ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 367/6276/17

У вересні 2017 року Бучанська міська рада Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 27 квітня 2016 року виконавчий комітет Ворзельської селищної ради звернувся із листом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради з проханням здійснити перевірку самовільно побудованого капітального магазину на землях запасу Ворзельської селищної ради на АДРЕСА_1.

16 травня 2016 року на виконання рішення Ворзельської селищної ради від 25 лютого 2016 року № 68-8-VII«Про проведення моніторингу вільних та самовільно зайнятих земельних ділянок» постійною депутатською комісією з питань охорони навколишнього середовища, природокористування, земельних відносин та надзвичайних ситуацій проведено обстеження вказаної земельної ділянки. У результаті обстеження комісією було виявлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, на якій побудував капітальне нежитлове приміщення - магазин, в якому здійснює торгівлю без дозвільних документів. Також відповідач самовільно встановив паркан на вул. Кленовій, площа самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовно складає 0,0130 га.

За результатами комісійного обстеження та враховуючи самовільне зайняття земельної ділянки, виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради було прийнято рішення від 17 травня 2016 року № 97, згідно з яким вирішено демонтувати незаконно збудоване нежиле приміщення (магазин).

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області листом від 26 травня 2016 року було повідомлено Ворзельську селищну раду про те, що під час проведення перевірки 18 травня 2016 року встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу Ворзельської селищної ради, а ОСОБА_1 самовільно побудував магазин розмірами у плані 8 м х 6 м на вищевказаній земельній ділянці без отримання відповідних документів, які надають право на виконання будівельних робіт, чим допустив порушення статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами проведеної позапланової перевірки інспекцією складено акт щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил від 18 травня 2016 року, протокол про адміністративне правопорушення від 18 травня 2016 року

№ А-1805/1, відповідальність за вказані правопорушення передбачена частинами першою, п`ятою статті 96 КУпАП та надано припис від 18 травня 2016 року № 1805/1 про усунення порушення вимог закону у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

У зв`язку із невиконанням відповідачем рішення виконавчого комітету, припису Інспекції та на виконання рішення Ворзельської селищної ради від 25 лютого 2016 року № 68-8-VII«Про проведення моніторингу вільних та самовільно зайнятих земельних ділянок», 21 червня 2017 року постійною депутатською комісією з питань охорони навколишнього середовища, природокористування, земельних відносин та надзвичайних ситуацій проведено обстеження спірної земельної ділянки, у результаті якого виявлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку на якій збудував капітальне нежитлове приміщення - магазин, в якому здійснює торгівлю без дозвільних документів та встановив паркан.

За результатами комісійного обстеження 22 червня 2017 року Ворзельською селищною радою було прийнято рішення № 349-26-VII, яким вирішено зобов`язати ОСОБА_1 в місячний термін звільнити самовільно зайняту вказану земельну ділянку, та привести її у придатний стан для використання шляхом знесення незаконно збудованої будівлі магазину та паркан. Пунктом 2 зазначеного рішення, вирішено, що у разі невиконання пункту 1 доручити виконавчому комітету Ворзельської селищної ради звернутися до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтажу будівлі магазину і паркану.

Під час прийняття вказаного рішення селищною радою ОСОБА_1 був присутній на засіданні сесії та надавав пояснення і просив депутатів ради не приймати таке рішення, а навпаки надати йому самовільно зайняту ділянку.

Про прийняте рішення селищної ради відповідачу було відомо та направлено йому для виконання.

02 серпня 2017 року проведено комісійне обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що відповідач зазначені порушення не усунув, самовільно зайняту земельну ділянку не звільнив.

З урахуванням викладеного Бучанська міська рада Київської областіпросила суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 привести у відповідний стан для використання вказану самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення незаконно збудованої будівлі магазину та паркану;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Бучанської міської ради Київської області вказану самовільно зайняту земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2023 року позов Бучанської міської ради задоволено.

Зобов?язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 привести у відповідний стан для використання самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за вказаною адресою, шляхом знесення незаконно збудованої будівлі магазину та паркану.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути до земель запасу Бучанської міської ради Київської області самовільно зайняту спірну земельну ділянку.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено вимоги позову, тобто факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки шляхом будівництва на ній будівлі магазину.

Отже, права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у відповідний стан і повернення до земель запасу Бучанської міської ради Київської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пащенко П. М. , залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо факту самовільного зайняття

ОСОБА_1 земельної ділянки та здійснення на ній господарської діяльності, враховуючи, що наведені у позовній заяві доводи про наявність порушеного права позивача є очевидними, тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Бучанської міської ради Київської області.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пащенко П. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пащенко П. М., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі

№ 520/10754/14-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 463/4564/16-а, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/12372/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 13 березня 2019 року у справі № 461/12053/15-ц, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 02 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/8743/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 18 березня 2020 року у справі № 464/104/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 462/348/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 462/4783/16-ц та постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 160/11383/22.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку установленому законом.

У порядку цивільного судочинства за загальним правилом розглядаються будь-які справи, в яких хоча б одна із сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами щодо їх прав і обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта.

Отже, спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому законом владні управлінські функції.

У січні 2024 року Бучанська міська рада Київської області направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Пащенко П. М., а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Спір між сторонами не є публічно-правовим, оскільки дії або рішення суб'єкта владних повноважень у цій справі не оскаржуються, тобто юрисдикція адміністративних судів не поширюється на цю справу.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що 27 квітня 2016 року виконавчий комітет Ворзельської селищної ради звернувся з листом № 02-15/696 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради з проханням здійснити перевірку самовільно побудованого капітального магазину на землях запасу Ворзельської селищної ради на АДРЕСА_1 та вжити відповідні заходи.

16 травня 2016 року на виконання рішення Ворзельської селищної ради від 25 лютого 2016 року № 68-8-VII «Про проведення моніторингу вільних та самовільно зайнятих земельних ділянок» постійною депутатською комісією з питань охорони навколишнього середовища, природокористування, земельних відносин та надзвичайних ситуацій проведено обстеження земельної ділянки на вул. Кленовій (біля садиби № 36). В результаті обстеження комісією (акт комісійного обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 16 травня 2016 року було виявлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, на якій збудував капітальне нежитлове приміщення - магазин, в якому здійснює торгівлю без дозвільних документів. А також самовільно встановив паркан від вул. Кленової, площа самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовно складає 0,0130 га.

17 травня 2016 року виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради було прийнято рішення № 97, згідно з яким вирішено демонтувати незаконно збудоване нежиле приміщення (магазин).

Згідно з листом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області від 26 травня 2016 року № 2605/4 земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться на землях запасу Ворзельської селищної ради та ОСОБА_1 виконав роботи з будівництва магазину розмірами у плані 8 м х 6 м на вищевказаній земельній ділянці без документу, що надає право на проведення будівельних робіт, чим порушено статтю 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами проведеної позапланової перевірки складено акт щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил від 18 травня 2016 року, протокол про адміністративне правопорушення від 18 травня 2016 року № А-1805/1, відповідальність за вказані правопорушення передбачена частинами першою, п`ятою статті 96 КУпАП та надано припис від 18 травня 2016 року № 1805/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

21 червня 2017 року постійною депутатською комісією з питань охорони навколишнього середовища, природокористування, земельних відносин та надзвичайних ситуацій проведено обстеження спірної земельної ділянки.

У результаті обстеження земельної ділянки (акт комісійного обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 було виявлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку на якій збудував капітальне нежитлове приміщення - магазин, в якому здійснює торгівлю без дозвільних документів. Також самовільно встановив паркан, площа самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовно складає 0,1000 га

22 червня 2017 року Ворзельською селищною радою було прийнято рішення

№ 349-26-VII «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, демонтаж незаконно збудованої будівлі магазину та паркану ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Цим рішенням було вирішено зобов`язати ОСОБА_1 у місячний термін звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку, орієнтованою площею 0,1000 га, та привести її у придатний стан для використання шляхом знесення незаконно збудованої будівлі магазину та паркану.

02 серпня 2017 року було проведено комісійне обстеження щодо виконання рішення Ворзельської селищної ради у частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення незаконно збудованої будівлі магазину і паркану.

За результатами якого було виявлено, що пункт 1 рішення Ворзельської селищної ради від 22 червня 2017 року № 349-26-УП ОСОБА_1 не виконано, самовільно огороджена земельна ділянка не звільнена, унаслідок чого був складений акт обстеження від 02 серпня 2017 року.

У касаційній скарзі заявник посилався на те, що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Можна зробити висновок, що суди загальної юрисдикції не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Під час вирішення питання щодо компетенції суду слід урахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

У цій справі виник спір про право, а не спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір не є публічно-правовим і належить до цивільної юрисдикції, оскільки саме суть правовідносин (зміст та характер спору) є вирішальною під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, а не суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень, який сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за його участю.

До того ж публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений загрозою порушення приватного права та інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва без отримання відповідних дозволів на земельній ділянці, яка не була передана йому у власність, чи користування.

Отже, позивач виступає як представник територіальної громади, права якої порушено діями відповідача шляхом здійснення останнім самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, яке є власністю територіальної громади.

Ураховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах Бучанська міська рада Київської області не здійснює владні управлінські функції, а відтак, такі відносини не відносяться до публічно-правових.

Таким чином, безпідставними є доводи заявника у касаційній скарзі про те, що справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Посилання заявника у касаційній скарзі на відповідні постанови Верховного Суду, є безпідставними, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду