ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_11
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупредставника цивільного відповідача Приватного підприємства «А. Т. Н.» ОСОБА_12 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який не працює, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК) і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2020 рокуОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «А.Т.Н.» (далі – ПП «А.Т.Н.») 6467 грн 57 коп на відшкодування шкоди здоров`ю та 30 000 грн моральної шкоди, а всього 36 467 грн 57 коп.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено частково:
- стягнуто з НАК СК «Оранта» 6 869 грн 20 коп як страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, та 343 грн 46 коп моральної шкоди, а всього 7212 грн 66 коп;
- стягнуто з ПП «А.Т.Н.» 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ПП «А.Т.Н.» 8 735 грн 56 коп на відшкодування шкоди завданої здоров`ю та 30 000 грн моральної шкоди, а всього 38 735 гр 56 коп.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 17 лютого 2019 року приблизно о 08:40, перевозячи пасажирів маршрутом №346 сполученням «Катюжанка - Київ (АС «Полісся»), керуючи автобусом «Мерседес Бенц 312» р. н. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку м. Києва на 53 км + 750 м. автодороги «Київ-Іванків-Овруч», в порушення вимог п. п. 2.3б, 12.1 ПДР України, проявив злочинну недбалість, не був уважний до дорожньої обстановки, невчасно відреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху, допустив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнення із автомобілем «Ніссан Кашкай» р. н. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_10 та з автомобілем «Тойота Камрі» р. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_14 , які рухалися в напрямку м. Овруч.
Таким чином, ОСОБА_7 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині стягнення моральної шкоди. Просить змінити оскаржувані судові рішення шляхом зменшення розміру визначеної для стягнення моральної шкоди потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , а у частині стягнення моральної шкоди з ПП «А.Т.Н.» на користь ОСОБА_13 просить стягнути цю шкоду з цивільних співвідповідачів.
На обґрунтування касаційних вимог представник стверджує, що потерпіла ОСОБА_13 не пред`являла цивільний позов до ПП «А.Т.Н», а тому суд першої інстанції не був вправі стягувати з цього підприємства моральну шкоду. Вказує, що під час часткового задоволення позовів потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_9 в частині стягнення моральної шкоди не було враховано тяжкості тілесних ушкоджень, характеру фізичних та моральних страждань та доказів на їх підтвердження. Зазначає, що апеляційний суд залишив вказані аргументи поза увагою.
У поданих до Суду запереченнях на касаційну скаргу:
- захисник ОСОБА_6 стверджує, що вона не підлягає до задоволення. Оскаржувані судові рішення вважає законними та обґрунтованими. На думку захисника, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої працівником юридичної особи, повинен нести саме роботодавець;
- потерпіла ОСОБА_9 вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та просить судові рішення залишити без зміни;
- потерпіла ОСОБА_8 зазначає, що оскаржувані рішення є вмотивованими та просить залишити їх без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду:
- представник цивільного відповідача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;
- прокурор, засуджений ОСОБА_7 , його захисник ОСОБА_6 , потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі –КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у цьому касаційному провадженні ніким не оскаржуються, як і стягнення майнової шкоди за цивільними позовами.
Касаційні доводи представника цивільного відповідача стосуються вирішення судами цивільних позовів потерпілих в частині стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження потерпілими ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 були заявлені цивільні позови про відшкодування їм матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Судом першої інстанції позови всіх потерпілих задоволено частково:
- на користь ОСОБА_15 з ПП «А.Т.Н.» стягнуто 8 735 грн 56 коп на відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, та 30 000 грн моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_9 з ПП «А.Т.Н.» стягнуто 6 467 грн 57 коп на відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, та 30 000 грн моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_13 з НАК СК «Оранта» стягнуто 6 869 грн 20 коп на відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, та 343 грн 46 коп моральної шкоди; з ПП «А.Т.Н.» стягнуто 40 000 грн моральної шкоди, з НАК СК «Оранта» 343 грн 46 коп. моральної шкоди.
Положенням ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з усталеною судовою практикою, щодо суб`єкта відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, то така шкода відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц, постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13).
Касаційна перевірка оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами було дотримано зазначених вимог законодавства.
Так, з оскаржуваного вироку суду першої інстанції убачається, що під час вирішення цивільних позовів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілих джерелом підвищеної небезпеки, цей суд керувався положеннями статей 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України та обґрунтовано вирішив стягнути її з ПП «А.Т.Н.», тобто з володільця транспортного засобу, яке має нести відповідальність за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання трудових обов`язків, в тому числі в частині не охопленій страховим відшкодуванням.
Крім цього, суди попередніх інстанцій встановили факт про те, що відповідно до тимчасового реєстраційного талону ХХТ № 011040 від 23 жовтня 2018 року власником транспортного засобу, за участі якого відбулася ДТП, є ПП «А.Т.Н.», та його було передано засудженому для перевезення пасажирів.
Вказана інформація дає підстави стверджувати, що судами нижчих інстанцій було правильно встановлено володільця транспортного засобу, який одночасно є роботодавцем засудженого, використання транспортного засобу здійснювалося на законній підставі у ході виконання трудових обов`язків ОСОБА_7 , а тому підставно покладено обов`язок з відшкодування моральної шкоди саме на власника джерела підвищеної небезпеки.
Колегія суддів констатує, що умови застосування положень ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 ЦК України у цьому кримінальному провадженні судами дотримано, а з ПП «А.Т.Н.» як з відповідача обґрунтовано стягнуто моральну шкоду на користь потерпілих.
Згідно з матеріалами касаційного оскарження, ПП «А.Т.Н.» не оспорює того факту, що саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець повинен компенсовувати моральну шкоду.
Так, судами стягнуто з вказаного підприємства по 30 000 грн моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_9 та 40 000 грн на користь ОСОБА_13 .
Такий розмір морального відшкодування судом першої інстанції було визначено з врахуванням глибини душевних страждань, що пов?язані з фізичним болем та стражданнями через ушкодження здоров?я, тривалість лікування та непрацездатності, ступеня завданих тілесних ушкоджень, негативних невідворотних наслідків для кожного з потерпілих, що слідує безпосередньо із тексту оскаржуваного вироку.
Під час вирішення цивільних позовів в частині визначення розміру моральної шкоди місцевий суд також звернув увагу на ступінь негативних невідворотних наслідків для кожного з потерпілих, тимчасову інвалідність третьої групи потерпілої ОСОБА_13 у зв`язку із ураженням опорно-рухового апарату, твердження потерпілої ОСОБА_9 про неможливість повного відновлення здоров`я і продовження лікування, вимушені зміни в життєвих планах потерпілих.
На переконання колегії суддів, розмір морального відшкодування потерпілим ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 є належним та не потребує зменшення, як про це просить представник цивільного відповідача у своїй касаційній скарзі.
З підстав наведеного колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій не було допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як про це стверджує представник цивільного відповідача у своїй касаційній скарзі, а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд