ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 369/9386/17

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з нього аліменти на дочку в твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 грн, починаючи з 03 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що влітку 2012 року вона познайомилася з ОСОБА_2 , а з осені 2013 року вони почали проживали разом як чоловік та жінка, без укладення шлюбу. У грудні 2018 року вона завагітніла. Спочатку відповідач не заперечував проти народження дитини та створення з нею сім`ї, однак через деякий час змінив своє ставлення до неї та наполягав на перериванні вагітності, після чого відносити між ними припинилися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку ОСОБА_3 . Відомості про батька дитини в свідоцтві про її народження були записані з її слів, оскільки відповідач в добровільному порядку не визнає себе батьком дитини.

Посилаючись на викладене, оскільки жодної матеріальної допомоги на утримання дочки відповідач не надає, хоча має таку можливість, просила позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 підтверджений результатом судово-генетичної експертизи, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання батьківства та, врахувавши дохід відповідача, стягнення з нього аліментів на дитину в розмірі 6 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, позивач подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року в частині визначення розміру аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 8 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції не врахував наявності у відповідача рухомого та нерухомого майна, а також, що відповідач є засновником та керівником двох діючих будівельних компаній, у зв`язку з чим має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 20 лютого 2020 року в справі № 263/3930/16-ц, від 22 квітня 2020 року в справі № 522/19433/17, від 02 червня 2020 року в справі № 910/17792/17, від 04 лютого 2021 року в справі № 202/26139/13-ц, від 18 лютого 2021 року в справі № 569/13821/18, від 11 березня 2021 року в справі № 296/9824/19, від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15-ц, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18, від 13 липня 2021 року в справі № 661/1157/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20, від 10 вересня 2021 року в справі № 295/8610/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди розглянули справу без його участі, належним чином не повідомивши про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.

13 травня 2022 року справа № 369/9386/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 записано ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Відомості про батька записані зі слів позивача.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кагарлицької сільської ради від 02 серпня 2017 року № 5644, малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-11-2019, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99, 99%.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

За приписами частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з частиною сьомою статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

У частині дев`ятій статті 128 ЦПК України зазначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Установлено, що в судовому засіданні, призначеному на 03 червня 2021 року, апеляційний суд розглянув справу.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, судову повістку про розгляд справи, призначений апеляційним судом на 03 червня 2021 року, ОСОБА_2 не отримував.

У матеріалах справи містяться відомості про повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 03 червня 2021 року, телефонограмою, проте такий спосіб повідомлення учасників справи не відповідає встановленому статтею 128 ЦПК України порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Також 26 травня 2021 року на офіційному веб-сайті судової влади України апеляційний суд розмістив оголошення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 03 червня 2021 року. Однак, враховуючи положення частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, відсутні підстави вважати, що з опублікуванням цього оголошення ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Отже, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_2 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що апеляційний суд належним чином не повідомив його про розгляд справи, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи в частині позовних вимог про стягнення аліментів на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду