ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 386/1144/25

Описова частина

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати поважною причину пропуску нею строку для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити позивачці додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері.

2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на все майно, що належало їй на праві власності, зокрема земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 3,1183 га, в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Грузької сільської ради, Голованівського району, Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3521480800:02:000:0214, та належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко В. В.

3. Позивачка зареєстрована та проживає в

АДРЕСА_1 з 31 травня 2026 року.

4. Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-1Х від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року, який триває досі.

5. Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату» перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

6. З урахування того, що з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, а спадкове майно знаходиться на території Грузької сільської ради Голованівського району, позивачка планувала подати заяву про вступ у спадщину протягом 6 місяців + 4 місяці (10 місяців). Однак вищезазначені зміни були скасовані, а норми щодо строків прийняття спадщини повернулись до попередньої редакції, тобто - шість місяців для того, щоб прийняти або відмовитись від спадщини, що передбачено положенням Постанови Кабінету міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року.

7. Із вказаними змінами ОСОБА_1 не була обізнана.

8. ОСОБА_1 звернулась до Південного міжрегіонального центру з надання правової допомоги, однак адвокат, який здійснював її представництво, не вчинив жодних дій в інтересах позивачки та не виходив на зв`язок. 17 грудня 2024 року позивачка звернулася до Південного міжрегіонального центру з надання правової допомоги з заявою про заміну адвоката.

9. У січні 2025 року позивачка звернулась до Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса із заявою про прийняття спадщини, однак 24 січня 2025 року державним нотаріусом було відмовлено у відкритті спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

10. Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини після смерті матері з поважних причин, зокрема внаслідок запровадження воєнного стану та неналежного виконання обов`язків адвокатом.

11. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.

12. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши, що позивачка постійно проживала на території України, знала про смерть матері та могла належним чином реалізувати своє право на подачу заяви про прийняття спадщини, проте із відповідною заявою звернулася лише через 2 роки і 5 місяців з часу відкриття спадщини, дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку не є поважними, оскільки такі не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів в реалізації позивачкою спадкових прав у строки, визначені нормою прямої дії, а саме статтею 1270 Цивільного кодексу України.

13. Серед іншого суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що обставини звернення ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального центру з надання правової допомоги та неналежне, на її думку, представництво її прав та інтересів адвокатом мали місце вже після спливу строку на подання заяви про прийняття спадщини, а тому такий довід взагалі не враховується на предмет поважності причини, що відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема, висновкам, викладеним у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22.

14. Також, посилаючись на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, суди попередніх інстанцій виснували, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку без підтвердження заявником конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та які унеможливили вчинення відповідної дії у визначений законом строк.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Главацького Ю. А., на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2026 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

18. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 червня 2021 року у справі № 484/1626/20, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували належні докази на підтвердження поважності причин пропуску нею строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а саме: запроваджений в Україні воєнний стан; неналежне виконання адвокатом обов`язків з представництва прав та інтересів ОСОБА_1 ; скасування з 19 червня 223 року постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 719, якою було передбачено зупинення перебігу строків для подання заяви про прийняття спадщини на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. ОСОБА_4 ) є донькою ОСОБА_3 .

21. Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу, виданого 17 листопада 1993 року ОСОБА_5 подій Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів УССР, ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила дошлюбне прізвище на ОСОБА_8 .

22. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 3,1183 га, кадастровий номер 35214808000:02:000:0214, яка розташована на території Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2017 року.

24. 24 січня 2025 року державним нотаріусом Пересипської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ласурією Я. Ю. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та повідомлено, що нею пропущений строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

25. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

33. .Відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

34. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

35. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

36. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

37. Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

38. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

39. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

40. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частини перша, друга статті 1272 ЦК України).

41. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

42. За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

43. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

44. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

45. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21, від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24.

46. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців у складі Збройних Сил України тощо.

47. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

48. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18.

49. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

50. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

51. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

52. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

53. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

54. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

55. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

56. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

57. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

58. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. Установивши, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачка, як спадкоємець за законом, звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини після її смерті лише у січні 2025 року, тобто із значним пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою у позовній заяві причинам пропуску строку для прийняття спадщини (воєнний стан, юридичну необізнаність, неналежне виконання адвокатом обов`язків), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

60. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачкою обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

61. Доказів на підтвердження того, що у шестимісячний строк після відкриття спадщини (з 22 серпня 2022 року до 23 лютого 2023 року) у позивачки існували непереборні, об`єктивні, істотні труднощі, які перешкоджали їй звернутися до нотаріуса, до матеріалів справи не надано.

62. Суди також правильно відхилили як необґрунтовані посилання позивачки на наявність постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року, яка передбачала, що на час дії воєнного стану був зупинений строк прийняття спадщини, з наступних підстав.

63. Так, дійсно, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 164 від 28 лютого 2022 року), яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

64. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

65. Разом із цим, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

66. При цьому Верховний Суд зауважує, що навіть за умови застосування пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» та відповідно строку для прийняття спадщини у десять місяців, такий строк у будь-якому випадку пропущений ОСОБА_1 з дня відкриття спадщини 22 серпня 2022 року та звернення до нотаріальної контори у січні 2025 року.

67. Також Кропивницький апеляційний суд правильно відхилив наведену ОСОБА_1 причину пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , а саме неналежне виконання адвокатом обов`язків щодо представлення її прав та інтересів, оскільки такі обставини мали місце вже після спливу строку на подання заяви про прийняття спадщини, а тому такий довід взагалі не мав враховуватися на предмет поважності причини. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, вперше адвокат призначений на підставі доручення від 18 серпня 2023 року.

68. Правильним також є відхилення наведеної ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини з посиланням на запроваджений в Україні воєнний стан, оскільки сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку без підтвердження заявницею конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та які унеможливили вчинення відповідної дії у визначений законом строк.

69. Такі обставини ОСОБА_1 в позовній заяві, апеляційній та касаційній скарзі не навела, відповідними доказами не підтвердила.

70. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

71. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до власного тлумачення заявницею норм права та переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

72. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявницею постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

73. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

74. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

75. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

76. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,