ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/6962/25

ПП "Транс Петроль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Митниці про відшкодування шкоди у розмірі 8 958 562,50 грн.

Позивач посилався на те, що через протиправні дії та бездіяльність Митниці відбулись наднормативні простої транспортних засобів в зоні дії митного поста "Столичний" Київської митниці, наслідком яких стало затримання та використання відповідачем без належних на те правових підстав транспортних засобів (далі-ТЗ) для зберігання в них вилученого товару, що завдало збитки позивачу. Крім того, внаслідок зазначених дій Митниці, позивачем не отримана плата за послуги перевезення вантажу.

Господарський суд міста Києва рішенням від 18.12.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 22.04.2026, позов задовольнив частково.

Стягнув з Державного бюджету України на користь ПП "Транс Петроль" відшкодування шкоди в розмірі 402 562,50 грн.

Стягнув з Митниці на користь ПП "Транс Петроль" витрати на правову допомогу у сумі 1 325,61 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, оцінюючи доводи позивача щодо розрахунку упущеної вигоди, зважаючи на звичайні умови господарської діяльності позивача, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, з огляду на визначену позивачем у позовній заяві суму доходу за надані послуги з перевезення вантажів, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода), вважав обґрунтованою визначену позивачем суму доходу (упущеної вигоди) у сумі 402 562,50 грн.

Суд першої інстанції також врахував, що, як зазначає сам позивач, зупинка та не завершення митного оформлення товару, невчинення дій по розвантаженню вилученого товару з транспортного засобу, затримання та використання відповідачем, без належних правових підстав (неузгодження з позивачем) транспортних засобів для збереження в них вилученого товару, та протиправна діяльність відповідача не дозволяли продовжувати виконувати умови договору на перевезення вантажів №АЗС-2020/1, зокрема, завершити перевезення вантажу та отримати за такі послуги оплату.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення заявленої позивачем суми упущеної вигоди у розмірі 402 562,50 грн.

Щодо заявленої до стягнення упущеної вигоди у розмірі 8 556 000,00 грн за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням/в зоні дії митниці, суд вважав помилковими посилання позивача, що передбачена пунктом 6.5 договору штрафна санкція є сумою неотриманого перевізником очікуваного доходу, що відбулось через прийняття рішення уповноваженою особою митниці або її бездіяльністю, за встановленим в односторонньому порядку оренди користування транспортних засобів для зберігання в них вилученого товару.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не обґрунтував заявлену до стягнення суму упущеної вигоди в цій частині як дохід, який би він міг отримати за звичних умов, зокрема, за оренду транспортних засобів, отримання плати за послуги перевезення цими транспортними засобами, а натомість ототожнив договірну штрафну санкцію із упущеною вигодою. За таких обставин, надана позивачем калькуляція (нормативна) послуги користування транспортного засобу (тягач/автоцистерна) без руху, а також надані позивачем докази на обґрунтування статей калькуляції, з огляду на порядок обрахунку упущеної вигоди у вигляді плати за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів, за висновками суду не можуть свідчити про обґрунтованість розрахунку упущеної вигоди.

У касаційній скарзі Митниця, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у цій справі в частині задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди в розмірі 402 562,50 грн, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі ПП "Транс Петроль" з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП "Транс Петроль" і направити справу в цій частині на новий розгляд.

Також ПП "Транс Петроль" просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга Митниці подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Митниця зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №814/1601/17 щодо застосування статті 255 Митного кодексу України, від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 щодо необхідності застосування норм Кримінального процесуального кодексу України, від 27.01.2022 у справі №380/1122/20 щодо застосування статті 465 Митного кодексу України, від 30.09.2020 у справі №922/3928/20 щодо розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди.

Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази на яких було встановлено факт завдання шкоди, а тому на думку Митниці є підстави для скасування судових рішень відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Касаційна скарга ПП "Транс Петроль" подана на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

ПП "Транс Петроль" визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України у своїй касаційній скарзі вказав про неврахування висновків викладених у:

-постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №910/14341/18, від 11.02.2021 у справі №910/18996/16, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 08.09.2020 у справі №926/1904/19 щодо застосування приписів статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, щодо необхідності перевірки наданого позивачем розрахунку (калькуляції) простоїв транспортних засобів;

- постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19 щодо необхідності застосування судом приписів частини 3 статті 1212 ЦК України в частині відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи;

- постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №757/18462/21-ц щодо необхідності застосування судом приписів частини першої статті 762 ЦК України щодо визначення орендної плати;

- постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19 стосовно того, що до випадків безпідставного набуття та збереження майна, передбачених статтею 1212 ЦК України, віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона мала віддати (перерахувати) іншій особі- у даному випадку позивачу.

Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України у своїй касаційній скарзі ПП "Транс Петроль" вказав про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду у постанові від 18.03.2025 у справі №910/11334/23 у частині абсолютного характеру відсутності вини як підстави звільнення від сплати неустойки за наднормативні простої транспортних засобів.

Судами попередніх інстанцій не здійснено оцінки розрахунку шкоди, та недослідження доказів а тому на думку ПП "Транс Петроль" підставою для скасування судових рішень є пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

У разі скасування постанови суду апеляційної інстанції, ПП "Транс Петроль" просить скасувати і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, як невід`ємну частину рішення у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Митниця просить Суд касаційну скаргу ПП "Транс Петроль" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №910/6962/25 в оскаржуваній касатором частині залишити без змін. У разі встановлення касаційним судом обставин передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Транс Петроль" просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Митниці. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №910/6962/25, в частині задоволення вимог ПП "Транс Петроль" залишити без змін.

Також у відзиві на касаційну скаргу ПП "Транс Петроль" зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 грн, а докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть долучені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Між Приватним підприємством "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" (перевізник) та Приватним підприємством "АЗС ОНЛАЙН" (експедитор) 13.01.2020 укладено договір на перевезення вантажів №АЗС-2020/1 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор доручає, а перевізник, діючи на підставі замовлень та вказівок експедитора, зобов`язується здійснити перевезення автотранспортними засобами (тягач з автоцистерною) вантажів (нафтопродуктів), (далі - послуги з перевезення вантажу (товару)), а експедитор зі свого боку зобов`язується розрахуватися з перевізником за надані послуги.

Згідно з пунктом 1.2. договору перевізник приступає до перевезення вантажу за отриманням письмового замовлення експедитора, оформленого у вигляді заявки.

Відповідно до пункту 1.4 договору всі організаційні питання щодо навантаження, розвантаження вантажу з/на автотранспортний засіб, перевірки кількості, якості вантажу, перевірки супровідних документів на вантаж, складених виробником / вантажовідправником, митних процедур, за перетином кордонів, у тому числі розмитнення вантажу та передання його вантажоодержувачу, здійснюються експедитором.

За змістом пункту 2.8 договору нормативний час простою транспортного засобу (тягача з автоцистерною) при проходженні митних процедур з експорту, імпорту (випуску товару / вантажу у вільний обіг) та подальшого проїзду транспортних засобів за маршрутом не повинен перевищувати однієї доби. Відлік простою транспортних засобів при здійсненні митних процедур щодо товару у режимі експорту починається з часу навантаження товару на транспортні засоби, а у режимі імпорту - з часу взяття товару під митний контроль за проходженням транспортних засобів через прикордонну митницю / пост у країні імпорту.

У пункті 2.9 договору сторони погодили, що документами, в яких фіксується час прибуття / вибуття транспортного засобу, є товаросупровідні документи на вантаж: ТТН, СМR з відмітками вантажовідправника, вантажоотримувача, акти простою, складені вантажовідправником, вантажоотримувачем, сторонами договору, митні декларації (МД) зі штампом митниці або завірені митним брокером, якщо МД подавались у електронному вигляді, документ з доставкою (ДКД), який складається митним постом за перевезенням партії товарів між митницями, інші документи, складені повноважними органами, установами.

Згідно з пунктом 6.4 договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу під завантаженням, розвантаженням, перетину державних кордонів країни (імпорту, експорту, транзиту переміщення товарів / вантажу), якщо вони сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 150 грн за одну годину, але не більше ніж 1 200 грн за добу понаднормативного простою транспортних засобів під завантаженням, розвантаженням, перетину кордону, визначений пунктами 2.6, 2.7 договору.

Відповідно до пункту 6.5 договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу. Строк нормативного простою транспортних засобів при проходженні митних процедур щодо товару визначений у пункті 2.8 договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку виникнення обставин непереборної сили (до яких відносяться стихійне лихо, бурі, циклони, повені, землетруси, війни, військові дії, страйки, блокади, масові безпорядки тощо) сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час цих обставин.

Пунктом 9.5 договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 31.12.2022 встановлено, що договір діє до 31 грудня 2023 року.

У додатковій угоді від 12.11.2020 №Ц-19 до договору сторони погодили: ціна послуги з перевезення вантажу за міжнародним маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна, становить 25,00 гривень без ПДВ; довжина маршруту за мапою, подача та перевезення дорівнює - 2147 км; - кількість задіяних ТЗ для перевезення вантажу - 15 одиниць; кількість ходок - одна; найменування вантажу - олива антикорозійна ЕСО-4.

На виконання заявок: № 20-11/12 від 12.11.2020 (26 тонн); №20-11/15 від 15.11.2020 (100 тонн); №20-11/16 від 16.11.2020 (100 тонн); №20-11/19 від 19.11.2020 (80 тонн); №20- 2 11/20 від 20.11.2020 (26 тонн); №20-11/22 від 22.11.2020 (50 тонн), вантаж "Олива антикорозійна ЕСО-4", перевезення за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна, перевізник надав до місця навантаження відповідні транспортні засоби у кількості 15 одиниць:

1. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний номерний знак НОМЕР_2 .

2. Вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 450.19T, державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричіп-цистерна ALI RIZA USTA.A3-TY, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

3. Вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 450.19T, державний номерний знак НОМЕР_5 та напівпричіп-цистерна ALI RIZA USTA.A3-TY, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 .

4. Вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 450.18, державний номерний знак НОМЕР_7 та напівпричіп-цистерна ALI RIZA USTA.A3-TY, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 .

5. Вантажний автомобіль-DAF державний номерний знак НОМЕР_9 ,та напівпричіпцистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний номерний знак НОМЕР_10 .

6. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_11 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY державний номерний знак НОМЕР_12 .

7. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_13 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний номерний знак НОМЕР_14 .

8. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_15 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, НОМЕР_16 -ТY державний реєстраційний номер НОМЕР_16 .

9. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_15 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY державний номерний знак НОМЕР_17 .

10. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_18 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY. державний номерний знак НОМЕР_19 .

11. Вантажний автомобіль-DAF XF 95.460, державний номерний знак НОМЕР_20 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_21 .

12. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_22 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_23 .

13. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_24 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_25 .

14. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_26 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_27 .

15. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_28 , напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_29 .

Компанія SIA "D&P" (вантажовідправник) оформила товарно-транспортні документи (CMR) на перевезення товару транспортними засобами, а саме: від 16.11.2020 №AN 87820, від 19.11.2020 №AN 88820, від 19.11.2020 №AN 88920, від 19.11.2020 №AN 89020, від 19.11.2020 №AN 89120, від 20.11.2020 №AN 89620; від 20.11.2020 №AN 89720, від 20.11.2020 №AN 90020, від 20.11.2020 №AN 90120, від 23.11.2020 №AN 90620, від 23.11.2020 №AN 90720, від 23.11.2020 №AN 90820, від 24.11.2020 №AN 91520, від 26.11.2020 №AN 92520, від 26.11.2020 №AN 92920.

Після в`їзду транспортних засобів в Україну через пункт пропуску "Виступовичі - Нова Рудня" митниця взяла товар під митний контроль.

У період з 23.11.2020 до 30.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез Груп Україна", яке діяло на підставі укладеного з ПП "АЗС ОНЛАЙН" договору про надання послуг митного брокера від 16.09.2020 №16/09, подало основні митні декларації на товар, а саме: №UA100060/2020/398246 від 24.11.2020, №UA100060/2020/398245 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398248 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398247 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398244 від 26.11.2020, №UA100060/2020/398220 від 26.11.2020, №UA100060/2020/397517 від 16.11.2020, №UA100060/2020/397831 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397832 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397834 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397833 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397840 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397839 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397809 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397813 від 20.11.2020, для митного контролю та митного оформлення в режимі імпорту з визначенням коду УКТ ЗЕД товару: 2710199100.

Водночас, митне оформлення товару на етапі його класифікації (визначення коду УКТ ЗЕД) було зупинене. Транспортні засоби разом з товаром розміщені в зоні митного поста "Столичний" митниці за адресою: місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 58.

Відділом кодування та класифікації товарів митниці винесені рішення про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 №КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0251-2020, за якими заявлений у митних деклараціях код "2710199100" змінено на "2710199900", а назву товару з "олива антикорозійна" низької в`язкості ЕСО-4, ТУ 19.2-001:2020" змінено на "сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції "газойль" з додаванням масляної фракції переробки нафти та триацетину".

За відмінністю коду УКТЗЕД товару заявленого в митних деклараціях і визначеного відділом кодування та класифікації товарів, Київською митницею Держмитслужби на директора ПП "АЗС ОНЛАЙН", ОСОБА_1 , було складено адміністративні протоколи про порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі - МК України): від 01.12.2020: №№ 1839/10000/20, 1840/10000/20, 1841/10000/20, 1843/10000/20 від 02.12.2020: №№ 1849/10000/20, 1850/10000/20, 1855/10000/20, 1856/10000/20, від 10.12.2020р: /10000/20, від 23.12.2020: №№ 1963/10000/20, 1964/10000/20, 1965/10000/20, 1966/10000/20, 1967/10000/20, 1968/10000/20 (далі - адміністративні протоколи).

ПП "АЗС ОНЛАЙН" з рішеннями Київської митниці не погодилось і оскаржило їх у судовому порядку.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №240/2545/21, та рішенням від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 240/2676/21 у відповідній частині, визнав протиправними та скасував рішення Київської митниці про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 №КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0251-2020.

Солом`янський районний суд міста Києва постановами від 03.08.2021 у справах №760/11249/21, №760/11256/21, №760/11262/21, №760/11264/21, №760/11267/21, №760/11324/21, №760/11328/21, №760/11331/21, №760/11333/21, №760/11335/21, №760/11336/21, від 24.09.2021 у справах №760/11395/21, №760/11394/21, №760/11390/21, №760/11392/21, що залишені без змін постановами Київського апеляційного суду, закрив провадження щодо керівника ПП "АЗС ОНЛАЙН" за частиною першою статті 483 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к наклав арешт на транспортні засоби і товар у межах кримінального провадження №62020100000002465.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 03.12.2021 у справі №757/63595/21-к скасував арешт, раніше накладений ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к.

Надалі, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2021 у справі №757/65661/21-к повторно накладено арешт із забороною розпоряджатися, користуватися або іншим чином змінювати майно - транспорті засоби та товар.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 22.06.2022 у справі №757/14700/22-к скасував арешт, накладений ухвалою від 10.12.2021 у справі №757/65661/21-к на транспортні засоби і товар.

24.02.2022 ПП "АЗС ОНЛАЙН" та Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" склали відповідні акти №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15 щодо простою за загальний період з 20.11.2020 по 24.02.2022.

Згідно з актом про примусове відчуження або вилучення майна від 30.03.2023, накладною (вимогою) від 30.03.2022 №КИЇІМ21, актами приймання-передачі транспортних засобів від 07.03.2022, від 10.03.2022, від 11.03.2022, від 12.03.2022, від 13.03.2022, від 06.03.2022, від 07.03.2022, від 07.03.2022, на підставі наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України (з адміністративно-господарської діяльності) "Про примусове відчуження майна" від 29.03.2022 №71 для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану примусово відчужено транспортні засоби - вантажні автомобілі (тягачі з напівпричепами-цистернами) у кількості 15 одиниць разом з вантажем, який знаходився у них (сумішевий продукт із важкої нафтової фракції - "газоль", з додаванням триацетину, вміст нафтопродуктів більше 70%), що зберігалися та обліковувалися Київською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протиправними діями та бездіяльністю митниці було зупинено та не завершено митне оформлення товару, невчинено дій по розвантаженню вилученого товару з транспортного засобу, та відбулись наднормативні простої транспортних засобів в зоні дії митного поста "Столичний" Київської митниці, наслідком яких стало затримання та використання відповідачем, без належних правових підстав (неузгодження з позивачем) транспортних засобів для збереження в них вилученого товару, що обумовило збитки останнього (упущену вигоду).

Оскільки послуги перевізника є платними, у т.ч. платня справляться за послугу із користування транспортного засобу без руху у період наднормативних простоїв (штрафні санкції) в зоні дії митниці, у зв`язку із протиправними діями та поведінкою відповідача, позивач не отримав очікуваного доходу, який він мав би отримати відповідно до договору перевезення укладеного з ПП "АЗС ОНЛАЙН", якби його права не були порушені відповідачем, а саме: платні за надані послуги перевезення товару по маршруту та за користування транспортними засобами без руху під завантаженням в зоні дії митниці.

Як стверджує позивач та підтверджено ПП "АЗС ОНЛАЙН" у письмових поясненнях по суті спору, ПП "АЗС ОНЛАЙН" не сплачувало позивачу вартості послуг за перевезення по маршруту місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна.

За розрахунком позивача вартість послуг з перевезення товару за додатковою угодою № Ц-19 від 12.11.2020 становить 402562,50 грн: 2147 км (загальна довжина по маршруту)/2=1073,5 км (відстань місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна) х 25,00 (ціна перевезення товару за км) х 15 (кількість транспортних засобів) = 402 562,50 грн.

За обрахунками позивача, дохід перевізника за звичайних обставин є платня за надані послуги з перевезення вантажів у сумі 402 562,50 грн.

Також відповідачем для зберігання товару, вилученого на підставі адміністративних протоколів складених на директора ПП "АЗС ОНЛАЙН" ОСОБА_1., були використані транспортні засоби позивача, що перевозили товар.

Протягом строку простою транспортних засобів з товаром в зоні дії митниці відповідач, а не замовник/експедитор, користувався транспортними засобами. Користування транспортними засобами без руху в зоні дії митниці є платним, а вартість таких послуг за користування транспортними засобами без руху згідно із п.6.5. договору перевезення становить 1 200,00 грн за добу.

Розрахунок плати за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці позивач здійснює наступним чином:

7 130 (кількість днів наднормативних простоїв) х 1 200,00 грн (ціна послуги з користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці) = 8 556 000,00 грн.

Не отримана позивачем оплата за послуги за користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці становить суму 8 556 000,00 грн.

Отже, загальний дохід позивача, який б він мав отримати за звичайних обставин, якби його права не були порушені відповідачем, становить 8 958 562,50 грн (402 562,50 грн - оплата послуг з перевезення вантажу + 8 556 000,00 грн - оплата за користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці).

Спір у справі виник щодо збитків (упущеної вигоди) у сумі 8 958 562,50 грн (загальна сума не отриманого позивачем доходу), завданих позивачу протиправною поведінкою/діями відповідача. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлені на підставі статті 1173 ЦК України.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо касаційної скарги Митниці поданої на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Митниця визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України у своїй касаційній скарзі вказала про неврахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №814/1601/17 щодо застосування статті 255 Митного кодексу України, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 щодо необхідності застосування норм Кримінального процесуального кодексу України, у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №380/1122/20 щодо застосування статті 465 Митного кодексу України, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 щодо розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди.

У справі № №814/1601/17 позов подано про визнання протиправними дій Миколаївської митниці ДФС щодо відмови у митному оформлені експорту кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 року, вагою 3300000 кг за митною декларацією; зобов`язання Миколаївську митницю ДФС здійснити митне оформлення експорту кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 року, вагою 3300000 кг за митною декларацією. В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив, що у рішенні про відмову у митному оформлені відповідач не посилається на жодні умови передбачені Митним кодексом України, які б були невиконанні з боку декларанта, що свідчить про те, що з боку декларанта були здійсненні усі необхідні митні формальності. Тоді як, зі змісту рішення про відмову у митному оформлені вбачається, що єдиною підставою для відмови у митному оформленні є ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2017 по справі №761/21400/17, якою накладений арешт на товар. На думку заявника, жодною нормою Митного кодексу України не передбачено право митниці відмовити у митному оформлені товару, на який накладений арешт у рамках кримінального провадження.

У справі №727/2878/19 позов подано про зняття арешту з майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скасувати арешт зазначеного автомобіля після закриття відповідного кримінального провадження та закінчення досудового розслідування у порядку кримінального судочинства неможливо. Арешт майна за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача.

У справі №380/1122/20 позов подано про визнання протиправними дій митного органу по вилученню автомобіля марки "VOLVO" модель "V40" р/н " без належного процесуального документального його оформлення протоколом вилучення транспортного засобу за встановленою формою; визнання протиправними дій Галицької митниці Держмитслужби щодо нарахування позивачу витрат за зберігання автомобіля марки "VOLVO" модель "V40" у сумі 12510 євро і вимагання їх сплати; зобов`язання відповідача утриматись від наступних нарахувань позивачу витрат за зберігання автомобіля та вимог по сплаті штрафу; визнання протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо невиконання постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/3698/16 від 7 липня 2016 року в частині повернення позивачу автомобіля марки "VOLVO" модель "V40"; зобов`язання відповідача повернути автомобіль марки "VOLVO" модель "V40" без оплати нарахованих митницею 12510 євро; стягнення з митного органу на користь позивача 325 260 грн (12510 євро) заподіяної матеріальної шкоди (реальних збитків), які позивач повинен сплатити за повернення автомобіля; стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача 20000 грн моральної шкоди; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Водночас у цій справі розглядалося питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У справі №922/3928/20 позов подано про стягнення 2 990 000,00 грн збитків. Позовні вимоги мотивовані заподіянням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі вартості послуг з юридичного консультування та представництва за договором на укладення якого з відповідачем та отримання відповідного доходу позивач мав законні очікування, однак внаслідок відмови відповідача від виконання своїх обов`язків за результатами відкритих торгів, а саме неправомірної відміни торгів, такий дохід ним не отримано.

Водночас у цій справі № 910/6962/25 позов подано про відшкодування шкоди у розмірі 8 958 562,50 грн через протиправні дії та бездіяльність Митниці внаслідок чого відбулись наднормативні простої транспортних засобів в зоні дії митного поста "Столичний" Київської митниці, наслідком яких стало затримання та використання відповідачем без належних на те правових підстав транспортних засобів (далі-ТЗ) для зберігання в них вилученого товару, що завдало збитки позивачу. Крім того, позивачем не отримана плата за послуги перевезення вантажу.

Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду та Великої Плати Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, Суд дійшов висновку про неподібність справ №814/1601/17, №727/2878/19, №380/1122/20, №922/3928/20 з цією справою, з огляду на різні підстави для звернення з позовними вимогами та правове регулювання правовідносин, щодо стягнення шкоди/збитків, зокрема, у цих справах не розглядалося питання щодо відшкодування шкоди за простій транспортних засобів у зв`язку з неправомірними діями Митниці, тому застосування норм права за неподібності правовідносин у таких справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Верховний Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України поширюється саме на подібні правовідносини. Термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст.

Отже, подібність правовідносин слід визначати з урахуванням обставин кожної конкретної справи та оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Верховний Суд не раз наголошував, що:

- підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах;

- не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Митниці поданій на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження визначеної Митницею на підставі пункту 4 частини третьої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України слід зазначити таке.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обов`язковою умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Водночас у цій справі заявлені Митниці підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу є необґрунтованими, а тому Касаційний господарський суд вважає безпідставними доводи Митниці про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів.

Щодо касаційної скарги ПП "Транс Петроль" поданої на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

ПП "Транс Петроль" визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України у своїй касаційній скарзі вказав про неврахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №910/14341/18, від 11.02.2021 у справі №910/18996/16, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 08.09.2020 у справі №926/1904/19 щодо застосування приписів статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, щодо необхідності перевірки наданого позивачем розрахунку (калькуляції) простоїв транспортних засобів.

У справі №910/14341/18 позов подано про стягнення матеріальної шкоди в сумі 24 133 681,71 грн, у тому числі 13 945 181,71 грн 3 % річних та інфляційних втрат, 5 000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи та складання експертного висновку, 10 183 500,00 грн неодержаного прибутку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16, яке набрало законної сили 12.10.2017, з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Агрохім» на відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із надзвичайною подією, яка сталася 29.10.2015 на території складу боєприпасів у м. Сватове Луганської області, стягнуто 29 541 956,20 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 206 700,00 грн. Зазначене рішення виконане Міністерством лише 19.09.2018. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за період з 30.10.2015 по 18.10.2018 нараховано 3 % річних в сумі 2 559 223,71 грн та інфляційні втрати в сумі 11 385 958,00 грн, які позивач просив стягнути на свою користь. Також позивач просив стягнути збитки у виді неодержаного прибутку, розмір яких підтверджено висновком експерта за результатами проведення економічної експертизи.

У справі №910/18996/16 позов подано про стягнення збитків з покладенням на відповідача судових витрат.

Позовна заява мотивована завданням Відповідачем Позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди через протиправне непродовження Відповідачем Позивачу дії ліцензій на надання ним послуг фіксованого міжнародного і міжміського телефонного зв`язку з використанням лише ІР-телефонної лінії серії НОМЕР_30 та серії НОМЕР_31 від 29.12.2005 (далі - Ліцензії), внаслідок чого стало неможливим надання Позивачем послуг споживачам за укладеними договорами та призвело до збитків за цими угодами на спірну суму.

У справі №922/3928/20 позов подано про стягнення 2 990 000,00 грн збитків. Позовні вимоги мотивовані заподіянням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі вартості послуг з юридичного консультування та представництва за договором на укладення якого з відповідачем та отримання відповідного доходу позивач мав законні очікування, однак внаслідок відмови відповідача від виконання своїх обов`язків за результатами відкритих торгів, а саме неправомірної відміни торгів, такий дохід ним не отримано.

У справі №926/1904/19 позов подано про стягнення 1 052 700,00 грн, з яких 766 500,00 грн - матеріальні збитки та 286 200,00 грн - моральна шкода.

Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 15, 16, 22, 23, 319, 321, 1166, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 226- 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовано тим, що Товариство упродовж тривалого часу неправомірно перешкоджає ПП "Гарант" використовувати належну йому автостоянку, розташовану на земельній ділянці площею 0,0436 га за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А (на території ринку "Верхній"), унаслідок чого позивач за останні три роки до звернення з цим позовом до господарського суду не отримав дохід у сумі 766 500,00 грн від збору коштів за автостоянку, а також зазнав моральної шкоди, розмір якої оцінив у сумі 286 200,00 грн.

Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, Суд дійшов висновку про неподібність справ №910/14341/18, №910/18996/16, №922/3928/20, №926/1904/19 з цією справою, з огляду на різні підстави для звернення з позовними вимогами та правове регулювання правовідносин, щодо стягнення шкоди/збитків, зокрема, у цих справах не розглядалося питання щодо відшкодування шкоди за простій транспортних засобів у зв`язку з неправомірними діями Митниці, тому застосування норм права за неподібності правовідносин у таких справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Щодо посилань на неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19 щодо необхідності застосування судом приписів частини третьої статті 1212 ЦК України в частині відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У справі № 904/2444/18 позов подано про повернення безпідставно набутого майна грошових коштів у сумі 228959,99 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним помилково перераховано грошові кошти на рахунок відповідача після припинення дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача. На думку позивача, нарахування послуг та витрат, які підлягають оплаті за договором може відбуватися виключно за період дії умов цього договору та до моменту його зміни чи припинення, відтак ці кошти є безпідставно набутими та підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У справі № 918/47/18 позов подано про стягнення коштів в сумі 11 271 815,00 грн, з яких: 1 950 000,00 грн безпідставно набуті відповідачем кошти, які складають вартість незавершеного будівництва дитячого садочка, 1 887 574,00 грн збитки, 7 434 241,00 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.04.2007 між ним як покупцем та відповідачем в якості продавця було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка №689, за умовами якого продавець зобов`язався продати покупцеві незавершений будівництвом дитячий садочок, що розташований у місті Рівному по вул. Євгена Коновальця, 16, з метою його перепрофілювання під навчальний корпус, а покупець, в свою чергу, зобов`язався купити вказаний незавершений будівництвом дитячий садочок і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. На виконання умов вказаного правочину покупець сплатив на користь продавця вартість об`єкту незавершеного будівництва дитячого садочка у розмірі 1 950 000,00 грн. У той же час рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.04.2016 у справі № 918/39/16 зазначений договір було розірвано, а з 06.12.2016 право власності на незавершене будівництво дитячого садочка зареєстровано за Рівненською міською радою. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

У справі № 910/3395/19 позов подано про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за кредитними договорами у сумі 1 053 900 291,54 грн, в тому числі 3% річних в сумі 37 518 289,66 грн, інфляційні втрати в сумі 295 231 013,70 грн та упущену вигоду в сумі 149 846 201,94 грн, нараховані за період з 24.11.2016 по 31.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/11455/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, з АТ "Укрзалізниця" на користь АТ "ПУМБ" було стягнуто у примусовому порядку заборгованість за кредитними договорами, укладеними між ДП "Донецька залізниця" та АТ "ПУМБ", у сумі 571 304 786,23 грн (571 098 086,23 грн кредитної заборгованості та 206 700,00 грн судового збору). Проте, постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 у вказаній справі касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" було частково задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Тому, на думку позивача, правові підстави, за яких з АТ "Укрзалізниця" стягнуто 571 304 786,23 грн на користь АТ "ПУМБ" відпали, у зв`язку з чим, вказані гроші підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, адже перебувають у нього без достатньої правової підстави. Також, у зв`язку з тим, що банком не повернуті належні АТ "Укрзалізниці" грошові кошти, товариством нараховано 3% річних та інфляційні втрати в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, Суд дійшов висновку про неподібність справ №904/2444/18, №918/47/18, №910/3395/19 з цією справою, з огляду на різні підстави для звернення з позовними вимогами та правове регулювання правовідносин, щодо стягнення шкоди/збитків, зокрема, у цих справах не розглядалося питання щодо відшкодування шкоди за простій транспортних засобів у зв`язку з неправомірними діями Митниці, тому застосування норм права за неподібності правовідносин у таких справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Щодо посилань на неврахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №757/18462/21-ц щодо необхідності застосування судом приписів частини першої статті 762 ЦК України щодо визначення орендної плати.

У справі №757/18462/21-ц позов подано про усунення перешкод у користуванні майном. Позов мотивований тим, між відповідачем, від імені якої діяв представник, та АО "Гапоненко Роман і партнери" був укладений договір найму (оренди) та додаткова угода, відповідно до якої об`єктом оренди є майно та майнові права на 1/2 частину квартири. Позивач посилався на те, що відповідачами вчинялися протиправні дії, у зв`язку з чим позивач звертався до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України. Відповідачем та групою невстановлених осіб відбулось незаконне проникнення в орендовану позивачем квартиру, в результаті якого орендаря обмежили в доступі до орендованого ним приміщення. Позивач зазначав, що відповідач надіслав адвокатському об`єднанню лист, в якому повідомив про факт укладення договору оренди зазначеної квартири із іншою особою та просила негайно звільнити займане позивачем як орендарем приміщення.

Проаналізувавши наведену скаржником постанову Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, Суд дійшов висновку про неподібність справи №757/18462/21-ц з цією справою, з огляду на різні підстави для звернення з позовними вимогами та правове регулювання правовідносин, щодо стягнення шкоди/збитків, зокрема, у цих справах не розглядалося питання щодо відшкодування шкоди за простій транспортних засобів у зв`язку з неправомірними діями Митниці, тому застосування норм права за неподібності правовідносин у таких справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Щодо посилань на неврахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19 стосовно того, що до випадків безпідставного набуття та збереження майна, передбачених статтею 1212 ЦК України, віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона мала віддати (перерахувати) іншій особі- у даному випадку позивачу.

У справі №910/18279/19 позов подано про стягнення 100 000,00 грн шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані виникненням у позивача права регресної вимоги до відповідача з огляду на виплату ним в силу покладених на нього повноважень Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентної виплати потерпілому за страховика винної особи, про якого не було відомо позивачу на момент такої виплати хоча фактично цивільно-правова відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) особи була застрахована відповідачем. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову МТСБУ визначено приписи статті 27, підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України

Проаналізувавши наведену скаржником постанову Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, Суд дійшов висновку про неподібність справи №910/18279/19 з цією справою, з огляду на різні підстави для звернення з позовними вимогами та правове регулювання правовідносин, щодо стягнення шкоди/збитків, зокрема, у цих справах не розглядалося питання щодо відшкодування шкоди за простій транспортних засобів у зв`язку з неправомірними діями Митниці, тому застосування норм права за неподібності правовідносин у таких справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Транс Петроль" поданій на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження визначеної ПП "Транс Петроль" за пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України у своїй касаційній скарзі ПП "Транс Петроль" вказав про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду у постанові від 18.03.2025 у справі №910/11334/23 у частині абсолютного характеру відсутності вини, як підстави звільнення від сплати неустойки за наднормативні простої транспортних засобів.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №910/11334/23 зазначив, зокрема, таке:

"96. Зважаючи, що цивільно-правова відповідальність у вигляді неустойки застосовується за наявності вини особи, яка порушила зобов`язання (стаття 614 ЦК України), тоді як суди встановили, що Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" і Позивач визнали відсутність вини експедитора у простої, сплата неустойки за обставинами цієї справи відбулася без достатніх правових підстав та складу цивільного правопорушення."

Мотивуючи свої доводи в частині необхідності відступлення від такого висновку, ПП "Транс Петроль" посилається на висновки Верховного Суду викладені у постановах:

- від 07.02.2018 у справі №910/49/17 в якій зазначено, що: "Так, аргумент касаційної скарги стосовно помилкового висновку місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення вимоги про стягнення штрафу за простій відхиляється касаційним судом як необґрунтований, оскільки судами було встановлено факт простою - знаходження транспортного засобу в зоні митного контролю у період з 13.09.2016 по 19.09.2016, що є понаднормовим простоєм, передбаченим п.п.4.2, 4.3 Договору та є підставою для сплати штрафу. … Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що проходження митного контролю та оформлення митної декларації у зоні митного контролю у період з 13.09.2016 по 19.09.2016 сталося з незалежних від перевізника причин, оскільки спрацювала автоматизована система аналізу ризиками, зокрема, щодо необхідності проведення часткового митного огляду, знаходження транспортного засобу в зоні митного контролю протягом 5 діб є понаднормовим простоєм, передбаченим п.п.4.2, 4.3 Договору. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для сплати штрафу за простій.";

- від 21.06.2018 у справі №910/11153/17 в якій зазначено, що: " 5.25. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/16741/16-а постанова Одеської митниці ДФС про порушення митних правил № 1059/50000/15 від 19.04.2016 визнана неправомірною та скасована (рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016)." При цьому, ПП "Транс Петроль" зазначає, що в цій постанові зроблені ще такі висновки " Судом встановлено, що у період з 23.10.2015 по 20.11.2015 чотири транспортних засоби з контейнерами вимушено простояли на території вантажного митного комплексу внаслідок складання протоколу про порушення митних правил. Протягом всього вищевказаного строку позивач ніс витрати, пов`язані з вимушеною стоянкою транспортних засобів на території вантажного митного комплексу, простоєм транспортних засобів та простоєм контейнерів (демередж). При цьому, суд погоджується із доводами позивача, що сплачені ним кошти є його збитками, оскільки сплачені ним саме у зв`язку із неправомірною відмовою митного органу в митному оформлені товару, що і спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур з оформлення вантажу та необхідність передання його під відповідне зберігання.». Проте здійснивши аналіз цієї постанови від 21.06.2018 та від 03.09.2019 (за результатами нового розгляду) Суд встановив відсутність таких висновків у тексті цієї постанови;

- від 07.09.2023 у справі №910/17965/21 в якій зазначено, що:" 42. У постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/374/17 наведено висновок, відповідно до якого у правовідносинах щодо відшкодування залізниці додаткових витрат, пов`язаних з необхідністю проведення митного огляду, враховуючи, що такі витрати виникли з незалежних від перевізника причин, відшкодування витрат має здійснюватись власниками вантажу. Водночас, враховуючи імперативні приписи частини 2 статті 325, частини 5 статті 338 Митного кодексу України, у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій (подібний висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/11153/17).

43. Отже, за встановлених у цій справі обставин перебування вагонів з вантажем ДП "Тетерівське лісове господарство" в очікуванні митного оформлення протягом 17 місяців; наявності витрат позивача, що пов`язані з вимушеною стоянкою вагонів, розмір яких встановлено судовим рішенням у справі № 911/383/18; відсутності порушення позивачем митного законодавства та з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог в сумі 5 254 083,71 грн. "

- від 10.12.2024 у справі №927/249/24 в якій зазначено, що:" 35. Чернігівська митниця оскаржує рішення судів попередніх судових інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення витрат за простій у розмірі 712,50 дол. США та в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 887,74 грн. В інших частинах судові рішення Чернігівською митницею не оскаржуються, відповідно не переглядаються касаційним судом.

36. В касаційній скарзі Чернігівська митниця заперечує подібність правовідносин зі справою № 906/374/17, що застосована судами, мотивуючи тим, що в зазначеній справі товар перевозили залізничним транспортом, а у справі, яка переглядається, товар перевозився транспортним засобом комерційного призначення, у зв`язку з чим скаржник вважає, що ці справи не є подібними, а суди не повинні були застосовувати до спірних правовідносин справу № 906/374/17.

Разом з тим зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди здійснили своє посилання на справу № 906/374/17 виключно тому, що виходячи з імперативних приписів частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України в разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведені вказані операції, що мали наслідком затримання вантажу та спричинили збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема, додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.

Суд зазначає, що спосіб перевезення (переміщення) товару (вид транспорту) в цьому випадку не має значення, оскільки суди попередніх судових інстанцій послалися на справу № 906/374/17 лише в контексті відшкодування збитків, що спричинено власнику вантажу."

Суд зазначає, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, скаржник має обґрунтувати та довести, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховний Суд повинен мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Звертаючись з касаційною скаргою, на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, ПП "Транс Петроль" вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 910/11334/23, а також не навело змістовного обґрунтування мотивів і причин необхідності для такого відступлення.

Посилання ПП "Транс Петроль" на те, що відсутність вини особи, на користь якої перевізником надавалась послуга перевезення вантажу, не є абсолютною підставою для звільнення першої від відповідальності та сплати неустойки через наднормативні простої ТЗ за очікуванням завершення митних процедур з товаром, що перевозиться, не має відношення до справи №910/6962/25, що розглядається, оскільки в межах цієї справи позов подано Перевізником до Митниці про стягнення збитків внаслідок простою транспортних засобів з вини Митниці. В межах цієї справи питання вини замовника послуг та меж його відповідальності перед перевізником не були підставами позову, а відтак і предметом розгляду цієї справи.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Відтак, наведена ПП "Транс Петроль" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстави касаційного оскарження визначеної ПП "Транс Петроль" на підставі пункту 4 частини третьої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України слід зазначити таке.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обов`язковою умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Водночас у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу є необґрунтованими, а тому Касаційний господарський суд вважає безпідставними доводи ПП "Транс Петроль" про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів.

Щодо оскарження ПП "Транс Петроль" додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, Суд зазначає таке.

У вирішенні цього питання колегія суддів враховує, що додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Водночас ПП "Транс Петроль" заявляючи вимоги про скасування додаткового рішення зазначає лише про те, що таке рішення є невід`ємною частиною рішення по суті, а тому у разі скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 скасуванню підлягає і додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026.

Враховуючи, що підстави касаційного оскарження наведені ПП "Транс Петроль" не знайшли свого підтвердження, і підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відсутні, то і вимоги касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 не знаходять свого підтвердження.

Інших підстав касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 визначених частиною другою статті 287 ГПК України ПП "Транс Петроль" не наведено.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлену Судом неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у справах наведених скаржниками, а інші доводи не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, тому касаційне провадження за касаційними скаргами Митниці та ПП "Транс Петроль" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктами 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, залишення касаційних скарг без задоволення в частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України та про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржників.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд