ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/2673/20

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, Кадрової комісії №1, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії № 215 від 10.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором - ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;

визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Хмельницької області від 28.04.2020 №322к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року;

поновити ОСОБА_1 на публічній службі в органах прокуратури на посаді заступника начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури, тобто на рівнозначній (рівноцінній) на теперішній час посаді в Хмельницькій обласній прокуратурі, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення (заступник начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області), на умовах безстрокового трудового договору;

стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2020 до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на публічній службі в органах прокуратури, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Зазначене судове рішення позивач оскаржив до суду апеляційної інстанції, та ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №560/2673/20 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.

4. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року задоволено касаційні скарги Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, скасовано ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №560/2673/20, а справу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та зупинено апеляційне провадження у справі №560/2673/20 до набрання законної сили рішення у справі № 640/19291/19.

6. Суд апеляційної інстанції зазначав, що як з`ясовано із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває адміністративна справа №640/19291/19, предметом оскарження в якій є визнання протиправним та скасування наказу від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» (далі - Порядок № 221).

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 проходив атестацію відповідно до вимог Порядку № 221, в свою чергу наказ від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» оскаржується в адміністративній справі № 640/19291/19, а рішення у справі може вплинути на права та обов`язки сторін у справі, що розглядається, відтак існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 560/2673/20 до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 640/19291/19.

8. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Касатор зазначає, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним судовим рішеннями у справі № 640/19291/19 і предметом цього спору, в достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення зазначеної справи та не відобразив відповідні висновки в оскаржуваній ухвалі.

10. На переконання відповідача, рішення у справі № 640/19291/19 на спірні правовідносини не розповсюджується, адже на час проходження позивачем атестації наказ від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» був чинним.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 24 січня 2022 року.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №560/2673/20.

14. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

17. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

18. За правилом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

19. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), зупинення провадження в адміністративних справах до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі може бути визнано необхідним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

20. Водночас, виходячи зі змісту оскаржуваної ухвали, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва за наслідками розгляду справи №640/19291/19 і предметом цього спору та в достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення зазначеної справи та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

21. Фактичною підставою для зупинення апеляційного провадження стало те, що позивач проходив атестацію відповідно до вимог Порядку № 221, а наказ від 03.10.2019р. № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» оскаржується в адміністративній справі № 640/19291/19.

22. Верховний Суд зауважує, що в контексті встановлених обставин цієї справи відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №640/19291/19, зокрема, з огляду на те, що Порядок №221 наразі є чинним та регулює чіткі правила поведінки для визначеного кола осіб, а посилання суду апеляційної інстанції на те, що рішення у справі №640/19291/19 може вплинути на права та обов`язки сторін у цій справі, не містить під собою правового підґрунтя.

23. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 640/23666/19.

24. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якого, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

25. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

26. Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

27. Не вдаючись до детального аналізу практики Європейського суду з прав людини з питання, що розглядається, Верховний Суд враховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

28. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

29. Аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15 та постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №200/5251/20-а.

30. Окремо слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.

31. Для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.

32. Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

33. Більше того, матеріалами справи підтверджується той факт, що суд апеляційної інстанції вже зупиняв апеляційне провадження у даній справі (ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021), що також було предметом розгляду у суді касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 29.09.2021), де Верховний Суд, аналогічно із цим судовим рішенням, звертав увагу про необхідність дотримання норм процесуального закону щодо зупинення провадження у справі і відповідного обґрунтування судового рішення.

34. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/19291/19.

35. Оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у зазначених справах, так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить приписам пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

36. Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

38. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд вбачає відсутність підстав для зупинення провадження у даній адміністративній справі в силу положень пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване відповідачем судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -