ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/10174/21

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- стягнути з Львівської обласної прокуратури (правонаступник прокуратури Львівської області) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі 34383,93 грн.

2. Одночасно із позовною заявою позивачем була подана заява про поновлення строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що про порушене право на отримання вихідної допомоги позивач дізнався з моменту отримання листа відповідача від 15.04.2021. Раніше вказаної дати позивач не мав можливості дізнатись про порушене право, оскільки відповідач письмово не повідомив про нараховані при звільненні суми. Крім цього, відповідач створював перешкоди для отримання інформації щодо факту виплати при звільненні вихідної допомоги. Позивач уважав, що право на звернення до суду із позовом щодо стягнення вихідної допомоги не обмежується будь-яким строком, оскільки вихідна допомога є заробітною платою.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

4. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України. При цьому, позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого строку.

5. Не погоджуючись із ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що про порушене право на отримання вихідної допомоги позивач дізнався з моменту отримання листа відповідача від 15.04.2021. Раніше вказаної дати позивач не мав можливості дізнатись про порушене право, оскільки відповідач письмово не повідомив про нараховані при звільненні суми.

7. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року.

9. Підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини п`ятої статті 122 КАС України та частини третьої статті 123 КАС України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 30 червня 2022 року.

11. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом прокурора Львівської області від 30.04.2020 № 626к позивача звільнено з посади заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 04.05.2020.

12. Згідно з наказом відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Львівської області повинен провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі виплатити грошову компенсацію за 228 календарних днів невикористаних відпусток.

13. Позивач з наказом про звільнення від 30.04.2020 № 626к ознайомився 04.05.2020, отримав його копію та трудову книжку. Крім цього, в день звільнення (04.05.2020), відповідач нарахував позивачу 236317,00 грн.

14. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме в день проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні, тобто 04.05.2020, позивач повинен був дізнатися про порушення права на виплату вихідної допомоги при звільненні, а тому саме з цієї дати необхідно обчислювати місячний строк звернення до суду.

15. Ураховуючи наведене, суди уважали, що звернувшись з позовом до суду 24.06.2021 позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України місячний строк звернення до суду.

16. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

17. Відповідно до частини другої статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

19. Разом з тим, частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

20. При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

21. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України.

22. Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

23. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

24. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

25. До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата вихідної допомоги (що є предметом позовних вимог), яка гарантована статтею 43 Конституції України.

26. Поняття та підстави виплати вихідної допомоги визначені статтею 44 КЗпП України. За змістом цієї норми вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами.

27. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

28. Отже, спір у цій справі стосується невиплати вихідної допомоги при звільненні на яку працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення.

29. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 200/1636/21-а.

30. Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

31. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

32. Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

33. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, тому ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанцій для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду