ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/3178/25

1. Підприємство об`єднання громадян "Ремсервісплюс" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" (далі - ПОГ "Ремсервісплюс") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі - ГУ ДПС України у Харківській області), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь за рахунок коштів державного бюджету відшкодування шкоди на суму 6500,00 грн, 780,00 грн - 3 % річних та 4683,25 грн - інфляційних втрат.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що останньому було завдано шкоди шляхом несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування, з посиланням на пункт 2.2 статті 128 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Факт протиправності щодо несвоєчасного внесення та неповернення суми бюджетного відшкодування підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 520/10676/21.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Судами встановлено, що ПОГ "Ремсервісплюс" подало податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2020 року, в якій заявило про суму відшкодування ПДВ у розмірі 99 625,00 грн.

4. ГУ ДПС України у Харківській області вказана декларація була прийнята 19.11.2020 за № 9305210226.

5. Подана заява в автоматичному режимі вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

6. Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації, за результатами якої і відбувається узгодження заявленої платником податків до відшкодування суми.

7. Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.

8. Отже, останній день граничного строку подання декларації за жовтень 2020 року припадав на 21.12.2021.

9. У силу приписів підпункту 78.1.8 статті 78 ПК України якщо платником подано декларацію з від`ємним значенням з ПДВ на суму більше 100 тис. грн, здійснюється документальна позапланова перевірка, строк проведення якої становить 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.

10. ГУ ДПС України у Харківській області було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з 18.12.2020 по 24.12.2020.

11. Після узгодження суми, яка підлягає відшкодуванню, інформація про це вноситься до Реєстру. Наступного операційного дня після відображення в Реєстрі узгоджена сума стає доступною казначейству, а протягом наступних 5 операційних днів повинна бути перерахована казначейством.

12. Таким чином, на думку позивача, заявлена сума бюджетного відшкодування мала бути виплачена позивачу в термін не пізніше 68 календарних днів граничного строку подання декларації, тобто 27.01.2021.

13. ГУ ДПС України у Харківській області з 18.12.2020 по 24.12.2020 було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлені актом від 28.12.2020 № 6983/20-40-07-07-09/39858356.

14. В акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства з боку позивача, що стосуються податкового періоду - жовтень 2020 (по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року), оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 99 625,00 грн.

15. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), серед яких № 00007930707, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 99 625,00 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 24 906,25 грн у зв`язку з встановленим порушенням підпункта "а" пункта 185.1 статті 185, пункта 187.1 статті 187, пункта 188.1 статті 188, пункта 194.1 статті 194, пункта 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

16. Позивач оскаржив вказане ППР в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, а саме до ДПС України.

17. Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 15.04.2021 № 8566/6/99-00-06-01-01-06 скарга позивача була задоволена частково, у зв`язку з чим ППР від 29.01.2021 № 00007930707, винесене на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 28.12.2020 № 6983/20-40-07-07-09/39858356, скасовано.

18. ГУ ДПС України у Харківській області з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПС Україні від 15.04.2021 № 8566/6/99-00-06-01-01-06 про часткове скасування вказаних ППР за період вересень 2020 року, прийняте нове ППР від 20.04.2021 № 00055120707, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 99 625,00 грн, та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 9 962,5 грн. у зв`язку з встановленим порушенням підпункта "а" пункта 185.1 статті 185, пункта 187.1 статті 187, пункта 188.1 статті 188, пункта 194.1 статті 194, пункта 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

19. Не погодившись із зазначеним ППР, позивач звернувся з позовом про його скасування до Харківського окружного адміністративного суду.

20. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 520/10676/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, вказане ППР від 20.04.2021 № 00055120707 скасовано.

21. Проте відшкодування заявленої суми ПДВ за жовтень 2020 року позивачу здійснено не було.

22. Позивач, посилаючись на завдання йому шкоди діями відповідача щодо несвоєчасного внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування, звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача за рахунок коштів державного бюджету шкоди, 3 % річних та інфляційних втрат.

23. 21.11.2025 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

24. Рішення суду мотивоване тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 520/10676/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, було встановлено протиправність дій відповідача щодо несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування.

25. Отже, вимога позивача про відшкодування шкоди у фіксованому розмірі 6500,00 грн, що визначена спеціальним законом, підлягає задоволенню, оскільки вона доведена матеріалами справи та не спростована належними і допустимими доказами з боку відповідача.

26. Крім того, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність нормам чинного законодавства та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог у відповідній частині.

27. 21.01.2026 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2025 скасував, а провадження у справі закрив.

28. 01.04.2026 Верховний Суд ухвалив постанову, якою постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

29. 09.07.2026 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2025 скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

30. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що з огляду на предмет судового розгляду у справі № 520/10676/21, до якого не входило питання вчинення відповідачем податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2 статті 128 ПК України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгоджену суму відповідного відшкодування за жовтень 2020 року, цим рішенням взагалі не встановлювались обставин щодо відповідного порушення та їм не надавалось жодної оцінки, а тому вказане рішення помилково визначено позивачем як преюдиційне для даної справи.

31. Отже, позивачем не доведено наявність судового рішення, яким за результатами розгляду публічно-правового спору було встановлено вчинення відповідачем саме податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2 статті 128 ПК України, яке полягало у невнесенні ним як контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що призвело до неповернення позивачу у встановлений строк сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року, як умови для відшкодування заявленої в межах даної господарської справи шкоди.

32. При цьому апеляційний суд зазначив, що в межах даної господарської справи, в силу юрисдикційних обмежень, встановлених частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, суд позбавлений можливості самостійно встановити вчинення відповідачем податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2. статті 128 ПК України, за відсутності попереднього судового рішення, ухваленого за результатами вирішення судом адміністративної юрисдикції відповідного публічно-правового спору.

33. З урахуванням наведеного апеляційний суд виснував, що позивач не довів порушення його права, на захист якого ним подано позов у даній справі.

34. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення збитків, у задоволенні якої судом було відмовлено.

35. ПОГ "Ремсервісплюс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

36. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 114, 128 ПК України та статті 1173 ЦК України в контексті того, чи повинні застосовуватися вимоги про необхідність доведення наявності усіх чотирьох ознак нанесення збитків (протиправність, наслідки, причинно-наслідковий зв`язок, вина) у випадку подання позову на підставі норм статей 114, 128 ПК України; чи відноситься до порушення прав платника податків винесення незаконного рішення податковим органом, що у підсумку призвело до порушення строків відшкодування; чи застосовується у такому випадку норма статті 1173 ЦК України та у якій частині.

37. Узагальнено доводи скарги зводяться до того, що апеляційний суд помилково застосував загальні норми - статті 1166, 1173 ЦК України, вимагаючи доведення всіх елементів збитків, замість застосування спеціальних норм - статті 114, 128 ПК України.

38. Скаржник вказує, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.04.2026 у справі № 922/3178/25 та від 15.04.2026 у справі № 922/3177/25 про те, що пред`явлення позову про відшкодування шкоди на підставі статті 128 ПК України звільняє позивача від обов`язку доводити точний розмір збитків, оскільки такий розмір презюмується.

39. Апеляційний суд проігнорував практику ЄСПЛ (справа "Рисовський проти України"), відповідно до якої державний орган має нести негативні наслідки за свої помилки, і ці помилки не можуть виправлятися за рахунок особи.

40. За доводами скаржника, апеляційний суд не врахував положення пункту 200.12 статті 200 ПК України. Оскільки сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в день скасування незаконного податкового рішення (08.02.2022), дані до Реєстру мали бути внесені вже наступного дня - 09.02.2022. Проте апеляційний суд не встановив, коли ці відомості фактично з`явилися в Реєстрі та чи дійсно відповідач порушив одноденний строк для внесення даних до Реєстру після набрання рішенням законної сили з урахуванням того, що відшкодування не здійснено до сих пір.

41. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області просить в її задоволенні відмовити, наполягаючи на тому, що для притягнення органу державної влади до відповідальності за статтею 1173 ЦК України необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними. Доведення факту наявності збитків, їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку покладається саме на позивача.

42. Відповідач також зауважує, що задекларована позивачем сума бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року становила 99 625,00 грн. Проте ця сума була повністю зменшена (перекрита) внаслідок нарахувань та подання самим позивачем уточнюючих розрахунків у 2021- 2022 роках. Починаючи з 21.04.2022 і по теперішній час, в інтегрованій картці платника податків та у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування обліковується нульовий (відсутній) залишок невідшкодованої суми ПДВ за декларацією за жовтень 2020 року.

43. Предметом позову у цій справі є вимоги про відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправною бездіяльністю податкового органу, яка мала місце під час здійснення відповідачем владних повноважень, а саме: несвоєчасне внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування.

44. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що предметом розгляду адміністративної справи № 520/10676/21 було лише скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшувалась сума бюджетного відшкодування та нараховувалась штрафна санкція. Вказаним адміністративним рішенням не встановлювались обставини щодо невнесення відповідачем даних до Реєстру заяв і цьому факту не надавалась жодна оцінка, тому це рішення помилково визначено позивачем як преюдиційне. Оскільки позивач не довів наявність судового рішення, яке б встановлювало протиправні дії відповідача щодо невнесення даних до Реєстру, недоведеною є протиправна поведінка податкового органу, що є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди.

45. Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

46. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

47. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

48. Загальні підстави відповідальності держави за завдану шкоду закріплені в частині першій статті 1173 ЦК України, яка встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

49. Водночас ПК України містить спеціальні норми, які безпосередньо регулюють питання відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.

50. Наявність спеціального нормативного регулювання виключає можливість одночасного застосування загальних норм деліктного права (ЦК України), якщо спеціальний закон (ПК України) встановлює інший алгоритм, розмір або умови настання відповідальності. Тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягає принцип "спеціальний закон скасовує дію загального", а отже, положення ПК України мають пріоритет.

51. Відповідно до пункту 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

52. Отже, зазначена норма пункту 114.2 статті 114 ПК України містить імперативне застереження про необхідність доведення лише факту протиправності рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів стосовно особи.

53. Пункт 128.2 статті 128 ПК України встановлює, що податковими правопорушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є, зокрема:

- прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу (пункт 128.2.1);

- невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування (пункт 128.2.2).

54. Системний аналіз цих норм вказує на те, що законодавець встановив спрощений порядок притягнення держави до майнової відповідальності у чітко визначених податкових правовідносинах, у зв`язку з чим необхідність доведення позивачем повного складу цивільного правопорушення, включаючи наявність збитків та причинно-наслідкового зв`язку у їх класичному розумінні (за статтями 22, 1166 ЦК України) відсутня.

55. Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.04.2026 у справі № 922/3177/25 та у постанові від 15.04.2026 у справі № 922/3178/25, де Суд вже наголошував на тому, що у випадках, визначених пунктом 128.2 статті 128 ПК України, доведенню підлягає виключно протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи. У вказаних справах Верховний Суд сформулював чіткий правовий висновок про те, що встановлення у ПК України конкретного розміру шкоди повністю звільняє позивача від обов`язку доводити точний розмір збитків. У разі пред`явлення позову про відшкодування шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, такий розмір шкоди презюмується та додатковому доведенню не підлягає.

56. Як зазначалось раніше, згідно з приписами пункту 114.2 статті 114 ПК України, обов`язковому доведенню підлягає факт протиправності (незаконності) рішення контролюючого органу, що може підтверджуватися не лише судовим рішенням.

57. Відповідно до положень ГПК України, чинне законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади. Господарський суд, розглядаючи спір про відшкодування шкоди, наділений компетенцією та зобов`язаний самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного правопорушення (у цьому випадку - податкового, визначеного статтею 128 ПК України) шляхом всебічної, повної та об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів.

58. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, помилково обмежився висновком про відсутність преюдиційного рішення адміністративного суду, яке б прямо встановлювало факт протиправної бездіяльності відповідача щодо невнесення даних до Реєстру. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що встановлення протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у межах господарської справи про стягнення шкоди не вимагає обов`язкового попереднього підтвердження цього факту рішенням суду адміністративної юрисдикції.

59. У постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18, пункт 5.30) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

60. У постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи позов про стягнення збитків внаслідок дій та бездіяльності державного виконавця на підставі статей 1166, 1173, 1174 ЦК України, дійшла висновку про те, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів (пункт 9.9).

61. З наведеного вбачається, що господарський або цивільний суд має повну компетенцію самостійно встановлювати факт протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) суб`єкта владних повноважень як обов`язкового елемента складу цивільного правопорушення (делікту).

Щодо неповного з`ясування фактичних обставин справи

62. Крім того, апеляційний суд не врахував норми пункту 200.12 статті 200 ПК України, згідно з якими зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та / або скасування податкового повідомлення-рішення.

63. За приписами пункта 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

64. Тобто скасування адміністративним судом податкового повідомлення-рішення (справа № 520/10676/21) є тим юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов`язує безумовний обов`язок контролюючого органу вчинити активні дії - внести відповідні дані до Реєстру у встановлений строк.

65. У касаційній скарзі позивач наполягає, що узгодження суми бюджетного відшкодування відбулось 08.02.2022 (дата набрання чинності рішенням суду в адміністративній справі № 520/10676/21), відповідно дані мали бути внесені відповідачем до Реєстру заяв не пізніше 09.02.2022. Проте відповідач не надав суду доказів внесення відомостей до Реєстру, а бюджетне відшкодування не відбулось досі.

66. Згідно з підпунктом 128.2.2 статті 128 ПК України невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру є самостійним податковим правопорушенням.

67. Залишивши вказані обставини без належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи виконав відповідач свій законодавчо закріплений обов`язок після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/10676/21, чи своєчасно були внесені дані до Реєстру, і чи призвела можлива бездіяльність до порушення строків повернення позивачу сум бюджетного відшкодування. Відхиливши доводи позивача виключно з мотивів відсутності преюдиційного рішення, апеляційний суд фактично ухилився від встановлення суттєвих обставин справи.

68. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права (зокрема, не застосував спеціальні норми статей 114, 128 ПК України, які підлягали застосуванню, та безпідставно послався на загальні норми ЦК України як на підставу для відмови в позові) та порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

69. Крім того, з огляду на передчасні висновки про відсутність підстав для задоволення основної вимоги про стягнення шкоди апеляційний суд взагалі не розглянули по суті та не надали жодної правової оцінки похідним позовним вимогам позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу на підставі статті 625 ЦК України.

70. Суд апеляційної інстанції не перевірив надані позивачем розрахунки цих сум, не встановив періоди прострочення грошового зобов`язання держави з відшкодування шкоди та не дослідив правомірність застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, чим допустив неповне з`ясування обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

71. Відсутність у Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

72. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити обставини справи, пов`язані з датою набрання чинності рішенням суду у справі № 520/10676/21 та датою фактичного внесення відповідачем даних до Реєстру, встановити період затримки відшкодування, та, застосувавши відповідні спеціальні норми ПК України щодо презумпції розміру шкоди, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

73. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

74. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат

75. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд