ПОСТАНОВА
головуючого Ковтунович Микола Іванович,
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вироки Балаклійського районного суду Харківської області від 19 січня 2026 року та Харківського апеляційного суду від 11 травня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002096, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівки Донецької області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Балаклійський районний суд Харківської області вироком від 19 січня 2026 року визнав винуватим та засудив ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 111 КК - на строк 14 років із конфіскацією майна; ч. 5 ст. 111-1 КК на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 15 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 15 років із конфіскацією майна.
Вирішив суд і питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; запобіжного заходу; речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у колабораційній діяльності, тобто добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1 КК), а також у державній зраді, тобто у вчиненні громадянином України умисного діяння в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання іноземній державі і її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (ч. 2 ст. 111 КК), вчинених за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, достовірно усвідомлюючи здійснення відкритої агресії РФ проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року повномасштабним військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення її території, достеменно знаючи та розуміючи факт створення на тимчасово окупованих окремих районах Харківської області, в тому числі і Балаклійської територіальної громади, незаконних органів влади, які поширювали, встановлювали та закріплювали владу РФ на місцях, з особистих інтересів і вигоди, оцінивши обстановку в умовах військового стану, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора, перебуваючи наприкінці травня 2022 року у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, більш точну дату не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер задуманого ним злочинного діяння, надав добровільно згоду представникам окупаційної влади країни-агресора щодо призначення його на посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Харківської області, зокрема так званого «главы г. Балаклея Изюмского района Харьковской области», головною метою якої були організація та здійснення влади РФ на окупованій території вказаної міської громади. Надалі на підставі наказу так званого «військового коменданта м. Балаклії» від 31 травня 2022 року № 1 ОСОБА_7 було призначено з 30 травня 2022 року на вказану посаду, яка згідно з штатним розкладом передбачала оклад у розмірі 100 000 російських рублів.
Крім того, наприкінці липня 2022 року ОСОБА_7 , продовжуючи свою колабораційну діяльність на користь держави-агресора проти національної безпеки України, маючи стійку політико-ідеологічну мотивацію та діючи з корисливих мотивів, інших меркантильних і низьких переконань, пов`язаних з легкою можливістю побудувати кар`єру, що з`явилась з урахуванням переміщення з окупованої території найбільш професійно успішної частини населення, надав добровільну згоду на призначення його на посаду так званого «исполняющего обязанности начальника Балаклейского территориального управления военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области».
Надалі, згідно з наказом так званого «голови військово-цивільної адміністрації Харківської області» від 26 липня 2022 року № УГ-40/22, ОСОБА_7 призначено на вищевказану посаду, обіймаючи яку він виконував покладені на нього функції, повноваження та обов`язки щодо керівництва діяльністю незаконного органу влади «Балаклейское территориальное управление военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области», планування роботи вказаного управління та забезпечення її виконання, управління трудовим колективом.
У зв`язку з цим ОСОБА_7 , будучи призначеним на вказані вище посади та добровільно займаючи їх у незаконному органі влади - так званих «администрации г. Балаклея Харьковской области», а пізніше «Балаклейское территориальное управление временной гражданской», а з 18 липня 2022 року - «военно-гражданской» администрации Изюмского района Харьковской области», починаючи приблизно з 30 травня до 08 вересня 2022 року, з метою надання допомоги державі-агресору та її представникам у створенні вертикалі незаконних органів управління, свідомо виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо здійснення керівництва закріпленим за ним, згідно з функціональним розподілом, відповідним напрямком роботи, підлеглими йому по службі співробітниками, а також їх організаційною діяльністю, що полягало у такому:
- вирішенні питань так званого «соціального захисту населення», «гуманітарної допомоги», у тому числі щодо узгодження з представниками ЗС РФ дозволу на пересування громадян окупованими територіями Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, а також трудових відносин, працевлаштування населення, своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат у російських рублях;
- організації роботи так званої «системи охорони здоров`я, освіти, культури»;
- координації рішень так званих проблем матеріальної допомоги, контролю відділів та секторів, таких як: освіти, культури, охорони здоров`я, управління праці та соціальної політики тощо.
Крім того, ОСОБА_7 вже після повномасштабного вторгнення збройних сил РФ в Україну, тобто після 24 лютого 2022 року, виявив бажання здійснити перехід на бік ворога в умовах воєнного стану з метою надання представникам держави-агресора будь-якої допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, пов`язаної зі зрадницькою діяльністю на користь держави-агресора.
Так, ОСОБА_7 , втілюючи в життя свій злочинний задум проти національної безпеки України, наприкінці травня 2022 року, перебуваючи у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, не приховуючи своїх намірів, публічно, шляхом відвертої співпраці з представниками держави-агресора, підтримав створення ними незаконних органів влади, метою діяльності яких було завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Надалі, не пізніше 30 травня 2022 року ОСОБА_7 вступив у зв`язок із невстановленими представниками незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території Харківської області, та отримав пропозицію на добровільне зайняття посади «главы г. Балаклея Изюмского района Харьковской области», головною метою якої були організація та здійснення влади РФ на окупованій території вказаної міської громади. Надалі, на підставі наказу так званого «військового коменданта м. Балаклії» від 31 травня 2022 року № 1, ОСОБА_7 було призначено з 30 травня 2022 року на вказану посаду, яка згідно з штатним розкладом передбачала оклад у розмірі 100 000 російських рублів.
Таким чином, ОСОБА_7 , починаючи з 30 травня 2022 року, у зв`язку з утворенням окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, в тому числі й у м. Балаклії, здійснював свої організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, якими він був наділений незаконно діючим на окупованій території України органом держави-агресора, що створив окупаційну адміністрацію під назвою «Балаклейское территориальное управление временной гражданской», а з 18 липня 2022 року - «военно-гражанской» администрации Изюмского района Харьковской области».
Водночас ОСОБА_7 у зазначений період часу вчинив добровільні дії, направлені на підтримку дій ворога, вдаючи при цьому оманливу, уявну видимість піклування та турботи держави-агресора, її прибічників стосовно населення окупованої території та життєзабезпечення її мешканців, займаючись розв`язанням важливих з ідеологічної точки зору держави-агресора питань щодо пропагування нормальної життєдіяльності громад на окупованих територіях, а саме:
-вирішенні питань так званого «соціального захисту населення», «гуманітарної допомоги», у тому числі щодо узгодження з представниками ЗС РФ дозволу на пересування громадян окупованими територіями Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, а також трудових відносин, працевлаштування населення, своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат у російських рублях;
-організації роботи так званої «системи охорони здоров`я, освіти, культури»;
-координації рішень так званих проблем матеріальної допомоги, контролю відділів та секторів: освіти, культури, охорони здоров`я, управління праці та соціальної політики.
Продовжуючи свою зрадницьку діяльність на користь держави-агресора проти національної безпеки України, ОСОБА_7 наприкінці липня 2022 року, маючи стійку політико-ідеологічну мотивацію та діючи з корисливих мотивів, інших меркантильних і низьких переконань, пов`язаних з легкою можливістю побудувати кар`єру, що з`явилась з урахуванням переміщення з окупованої території найбільш професійно успішної частини населення, надав добровільну згоду на призначення його на посаду так званого «исполняющего обязанности начальника Балаклейского территориального управления военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области».
Надалі, згідно з наказом так званого «голови військово-цивільної адміністрації Харківської області» від 26 липня 2022 року № УГ-40/22 ОСОБА_7 призначено на вищевказану посаду, обіймаючи яку він виконував покладені на нього функції, повноваження та обов`язки щодо керівництва діяльністю незаконного органу влади під назвою «Балаклейское территориальное управление военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области», планування роботи вказаного управління та забезпечення її виконання, управління трудовим колективом.
У підсумку ОСОБА_7 , починаючи з 30 травня, а потім з 26 липня 2022 року, приступивши до виконання своїх професійних обов`язків, направлених на підтримку дій ворога, втілюючи в життя всі дії, які вважав за необхідне, спрямовані на здійснення адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території м. Балаклії Ізюмського району Харківської області, обійнявши вище наведені посади, безпосередньо здійснював виконання своїх трудових функцій на займаних посадах.
Водночас, ОСОБА_7 з метою надання допомоги державі-агресору та її представникам у створенні вертикалі незаконних органів управління, діючи усвідомлено, з метою спричинити шкоду державі Україна, її патріотам та союзникам, не дотримуючись в умовах воєнного стану принципів законності, патріотизму, політичної неупередженості, оскільки їх дотримання є обов`язком кожного громадянина України, у зазначений період добровільно здійснював діяльність, направлену на підтримку дій ворога та на укріплення функціонування вказаного незаконного органу влади, шляхом створення штатної структури так званого «Балаклейского территориального управления Изюмского района Харьковской области».
Також ОСОБА_7 , визначивши суб`єктивну цілеспрямованість своїх умисних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, передбачаючи можливі наслідки своєї протиправної, злочинної діяльності, використовуючи фактор перебування у службовій залежності від так званого «главы временной гражданской администрации Харьковской области», а після перейменування 18 липня 2022 року - «главы военно-гражданской администрации Харьковской области», діючи умисно, керуючись розпорядженнями останнього, здійснював свої професійні функції, а саме:
- організацію вирішення питань виплати пенсій в російських рублях, матеріальної допомоги населенню Балаклійської територіальної громади;
- виплати заробітної плати в російських рублях робітникам так званої «ВГА Балаклейского территорриального управления Изюмского района Харьковской области»;
- вирішення питань щодо узгодження з представниками ЗС РФ дозволу на пересування громадян окупованими територіями Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області; організацію питання надання палива для різного роду перевезень; організацію видачі лікарських препаратів та медичного обслуговування; організацію проведення «дня державного прапора «РФ»; розпоряджання майном, грошовими коштами вказаного територіального управління (встановлення порядку їх зберігання, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями, тощо).
Зазначена діяльність відображена у відповідних документах, складених та підписаних від імені ОСОБА_7 , а також підтверджена ним упродовж здійснення своїх професійних функцій посадової особи, що перебувала у тісній співпраці з ворогом (окупантом), в той час коли він, проявляючи відкрито свою політичну асоціальність, нехтуючи нормами моралі, брав активну участь у створенні позитивного іміджу загарбників шляхом виступу у російських засобах масової інформації та дачі інтерв`ю, в яких детально розповідав про свою діяльність як керівника незаконного органу окупаційної влади, пов`язану з встановленням російської, імперської нормативно-правової бази при вирішенні цивільних та військових питань у Балаклійській територіальній громаді.
Один із відеозаписів репортажу з інтерв`ю ОСОБА_7 вийшов 18 червня 2022 року на телеканалі «Россия-24», а інший був розміщений на каналі «Наследие империи», в інтернет ресурсі «YouTube» від 22 червня 2022 року, внаслідок чого стали доступними для ознайомлення невизначеній кількості осіб.
Харківський апеляційний суд 11 травня 2026 року під час розгляду кримінального провадження, зокрема за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та постановив свій, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 111 КК - на строк 15 років із конфіскацією майна; ч. 5 ст. 111-1 КК - на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 15 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 15 років із конфіскацією майна.
У решті вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_7 апеляційним судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вироки судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про недоведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 5 ст. 111-1 КК, а також про те, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях.
Захисник ОСОБА_6 указує на суперечливість показань свідків щодо займаної ОСОБА_7 посади та обставин його діяльності, а також стверджує, що не підтверджено доказами належність засудженому номера мобільного телефону, яким він користувався, а також перебування ОСОБА_7 на території РФ.
Також захисник зазначає, що суд не надав належної оцінки добровільності зайняття засудженим посад у незаконно створених органах влади та не дослідив належним чином обставин, що могли впливати на добровільність його поведінки, зокрема обстановки, яка склалася на тимчасово окупованій території, та загрози застосування репресій у разі відмови від співпраці з представниками держави-агресора. У цьому контексті захисник посилається на положення ст. 40 КК та вважає недостатнім посилання суду на відсутність доказів застосування до засудженого фізичного чи психічного примусу.
Крім того, захисник ОСОБА_6 стверджує, що висновок суду про винуватість засудженого у державній зраді не ґрунтується на конкретних доказах, які б підтверджували, що ОСОБА_7 діяв з умислом на надання допомоги державі-агресору в проведенні підривної діяльності проти України. На переконання захисника, відсутність таких доказів суд компенсував оцінкою поглядів, світогляду та поведінки засудженого, що не може підтверджувати наявність у його діях суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того, наголошує на невідповідності вироку апеляційного суду вимогам ст. 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та відсутності у рішенні апеляційного суду належних мотивів відхилення аргументів захисту.
Окремо захисник ОСОБА_6 не погоджується з призначеним засудженому апеляційним судом покаранням, вважаючи його надто суворим. Стверджує, що суд належним чином не врахував відсутність у нього попередніх судимостей, дані про його особу та інші обставини, які мали бути враховані під час індивідуалізації покарання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , надавши пояснення, підтримав касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 висловив заперечення стосовно задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, зазначених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 указує на відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційних скарг і з урахуванням особливостей касаційного перегляду, про які зазначено вище, не погоджується з такими твердженнями сторони захисту з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
Так, постановляючи вирок, місцевий суд урахував показання свідків:
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (підприємців), які повідомили, що знали ОСОБА_7 як голову м. Балаклії (мера міста). Він проводив збори підприємців у будівлі районної державної адміністрації, на яких обговорювалися питання подальшої роботи та співпраці підприємців з окупаційною владою. Також зазначили, що заяви про надання дозволу на здійснення торговельної діяльності та виїзд із міста подавалися на ім`я ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_8 повідомив, що вперше побачив ОСОБА_7 на міському базарі, де його представили мешканцям Балаклії як голову міста;
ОСОБА_10 (фотографа), який повідомив, що знав ОСОБА_7 як голову тимчасової військової адміністрації при окупаційній владі, оскільки працював фотографом в окупаційній адміністрації міста. Заяву про прийняття на роботу він писав на ім`я ОСОБА_7 як голови цієї адміністрації. Також був присутній на щоденних зборах, які проводив ОСОБА_7 та на яких заслуховувалися доповіді керівників комунальних установ. Також він зазначив, що ОСОБА_7 брав участь у заходах з нагоди дня прапора РФ, де виступав із вітальною промовою та був учасником підняття прапора РФ, а під час святкування дня міста як його голова виступав перед мешканцями, вручав дипломи та проводив нагородження;
ОСОБА_11 (мешканця м. Балаклія), який повідомив, що на зборах підприємців ОСОБА_7 представили як нового голову міста. Під час цих зборів він спонукав підприємців працювати за російськими правилами. Зазначив, що неодноразово бачив ОСОБА_7 в місті в супроводі охорони, одягненої у військову форму РФ.
А також суд узяв до уваги письмові докази, серед яких:
протокол огляду від 12-13 липня 2022 року, відповідно до якого було оглянуто відеоматеріал розміщений в «Інтернеті» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме «Специальный репортаж Балаклея», який підготувала журналіст ОСОБА_12 , на якому зафіксовано, як ОСОБА_7 , представляючи себе «головою тимчасової адміністрації м Балаклія», розповідав про ситуацію в місті та про його заборону виїзду громадянам України з окупованого міста Балаклія на підконтрольну Україні територію;
протокол огляду від 21 липня 2022 року, згідно з яким оглянуто відеозапис ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), розміщений на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в інтернет ресурсі «YouТube», на якому ОСОБА_7 дає інтерв`ю як «глава временной гражданской администрации г. Балаклея» головному редактору сайту «Наследие Империи» ОСОБА_13 та розповідає про ситуацію в місті, співпрацю зі збройними силами РФ і перебіг так званої «специальной военной операции»;
протокол огляду від 03 липня 2022 року, відповідно до якого оглянуто відеозапис ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який розміщений на каналі " ОСОБА_14 " в інтернет ресурсі «YouТube» на якому ОСОБА_7 як «глава Балаклеи» коментує ситуацію в місті, пошкодження інфраструктури та діяльність комунальних служб;
протокол огляду від 27 червня 2022 року, згідно з яким оглянуто відеозапис ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », який розміщений на каналі "X.Z." 24 червня 2022 року в інтернет ресурсі «YouТube», на якому ОСОБА_7 зафіксований серед учасників наради представників окупаційної адміністрації;
відеозапис «Сотрудники ВГА Харьковской области организовали очередную поездку жителей Харьковской области, проживающих вблизи линии соприкосновения и приграничных населенных пунктах Белгородской области в Воронеже, с целью оказания гуманитарной помощи», який розміщений в телеграм каналі «ВГА Харьковской области» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 , та на якому зафіксований ОСОБА_7 із зазначенням «Председатель рабочей группы ВГА Харьковской области по г. Воронеж»;
висновок портретної експертизи від 10 липня 2024 року № СЕ-19/121-24/14792-ФП, яким встановлено, що особа, зафіксована на відеозаписі «Сотрудники ВГА Харьковской области организовали очередную поездку жителей Харьковской области, проживающих вблизи линии соприкосновения и приграничных населенных пунктах Белгородской области в Воронеже, с целью оказания гуманитарной помощи», який був розміщений в телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 на кадрах відеофонограми файлу «IMG_2749 (4).mp4» в період часу з 00:01:17 до 00:01:51 та особа на фотографії у витягу Державної міграційної служби, що заповнений на ім`я ОСОБА_7 належить одній особі;
висновок портретної експертизи від 19 березня 2024 року № СЕ-19/121-24/7402-ФП, відповідно до якого встановлено, що особа зафіксована на відеозаписі ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), розміщеному на каналі «Наследие Империи» на кадрах відеофрагменту з файлу «Глава города Балаклея_Нам предстоит много очень важной роботы.mp4» та на фото у витягу Державної міграційної служби, що заповнений на ім`я ОСОБА_7 належить одній особі;
протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 липня 2022 року, 06 липня 2022 року, 05 жовтня 2023 року та 17 січня 2024 року, за якими свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_17 впізнали ОСОБА_7 як особу, що під час окупації м. Балаклії займала посаду т. зв. голови тимчасової цивільної адміністрації міста;
протоколом тимчасового доступу до речей і документів ПрАТ «Київстар» від 01 липня 2024 року з долученим до нього диском DVD-R, згідно з яким у ході цієї слідчої дії були вилучені відомості про з`єднання абонентського номера, яким користувався ОСОБА_7 та встановлено його неодноразову фіксацію в період із 02 червня до 08 вересня 2022 року на території Куп`янського, Чугуївського та Ізюмського районів, у тому числі в м. Балаклії;
протокол огляду від 20 листопада 2023 року, відповідно до якого оглянуті копії документів, зокрема щодо призначення ОСОБА_7 на посаду при окупаційній владі, а саме «Приказ военного коменданта г. Балаклея Харьковской области от 31 мая 2022 № 1 о назначении главы администрации в г. Балаклея Харьковской области», яким з 30 травня 2022 року ОСОБА_7 призначено головою міста Балаклія. «Указ главы Временной гражданской администрации Харьковской области» от 26.07. 2022 № УГ 40/22 «О назначении на должность», відповідно до якого ОСОБА_7 призначено виконувачем обов`язків керівника Балаклійського територіального управління військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області та «Балаклейское территориальное управление Изюмского района Харьковской области» начальник Балаклейского ту распоряжение №01-к о приеме на работу», а також перелік осіб, яких прийнято на роботу на три місяці, під яким містився підпис ОСОБА_7 як «главы временной гражданской администрации г. Балаклея Изюмского района».
копії документів створення та функціонування системи окупаційних органів, а саме укази «главы временной гражданской администрации Харьковской области» від 10 червня 2022 року № 9/22 «О создании районных Временных гражданских администраций Харьковской области», яким, зокрема, створено «Временную гражданскую администрацию Изюмского района Харьковской области»; від 11 червня 2022 року № 11/22 «О структуре исполнительных органов власти», яким затверджено структуру виконавчих органів окупаційної влади; від 18 липня 2022 року № УГ 35/22, яким «Временную гражданскую администрацию Харьковской области» перейменовано у «Военно-гражданскую администрацию Харьковской области», а районні тимчасові адміністрації - у військово-цивільні адміністрації.
протокол огляду від 20 березня 2024 року, згідно з яким оглянуто копію розпорядження голови міста Ізюм та Ізюмського району від 30 травня 2022 року № 002-к, яким ОСОБА_7 призначено головою міста Балаклія. Підставою для такого призначення зазначено заяву ОСОБА_7 від 30 травня 2022 року;
протоколом огляду від 02 листопада 2022 року, відповідно до якого оглянуті трудові договори № 17-к, № 07-к та № 06-к від 23 червня 2022 року, які ОСОБА_7 укладав із працівниками як представник роботодавця в особі т. зв. голови тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклії;
копію штатного розпису Балаклійського ТУ Ізюмського району Харківської області станом на серпень 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_7 значився начальником управління із заробітною платою 100 000 рублів, та відомості витрат ПММ від 24 червня, 25 червня і 28 липня 2022 року, підписані ним як начальником Балаклійського територіального управління поряд із підписом військового коменданта м. Балаклії.
За результатом судового розгляду суд визнав наведені вище показання свідків та дані, що містяться в протоколах слідчих дій і документах належними, допустимими й достовірними доказами і дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК.
У касаційній скарзі захисник стверджує про недопустимість показань свідка ОСОБА_8 , посилаючись на те, що останній був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК. Також вказує про недостовірність показань свідка ОСОБА_9 , оскільки під час судового розгляду вона зазначила, що не пам`ятає про проведення за її участю впізнання на стадії досудового розслідування, тоді як у матеріалах кримінального провадження міститься протокол цієї слідчої дії з її підписом. Крім того, наголошує, що допитані судом свідки не підтвердили зайняття ОСОБА_7 посади міського голови м. Балаклії та добровільності зайняття ним відповідних посад.
Ці доводи захисника колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Щодо показань свідка ОСОБА_8 , то Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду сам свідок повідомив про його засудження за колабораційну діяльність. Отже, ця обставина була відома суду під час безпосереднього дослідження та оцінки його показань і не була прихована від учасників кримінального провадження.
Водночас цей факт не є передбаченою кримінальним процесуальним законом підставою для визнання його показань недопустимими. Така обставина може враховуватися під час оцінки достовірності показань цього свідка, зокрема з огляду на можливу заінтересованість чи інші обставини, що можуть впливати на їх правдивість, однак не позбавляє ці показання доказового значення автоматично. У цій справі суд оцінював показання ОСОБА_8 не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, які підтверджували обставини діяльності ОСОБА_7 в органах окупаційної влади.
Не дають підстав ставити під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_9 й посилання захисника на обставини проведення за її участю впізнання.
Відповідно до технічного запису судового засідання від 23 грудня 2025 року, свідок спочатку повідомила, що не пам`ятає про проведення такої слідчої дії. Після пред`явлення їй судом відповідного протоколу вона підтвердила належність їй підпису в цьому документі та пояснила, що з огляду на сплив часу просто забула про її проведення. Отже, йдеться не про заперечення свідком самого факту проведення слідчої дії чи належності їй підпису в протоколі, а про первинну неможливість пригадати цю обставину, яку вона надалі пояснила під час допиту.
Таким чином, зазначена обставина не ставить під сумнів достовірність показань свідка загалом, тим більше тієї їх частини, що стосувалася безпосередньо сприйнятих нею подій під час окупації міста.
Не спростовують висновків суду і доводи захисника про те, що свідки не змогли точно назвати посаду, яку займав ОСОБА_7 в окупаційній адміністрації.
Зі змісту їх показань убачається, що вони сприймали ОСОБА_7 саме як керівника міста: його представляли мешканцям як голову міста або мера, він проводив збори підприємців і наради з керівниками комунальних установ, вирішував питання їх подальшої роботи, приймав адресовані йому заяви та публічно діяв як представник окупаційної влади. Те, що свідки не могли точно відтворити офіційну назву створеної окупаційною владою посади або називали її звичними для себе словами - «мер», «голова міста», «голова адміністрації», не спростовує повідомлених ними відомостей про факти, які вони безпосередньо спостерігали.
Водночас конкретну посаду ОСОБА_7 та юридичні підстави його призначення суд установив не лише з показань свідків, а й на підставі письмових доказів, зокрема відповідних наказів і розпоряджень окупаційної адміністрації, штатного розпису, укладених ним трудових договорів та інших документів, у яких він зазначався або діяв як керівник відповідного незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території.
Також безпідставним є посилання захисника на те, що жоден зі свідків не підтвердив добровільності зайняття ОСОБА_7 відповідних посад.
Добровільний характер таких дій є обставиною, яку суд установлює за результатами оцінки всієї сукупності доказів, а не виключно на підставі прямого твердження окремого свідка про те, що особа діяла «добровільно».
У цьому кримінальному провадженні суд урахував, зокрема, розпорядження про призначення ОСОБА_7 головою м. Балаклії, підставою для якого була його власна заява від 30 травня 2022 року, а також його подальшу поведінку: тривале фактичне виконання керівних функцій, організацію роботи відповідного органу, проведення нарад і зборів, укладення трудових договорів, підписання службових документів, участь у публічних заходах окупаційної влади та публічне позиціонування себе як її представника.
Саме сукупність цих обставин, а не відсутність чи наявність у показаннях свідків буквального твердження про «добровільність», була покладена судом в основу висновку про усвідомлений і добровільний характер зайняття ОСОБА_7 відповідних посад та виконання пов`язаних із ними функцій.
Не спростовують висновку про винуватість засудженого й доводи захисника про недоведеність належності мобільного номера НОМЕР_1 ОСОБА_7 та його перебування на території РФ.
Відомості, пов`язані з використанням зазначеного номера, не були покладені судом в основу висновку винуватості ОСОБА_7 , а перебування останнього на території РФ не є обов`язковою ознакою інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд перевірив висновки місцевого суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 і визнав їх правильними й належним чином умотивованими.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині доведеності винуватості засудженого, а доводи захисту про протилежне вважає безпідставними.
Отже, наведені захисником обставини не впливають на оцінку доказів, якими суди обґрунтували його винуватість.
Відхиляє колегія суддів і доводи захисника ОСОБА_6 про те, що добровільність зайняття ОСОБА_7 відповідних посад належними доказами не підтверджена, а висновок суду про відсутність фізичного чи психічного примусу має декларативний характер.
Як убачається з установлених судом обставин, засуджений не лише обійняв відповідні посади в незаконно створених органах влади, а й протягом тривалого часу здійснював пов`язані з ними організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відкрито і систематично виконував повноваження керівника такого органу, проводив наради, взаємодіяв із підприємцями та населенням, брав участь у публічних заходах.
Наведені обставини підтверджуються показаннями свідків, відеозаписами та протоколами їх огляду, протоколами пред`явлення особи для впізнання, документами щодо призначення засудженого на відповідні посади та іншими дослідженими судом доказами.
За таких обставин твердження захисника про те, що висновок суду щодо добровільності зайняття засудженим відповідних посад має декларативний характер, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Посилання захисника на положення ст. 40 КК та на те, що примус був зумовлений самим фактом окупації і загрозою можливих репресій у разі відмови від співпраці, наведених висновків суду не спростовують.
Факт перебування особи на тимчасово окупованій території та існування в таких умовах загальної небезпеки протиправного впливу з боку представників держави-агресора не є тотожними фізичному або психічному примусу в розумінні ст. 40 КК. Для вирішення питання про наявність такого примусу підлягають установленню конкретні обставини впливу на особу та його значення для можливості керувати своїми діями.
Водночас захисник ОСОБА_6 не посилається на будь-які конкретні обставини застосування до засудженого фізичного чи психічного примусу, які б зумовили зайняття ним відповідних посад та подальше виконання пов`язаних із ними функцій. Натомість характер установленої поведінки засудженого свідчить про тривале, послідовне та активне здійснення ним відповідних владно-управлінських функцій.
Не є переконливими й доводи захисника про те, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у державній зраді ґрунтується не на доказах наявності відповідного умислу, а переважно на оцінці його світогляду та відсутності патріотичної позиції.
Як установив суд, засуджений, перебуваючи на керівних посадах у незаконно створених органах влади, з метою заподіяння шкодисуверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, здійснював діяльність, спрямовану на забезпечення їх функціонування, зокрема брав участь у формуванні штатної структури так званого «територіального управління», організовував виплату заробітної плати в російських рублях, вирішував питання погодження з представниками збройних сил РФ пересування громадян окупованою територією, розпоряджався майном і грошима відповідного органу.
Отже, висновок суду щодо спрямованості умислу засудженого ґрунтується на конкретних установлених його діях, їх характері, послідовності та змісті, а не на самій лише оцінці його політичних чи інших особистих переконань.
Відсутність листування, висловлювань чи інших доказів, у яких засуджений безпосередньо декларував би намір надати допомогу державі-агресору в проведенні підривної діяльності проти України, не свідчить про недоведеність такого умислу.
Тому наведені у вироку міркування щодо патріотичних поглядів засудженого не мають самостійного вирішального значення для висновку про його винуватість і не спростовують того, що суб`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, встановлена судом на підставі сукупності досліджених доказів.
Також захисник ОСОБА_6 стверджує, що суд, призначаючи покарання, не врахував відсутність у засудженого попередніх судимостей та дані про його особу, унаслідок чого призначив надто суворе покарання.
Ці доводи захисника колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винуватого, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті та повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
За правилами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, установлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, його вік, соціальне становище, а також обставини, що передували вчиненню ним злочину та обставини безпосередньо під час вчинення злочинів, а також не встановив обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції призначив засудженому покарання, передбачене санкціями статей, за якими його засуджено, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК і додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Апеляційний суд переглянув кримінальне провадження щодо засудженого в апеляційному порядку, частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок.
На обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що призначене засудженому за ч. 2 ст. 111 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна не відповідає вимогам закону, оскільки санкцією цієї норми передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Водночас апеляційний суд констатував і про відсутність правових підстав для застосування положень ст. 69 КК, у зв`язку із чим засудженому належало призначити основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК.
Отже, зваживши на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, його вік і соціальне становище, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, апеляційний суд призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна, залишивши без зміни покарання, призначене за ч. 5 ст. 111-1 КК та на підставі ч. 1 ст. 70 КК визначив засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 15 років та з конфіскацією майна.
Тому доводи захисника про те, що апеляційний суд не врахував відсутність у засудженого попередніх судимостей та дані про його особу, не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки ці обставини були враховані апеляційним судом під час призначення покарання.
Верховний Суд вважає визначене апеляційним судом засудженому покарання справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, підстави вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість відсутні.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370, 420 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, апостановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд