ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/4735/26

Описова частина

1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Борщівської міської ради Чортківського району Тернопільської області та Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей.

2. За результатами розгляду справи позивач просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, а також відібрати дітей у відповідачки та передати їх йому.

3. Одночасно із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

4. На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначав, що між ним та відповідачкою виник спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, при цьому він фактично позбавлений можливості регулярно особисто спілкуватися з дітьми.

5. Зазначав, що після припинення спільного проживання відповідачка вивезла дітей до м. Києва та систематично створює йому перешкоди у спілкуванні з доньками, не погоджує графік зустрічей, не забезпечує проведення відеозв`язку та ігнорує домовленості щодо контактів, що підтверджується його зверненнями до закладу дошкільної освіти та Служби у справах дітей.

6. Позивач вживав заходи для врегулювання спору в позасудовому порядку, зокрема намагався організувати зустрічі з дітьми, однак більшість узгоджених зустрічей фактично не відбулося, а окремі зустрічі зривалися через дії відповідачки, яка, зокрема, не приводила дітей до закладу освіти в погоджений час та не надавала позивачеві зворотного зв`язку.

7. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність реальних перешкод у реалізації ним батьківських прав та відсутність стабільного механізму його участі у вихованні дітей.

8. З огляду на тривалість судового розгляду справ про визначення місця проживання дітей існує ризик поступової втрати емоційного та психологічного зв`язку між батьком і дітьми, що в подальшому може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

9. Позивач зауважував, що вжиття заходів забезпечення позову спрямоване не на вирішення спору по суті, а на збереження наявних сімейних зв`язків, забезпечення рівності батьківських прав та дотримання найкращих інтересів дітей шляхом тимчасового врегулювання їхнього спілкування з батьком на час розгляду справи.

10. На переконання позивача, запропоновані ним заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, мають тимчасовий характер, не порушують прав відповідачки та спрямовані виключно на забезпечення регулярного контакту дітей з обома батьками до ухвалення остаточного рішення у справі.

11. Відтак позивач вважав належними заходами забезпечення позову зобов`язання відповідачки не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми та отриманні інформації про них, а також встановлення графіка спілкування з дітьми, зокрема шляхом зобов`язання відповідачки забезпечувати таке спілкування щонайменше двічі на тиждень засобами відео- та аудіозв`язку.

12. З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , наступим чином:

- протягом шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову:

кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня до однієї години спілкування через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 год до 20:00 год за допомогою месенджерів Viber, Telegram.

кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 год до 14:00 год в громадських місцях без присутності матері (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо);

- після шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову:

кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня до однієї години спілкування через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 год до 20:00 год за допомогою месенджерів Viber, Telegram;

кожні перші та треті вихідні дні місяця з 10:00 год суботи до 17:00 год неділі (без присутності матері та з правом ночівлі дітей за місцем перебування в місті Києві батька (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо);

зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 , забезпечити проведення спілкування через відеодзвінки малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , відповідно до визначеного судом часу онлайн спілкування (зокрема, й утриматися від блокування відеозв`язку, ігнорування дзвінків від батька дітей), з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточним рішенням у справі законної сили;

зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батьку - ОСОБА_1 , відповідно до визначеного судом часу офлайн спілкування, з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточного рішенням у справі законної сили. Місце передачі малолітніх дітей визначити у межах виконавчого провадження між сторонами;

зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 кожного понеділка протягом дня повідомляти батька дітей - ОСОБА_1 про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надавати інформацію про відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій.

13. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києвавід 26 лютого 2026 рокузаяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справізадоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 до набрання законної сили рішення у справі

№ 752/4735/26 забезпечувати:

кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня спілкування ОСОБА_1 через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 год до 20:00 год за допомогою месенджерів Viber, Telegram із малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте тривалість відеодзвінків яких визначається за бажанням дітей з урахуванням їх розпорядку дня;

кожного понеділка протягом дня повідомляти батька дітей - ОСОБА_1 про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання малолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надавати інформацію про відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

14. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив із необхідності збереження емоційного зв`язку між батьком і дітьми та забезпечення можливості регулярного спілкування з ними до вирішення спору по суті.

15. Вжиті заходи, на переконання районного суду, є тимчасовими, співмірними із заявленими позовними вимогами та не передбачають вирішення спору по суті, оскільки спрямовані на підтримання контакту дітей з батьком з урахуванням їхнього віку, розпорядку дня та найкращих інтересів.

16. Водночас, відмовляючи в задоволенні заяви в частині встановлення особистих побачень із дітьми без присутності матері, зокрема з правом ночівлі за місцем перебування батька, суд урахував, що застосування таких заходів потребує попереднього з`ясування обставин, пов`язаних з умовами перебування дітей, їхнім психологічним станом, віком та рівнем прив`язаності до батька.

17. Оскільки ці обставини підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, встановлення такого порядку спілкування на стадії забезпечення позову могло б призвести до передчасного вирішення спірних сімейних правовідносин. На переконання районного суду, такі заходи виходять за межі мети забезпечення позову та не відповідають критерію співмірності.

18. Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Травянка О. І., залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черемис Аліни Володимирівни, задоволено частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року змінено, задовольнивши заяву про забезпечення позову в тому числі шляхом:

Визначення часу спілкування малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 год до 17:00 год за їх місцем фактичного проживання чи перебування в присутності матері або без такої присутності за її згодою в тому числі і в громадських місцях.

В іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року залишено без змін.

19. Задовольняючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черемис А. В., та фактично доповнюючи резолютивну частину ухвали районного суду ще одним заходом забезпечення позову у вигляді визначення часу спілкування дітей із батьком за місцем їхнього фактичного проживання або перебування, у присутності матері чи без неї за її згодою, зокрема в громадських місцях, апеляційний суд виходив із того, що надання батькові можливості спілкуватися з дітьми лише за допомогою інтернет-зв`язку є недостатнім заходом забезпечення позову.

20. З огляду на вік дітей необхідно забезпечити також їхнє особисте спілкування з батьком, що сприятиме збереженню емоційного зв`язку та відчуття батьківської любові.

21. Суд урахував, що справи про визначення місця проживання дітей розглядаються тривалий час, а тому відсутність особистого контакту з одним із батьків негативно впливає як на ефективність захисту його прав, так і на право дітей спілкуватися з обома батьками.

22. Водночас апеляційний суд визнав безпідставними вимоги батька щодо зобов`язання матері привозити дітей для спілкування з ним. Суд також дійшов висновку про недоцільність установлення на стадії забезпечення позову зустрічей із правом ночівлі без присутності матері, оскільки до вирішення спору по суті відсутні достатні докази того, що перебування дітей у незвичному для них місці без матері не спричинить їм моральних страждань і стресу.

23. При цьому суд урахував вік дітей та відсутність батька в їхньому житті понад дев`ять місяців, починаючи з вересня 2025 року, коли щодо батька було видано обмежувальний припис.

24. Крім того, апеляційний суд не вбачав підстав для забезпечення позову шляхом надання можливості спілкування з дітьми іншим близьким родичам, зокрема бабусі, дідусеві та тітці, оскільки такий захід не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Суд виходив із того, що позивачем у справі є лише батько, а визначення порядку спілкування дітей з іншими родичами не входить до предмета спору.

25. Водночас апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що батько вчиняв домашнє насильство в присутності дітей, у зв`язку із чим його спілкування з ними має бути обмежене, а вона не повідомляє місце перебування дітей та своє місце перебування через побоювання повторення таких дій.

26. Суд виходив із того, що поведінка батька вже була предметом судового розгляду в іншій справі, за результатами якого провадження щодо вчинення домашнього насильства було закрито, а обмежувальний припис скасовано у зв`язку з недоведеністю фактів вчинення таких дій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката

Травянка О. І., на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2026 року у вказаній справі.

28. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

29. У касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме безпідставне вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, визначивши спосіб участі батька у вихованні дітей, суди попередніх інстанцій фактично вирішили спір по суті.

31. Крім того, на переконання заявниці, оскаржувані судові рішення не мотивовані належним чином, оскільки у останніх відсутні висновки про ризики невиконання, утруднення виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову.

32. Зауважує, що при вжитті заходів забезпечення позову суди не дотрималися принципу співмірності, а апеляційний суд, своєю чергою, не врахував доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , щодо врахування малолітнього віку їх спільних дітей.

33. Більше того, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином питання забезпечення найкращих інтересів малолітніх дітей.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях установили, що в лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Борщівської міської ради Чортківського району Тернопільської області та Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, у якому просив визначити місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, а також відібрати дітей у відповідачки та передати їх йому.

35. Разом із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якому просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , наступим чином:

- протягом шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову:

кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня до однієї години спілкування через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 год до 20:00 год за допомогою месенджерів Viber, Telegram.

кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 год до 14:00 год в громадських місцях без присутності матері (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо);

- після шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову:

кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня до однієї години спілкування через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 год до 20:00 год за допомогою месенджерів Viber, Telegram;

кожні перші та треті вихідні дні місяця з 10:00 год суботи до 17:00 год неділі (без присутності матері та з правом ночівлі дітей за місцем перебування в місті Києві батька (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо);

зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 , забезпечити проведення спілкування через відеодзвінки малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , відповідно до визначеного судом часу онлайн спілкування (зокрема, й утриматися від блокування відеозв`язку, ігнорування дзвінків від батька дітей), з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточним рішенням у справі законної сили;

зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батьку - ОСОБА_1 , відповідно до визначеного судом часу офлайн спілкування, з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточного рішенням у справі законної сили. Місце передачі малолітніх дітей визначити у межах виконавчого провадження між сторонами;

зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 кожного понеділка протягом дня повідомляти батька дітей - ОСОБА_1 про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надавати інформацію про відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій.

36. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подання останнього обґрунтовував тим, що між ним та відповідачкою виник спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, при цьому він фактично позбавлений можливості регулярно особисто спілкуватися з дітьми.

37. Зазначав, що після припинення спільного проживання відповідачка вивезла дітей до м. Києва та систематично створює йому перешкоди у спілкуванні з доньками, не погоджує графік зустрічей, не забезпечує проведення відеозв`язку та ігнорує домовленості щодо контактів, що підтверджується його зверненнями до закладу дошкільної освіти та Служби у справах дітей.

38. Позивач вживав заходи для врегулювання спору в позасудовому порядку, зокрема намагався організувати зустрічі з дітьми, однак більшість узгоджених зустрічей фактично не відбулося, а окремі зустрічі зривалися через дії відповідачки, яка, зокрема, не приводила дітей до закладу освіти в погоджений час та не надавала позивачеві зворотного зв`язку.

39. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність реальних перешкод у реалізації ним батьківських прав та відсутність стабільного механізму його участі у вихованні дітей.

40. З огляду на тривалість судового розгляду справ про визначення місця проживання дітей існує ризик поступової втрати емоційного та психологічного зв`язку між батьком і дітьми, що в подальшому може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

41. Позивач зауважував, що вжиття заходів забезпечення позову спрямоване не на вирішення спору по суті, а на збереження наявних сімейних зв`язків, забезпечення рівності батьківських прав та дотримання найкращих інтересів дітей шляхом тимчасового врегулювання їхнього спілкування з батьком на час розгляду справи.

42. На переконання позивача, запропоновані ним заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, мають тимчасовий характер, не порушують прав відповідачки та спрямовані виключно на забезпечення регулярного контакту дітей з обома батьками до ухвалення остаточного рішення у справі.

43. Відтак позивач вважав належними заходами забезпечення позову зобов`язання відповідачки не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми та отриманні інформації про них, а також встановлення графіка спілкування з дітьми, зокрема шляхом зобов`язання відповідачки забезпечувати таке спілкування щонайменше двічі на тиждень засобами відео- та аудіозв`язку.

44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

45. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

47. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

49. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

50. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

51. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

53. Предметом касаційного перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дітей, а також постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами її апеляційного перегляду.

54. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, заявниця зазначала про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для забезпечення позову, оскільки застосовані заходи, на її переконання, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, а задоволення заяви фактично призвело до встановлення судом нового порядку участі батька у вихованні дітей до вирішення спору по суті.

55. Вищевказані доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

56. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

57. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

58. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

59. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

60. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

61. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

62. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

63. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

64. У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

65. У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

66. Забезпечення найкращих інтересів дитини, своєю чергою, не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20 (провадження № 61-7368св22), від 08 лютого 2023 року у справі

№ 501/488/21/21 (провадження № 61-11187св22)).

67. У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) Верховним Судом зауважено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

68. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження

№ 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

69. У постанові від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23) Верховний Суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо того, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права.

70. Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), від 24 лютого

2022 року у справі № 361/8355/21 (провадження № 61-241св22), від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22), від 15 листопада 2023 рок у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23), від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23).

71. Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці стосовно одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

72. Підстави для забезпечення позову залежать від обставин кожної конкретної справи та оцінюються судом з урахуванням її особливостей. Водночас будь-який сімейний спір, що стосується дитини, має вирішуватися з дотриманням принципу забезпечення її найкращих інтересів.

73. В контексті посилань заявниці касаційної скарги на неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову колегія суддів зауважує, що батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.

74. Батьки і дитина мають право на вільне спілкування один з одним, якщо воно не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

75. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачкою існує спір з приводу визначення місця проживання спільних дітей, які на час звернення до суду із позовом проживають разом із матір`ю у місті Києві, у той час як позивач проживає в іншому населеному пункті.

76. Про наявність конфліктної ситуації між сторонами з приводу участі батька у спілкуванні з дитиною свідчить, зокрема, факт звернення 25 листопада

2025 року ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що його дружина - ОСОБА_2 намагається створити перешкоди у спілкуванні зі спільними доньками.

77. Згідно з листом Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 грудня 2025 року, 25 листопада

2025 року до цієї служби звернувся ОСОБА_4 із заявою про перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми.

78. Своєю чергою, 09 грудня 2025 року ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення, в яких звернула увагу на наявність термінового заборонного припису у зв`язку з учиненням ОСОБА_4 насильства щодо неї та зауважувала, що зустрічі дітей з батьком шкодять психологічному здоров`ю дітей.

79. Крім того, у змісті письмових пояснень ОСОБА_2 не заперечувала проти зустрічей дітей з батьком, проте у її присутності.

80. Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 фактично надавала можливість ОСОБА_1 спілкуватися та бачитися із дітьми.

81. Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_1 можливості спілкуватися з малолітніми дочками, наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей, врахувавши права останнього як батька на особисте спілкування з дітьми та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 до набрання законної сили рішення у справі

№ 752/4735/26 забезпечувати:

кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня спілкування ОСОБА_1 через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 год до 20:00 год за допомогою месенджерів Viber, Telegram із малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте тривалість відеодзвінків яких визначається за бажанням дітей з урахуванням їх розпорядку дня;

кожного понеділка протягом дня повідомляти батька дітей - ОСОБА_1 про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання малолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надавати інформацію про відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій.

Визначення часу спілкування малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 год до 17:00 год за їх місцем фактичного проживання чи перебування в присутності матері або без такої присутності за її згодою в тому числі і в громадських місцях.

82. При цьому колегія суддів зауважує на те, що застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання дитини, оскільки вищевказані заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідають сталій практиці Верховного Суду.

83. Доводи касаційної скарги про наявність термінового заборонного припису та вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (справа № 594/1160/25). Крім того, терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 як кривдника було визнано протиправним та скасовано рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 500/5772/25.

84. Додатково колегія суддів зауважує на те, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дітей, має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах останніх.

85. Отже, за встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми за допомогою відеодзвінків, повідомляти батька про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання дітей, надавати інформацію про відвідування ними закладів дошкільної освіти, гуртків і секцій, а також забезпечувати можливість особистого спілкування батька з дітьми за місцем їхнього фактичного проживання або перебування, у присутності матері чи без неї за її згодою, зокрема в громадських місцях.

86. Зазначені заходи відповідають меті забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дітей, є співмірними із заявленими вимогами та спрямовані на збереження емоційного зв`язку між батьком і дітьми на час вирішення спору з урахуванням їхніх бажань, віку та розпорядку дня, а отже, узгоджуються з принципом забезпечення найкращих інтересів дітей.

87. Відтак доводи касаційної скарги про неправомірність і неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

88. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

89. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

90. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 403, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду