ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 905/169/25

На розгляді Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном перебуває справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - ТОВ "Краснолиманське", боржник), провадження у якій було відкрито ухвалою цього суду від 26.03.2025.

26.03.2025 на офіційному веб-порталі Судової влади України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ "Краснолиманське" за № 75623.

17.10.2025 ОСОБА_1 (заявниця/скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Трун Ольга Валентинівна, подала до господарського суду заяву (вх. № 6510/25 від 17.10.2025) про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 000 000 грн, що складаються із заборгованості із заробітної плати ОСОБА_3 (спадкоємницею якого є ОСОБА_1 ) у розмірі 82 536,61 грн та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2024 по день ухвалення рішення у розмірі 917 436,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2025 у справі №905/169/25 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трун О. В., про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 000 000 грн (вх.№6510/25 від 17.10.2025) залишено без руху, встановлено заявниці п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків заяви у визначений в ухвалі спосіб, роз`яснено заявниці, що якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 повернуто заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трун О. В., про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 000 000 грн (вх.№ 6510/25 від 17.10.2025).

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що недоліки заяви з кредиторськими вимогами до боржника заявницею не були усунуті, що є підставою для повернення такої заяви відповідно до приписів частини другої статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Своєю чергою, ухвалою попереднього засідання від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області постановив серед іншого визнати кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - ТОВ "Краснолиманське" осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника, згідно з наведеним у резолютивній частині цієї ухвали переліком.

Не погодившись з ухвалою від 10.11.2025 (про повернення заяви) та ухвалою попереднього засідання від 30.03.2026, ОСОБА_1 оскаржила такі в апеляційному порядку.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишено без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що місцевий господарський суд вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення заявниці та її представниці про хід розгляду судової справи, однак недоліків поданої заяви з кредиторськими вимогами усунуто не було, у зв`язку з чим оскаржуваною ухвалою від 10.11.2025 правомірно повернуто таку заяву.

Також апеляційний суд звернув увагу, що повернення заяви з підстав, передбачених статтею 46 КУзПБ, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

Водночас залишаючи без змін ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови не навів правової оцінки та не зазначив жодних висновків стосовно законності та обґрунтованості цієї ухвали.

Скаржниця - ОСОБА_1 подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду.

- суд першої інстанції фактично позбавив заявницю права на представництво її інтересів через адвоката (представницю не було долучено до справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС) "Електронний суд"), чим порушив норми частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які встановлюють обов`язок надсилання судових рішень безпосередньо через систему ЄСІКС "Електронний суд";

- суд апеляційної інстанції не врахував ту обставину, що заявниця не могла виконати ухвалу про залишення заяви без руху, оскільки не була ознайомлена з нею;

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2021 у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021 у справі №909/548/16 та враховані апеляційним судом, не є релевантними, оскільки, в них не досліджувалося питання про повідомлення через систему ЄСІКС "Електронний суд";

- стосовно підстав залишення заяви без руху, суди не врахували, що: відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець тоді як боржник проігнорував як адвокатський запит, так і відповідну ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області про витребування у ТОВ "Краснолиманське" доказів, тому заявниця позбавлена можливості надати відомості про розмір заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу; щодо заінтересованості заявниця повідомила суд, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 є його спадкоємницею, внаслідок чого має право на отримання нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_3 ; щодо доказів надсилання заяви з додатками сторонам, то серед додатків до заяви є квитанція про її надсилання через систему ЄСІТС "Електронний суд".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

12.06.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М.↗ - головуючий, Васьковський О. В.↗, Погребняк В. Я.↗

Ухвалою від 26.06.2026 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у справі № 905/169/25, призначив касаційну скаргу до розгляду на 23.07.2026 о 12:00.

Ухвалами від 23.07.2026 та від 07.09.2026 Верховний Суд відкладав розгляд касаційної скарги заявника, востаннє до 19.10.2026.

У судових засіданнях 23.07.2026, 07.09.2026 та 19.10.2026 представниця скаржниці адвокат Трун О. В. участі не взяла, решта учасників справи явку представників також не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті у судовому засіданні 19.10.2026 за відсутності учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у цій справі, якою ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2025 (про повернення заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника) та ухвалу попереднього засідання від 30.03.2026 залишено без змін.

Щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови в частині апеляційного перегляду ухвали попереднього засідання від 30.03.2026

Верховний Суд зауважує, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у цій справі було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , зокрема, на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026, тоді як оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції від 22.05.2026 відповідну апеляційну скаргу заявниці залишено без задоволення, а зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з положеннями частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених КУзПБ (пункт 17 частини першої статті 255 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 9 КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 КУзПБ).

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина третя статті 47 КУзПБ).

Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону.

При цьому згідно з усталеною практикою Верховного Суду, набуття конкурсним кредитором статусу учасника у справі про банкрутство остаточно формалізується ухвалою суду про визнання грошових вимог такого кредитора (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

Тобто лише після вчинення всіх передбачених статтею 45 КУзПБ дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 цього Кодексу) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2025, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у цій справі, повернуто заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 не набула статусу кредитора у цій справі про банкрутство ТОВ "Краснолиманське", відтак була не наділена правом на апеляційне оскарження ухвали попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 як учасник такої справи.

Своєю чергою, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, - і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23 та інших.

Водночас щодо питання наявності висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у мотивувальній та резолютивній частині судового рішення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 зазначила, що будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.

Колегія суддів бере до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , попри наявність клопотання про скасування ухвали попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у цій справі, не містить жодних аргументів та доводів стосовно того, яким чином зазначена ухвала та в якій частині (з-поміж розгляду та визнання судом грошових вимог 193 кредиторів) стосується прав, інтересів та (або) обов`язків заявниці, а, крім того, які норми права були неправильно застосовані чи порушені судом першої інстанції при постановленні цієї ухвали.

У порушення вимог процесуального закону, апеляційний господарський суд наведених вище обставин не перевірив, наявності права у ОСОБА_1 на оскарження ухвали попереднього засідання від 30.03.2026 не встановив. При цьому суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не навів правової оцінки та не зазначив жодних висновків стосовно законності та обґрунтованості цієї ухвали.

Пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз норм процесуального закону дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (схожий за змістом висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).

З урахуванням наведеного, без з`ясування обставин того, у який спосіб та в якій частині (з-поміж розгляду та визнання судом грошових вимог 193 кредиторів) ухвала попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у цій справі стосується прав, інтересів та (або) обов`язків заявниці, у Східного апеляційного господарського суду були відсутні правові підстави для апеляційного перегляду такої ухвали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та, як наслідок, залишення такої ухвали без змін, що визначено у резолютивній частині оскаржуваної постанови.

З огляду на межі повноважень, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений права самостійно виправити зазначене процесуальне порушення, оскільки вирішення питання закриття апеляційного провадження є виключною компетенцією апеляційного суду.

Зважаючи на зазначене, постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 в частині залишення без змін ухвали попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 є такою, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості судового рішення, визначеним статтею 236 ГПК України, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права.

Щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови в частині апеляційного перегляду ухвали від 10.11.2025 (про повернення заяви)

Верховним Судом враховано, що з аналізу змісту касаційної скарги вбачається, що скаржниця не погоджується з правомірністю повернення заяви про грошові вимоги до боржника ухвалою суду першої інстанції від 10.11.2025, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у цій справі, та наводить доводи про порушення судами норм права саме у цій частині.

При цьому скаржниця просить лише скасувати постанову суду апеляційної інстанції, що, однак, не змінює суті оскарження обох судових рішень та фактичного волевиявлення заявниці.

У цьому зв`язку предметом касаційного дослідження у зазначеній частині скарги є правомірність повернення заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство через неусунення недоліків такої заяви.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені приписами статей 162-164 ГПК України.

Водночас спеціальні вимоги щодо форми та змісту заяви кредитора з вимогами до боржника у справі про банкрутство передбачені положеннями частин першої - четвертої статті 45 КУзПБ.

Так, абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (абзац сьомий частини другої статті 45 КУзПБ).

Частиною третьою статті 45 КУзПБ серед іншого визначено, що заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника (абзац десятий частини третьої статті 45 КУзПБ).

Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2025 у цій справі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трун О. В., про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 000 000 грн (вх. № 6510/25 від 17.10.2025) залишено без руху, встановлено заявниці п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків заяви шляхом подання суду: письмових пояснень із викладом обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування з посиланням на норми діючого законодавства, включаючи детальний розрахунок вимог із зазначенням вихідних даних; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; докази надсилання копії таких документів та додатків боржнику та розпоряднику майна на його юридичну адресу листом з описом вкладення або в його електронний кабінет в системі "Електронний суд". Роз`яснено заявниці, що якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

Верховний Суд зауважує, що наявними у справі доказами дійсно підтверджено, що у додатках до поданої заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника містяться докази надсилання копії заяви та доданих до неї документів боржнику та розпоряднику майна до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в системі "Електронний суд", а саме квитанції про доставку.

Проте зі змісту резолютивної частини ухвали від 20.10.2025 про залишення заяви ОСОБА_1 без руху вбачається, що зазначення судом першої інстанції про необхідність надання суду доказів надсилання копії необхідних документів і додатків боржнику та розпоряднику майна стосується саме нових документів та доказів (що будуть надані з метою усунення недоліків заяви), а не тих, що були подані первісно із заявою.

Наведене свідчить про безпідставність доводів скаржника про необґрунтованість ухвали суду у частині того, що у додатках поданої заяви вже містилися докази надсилання її копії та доданих до неї додатків боржнику та розпоряднику майна.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, зміст поданої ОСОБА_1 заяви не містить викладу обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування, включаючи розрахунок вимог, як і не містить така заява інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника у розумінні визначень, наведених у статті 1 КУзПБ .

У цьому зв`язку господарський суд першої інстанції в ухвалі від 20.10.2025 у цій справі дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про те, що подана ОСОБА_1 заява не відповідає вимогам частини третьої статті 45 КУзПБ, що, у свою чергу, не спростовано доводами касаційної скарги заявниці.

При цьому переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що незалежно від характеру заявлених вимог, кредитор зобов`язаний подати належним чином оформлену заяву із зазначенням обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх правового обґрунтування, детального розрахунку заявлених сум та відповідних доказів.

Також апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилено доводи скаржниці про неможливість надати документи на підтвердження заборгованості у зв`язку з невиконанням боржником відповідної ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, оскільки сам по собі факт ненадання боржником певних документів не звільняє заявника від обов`язку дотримання встановлених законом вимог до заяви кредитора та належного обґрунтування своїх грошових вимог.

За таких обставин, встановивши зазначену вище невідповідність заяви ОСОБА_1 вимогам частини третьої статті 45 КУзПБ, суд першої інстанції правомірно залишив таку заяву без руху ухвалою від 20.10.2025, надавши заявниці строк для усунення недоліків заяви у визначений в ухвалі спосіб у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, чим вжив належних заходів щодо сприяння скаржниці у реалізації нею своїх прав.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у зв`язку з тим, що в заяві з грошовими вимогами вказана адреса місцезнаходження як самої заявниці (кредитора), так і її представниці на території бойових дій і поштове сполучення з такою територією ускладнене, для ОСОБА_1 оприлюднено 22.10.2025 відповідне оголошення (роздруківка якого міститься в матеріалах справи) на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України.

При цьому ухвала місцевого господарського суду від 20.10.2025 про залишення заяви ОСОБА_1 без руху у цій справі надіслана судом 20.10.2025 та оприлюднена 23.10.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Проте Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо дотримання вимог закону в частині вручення представниці заявниці копії ухвали від 20.10.2025 про залишення заяви без руху, з огляду на таке.

За змістом зазначеної ухвали від 20.10.2025 (про залишення заяви без руху заяви ОСОБА_1 , інтереси якої представляла адвокат Трун О. В.) така [ухвала] постановлена за відсутності учасників судового процесу та поза межами судового засідання.

Частиною п`ятою статті 242 ГПК України серед іншого унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до приписів частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Абзацом першим частини шостої статті 6 ГПК України визначено, що, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомої статті 6 ГПК України .

Як вбачається з матеріалів справи, заява Добріян Ю. А. про грошові вимоги до боржника (вх.№ 6510/25 від 17.10.2025), подана від її імені представницею адвокатом Трун О. В., містить відомості про наявність у цього адвоката електронного кабінету в системі ЄСІКС "Електронний суд".

Більше того, матеріали заяви містять докази (квитанції про доставку) надсилання копії цієї заяви та доданих до неї документів боржнику та розпоряднику майна саме до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в системі "Електронний суд", що додатково підтверджує наявність у представниці заявниці адвоката Трун О. В. власного електронного кабінету в цій системі.

Однак, доказів надсилання представниці ОСОБА_1 адвокату Трун О. В. копії ухвали від 20.10.2025 (про залишення заяви без руху) в електронній формі за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд" на виконання вимог частини сьомої статті 6, частин п`ятої та одинадцятої статті 242 ГПК України, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною другою статті 46 КУзПБ якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

За змістом ухвали від 20.10.2025 заявнику було встановлено судом строк на усунення недоліків заяви протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

Оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання представниці заявниці адвокату Трун О. В. копії ухвали від 20.10.2025 в електронній формі за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд" відповідно до вимог процесуального закону, суд першої інстанції передчасно постановив ухвалу від 10.11.2025 на підставі приписів частини другої статті 46 КУзПБ про повернення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трун О. В., про визнання кредиторських вимог до боржника (вх.№ 6510/25 від 17.10.2025).

У цьому зв`язку Верховний Суд погоджується з доводами скаржниці про порушення судом першої інстанції, з висновками якого в цій частині помилково погодився апеляційний господарський суд, вимог процесуального закону під час постановлення ухвали від 10.11.2025 про повернення заяви.

На переконання Верховного Суду, з огляду на те, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Трун О. В., то встановлені апеляційним судом обставини здійснення повідомлення для ОСОБА_1 щодо змісту ухвали від 20.10.2025 (про залишення заяви без руху) на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України, як і оприлюднення ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вочевидь є недостатніми для висновку про належне вручення представниці заявника копії зазначеного судового рішення (ухвали).

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що процесуальний закон вимагає надсилання копії судових рішень, зокрема, адвокатам виключно в електронній формі у відповідний спосіб - шляхом направлення до електронного кабінету за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд", тоді як матеріали цієї справи не містять доказів звернення представниці ОСОБА_1 адвоката Трун О. В. до суду із заявою про отримання копій судових рішень у цій справі, зокрема ухвали від 20.10.2025, у паперовій формі.

У контексті подібних правовідносин Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного господарського суду про те, що заявник кредиторських вимог має цікавитись ходом розгляду справи судом, оскільки саме він ініціював відповідне судове провадження. Така позиція кореспондує висновку Європейського суду з прав людини у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).

Проте, у цьому випадку, саме суд першої інстанції недотримав вимоги процесуального закону щодо способу надсилання копії судового рішення (ухвали) представниці ОСОБА_1 адвокату Трун О. В.

Верховний Суд звертає увагу, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Здійснене судами першої та апеляційної інстанцій правозастосування призвело до нівелювання процесуальних вимог, якими визначено способи надсилання копії судового рішення учасникам справи, що порушило права заявниці на доступ до суду.

Отже, порушивши вимоги процесуального закону щодо надсилання копії ухвали від 20.10.2025 (про залишення заяви без руху) представниці ОСОБА_1 адвокату Трун О. В. в електронній формі за допомогою системи ЄСІКС "Електронний суд", суд першої інстанції передчасно та безпідставно постановив оскаржувану ухвалу від 10.11.2025 про повернення заяви.

Залишаючи зазначену ухвалу місцевого господарського суду від 11.08.2025 без змін, суд апеляційної інстанції безпідставно не перевірив наявність у матеріалах справи доказів надсилання копії ухвали від 20.10.2025 (про залишення заяви без руху) в електронній формі саме до електронного кабінету представниці заявниці адвоката Трун О. В. через підсистему "Електронний суд", чим також порушив відповідні норми процесуального права.

Наведеним підтверджується обґрунтованість доводів скаржниці у цій частині. При цьому аргументи касаційної скарги про нерелевантність врахованих апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.09.2021 у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021 у справі №909/548/16, є безпідставними, позаяк за змістом оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не посилався на зазначені постанови Верховного Суду та не цитував наведених у них правових висновків.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується лише з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково, зокрема для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

Ураховуючи наведені вище мотиви, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що оскільки законність та обґрунтованість ухвали попереднього засідання суду першої інстанції від 30.03.2026 в апеляційному порядку не переглядалась, у апеляційного господарського суду були відсутні правові підстави для залишення такої ухвали без змін, що визначено у резолютивній частині оскаржуваної постанови. Наведене зумовлює необхідність скасування оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 в частині залишення без змін ухвали попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026.

При цьому зважаючи на допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що не було виправлене апеляційним господарським судом, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваних судових рішень (відтак постанови апеляційного суду в цілому) з направленням матеріалів цієї справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду зі стадії вирішення питання прийняття до розгляду чи повернення заяви з грошовими вимогами за наслідком усунення чи неусунення заявницею її недоліків відповідно.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд