ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/12605/24

3. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що судом призначався розгляд справи на 03 грудня 2024 року, 10 лютого 2025 року, 16 квітня 2025 року, 02 червня 2025 року, 25 серпня 2025 року та 28 жовтня 2025 року, позивачка лише один раз брала участь у судовому засіданні. Також її представник був присутній лише один раз у судовому засіданні, яке за його клопотанням було відкладено.

5. На підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачка систематично не з`являлася у підготовчі судові засідання, будучи належним чином повідомленою, доказів поважності неявки не надала, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

6. Постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 рокуапеляційну скаргу залишено без задоволення.

7. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року залишено без змін.

8. Апеляційний суд встановив, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилася у судові засідання, призначені на 25 серпня 2025 року та 28 жовтня 2025 року, і від неї не надходила заява про розгляд справи за її відсутності, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши статті 223, 257 ЦПК України.

10. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка залишилася без юридичного супроводу, апеляційний суд також відхилив, зазначивши, що ще у клопотанні від 20 серпня 2025 року про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 посилалася на те, що нею ініційовано розірвання договору про надання правничої допомоги з адвокатом і що вона має намір укласти договір з іншим представником, однак договору з іншим адвокатом так і не уклала.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 20 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3, через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що залишенню позовної заяви без розгляду має передувати відкладення підготовчого засідання у зв`язку з першою неявкою позивача, проте ця умова не виконана, оскільки 24 серпня 2025 року представник відповідачки адвокат Іскоростенський Д. А. подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з перебуванням у відпустці, а 25 серпня 2025 року ані відповідачка, ані її представник у засідання не з`явилися, і це була їх повторна неявка, оскільки у попереднє засідання 02 червня 2025 року вони також не з`явилися.

14. Заявниця вказує, що навіть за умови явки позивачки питання, визначені частиною другою статті 197 ЦПК України, не могли бути розглянуті, оскільки її представник адвокат Золотухін О. О. заявою від 02 червня 2025 року повідомив суд, що позивачка бажає брати участь у розгляді справи через нього як представника, а 21 серпня 2025 року повідомив суд про припинення представництва її інтересів. Отже неявка позивачки у підготовче засідання 25 серпня 2025 року не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з можливістю його проведення, а справжньою підставою відкладення була неможливість розгляду питань, визначених частиною другою статті 197 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 198 ЦПК України). Відтак відсутність позивачки у підготовчому засіданні 25 серпня 2025 року не є і не може рахуватися першою її неявкою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

15. Наводить хронологію процесуальної поведінки сторін, зазначаючи, що відповідачка та її представник не з`явилися у три з шести підготовчих засідань, а тому суд першої інстанції, застосувавши засіб процесуальної дисципліни до позивачки, надав відповідачці необґрунтовану перевагу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 756/12605/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

17. 11 серпня 2026 року матеріали цивільної справи № 756/12605/24 надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. У цій справі ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 03 грудня 2024 року об 11:00 год.

19. У підготовче засідання, призначене на 03 грудня 2024 року о 11:00 год., позивачка не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

20. Розгляд справи відкладено на 10 лютого 2025 року о 10:00 год.

21. У підготовче засідання, призначене 10 лютого 2025 року, позивачка не з`явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Представник позивачки адвокат Золотухін О. О. за допомогою документа, сформованого в системі «Електронний суд», надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

22. Розгляд справи відкладено до 16 квітня 2025 року на 10:00 год.

23. Підготовче засідання, призначене на 16 квітня 2025 року, відкладено до 02 червня 2025 року на 11:00 год.

24. Позивачка була повідомлена, що наступне підготовче засідання відбудеться 02 червня 2025 року о 11:00 год, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи.

25. У підготовчому засіданні у режимі відеоконференції 02 червня 2025 року представник позивачки адвокат Золотухін О. О. заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

26. Підготовчий розгляд справи відкладено до 25 серпня 2025 року об 11:00 год.

27. У підготовче засідання, призначене на 25 серпня 2025 року, позивачка та її представник не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені судом належним чином. Позивачка подала клопотання про відкладення розгляду справи. Від представника позивачки надійшла заява про припинення повноважень адвоката. Розгляд справи було відкладено до 28 жовтня 2025 року о 11:45 год.

28. 28 жовтня 2025 року позивачка повторно не з`явилася у підготовче засідання, про розгляд справи про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до її електронного кабінету.

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

30. Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Відповідно до частин другої, четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

33. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Таким чином на осіб які беруть участь у справі покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальний обов`язок. Під добросовісністю слід розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування права за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживанням наданими правами, аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 130/2920/21, від 23 грудня 2022 року у справі № 2-24/2012, від 24 березня 2023 року у справі № 524/9164/16-ц.

34. Відповідно до пунктів 3, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

35. Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

36. Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

37. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

38. Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

39. Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

40. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

41. Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

42. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

43. Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 465/6745/17

44. У цій справі судами встановлено, що позивачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце кожного з підготовчих засідань, у тому числі про засідання 28 жовтня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа до її електронного кабінету. Заяви про розгляд справи за її відсутності позивачка не подавала. Неявка позивачки в підготовче засідання 28 жовтня 2025 року була повторною. Отже, усі три обставини, з якими закон пов`язує залишення позовної заяви без розгляду, існували на час винесення судом першої інстанції про залишення позову без розгляду.

45. Доводи касаційної скарги про те, що відсутність позивачки у підготовчому засіданні 25 серпня 2025 року не є і не може бути визнана першою її неявкою у підготовче судове засідання, не відповідають обставинам справи.

46. Як установлено судами, позивачка не з`явилася у підготовчі засідання 03 грудня 2024 року, 10 лютого 2025 року, 25 серпня 2025 року та 28 жовтня 2025 року, а особисто брала участь лише в одному засіданні - 16 квітня 2025 року. Водночас її представник Золотухін О. О. був присутній 02 червня 2025 року. Відтак неявка 28 жовтня 2025 року була не другою, а четвертою.

47. Доводи касаційної скарги про те, що пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України має застосовуватися лише за умови, що першій неявці позивача передувало відкладення підготовчого засідання на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України, колегія суддів відхиляє.

48. Ні частина четверта статті 223, ні пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України не ставлять залишення позовної заяви без розгляду в залежність від того, з яких саме мотивів суд відкладав попереднє судове засідання, і не вимагають, щоб таке відкладення відбулося саме на підставі пункту 2 частини другої статті 223 цього Кодексу.

49. Так само не спростовує правильності висновків судів попередніх інстанцій довід про те, що підставою відкладення розгляду справи 25 серпня 2025 року була неможливість вирішення питань, визначених частиною другою статті 197 ЦПК України. Процесуальна кваліфікація судом підстави відкладення не змінює самого факту неявки належним чином повідомленого позивача. Крім того, неможливість вирішити зазначені питання була зумовлена, зокрема, саме відсутністю позивачки та її представника у цьому засіданні.

50. Колегія суддів також враховує, що 25 серпня 2025 року позивачка особисто подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а отже була обізнана про час і місце засідання.

51. Доводи касаційної скарги, пов`язані з припиненням представництва адвокатом Золотухіним О. О., не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

52. Припинення повноважень представника не припиняє процесуальних обов`язків сторони і не звільняє її від обов`язку добросовісно користуватися процесуальними правами; навпаки, з моменту припинення представництва позивачка мала здійснювати свої процесуальні права особисто. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

53. Апеляційним судом установлено, що ще у клопотанні від 20 серпня 2025 року позивачка зазначала про ініційоване нею розірвання договору про надання правничої допомоги та про намір укласти договір з іншим представником, проте такого договору не уклала. Між підготовчими засіданнями 25 серпня 2025 року та 28 жовтня 2025 року минуло понад два місяці, тобто позивачка мала достатній час як для залучення нового представника, так і для подання заяви про розгляд справи за її відсутності.

54. Доводи касаційної скарги про процесуальну поведінку відповідачки та про надання їй судом необґрунтованої переваги також є безпідставними.

55. Частина четверта статті 223 та пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України пов`язують залишення позовної заяви без розгляду виключно з поведінкою позивача. Неявка відповідача за загальним правилом, визначеним частиною першою статті 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті і не має наслідком залишення позову без розгляду.

56. Різні процесуальні наслідки неявки позивача та відповідача зумовлені їх різним процесуальним становищем: позивач є ініціатором провадження і саме від його поведінки залежить підтримання заявлених вимог та доведення їх обґрунтованості, тоді як відповідач несе ризик вирішення справи без урахування його пояснень й заперечень. Відтак застосування норми, яка встановлює наслідки пасивної поведінки позивача, не є наданням переваги відповідачеві.

57. Крім того, у підготовчому засіданні 28 жовтня 2025 року, за наслідками якого позовну заяву залишено без розгляду, представник відповідачки був присутній і заявив відповідне клопотання.

58. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема встановленню правил судової процедури, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху судового процесу. Сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Осман проти Сполученого Королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

59. Позивач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

60. Водночас нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

61. Застосований судами процесуальний наслідок її пасивної поведінки не є непоправним і не позбавляє позивачку права на судовий захист: відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно, про що прямо роз`яснено в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції.

62. Колегія суддів звертає увагу й на те, що позивачка не скористалася простим і доступним їй засобом, який виключав би настання вказаного процесуального наслідку, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, хоча така заява могла бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

63. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

65. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

66. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду