 2021 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої службиДавиденко Я. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.

24 травня 2021 року державним виконавцем було сформовано відповідні запити щодо боржника ОСОБА_4 до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Державної фіскальної служби України(далі - ДФС України), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України).

Згідно з повідомленнями ПФУ № 1071952595 від 24 травня 2021 року та

№ 1071930895від 24 травня 2021 року інформації щодо боржника не знайдено.

Згідно з відповіддю ДФСУкраїни № 103769910 від 24 травня 2021 року боржник за вказаними у запиті податковим номером на обліку в органах ДФС не перебуває.

Згідно з відповіддю МВС України № 103769982 від 24 травня 2021 року за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

Зі змісту відповіді ДПСУкраїни № 103769970 від 24 травня 2021 року вбачається, що відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.

24 травня 2021 року державним виконавцем за вих. № 15470 направлено запит до КП Дніпровського району «БТІ» щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником ОСОБА_2

02 червня 2021 року державним виконавцем за вих. № 17247 було направлено виклик боржнику ОСОБА_5 для надання пояснень щодо виконання вимог вказаного вище виконавчого документу або надання підтверджуючих документів про сплату аліментів та внесено відомості про вказаного боржника до Єдиного реєстру боржників.

04 червня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4

15 червня 2021 року державним виконавцем було винесено чотири постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

10 вересня 2021 року державним виконавцем було надано стягувачці роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів, та направлено розрахунок заборгованості із сплати аліментів.

12 липня 2022 року державним виконавцем було направлено боржнику ОСОБА_5 виклик державного виконавця за вих. № 19833 для надання пояснень щодо виконання вимог вказаного вище виконавчого документу або надання підтверджуючих документів про сплату аліментів.

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області вироком від

30 грудня 2022 року визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 164 КК України, та призначив кримінальне покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

20 лютого 2023 року було винесено вимогу державного виконавця до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання інформації чи проходить військову службу боржник ОСОБА_2 , в якій військовій частині із зазначенням адреси знаходження.

22 березня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_4 , яку було за вих. № 12692 в той же день направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 , в якій проходив службу боржник.

20 лютого 2023 року, 22 березня 2023 року та 25 квітня 2023 року державним виконавцем було зроблено запити до ДФСУкраїни, МВС України щодо боржника ОСОБА_6 .

Згідно з повідомленнями ДФС України № 156466001 від 20 лютого 2023 року, № 158425153 від 22 березня 2023 року, № 160599864 від 25 квітня 2023 року, боржник за вказаними у запиті податковим номером на обліку в органах ДФС України не перебуває.

Згідно з повідомленнями МВС України№ 158425158 від 22 березня 2023 року, № 160599878 від 25 квітня 2023 року, за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

27 квітня 2023 року державним виконавцем за вих. № 21488 направлено запит до КП Дніпровського району «БТІ», ГУДержпродспоживслужби в Дніпропетровській області, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником ОСОБА_2

27 квітня 2023 року та 15 травня 2023 року державним виконавцем зроблено запити до ДПС України (про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями та про джерела отримання доходу боржником - Фізичною особою), згідно змісту відповіді № 160813655 від 27 квітня 2023 року та № 162492682 від 15 травня 2023 року інформація відсутня.

11 липня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку було за вих. № 12692 направлено для виконання до військової частини НОМЕР_2 , в якій проходив службу боржник ОСОБА_7

25 вересня 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

05 листопада 2024 року та 10 березня2025 року державним виконавцем було зроблено запити до ДПС України (про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями та про джерела отримання доходу боржником - фізичною особою), згідно змісту відповіді № 237089705 від 05 листопада 2024 року та № 256072447 від 10 березня 2025 року, інформація відсутня.

02 вересня 2024 року та 10 березня 2025 року державним виконавцем було зроблено запити до ДПС України про джерела та/або суми доходів боржника ОСОБА_6 . Зі змісту відповіді № 224010163 від 02 вересня 2024 року встановлено, що боржник отримує дохід з військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на березень 2025 року становила 164 838,10 грн.

24 квітня 2025 року державним виконавцем було направлено боржнику виклик державного виконавця за вих. № 53530 для надання пояснень щодо виконання вимог вказаного вище виконавчого документу або надання підтверджуючих документів про сплату аліментів.

24 квітня 2025 року було сформовано вимогу державного виконавця

Сищика О. О. щодо надання довідки про доходи боржника ОСОБА_2 з моменту офіційного працевлаштування та станом на день отримання вимоги виконавця та надання звіту про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, по день отримання вимоги виконавця, яку за вих. № 53385 направлено до військової частини НОМЕР_2 .

24 квітня 2025 року державним виконавцем зроблено запит до ПФУ щодо боржника та отримано відповідь № 265051223 від 24 квітня 2025 року про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_2 .

24 квітня 2025 року державний виконавець, керуючись положенням пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктом 3.10 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2006 року за № 935/12809, направив в електронному вигляді вимоги для розкриття банківської таємниці до установ банку щодо надання інформації чи наявні рахунки у боржника та залишок коштів на рахунках.

24 квітня 2025 року державний виконавець сформовав вимогу виконавця щодо надання інформації, чи зареєстрований на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області боржник ОСОБА_2 , та направив запит до відповідних органів щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за вказаною особою.

24 квітня 2025 року державним виконавцем за вих. № 53540 направлено запит до КП Дніпровського району «БТІ», ГУДержпродспоживслужби в Дніпропетровській області, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником ОСОБА_2

24 квітня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_4 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

30 квітня 2025 державним виконавцем винесено: вимогу виконавця щодо надання детальної довідки про всі нараховані та виплачені боржнику доходи, з урахуванням податків та зборів, за період з моменту початку проходження ним військової служби по дату отримання вимоги державного виконавця; вимогу виконавця щодо надання детальної довідки про всі нараховані та виплачені боржнику ОСОБА_2 доходи, з урахуванням податків та зборів, за період проходження ним військової служби; вимогу виконавця щодо надання інформації про всі джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржника ОСОБА_2 та розміри утриманого податку, за період з 29 липня 2014 року по дату отримання вимоги (запиту) державного виконавця; вимогу виконавця щодо надання бухгалтерських документів (зокрема, копії платіжних інструкцій), які підтверджують виплату боржнику ОСОБА_2 доходів за період з моменту початку проходження ним військової служби по дату отримання вимоги державного виконавця; вимогу виконавця щодо надання всіх звітів про здійснені відрахування та виплати на підставі постанови державного виконавця від 11 липня 2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 за період з 11 липня 2023 року по дату отримання вимоги державного виконавця; вимогу виконавця щодо інформації щодо виплат боржнику ОСОБА_2 доходів за період з моменту початку проходження ним військової служби по дату отримання вимоги державного виконавця; вимогу виконавця щодо надання інформації про рух коштів та операції по всім рахункам боржника ОСОБА_2 , що відкриті в установі банку АТ «Акцент-Банк»; вимогу виконавця щодо надання інформації про рух коштів та операції по всім рахунками боржника ОСОБА_2 , що відкриті в установі банку АТ КБ «ПриватБанк»; вимогу виконавця щодо надання інформації про рух коштів та операції всіма рахунками боржника ОСОБА_2 , що відкриті в установі банку АТ Універсал Банк; вимогу виконавця щодо надання інформації про рух коштів та операції всіма рахунками боржника ОСОБА_2 , що відкриті в установі банку АТ «УКРСИББАНК»; вимогу виконавця щодо надання інформації про рух коштів та операції всіма рахунками боржника ОСОБА_2 , що відкриті в установі банку АТ «ТАСКОМБАНК».

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на квітень 2025 року в розмірі 66 795,76 грн.

01 травня 2025 державним виконавцем здійснено: виклик державного виконавця, який за вих. № 59380 направлено рекомендованим поштовим відправленням божнику ОСОБА_2 , для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-1 КУпАП; вимогу державного виконавця, яку за вих. № 59377 направлено рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_2 , для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченогостаттею 188-13 КУпАП.

05 травня 2025 року заступником начальника відділу ДВС направлено до Другого відділу ДВС у м.Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції доручення про проведення виконавчих дій щодо: 1) здійснення контролю за правильним і своєчасним відрахуванням із грошового забезпечення та інших доходів боржника ОСОБА_2 , шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань військової частиною НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами перевірки доручено відповідному відділу скласти відповідний акт; 2) здійснення за місцем знаходження військової частини НОМЕР_2 перевірки майна боржника ОСОБА_2 про, що скласти постанову про опис та арешт майна боржника.

Зі змісту акту державного виконавця від 12 травня 2025 року за адресою боржника ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_2 , встановлено, що боржника вдома не було, двері ніхто не відчинив, перевірити майновий стан та фактичне мешкання боржника за цією адресою не виявляється можливим.

Також встановлено, що згідно розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, у ОСОБА_2 станом на вересень 2025 року відсутнязаборгованість зі сплати аліментів.

Мотивувальна частина

Касаційна скарга Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року не містить доводів та вимог стосовно апеляційного перегляду ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року, а також в частині вирішення вимог про зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині оскаржувана постанова апеляційного суду касаційному перегляду не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року в оскаржуваній частині та додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року не відповідають.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

До близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Порядок стягнення аліментів встановлено статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», у частині першій якої, зокрема зазначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. У разі якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець зобов`язаний винести постанову про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників (частина друга статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз`яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів (частина одинадцята статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби (частина дванадцята статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до положень частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Як вбачається із матеріалів справи, в період здійснення державним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, боржником здійснювалися платежі зі сплати аліментів та погашення наявної заборгованості зі сплати аліментів, при цьому саме у період 2023-2025 років така заборгованість була погашена у повному обсязі.

При цьому дії державного виконавця були належними та достатніми для погашення такої заборгованості, а також для здійснення боржником щомісячних платежів зі сплати аліментів та не призвели до порушень прав стягувачки під час примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі №2-175/3216/14ц.

При таких обставинах Дніпровський районний суд Дніпропетровської областідійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги в частині визнання визнання неправомірною бездіяльностідержавного виконавця.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вищевказане належної уваги не звернув та скасував законне і обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Щодо клопотань ОСОБА_8 про повернення касаційних скарг

У відзивах на касаційні скарги від 15 березня 2026 року та від 15 травня 2026 року ОСОБА_3 просила суд, зокрема, про повернення касаційних скарг відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення вказаних клопотань, оскільки касаційні скарги були подані з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містили підстави касаційного оскарження, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження (ухвали від 24 лютого 2026 року та від 05 травня 2026 року) та необхідність надання відповідної правової оцінки доводам касаційних скарг під час касаційного перегляду справи, що й зроблено у цій постанові.

Щодо клопотання ОСОБА_8 про постановлення окремої ухвали

У відзивах на касаційні скарги від 15 березня 2026 року та від 15 травня 2026 року ОСОБА_3 зокрема просила суд про постановлення окремої ухвали щодо державного виконавця Сищика О. О. і начальника Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Кирпи В. В.

Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

При цьому вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховним Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що ухвала Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року в частині вирішення вимог скарги про визнання неправомірною бездіяльностідержавного виконавця постановлена із дотриманням норм матеріального та процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це судове рішення у вказаній частині, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - скасувати.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_9 відсутні, а у задоволенні вимог її скарги на бездіяльність державного виконавця відмовлено у повному обсязі, то витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного перегляду справи, відшкодуванню не підлягають.

Тому наявні підстави для скасування і додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року, з відмовою у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Гагарського А. П. про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду