ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 484/274/25

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, провести розслідування нещасного випадку та скласти акт розслідування нещасного випадку.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 була його дружиною, працювала помічником вихователя у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

На виконання доручення голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2022 року № 20-д, наказу від 24 лютого 2022 року № 11 Миколаївської обласної державної адміністрації «Про евакуацію дітей-вихованців Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської області (далі - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей) адміністрацією Центру соціально-психологічної реабілітації дітей було організовано термінову евакуацію дітей закладу в супроводі вихователів та помічників вихователів до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року вихователі та помічники вихователів Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких була ОСОБА_1 , виконуючи свої посадові обов`язки, на мікроавтобусі марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , вирушили до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району, але дорогою приблизно о 09 год. 30 хв. у районі с. Інгулка Баштанського р-ну Миколаївської обл. невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф із невстановленої зброї був обстріляний мікроавтобус, який рухався в бік с. Антонівки Баштанського р-ну Миколаївської обл., внаслідок чого три співробітниці Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких ОСОБА_1 , загинули, чотири співробітниці отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості.

За цим фактом Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Миколаївської області порушено кримінальне провадження № 22022150000000035 за частиною третьою статті 438 Кримінального кодексу (далі - КК) України, досудове розслідування триває дотепер.

Згідно з довідкою від 21 березня 2022 року за № 1155 причина смерті ОСОБА_1 не встановлена через виражене обгорання.

09 вересня 2022 року позивач звернувся до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей із заявою щодо повідомлення про нещасний випадок на виробництві, на що отримав відповідь від 16 вересня 2022 року про те, що про інцидент, який відбувся зі співробітниками, було терміново повідомлено до правоохоронних органів, керівнику служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації та Управлінню Держпраці.

На адвокатський запит від 15 серпня 2022 року Центр соціально-психологічної реабілітації дітей надав табель робочого часу ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно з яким остання ІНФОРМАЦІЯ_2 року працювала повний робочий день.

Відповідно до листа Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) від 06 лютого 2023 року № ПД/2/742-23 повідомлень про нещасні випадки щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Миколаївській області від Центру соціально-психологічної реабілітації дітей не надходило, відповідно комісія по спеціальному розслідуванню не створювалась. Рішень про визнання потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в результаті нещасного випадку на виробництві Управлінням Держпраці у Миколаївській області не ухвалювалось.

Згідно з листом Управління Держпраці у Миколаївській області від 05 липня 2022 року № МК/3/2398-22 Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві. У зв`язку із зазначеним задля встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 , запропоновано звернутись до суду.

03 березня 2026 року рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва відмовлено в задоволенні позову.

11 травня 2026 року постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що 09 вересня 2022 року позивач звертався до відповідача із заявою про повідомлення про нещасний випадок на виробництві, в якій просив направити письмове повідомлення територіальному органу Держпраці про нещасний випадок на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року з його дружиною у робочий день під час виконання нею своїх функціональних обов`язків згідно з розпорядженням адміністрації щодо евакуації дітей. Однак відповідач вказав, що випадок, який трапився із ОСОБА_1 , не належить до «нещасного випадку», встановлення факту нещасного випадку на виробництві установою не підтверджується та Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві. Такі дії Центру соціально-психологічної реабілітації дітей не відпадають вимогам статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII), відповідно до якої на нього як роботодавця покладено обов`язок з організації розслідування відповідно до процедури, передбаченої пунктом 12 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), та складення за результатами такого розслідування відповідного акта про нещасний випадок.

Також не були дотримані наведені вимоги Управлінням Держпраці у Миколаївській області (знаходиться в стані припинення), яке через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей в проведенні спеціального розсування нещасного випадку з ОСОБА_1 не організувало розслідування такого випадку, а обмежилося лише відпискою про те, що адміністрація Центру соціально-психологічної реабілітації дітей на їх запит надала вичерпну інформацію про трагедію, яка сталася з його працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та те, що за цим фактом ведеться слідство правоохоронними органами, про результати якого адміністрацію закладу не повідомляли. Це також позбавило права позивача на оскарження рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці в судовому порядку.

Однак згідно з наказом Державної служби України з питань праці від 07 грудня 2022 року № 237 Головне управління Держпраці в Одеській області, Управління Держпраці у Миколаївській області та Головне управління Держпраці у Херсонській області з 08 грудня 2022 року припинили здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації політики у відповідних сферах. Із 09 грудня 2022 року на Міжрегіональне управління покладається обов`язок, передбачений статтею 22 Закону № 2694-XII із вирішення питання організації розслідування нещасного випадку у разі відмови роботодавця провести розслідування нещасного випадку та оформлення такого розслідування. Позивачем не надано доказів, що він звертався із заявою до Міжрегіонального управління, на якого після припинення Управління Держпраці у Миколаївській області законом прокладено обов`язок з організації розслідування нещасного випадку з його дружиною через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей організувати таке розслідування та скласти відповідний акт. Тоді як відповідно до частини четвертої статті 22 Закону № 2694-XII саме рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці підлягає оскарженню в судовому порядку.

З огляду на те, що суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а позивач не звертався до належного органу державного нагляду за охороною праці із питанням ухилення роботодавця від складення акта про нещасний випадок, позов ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався з його дружиною ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання трудових обов`язків є передчасним.

У червні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотельчук Ю. І. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2026 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року в справі № 484/5574/24, про те, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку.

Суд може встановити в судовому порядку факт настання нещасного випадку на виробництві, що є підставою для проведення відповідного розслідування роботодавцем або його правонаступником. Однак суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом, оскільки такі висновки належать до повноважень відповідної комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку. Позивач не просив суд встановлювати факт пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, отже,обґрунтування апеляційним судом ухваленого рішення висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 227/2301/21 не є релевантним до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, яка переглядається.

У ційсправі Міжрегіональному управлінню було відомо про нещасний випадок, що є предметом розгляду, за інформацією отриманою з інших джерел (а саме через звернення адвоката із адвокатським запитом; через отримання як відповідачем матеріалів справи), однак управлінням дотепер не утворена комісія із спеціального розслідування.

У відзиві на касаційну скаргу Міжрегіональне управління зазначає, що повідомлень про нещасний випадок стосовно ОСОБА_1 та інших загиблих працівників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року, від роботодавця до Міжрегіонального управління не надходило. В управлінні інспекційної діяльності Міжрегіонального управління відсутня будь-яка інформація щодо наявних звернень від роботодавця про нещасний випадок стосовно ОСОБА_1 . Звернення адвоката за інформацією за своєю суттю не може вважатися «заявою про проведення спеціального розслідування нещасного випадку», оскільки в таких випадках встановлена інша форма звернення та вичерпний перелік інформації, що має бути відображений у цій заяві, у разі подання її на адресу органу державного нагляду за охороною праці родичами потерпілого.

24 липня 2026 року Центр соціально-психологічної реабілітації дітей через систему «Електронний суд» подав відзив на касаційну скаргу, в якому порушує питання про поновлення строку на подання на відзиву.

Колегія суддів зауважує, що ухвалою про відкриття касаційного провадження від 01 липня 2026 року встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву. Представник Центру соціально-психологічної реабілітації дітей через систему «Електронний суд» копію ухвали отримав 17 липня 2026 року, поштовою кореспонденцією - 24 липня 2026 року, тому відзив подано у встановлений строк, підстав для вирішення питання про його поновлення не встановлено.

У відзиві Центр соціально-психологічної реабілітації дітей зазначає, що суди обох інстанцій не лише не відступили від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року в справі № 484/5574/24, а прямо застосували його, дослівно відтворивши у своїх рішеннях, що суд може встановити в судовому порядку факт настання нещасного випадку на виробництві, однак не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом, оскільки останнє віднесено до виключної компетенції спеціальної комісії з розслідування такого випадку. Отже, суди попередніх інстанцій керувалися саме тим правовим висновком, на який посилається заявник у касаційній скарзі, а не діяли всупереч йому. Нормативне визначення поняття «нещасний випадок на виробництві» об`єктивно охоплює питання зв`язку події з виконанням трудових обов`язків, а тому доводи заявника про те, що ним не заявлялася вимога про встановлення «пов`язаності», є необґрунтованими.

Ознака зв`язку події з виконанням трудових (посадових) обов`язків є не окремою, факультативною обставиною, а невід`ємним елементом самого поняття «нещасний випадок на виробництві». Встановити «факт настання нещасного випадку на виробництві» неможливо, не з`ясувавши, чи відбулася відповідна подія саме у процесі виконання потерпілим трудових обов`язків. Сама позовна вимога ОСОБА_1 була сформульована як вимога встановити факт нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання трудових обов`язків у Центрі соціально психологічної реабілітації дітей на посаді помічника вихователя, тобто зміст та предмет доказування за такою вимогою об`єктивно охоплював з`ясування обставини виконання потерпілою в момент події саме трудових обов`язків.

Встановлення пов`язаності нещасного випадку з виробництвом законодавець свідомо покладає не на суд, а на колегіальний орган спеціальної компетенції, до складу якого включаються представники роботодавця, профспілки, органу Держпраці, а за потреби - представники закладів охорони здоров`я, оскільки саме такий орган наділений організаційними та фактичними можливостями для обстеження місця події, отримання спеціальних (зокрема медичних) висновків та комплексної оцінки дотримання вимог законодавства про охорону праці, що виходить за межі предмета доказування у справі позовного провадження.

Стаття 22 Закону № 2694-XII встановлює послідовний, дворівневий механізм захисту права потерпілого (членів його сім`ї): (1) звернення до роботодавця; (2) у разі відмови роботодавця - звернення до органу державного нагляду за охороною праці з вимогою вирішити питання про ухилення роботодавця від складення акта; (3) оскарження рішення (чи бездіяльності) цього органу в судовому порядку. Цей механізм є законодавчо визначеною процедурою, недотримання якої на будь-якому з етапів позбавляє відповідну судову вимогу необхідної процесуальної передумови.

Належних доказів звернення позивача до Управління Держпраці у Миколаївській області чи до його правонаступника саме із заявою (скаргою) на ухилення роботодавця від складення акта з вимогою вирішити це питання в порядку статті 22 Закону № 2694-XII матеріали справи не містять. Наявні у справі листи Управління Держпраці від 05 липня 2022 року № МК/3/2398-22 та Міжрегіонального управління від 06 лютого 2023 року № ПД/2/742-23 є відповідями на адвокатські запити про надання інформації, а не рішеннями, ухваленими за результатом розгляду по суті заяви (скарги) потерпілого про ухилення роботодавця від виконання обов`язку, передбаченого статтею 22 Закону № 2694-XII.

Що ж до тверджень позивача про порушення Міжрегіональним управлінням пункту 14 Порядку, яким на орган Держпраці покладено обов`язок утворити спеціальну комісію протягом одного робочого дня після отримання інформації з інших джерел (зокрема, звернень потерпілого, органу досудового розслідування), то суди обґрунтовано керувалися тим, що така інформація має надійти у формі, придатній для ідентифікації її як офіційного повідомлення про нещасний випадок з чіткою вимогою вжити відповідних заходів, а не у формі відповіді на запит адвоката про надання довідкової інформації в межах іншого (непов`язаного безпосередньо з ініціюванням розслідування) звернення. Саме лише те, що Міжрегіональному управлінню з різних джерел стало відомо про факт загибелі працівників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, не є тотожним належному повідомленню про нещасний випадок у розумінні пункту 14 Порядку та не звільняє позивача від обов`язку дотримання встановленої законом процедури.

Обов`язок організації розслідування нещасного випадку та складення відповідного акта покладається насамперед на роботодавця відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII, а в разі відмови роботодавця - питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої може бути оскаржене в судовому порядку. Позивачем не надано доказів звернення до Міжрегіонального управління, на яке з 09 грудня 2022 року після припинення Управління Держпраці у Миколаївській області покладено обов`язок з вирішення питання організації розслідування нещасного випадку у разі відмови роботодавця, із заявою щодо ухилення Центру соціально-психологічної реабілітації дітей від складення акта про нещасний випадок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу Центру соціально-психологічної реабілітації дітей від 15 грудня 2021 року № 33/к ОСОБА_1 , двірника центру, за її згодою переведено на посаду помічника вихователя центру з 16 грудня 2021 року.

24 лютого 2022 року на всій територій України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», ведено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

24 лютого 2022 року Службою у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації видано наказ № 11 «Про евакуацію дітей-вихованців КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради», відповідно до якого доручено директору Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_4 провести 24 лютого 2022 року евакуацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у кількості 97 дітей-вихованців до Антонівської загальноосвітньої шкоди-інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради. Забезпечити супроводження евакуйованих дітей, їх розміщення та першочергові потреби.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року вихователі та помічники вихователів Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких була ОСОБА_1 , на мікроавтобусі марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , вирушили до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району, але дорогою приблизно о 09 год. 30 хв. у районі с. Інгулка Баштанського р-ну Миколаївської обл. невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф із невстановленої зброї був обстріляний мікроавтобус, який рухався в бік с. Антонівка Баштанського р-ну Миколаївської обл., внаслідок чого три співробітниці Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких ОСОБА_1 загинули, чотири співробітниці отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості.

За цим фактом Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Миколаївської області порушено кримінальне провадження № 22022150000000035 за частиною третьою статті 438 КК України, досудове розслідування дотепер.

Згідно з довідкою від 21 березня 2022 року № 1155 причина смерті ОСОБА_1 не встановлена через виражене обгорання.

09 вересня 2022 року позивач звернувся до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей із заявою щодо повідомлення про нещасний випадок на виробництві, на що отримав відповідь від 16 вересня 2022 року про те, що про інцидент, який відбувся зі співробітниками, було терміново повідомлено до правоохоронних органів, керівнику служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації та Управлінню Держпраці.

На адвокатський запит від 15 серпня 2022 року Центр соціально-психологічної реабілітації дітей надав табель робочого часу ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно з яким остання ІНФОРМАЦІЯ_2 року працювала повний робочий день.

Відповідно до листа Міжрегіонального управління від 06 лютого 2023 року № ПД/2/742-23 повідомлень про нещасні випадки щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Миколаївській області від Центру соціально-психологічної реабілітації дітей не надходило, відповідно комісія по спеціальному розслідуванню не створювалась. Рішень про визнання потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в результаті нещасного випадку на виробництві Управлінням Держпраці у Миколаївській області не ухвалювалось.

Згідно з листом Управління Держпраці у Миколаївській області від 05 липня 2022 року № МК/3/2398-22 Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві. У зв`язку із зазначеним задля встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 , запропоновано звернутись до суду.

Згідно з відповіддю Міжрегіонального управління від 06 лютого 2023 року № ПД/2/742-23, наданою на адвокатський запит представника позивача, повідомлень про нещасні випадки щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Миколаївській області від Центру соціального-психологічної реабілітації дітей не надходило, відповідно комісія з спеціального розслідування не створювалась. Рішень щодо визнання потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в результаті нещасного випадку на виробництві Управління Держпраці у Миколаївській області не ухвалювалось.

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно із частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону № 2694-XII).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону № 1105-XIVфакт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 22 Закону № 2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першоюстатті 29 Закону № 1105-XIV. Вимоги цього Порядку поширюються на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

За змістом пункту 3 Порядку нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Прихований нещасний випадок на виробництві - нещасний випадок, про який роботодавець, потерпілий або працівник, який його виявив, не повідомив у встановлений цим Порядком строк відповідним органам та установам, та/або нещасний випадок, розслідування якого не проведено комісією підприємства (установи, організації) (абзац сьомий пункту 3 Порядку).

Згідно з пунктом 6 Порядку заклад охорони здоров`я зобов`язаний невідкладно передати з використанням засобів зв`язку (факс, телефонограма, електронна пошта) та протягом доби на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) на виробництві (у разі можливості з висновком про ступінь тяжкості травм) за формою згідно з додатком 1: підприємству (установі, організації), де працює потерпілий або на якому він виконував роботу;територіальному органові Держпраці за місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння); територіальному органові Пенсійного фонду України за місцем настання нещасного випадку.

Відповідно до пункту 9 Порядку, розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками (пункт 10 Порядку).

На підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (абзац перший пункту 12 Порядку).

Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (абзац перший пункту 14 Порядку № 337).

Зогляду на пункт 52 Порядку обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є, зокрема:

виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), зокрема, у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

перебування на території підприємства (установи, організації) або в іншому визначеному роботодавцем місці у зв`язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов`язкового медичного огляду, навчання тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних і кваліфікаційних конкурсів, спортивних заходів, передбачених колективним договором, за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;

заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв`язку з виконанням трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних органів.

Згідно з пунктом 34 Порядку рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року в справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24) виснувала, що положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, зокрема й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний/не пов`язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення.

Відмовляючи в позові, суди виснували про те, що позивачем не дотримано визначеної Законом № 2694-XII досудової процедури захисту права, а тому вимога про зобов`язання Міжрегіонального управління провести розслідування нещасного випадку та скласти відповідний акт є передчасною.

Колегія суддів із наведеним висновком не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 Порядку повідомлення про нещасний випадок надається за місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), а у разі настання нещасного випадку внаслідок події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів - за місцем реєстрації підприємства (установи, організації) подається: територіальному органові Держпраці; територіальному органові Пенсійного фонду України; керівникові підприємства (установи, організації), на території якого сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), якщо потерпілий є працівником іншого підприємства (установи, організації); керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві (в установі, організації) кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий), а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці; уповноваженому органові чи наглядовій раді підприємства (у разі її утворення); органові ДСНС у разі, коли нещасний випадок стався внаслідок пожежі.

Якщо нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) підлягають спеціальному розслідуванню відповідно до пункту 10цього Порядку, повідомлення про нещасний випадок додатково надсилається: місцевій держадміністрації або органові місцевого самоврядування (у разі відсутності уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства); органові галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсутності - територіальному профоб`єднанню; органові поліції (у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), що призвели до тяжких (у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого) чи смертельних наслідків, смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків).

Для випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню, у повідомленні про нещасний випадок, що надається територіальному органові Держпраці, роботодавцем зазначаються кандидатури представників підприємства (установи, організації) та уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) (із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, посади, контактних телефонів) для включення їх до складу спеціальної комісії.

У разі отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи тощо роботодавець зобов`язаний протягом однієї доби повідомити підприємствам (установам, організаціям), зазначеним в абзацах четвертому - дев`ятому цього пункту, з використанням засобів зв`язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2 (абзац перший пункту 8 Порядку).

Відповідно до пункту 14 Порядку комісія із спеціального розслідування утворюєтьсяДержпраці та/або її територіальним органом. Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

Обов`язок щодо організації розслідування нещасного випадку та оформлення його результатів відповідним актом, за загальним правилом, покладається насамперед на роботодавця відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII.

Однак суди встановили, що 09 вересня 2022 року позивач звертався до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей із заявою про повідомлення про нещасний випадок на виробництві, в якій просив направити письмове повідомлення територіальному органу Держпраці про нещасний випадок на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року з його дружиною у робочий день під час виконання нею своїх функціональних обов`язків згідно розпорядження адміністрації щодо евакуації дітей.

Відповідач зазначив, що випадок, який трапився із ОСОБА_1 , не належить до «нещасного випадку», встановлення факту нещасного випадку на виробництві установою не підтверджується та Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві.

Такі дії Центру соціально-психологічної реабілітації дітей не відповідають вимогам статті 22 Закону № 2694-XII та пункту 12 Порядку.

Також не були дотримані наведені вимоги Управлінням Держпраці у Миколаївській області (знаходиться в стані припинення), яке через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей в проведенні спеціального розсування нещасного випадку з ОСОБА_1 не організувало розслідування такого випадку, а обмежилося посиланням на те, що адміністрація Центру соціально-психологічної реабілітації дітей на їх запит надала вичерпну інформацію про трагедію, яка сталася з його працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та те, що за цим фактом ведеться слідство правоохоронними органами, про результати якого адміністрацію закладу не повідомляли. Це також позбавило права позивача на оскарження рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці в судовому порядку.

Суди встановили такі обставини, однак у позові відмовили з посиланням на те, що позивачем не надано доказів, що він звертався із заявою до Міжрегіонального управління, на якого після припинення Управління Держпраці у Миколаївській області прокладено обов`язок з організації розслідування нещасного випадку з його дружиною через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей організувати таке розслідування та скласти відповідний акт.

У цій справі встановлено, що з дружиною позивача стався нещасний випадок - подія, з настанням якої Порядок пов`язує обов`язковість проведення спеціального розслідування. Про зазначений випадок Міжрегіональне управління було належним чином поінформоване щонайменше з 31 січня 2023 року - дати направлення адвокатського запиту від імені позивача. Саме на Міжрегіональне управління з 09 грудня 2022 року покладено передбачений статтею 22 Закону № 2694-XII обов`язок вирішувати питання щодо організації розслідування нещасного випадку у разі відмови роботодавця від його проведення та оформлення результатів такого розслідування.

Належна обізнаність Міжрегіонального управління про обставини нещасного випадку підтверджується, зокрема, листом Міжрегіонального управління від 06 лютого 2023 року № ПД/2/742-23, наявним у матеріалах справи (т. 1, а. с. 14).

Для виникнення обов`язку щодо ініціювання спеціального розслідування визначальним є сам факт отримання відповідним органом інформації про нещасний випадок, а не форма чи спосіб її надходження.

Отримання Міжрегіональним управлінням з будь-якого джерела інформації про загибель працівників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей є повідомленням про нещасний випадок у розумінні пункту 14 Порядку та, відповідно, належною підставою для ініціювання процедури спеціального розслідування.

Зурахуванням наведеного правового регулювання та задекларованих державою принципів у сфері охорони праці бездіяльність Міжрегіонального управління щодо організації спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з дружиною позивача, є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам Порядку.

Міжрегіональне управління не виконало прямого обов`язку, встановленого пунктом 14 Порядку, відповідно до якого уповноважений орган Держпраці зобов`язаний протягом одного робочого дня після отримання інформації з інших джерел, зокрема від потерпілого або органу досудового розслідування, утворити спеціальну комісію для проведення розслідування.

Отже, невиконання роботодавцем обов`язку щодо повідомлення Міжрегіонального управління про нещасний випадок із працівником, так само як і відсутність у зверненні члена сім`ї формальної вимоги саме у вигляді заяви (скарги) про ухилення роботодавця від складання акта про нещасний випадок, не може розглядатися як перешкода для проведення спеціального розслідування та встановлення всіх обставин і причин нещасного випадку.

Інше тлумачення пункту 14 Порядку фактично дозволяло б поставити виконання державним органом покладеного на нього законом обов`язку у залежність від належного чи неналежного виконання роботодавцем власного обов`язку щодо повідомлення про нещасний випадок, що суперечило б самій меті спеціального розслідування - забезпечення об`єктивного, повного та своєчасного встановлення обставин і причин нещасного випадку.

Отже, якщо член сім`ї загиблого працівника самостійно повідомив уповноважений орган про нещасний випадок, останній не вправі залишати таке повідомлення без реагування лише з мотивів відсутності повідомлення від роботодавця або невідповідності звернення певній формальній формі. Отримання відповідної інформації саме собою є юридично значущою обставиною, яка породжує передбачений пунктом 14 Порядку обов`язок щодо організації спеціального розслідування.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року в справі № 815/6653/17, однак суди у цій справі його не врахували та належної правової оцінки наведеним обставинам і доводам позивача не надали.

За таких обставин наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення істотних для її вирішення обставин.

Стосовно посилань заявника на пункт 29 Порядку та висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року в справі № 484/5574/24, про те, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку, самостійної підстави скасування судових рішень такі доводи не складають, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 29 Порядку факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку.

У цій справі не ставиться під сумнів факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 помічника вихователяЦентру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_1 під час обстрілу мікроавтобуса, де вона перебувала. Спірним є лише питання пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто під час виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, що до компетенції суду не входить.

Предметом спору в справі, що переглядається, є не лише питання про сам факт настання певної події, а й обов`язок Міжрегіонального управління організувати спеціальне розслідування саме нещасного випадку, який відповідно до вимог Порядку підлягає спеціальному розслідуванню. Тому наведений заявником пункт 29 Порядку не усуває необхідності встановлення юридично значущих обставин, від яких залежить виникнення такого обов`язку.

Отже, правовий висновок, на який посилається заявник, не є достатньою підставою для висновку про неправильне застосування судами норм права, оскільки він стосується іншого аспекту правовідносин - можливості судового встановлення факту настання нещасного випадку - і не означає, що суд може підміняти собою спеціальну процедуру розслідування та встановлювати пов`язаність нещасного випадку з виробництвом без дослідження передбачених законодавством обставин.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставинякі мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що суди не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів зробила висновок про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду