ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/6605/23

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання відсутнім зобов`язань за договором позики та розпискою.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року:

заяву представника відповідача - адвоката Стеценка Т. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 витрат, понесених на правову допомогу;

в задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року про виправлення описки:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року та на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року залишено без задоволення;

рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року:

касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Стеценком Т. М., задоволено частково;

рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови;

поновлено дію рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року у незміненій частині.

17 вересня 2026 року ОСОБА_2 через представника Білька І. П. подав клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить:

поновити відповідачу строк на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 752/6605/23з огляду на те, що постанова Верховного Суду від 25 серпня 2026 року була доставлена до електронного кабінету представника Відповідача лише 12 вересня 2026 року;

прийняти та долучити до матеріалів справи № 752/6605/23 подані відповідачем докази на підтвердження розміру судових витрат;

ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати: на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи №752/6605/23 у судах апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 264 000 грн; судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 752/6605/23 у сумі 22 760,32 грн.

Клопотання мотивоване тим, що:

03 червня 2022 року між відповідачем та АО «Саад Лігал» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № АО-05/22. Додатковою угодою до договору про надання правничої (правової) допомоги № АО-05/22 від 03 червня 2022 року сторони домовились, що розмір гонорару (винагороди) адвокатського об`єднання становить: 3 000 грн за одну годину надання допомоги, але не менше ніж 60 000 грн за кожну судову інстанцію (першу, та/або апеляційну, та/або касаційну);

адвокат Стеценко Т.М. підготував апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року та додаткове рішення від 03 жовтня 2025 року, а також інші процесуальні документи, забезпечувалось участь адвоката у судовій справі. Адвокат Стеценко Т.М. підготував касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, а також інші процесуальні документи, забезпечувалось участь адвоката у судовій справі;

05 вересня 2025 року відповідач здійснив оплату в розмірі 60 000 грн;

16 вересня 2026 року між відповідачем та АО «Саад Лігал» підписано акт прийняття наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № АО-05/22 від 03 червня 2022 року. До акту надано розрахунок (гонорару) витрат, згідно якого надано послуг на 88 годин, і відповідно вартість послуг становить 264 000 грн Відповідно до розрахунку (гонорару) витрат в апеляційній інстанції надано правничої допомоги на 28,5 години, а в касаційній інстанції - 59,5 години. Отже, залишок боргу становить 204 000 грн;

витрати у розмірі 264 000 грн є неминучими для відповідача, позаяк він не має юридичної освіти, не розуміється у судових процесах, відповідно ці витрати підлягають стягненню з позивача повністю. Якщо б позивач не створював штучного судового процесу та не намагався всупереч вимог законодавства вирішити судовий спір в іншій справі, достеменно знаючи про наявність спору у справі №760/7234/22, то відповідач не був би змушений нести значні судові витрати на захист своїх прав та охоронюваних інтересів;

документально підтверджений обсяг та складність наданої професійної правничої допомоги, кількість витрачених адвокатом годин, а також умови договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до нього, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи № 752/6605/23 у судах апеляційної та касаційної інстанцій, становлять 264 000 грн. Тому зазначена сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача;

відповідач сплати судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 288,32 грн (квитанція від 05 січня 2026 року) та касаційної скарги у розмірі 4 288 грн (квитанція від 15 травня 2026 року) та 17 184 грн (квитанція від 22 травня 2026 року). У зв`язку з чим зазначені витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача як судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи;

розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, та не потребує детального опису робіт (постанова Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19). Прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта, - є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19). Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час (додаткова постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 910/4277/21);

12 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Білько І. П. ознайомився з постановою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року у справі № 752/6605/23, оскільки саме 12 вересня 2026 року наведена постанова була доставлена до його електронного кабінету. Заява про стягнення судових витрат подана 17 вересня 2026 року, тобто, протягом 5-ти днів після 12 вересня 2026 року. Тому наявні об`єктивні та поважні причини пропуску строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз`яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу із суду нижчої інстанції протягом п`яти днів з дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів з дня надходження справи до суду, який має її розглядати (підпункт 15.9 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

18 вересня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.↗

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина перша, третя статті 270 ЦПК України).

Додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19)).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див. пункти 133 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. (див. пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Касаційний суд вже зазначав, що:

у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23));

тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24)).

на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У цій справі:

відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 288,32 грн (квитанція від 05 січня 2026 року, т. 5, а. с.103) та касаційної скарги у загальному розмірі 21 472 грн (4 288 грн - квитанція від 15 травня 2026 року, та 17 184 грн - квитанція від 22 травня 2026 року). З урахуванням часткового задоволення касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути сплачений судовий збір у загальному розмірі 11 380,16 грн;

у касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи: судовий збір 4 288 грн та витрати на професійну правничу допомогу становлять 3 000 грн за одну годину надання допомоги адвокатським об`єднанням без ПДВ, але не менше ніж 60 000 грн за кожну судову інстанцію;

в суді першої інстанції ОСОБА_2 подано: (1) договір про надання правничої (правової) допомоги № АО-05/22 від 03 червня 2022 року, укладений між відповідачем та АО «Саад Лігал» (а. с. 174 - 175, том 3); (2) додаткову угоду від 08 травня 2023 року до договору від 03 червня 2022 року про надання правничої (правової) допомоги № АО-05/22, укладену між відповідачем та АО «Саад Лігал» (а. с. 176, том 3);

на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач разом із клопотанням надав: (1) розрахунок (гонорару) витрат на правову допомогу від 16 вересня 2026 року відповідно до договору від 03 червня 2022 року та додаткової угоди від 08 травня 2023 року, згідно з яким надано послуг на 88 годин (в апеляційній інстанції - 28,5 години, в касаційній інстанції - 59,5 години), вартість послуг становить 264 000 грн; (2) акт прийняття наданої правничої допомоги від 16 вересня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № АО-05/22 від 03 червня 2022 року;

касаційний суд враховує, що про ухвалення постанови касаційного суду ОСОБА_2 дізнався після доставлення 12 вересня 2026 року постанови до електронного кабінету його представника - адвоката Білько І. П. Заява про стягнення судових витрат подана 17 вересня 2026 року. Тому строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, підлягає поновленню;

згідно з квитанцією № 8786400 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС клопотання про стягнення судових витрат разом із додатками доставлене 17 вересня 2026 року о 14:20 до електронного кабінету ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляли;

з урахуванням часткового задоволення касаційної скарги, відсутності заперечень сторони позивача, касаційний суд вважає, що із позивача на користь відповідача належить стягнути судові витрати на професійну правничу професійну правничу допомогу, які понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 132 000 грн. За таких обставин заяву про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду