ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/9074/22

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області» від 05.09.2022 № 233, яким на позивача накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.09.2022 № 152о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення;

- поновити позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 з 09.09.2022;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових податків та зборів.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 адміністративний позов задоволено частково.

3. 07.02.2023 до Київського окружного адміністративного суду представником позивача - адвокатом Тимошенком В.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

3. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 заяву представника позивача адвоката Тимошенка В.В. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 16 000 грн 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Відповідач оскаржив вказані рішення в апеляційному порядку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задоволено. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено.

7. При ухваленні постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додаткове рішення за своєю правовою природою є невід`ємною частиною рішення суду, яким завершено розгляд справи по суті. А оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, то і підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на користь позивача також відсутні.

8. Не погодившись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, якою у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить постанову апеляційного суду скасувати повністю, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які були понесені позивачем, застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19. Зокрема, суд, ігноруючи положення статей 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України, положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також ігноруючи досліджені судом фактичні дані щодо обсягу наданої позивачу правничої допомоги та реальності таких витрат, розумності їх розміру, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення витрат з відповідача.

10. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Рух касаційних скарг

11. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

12. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

13. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Приписами частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

15. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

17. Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

18. Аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами (відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі) лише у разі задоволення позову (повністю або частково) сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

19. Пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

20. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. З аналізу наведених норм випливає, що ухвалене додаткове рішення у справі є невід`ємною частиною рішення у справі, яким вирішено спір. Остаточне вирішення питання щодо стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відбувається після остаточного вирішення справи по суті.

22. Оскільки суд апеляційної інстанції у постанові від 24.05.2023, переглядаючи рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, дійшов висновку про неправильне застосування цим судом норм матеріального права та ухвалив нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, відповідно ухвалення судом постанови про скасування додаткового рішення та відмова позивачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат є правильним.

23. Позаяк в межах розгляду справи № 320/9074/22 (провадження № К/990/34274/23) по суті позовних вимог, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційним судом, тому підстави для скасування оскаржуваної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

24. Інші доводи та аргументи касаційної скарги, зважаючи на наведені мотиви, визначального значення не мають, а тому Верховним Судом не аналізуються.

25. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд