ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/5635/19 (904/9817/21)

1.1. 12.12.2019 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" (далі - Боржник), визнати грошові вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 2 225 890 грн 00 коп., ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника з призначенням розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича тощо.

05.03.2020 Господарський суд Дніпропетровської області постановив: припинити процедуру розпорядження майном Боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Смолова К.В., визнати Боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру у справі з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Весніна С.О.

1.2. 30.12.2021 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі- Позивач) подало позов про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Боржника (Відповідача) та про зобов`язання посадових осіб Відповідача надати документи для проведення документальної позапланової перевірки.

1.3. Позов обґрунтований неможливістю контролюючого органу (Позивачем) провести повно та об`єктивно документальну перевірку підприємства Боржника у зв`язку з неподанням його посадовими особами необхідних первинних документів (бухгалтерської та іншої документації) для проведення перевірки, тоді як Позивач прийняв наказ про її проведення з 05.01.2022, направив Відповідачу відповідне повідомлення, тоді як Боржник та його посадові особи відсутні за податковою адресою підприємства, а відповідь на направлений ліквідатору Боржника лист про надання документів для проведення перевірки станом на 10.01.2022 не отримано.

2.1. 09.08.2022 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2022) про відмову у задоволенні позовних вимог.

2.2. Судове рішення першої інстанції мотивоване відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки існує законодавчо визначений позасудовий механізм забезпечення виконання платником податків обов`язків в частині проведення документальної позапланової перевірки, а саме адміністративний арешт майна платника податків - Боржника, який застосовується у випадку відмови платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або у випадку відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Також суди врахували допущені Позивачем процедурні порушення, зокрема в частині повідомлення платника податку (Боржника) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки до початку її проведення, оскільки до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів вручення (особисто) або надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача копії наказу №928-п від 03.03.2022.

2.3. Апеляційний суд, погодившись з наведеними мотивами та висновками місцевого суду щодо обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права, що є несумісним з правами податкового органу та законодавчо забезпеченим механізмом забезпечення виконання платником податків обов`язків в частині проведення документальної позапланової перевірки підприємства Боржника, також зазначив про відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах з огляду на відсутність у матеріалах справи належним чином складеного та оформленого акту, щоб засвідчував факт відмови Відповідача або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу - Позивачу, а також з огляду на недоведення факту направлення Відповідачу копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 27.02.2020 Позивач видав наказ № 928-п про проведення документальної позапланової перевірки з 03.03.2020 тривалістю 5 робочих днів.

03.03.2020 здійснено виїзд на податкову адресу підприємства Боржника, за результатом якого встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб, про що складено відповідний акт про неможливість проведення перевірки № 10403/04-36-05-08/37733359.

3.2. 03.03.2020 направлено запит № 918/04-36-05-08 про встановлення місцезнаходження платника податків - Боржника.

3.3. 20.12.2021 Позивач видав наказ № 6234-п про проведення документальної позапланової перевірки підприємства Відповідача з 05.01.2022 тривалістю 5 робочих днів, який 22.12.2021 направлено на адресу ліквідатор та підприємства.

3.4. 05.01.2022 здійснено виїзд на податкову адресу підприємства, за результатом якого встановлено відсутність підприємства Боржника та його посадових осіб, про що складено акт № 25/04-36-07-08/37733359 про неможливість проведення перевірки.

Позивач листом №40/7/04-36-07-08-09 від 06.01.2022 звернувся до ліквідатора Боржника з вимогою про надання документів для проведення перевірки.

06.01.2022 Позивач направив запит № 312/5/04-36-07-08-07 щодо встановлення місцезнаходження платника податків.

07.07.2022 Позивач видав наказ № 1602-п про проведення документальної позапланової перевірки з 18.07.2022 тривалістю 5 робочих днів.

3.5. Позивач не звертався з грошовими вимогами до Боржника (Відповідача) в межах справи про банкрутство. Водночас Відповідач як платник податку перебуває на обліку у Позивача.

3.6. Матеріали справи не містять акту, що засвідчує факт відмови платника податків (Відповідача) або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, що був би складений у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, та підписаний посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником, а у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта - із вчиненням відповідного запису (пункт 85.6. статті 85 Податкового кодексу України).

4.1. 21.03.2023 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

5.1. Згідно з аргументами заявника в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень є положення пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення з висновком про неналежний спосіб захисту порушеного права, а саме про можливість застосування у спірних правовідносинах до Боржника, як платника податку, адміністративного арешту його майна за правилами податкового закону (стаття 94 Податкового кодексу України, далі - ПК України), між тим не врахували перебування Боржника в процедурі ліквідації, в якій згідно зі статтею 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) накладення нових арештів (після скасування арештів у зв`язку із визнання боржника банкрутом) не допускається, тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо спільного застосування наведених положень ПК України та КУзПБ у подібних правовідносинах.

При цьому скаржник вказує на відсутність тих формальних підстав для накладення на майно Боржника зазначеного арешту, оскільки відсутні докази відмови Відповідача від проведення перевірки або недопуску до їх проведення, про що йдеться в диспозиції статті 78 ПК України.

Також Позивач зазначив про те, що визначений судом як належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах (адміністративний арешт майна Боржника) не призведе до поновлення тих порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, а саме до можливості провести Позивачем стосовно Відповідача відповідної документальної перевірки.

5.2. Крім цього скаржник вказує на помилковий висновок судів про неналежне повідомлення Позивачем Відповідача про проведення документальної перевірки, оскільки суди неправильно застосували положення пункту 42.2 статті 42 ПК України у взаємозв`язку зі статтею 78 цього Кодексу.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Згідно з аргументами Боржника у відзиві на касаційну скаргу він заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду, наголосивши на недоведені Позивачем протиправної бездіяльності Відповідача з ненадання документів для проведення Позивачем документальної перевірки щодо Відповідача.

Щодо забезпечення проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки у разі відкриття щодо платника податку провадження у справі про банкрутство

7.1. Предметом спору у цій справі, порушеній за позовом податкового органу, поданим у межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ, стали підстави та спосіб реалізації податковим органом повноважень з проведення документальної позапланової перевірки у разі відкриття щодо платника податку провадження у справі про банкрутство, якщо платник податку ухиляється від проведення цієї перевірки, надання відповідних документів або якщо цю перевірку неможливо провести через відсутність підприємства боржника та його посадових осіб за місцем знаходження/реєстрації тощо.

А тому Суд звертається до визначених як податковим законом - ПК України, так і спеціальним законом з питань банкрутства - КУзПБ, правил, підстав, умов та порядку проведення контролюючим органом перевірки платника податку, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

7.2. Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

При цьому, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

Водночас, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати; зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником; у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 цього Кодексу також передбачена відповідальність, однак не за відмову платника податку надати посадовій (службовій) особі контролюючого органу копії документів для проведення відповідної документальної перевірки, але якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. У цьому разі може бути застосований адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна), який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

7.3. Між тим, за встановлених судами обставин (п. 3.6), а саме за відсутності у матеріалах справи належним чином складеного та оформленого акту, що засвідчує факт відмови Відповідача або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, або що засвідчує факт відмови Відповідача від проведення документальної або від фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб контролюючого органу, що був би складений із зазначенням переліку документів, які Відповідачу запропоновано подати, а у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта - із вчиненням відповідного запису (пункт 85.6. статті 85 ПК України), Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду про відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах.

7.4. Поряд з наведеним Суд звертає увагу, що окрім наведених в пункті 7.2 цієї постанови повноважень податкового органу цей орган також має право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

При цьому Суд зауважує, що звернення податкового органу до суду про зобов`язання платника податку надати документи, необхідні для проведення, зокрема, документальної позапланової перевірки, не передбачений як спосіб захисту та реалізації податковим органом своїх повноважень щодо проведення перевірки щодо платника податку взагалі та у межах провадження у справі про банкрутство, зокрема.

7.5. Крім цього, з огляду на те, що суб`єктом документальної перевірки з боку контролюючого органу також може бути платник податку, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України), Суд зазначає про деякі особливості у правовому регулюванні, що настають для такого платника податку з відкриттям провадження у справі про банкрутство та визнанням юридичної особи-боржника банкрутом.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту банкрутства є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (подібний за змістом висновок викладений у постанові, ухваленій суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства тощо та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Суд звертає увагу, що відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених цим Кодексом для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

Зокрема, згідно зі статтями 58, 59, частиною першою статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення (постановою про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури) виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

7.6. У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що реалізація наданих податковому органу повноважень щодо проведення перевірки у разі порушення щодо платника податку провадження у справі про банкрутство, мають розглядатись та застосовуватись податковим органом за правилами відповідного податкового закону (зокрема, ПК України) з урахуванням відповідних норм спеціального нормативного акту з питань банкрутства - КУзПБ.

Отже, відповідні обов`язки/повноваження арбітражного керуючого/ліквідатора у справі про банкрутство (частина перша статті 61 КУзПБ) у поєднані із закріпленим цим Кодексом судовим контролем у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) надають податковому органу право та можливість реалізувати повноваження цього органу, визначені положеннями підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України (провести документальну позапланову перевірку платника податку - боржника), звернувшись до суду у провадженні у відповідній справі про банкрутство.

Звідти податковий орган, у разі перешкод для проведення такої перевірки, зокрема і тих, про які йдеться в статті 85 ПК України, а також про які вказує Позивач у підставах для вимог у спірних правовідносинах, має звернутись до суду не з позовом за правилами статті 7 КУзПБ (про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб боржника та зобов`язання посадових осіб надати документи для проведення документальної позапланової перевірки, з яким звернувся Позивач), оскільки такий спосіб захисту порушеного права Позивача у цих правовідносинах не передбачений законом (пункт 7.4).

А тому податковому органу належить звернутись до суду із заявою у межах провадження у справі про банкрутство, зокрема про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом, що відповідає повноваженням податкового органу, визначеним в підпункті 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України. Звернення з такою заявою кореспондує тим повноваженням ліквідатора, якими він наділяється з дня свого призначення, а саме щодо виконання повноваження керівника (органів управління) банкрута, та до виконання яких належним чином, зокрема задля забезпечення здійснення контролюючим органом документальної позапланової перевірки, ліквідатор може бути примушений судом за результатами розгляду поданої у межах провадження у справі про банкрутство відповідної заяви контролюючого органу (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України тощо).

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується також з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відмову у задоволенні позову через неналежний спосіб захисту Позивачем свого порушеного права у спірних правовідносинах, однак з мотивів, наведених в цій постанові, а тому погоджується з аргументами скаржника у відповідній частині, що викладені з посиланням на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 5.1), та відхиляє інші - протилежні аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.2).

7.7. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, зокрема, передбачені пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення першої і апеляційної інстанцій - залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.8. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд