ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 564/3000/24

7. Позов обґрунтований так:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_3 , яка на праві приватної власності мала квартиру загальною площею 58,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира);

- звернувшись після смерті матері до нотаріуса як спадкоємець першої черги із заявою про прийняття спадщини, позивачка дізналася, що між ОСОБА_3 та відповідачкою 26 серпня 2017 року був укладений спадковий договір;

- відповідно до умов цього договору відповідачка зобов`язувалася виконувати розпорядження ОСОБА_3 , а у разі її смерті отримувала право власності на квартиру;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 після того, як ОСОБА_3 померла, відповідачка зареєструвала за собою право власності на квартиру;

- за життя ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та проживала з ним у квартирі;

- 17 квітня 2014 року у ОСОБА_3 трапився ГПМК по гемарогічному типу з формуванням інсульт-гематоми лівої півкулі головного мозку на фоні гіпертонічної хвороби. 13 серпня 2015 року їй було встановлено 1Б групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду;

- спочатку за ОСОБА_3 доглядав її чоловік, а після його смерті, починаючи з 29 червня 2019 року позивачка разом зі своїм чоловіком та двома дітьми переїхала до квартири ОСОБА_3 та почала доглядати за нею;

- відповідачка знала про потребу постійного догляду за бабусею ОСОБА_3 , мала змогу та зобов`язана була за спадковим договором надавати їй таку допомогу, однак цього не робила, свідомо уникаючи виконання умов спадкового договору та не повідомляючи про це нікому з рідних.

8. Тому позивачка просила суд:

- визнати недійсним спадковий договір від 26 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та відповідачкою, посвідчений державним нотаріусом Костопільської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Матросовою А. М., зареєстрований в реєстрі за № 1-625;

- скасувати запис від 13 червня 2024 року про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру за відповідачкою.

9. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з такого:

- з досліджених в судовому засіданні доказів та показань свідків вбачається факт неналежного виконання відповідачкою умов укладеного між нею та ОСОБА_3 спадкового договору. Однак спадковий договір нерозривно пов`язаний із його сторонами, тому вимагати розірвання спадкового договору можуть лише відчужувач і набувач;

- позивачка є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері, проте не є стороною спадкового договору, тому вона не може пред`являти вимоги про його розірвання;

- вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачкою залежить від задоволення вимоги про розірвання спадкового договору, тому також задоволенню не підлягає;

- представник відповідачки не вказав конкретну дату у 2019 році (день, місяць), з якої слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах. Тому встановити точну дату закінчення перебігу позовної давності не є можливим. У зв`язку з цим суд не може застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

11. Додатковим рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 18 червня 2025 року заяву представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з позивачки на користь відповідачки 15 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

12. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розмір заявлених відповідачкою витрат на правничу допомогу не відповідає реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи, а тому такий розмір витрат підлягає зменшенню до 15 000,00 грн.

13. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу представника позивачки задоволено частково. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 червня 2025 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спірних правовідносин;

- при зверненні до суду позивачка просила визнати спадковий договір недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Між тим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вийшов за межі позовних вимог, не дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, та вирішив вимогу про розірвання спадкового договору, яку позивачка не заявляла;

- позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 і, як одна із трьох спадкоємців, має право на частку у спірній квартирі. Тобто, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка має намір захистити своє право на спадщину;

- разом з тим обставини, на які посилається позивачка, не є і не можуть бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним;

- самі по собі твердження про існування такої помилки як неправильне сприйняття ОСОБА_3 фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення спадкового договору, без об`єктивних і переконливих доказів про те, що така помилка дійсно була і має істотне значення, є необґрунтованими. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним;

- доводи про те, що на волевиявлення ОСОБА_3 вплинув її чоловік, який переслідував мету забезпечити відповідачку, яка є його онукою, житлом, не підтверджені відповідними доказами;

- правила про позовну давність повинні застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. Тому у разі відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, позов не підлягає задоволенню не з причини пропуску позовної давності, а по суті заявленої вимоги.

15. Іншою постановою Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу представника позивачки залишено без задоволення, а додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 червня 2025 року залишено без змін.

16. Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що скасування основного рішення суду не впливає на факт понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу і необхідність їх відшкодування позивачкою, позаяк постановою апеляційного суду також відмовлено у задоволенні позову, тобто справу вирішено так само на користь відповідачки.

17. У касаційній скарзі представник позивачки - адвокат Євгеюк О. Є. просить постанови апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

18. Касаційна скарга мотивована таким:

- позивачка та її представник не були повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК;

- на 20 січня 2026 року позивачка не отримувала судової повістки ні на свою поштову адресу, ні на мобільний телефон. Офіційна електронна адреса у позивачки відсутня, про що було вказано у позовній заяві та в апеляційній скарзі;

- адвокат Євгеюк О. Є. також не отримував судової повістки про розгляд апеляційної скарги, призначений на 20 січня 2026 року, ні поштовим зв`язком, ні через електронний кабінет;

- матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів щодо надсилання позивачці судової повістки про виклик до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення на 20 січня 2026 року. Так само, як і немає доказів надсилання адвокату Євгеюку О. Є. судової повістки рекомендованим листом чи через електронний кабінет;

- не є належним повідомленням позивачки та її представника про дату, час і місце розгляду справи повернення судової повістки з відмітками «адресат відсутній» чи «за закінченням терміну зберігання»;

- крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував усі фактичні обставини справи у їх сукупності, у зв`язку з чим не дотримався вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності дослідження та оцінки доказів;

- представник позивачки оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду, подавши одну апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції переглянув додаткове судове рішення в окремому провадженні без виклику сторін та повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи;

- розгляд справи без виклику сторін унеможливив подання учасниками своїх пояснень, доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, що суперечить статтям 137, 246 ЦПК;

- подібні дії суду є також порушенням права на справедливий суд.

VI. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. 17 березня 2026 року представник відповідачки - адвокат Пархомчук В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому навела такі мотиви для відмови у її задоволенні:

- касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на конкретний пункт частини другої статті 389 ЦПК, яким передбачені підстави касаційного оскарження;

- апеляційний суд здійснив розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, з дотриманням вимог ЦПК. У зв`язку з цим підстав для скасування постанов суду апеляційної інстанції немає;

- довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду;

- апеляційний суд виконав свій процесуальний обов`язок та належним чином повідомив позивачку про дату, час і місце судового засідання у цій справі;

- 10 листопада 2025 року в системі «Електронний суд» була сформована довідка про відкладення судового засідання, яке було призначене на 11 листопада 2025 року. У цій довідці була також вказана нова дата судового засідання - 20 січня 2026 року о 10:15 годині;

- відповідно до картки руху вказаного документа довідка про відкладення справи була доставлена адвокату Євгеюку О. Є. в його електронний кабінет 10 листопада 2025 року. Одночасно представнику позивачки було відправлене повідомлення на e-mail;

- таким чином, адвокат Євгеюк О. Є. був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання у цій справі;

- місцезнаходження Рівненського апеляційного суду є загальновідомим, інформація про адресу суду наявна у відкритому доступі, тому позивачка та її представник знали/не могли не знати, де відбуватиметься апеляційний розгляд цієї справи.

20. 19 лютого 2026 року представник позивачки звернувся із касаційною скаргою.

21. Ухвалою від 25 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

22. 11 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

23. Ухвалою від 16 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

24. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.

Щодо перегляду постанови апеляційного суду, якою вирішені вимоги позивачки по суті

25. 20 січня 2026 року суд апеляційної інстанції розглянув справу та зазначив у постанові, що позивачка та її представник в судові засідання не з`явилися без пояснення поважності причин своєї відсутності. Апеляційний суд вказав, що він ужив усіх передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення учасників справи та їх представників про час, день і місце розгляду справи. Тому з урахуванням їхнього права, а не обов`язку, брати участь у судовому засіданні суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неявка позивачки та її представника не свідчить про порушення судом норм процесуального права щодо їхнього повідомлення.

26. Представник позивачки касаційну скаргу обґрунтовує тим, що ні він, ні позивачка не були повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК (див. пункт 18).

27. Такі доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на таке.

28. Верховний Суд підкреслює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК).

29. За змістом частини першої статті 8 ЦПК ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

30. Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

31. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 366 ЦПК про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

32. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК).

33. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК).

34. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК).

35. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК).

36. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18).

37. Позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився (див. постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21).

38. Згідно зі статтею 372 ЦПК апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

39. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року справу за апеляційною скаргою позивачки на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 червня 2025 року призначено до розгляду на 11:00 годину 11 листопада 2025 року (т. 2 а. с. 122).

40. Повістки-повідомлення на 11 листопада 2025 року були направлені позивачці та її представнику засобами поштового зв`язку, однак поштові відправлення повернулися до суду без вручення з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (т. 2 а. с. 149-150).

41. 11 листопада 2025 року апеляційний суд відклав розгляд справи через відпустку судді на 20 січня 2026 року, про що була складена відповідна довідка (т. 2 а. с. 155).

42. Про те, що розгляд справи призначений на 20 січня 2026 року, апеляційний суд повідомив позивачку повісткою-повідомленням, проте вона повернулася до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній» (т. 2 а. с. 162). Разом з тим, з відомостей, зазначених на конверті та рекомендованому повідомленні, неможливо встановити, за якою адресою було надіслане поштове відправлення, і чи відповідала ця адреса тій, яку повідомила суду позивачка. Повістку-повідомлення на вказану дату представнику позивачки апеляційний суд засобами поштового зв`язку не надсилав.

43. Матеріали справи не містять доказів надсилання представнику позивачки повістки-повідомлення до його електронного кабінету чи вручення її іншим способом як на 11 листопада 2025 року, так і на 20 січня 2026 року.

44. Таким чином, з матеріалів справи не вбачається належного повідомлення позивачки чи її представника про дату, час і місце судового засідання, призначеного, зокрема, на 20 січня 2026 року, у якому апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову.

45. Тому висновок апеляційного суду про те, що він ужив усіх передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення учасників справи та їх представників про час, день і місце розгляду справи, є передчасним.

46. Доводи представника відповідачки про те, що довідка про відкладення судового засідання, призначеного на 11 листопада 2025 року, на 20 січня 2026 року була доставлена адвокату Євгеюку О. Є. в його електронний кабінет, є безпідставними. Автоматичне отримання представником позивачки довідки, яка складена в системі «Електронний суд», не є виконанням обов`язку апеляційного суду щодо належного повідомлення про дату та час розгляду справи. Це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про розгляд справи. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повістку-повідомлення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

47. Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 20 січня 2023 року, за відсутності позивачки та її представника, щодо яких немає достовірних відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо перегляду постанови апеляційного суду, яка стосується стягнення витрат на правничу допомогу

48. Представник позивачки у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції переглянув додаткове судове рішення без виклику сторін та без повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, чим унеможливив подання учасниками своїх пояснень, доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу.

49. Колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими з огляду на таке.

50. Так, у цій справі суд апеляційної інстанції справу за апеляційною скаргою позивачки на додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 червня 2025 року про стягнення судових витрат вирішив розглядати без повідомлення (виклику) учасників справи, про що зазначив в ухвалі від 07 серпня 2025 року (т. 2 а. с. 124).

51. Апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і така справа не відноситься до категорій справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, тому на підставі частини першої статті 369 ЦПК розгляд справи без повідомлення учасників справи можливий.

52. 20 січня 2026 року розгляд справи апеляційний суд здійснив у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, що підтверджує зміст оскаржуваної постанови (т. 2 а. с. 170-173).

53. Між тим, апеляційний суд не звернув увагу на те, що поданий позивачкою позов про визнання спадкового договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно містить вимоги немайнового характеру.

54. Велика Палата Верховного Суду раніше звертала увагу на те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16).

55. Апеляційний суд при вирішенні справи не врахував висновків щодо застосування статей 368, 369 ЦПК та помилково розглянув справу без повідомлення її учасників.

56. Зазначене позбавило позивачку права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК процесуальними правами.

57. Розгляд судом апеляційної інстанції цієї справи без повідомлення учасників справи та за відсутності позивачки чи її представника згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

58. Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 734/1796/20.

59. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

60. Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення апеляційним судом позивачки та її представника про розгляд справи підтвердилися.

61. За таких обставин постанови апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд