ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 939/1268/21

1. Описова частина

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Бородянської селищної ради Київської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 27 червня 2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2018 року (справа № 360/2427/18).

За час шлюбу у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із нею та перебувають на її повному утриманні.

Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, матеріальної допомоги не надає, має заборгованість зі сплати аліментів. Рішенням Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області від 09 липня 2020 року № 284 визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2023 року у складі судді Герасименко М. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, зокрема, не забезпечує їх матеріальною допомогою, не цікавиться навчанням, не створює жодних умов для нормального спілкування з дітьми, більше того оспорював своє батьківство. Наведені обставини у своїй сукупності, на думку районного суду, є достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Районний суд посилався на практику Верховного Суду, зазначив, що таке судове рішення ухвалено в найкращих інтересах дітей.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на Службу у справах дітей Бородянської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надала достатніх доказів того, що поведінка ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками щодо дітей. Під час розгляду справи відповідач повідомляв суд, що намагається вчиняти відповідні дії, спрямовані на участь у житті дітей, проте вони важко реалізовуються через складні взаємовідносини з позивачем, колишньою дружиною.

Апеляційний суд вважав, що рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області від 9 липня 2020 року № 284 та витяг з протоколу № 1 від липня 2020 року засідання комісії з питань захисту прав дитини Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей, не містить жодних обґрунтувань прийняття такого рішення. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням батьківських обов`язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини цієї справи свідчать про наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодження контакту з дітьми, участь у вихованні, розвитку та піклуванні щодо дітей.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Воронко В. В., мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про доведеність нею факту ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків, нехтування потребами синів та ухвалив законне рішення про задоволення її позовних вимог. Натомість суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи, що стало наслідком скасування рішення районного суду.

Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17 (провадження № 61-18755св20), від 01 листопада 2023 року у справі № 941/314/22 (провадження № 61-5536св23) та від 14 лютого 2024 року у справі № 332/1203/23 (провадження № 61-16720св23), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У квітні 2024 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Посилається на відсутність у матеріалах справи доказів застосування щодо нього заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням батьківських обов`язків. Натомість, вказує, що він вчиняв дії щодо спілкування з дітьми, проте, позивачка чинить йому перешкоди у цьому та налаштовує дітей проти нього.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (том 1, а. с. 8, 9).

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2018 року у справі № 360/1784/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 07 серпня 2018 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття ( том 1, а. с. 10).

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2018 року у справі № 360/2427/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано (том 1, а. с. 7).

Відповідно до висновку про встановлення порядку спілкування батька ОСОБА_2 з його малолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , затвердженого розпорядженням голови Бородянської районної державної адміністрації № 497 від 04 грудня 2018 року, служба у справах дітей та сім`ї Бородянської районної державної адміністрації Київської області встановила порядок спілкування батька ОСОБА_2 з його малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: у вихідні дні, в суботу та неділю з 12 до 18 години І, ІІІ неділі кожного місяця, за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_7 .

У висновку зазначено, що у разі якщо побачення не відбулося у визначений день та час повністю або частково, то цей час переноситься на інший зручний для дитини і батька день та час (том 1, а. с. 75).

22 грудня 2018 року, 20 квітня 2019 року, 10 та 11 серпня 2019 року ОСОБА_2 звертався до Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області із повідомленнями, у яких вказував на порушення ОСОБА_1 встановленого часу спілкування дітей з батьком. Під час опрацювання вказаних повідомлень сторонам було запропоновано вирішити питання у цивільно-правовому полі (том 1, а. с. 76, 77, 136, 39, 79).

Як зазначено у висновку інспектора з ЮП Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області Горбенко К. В., у ході перевірки повідомлення ОСОБА_2 від 20 квітня 2019 року, з`ясовано, що діти під психологічним тиском не перебувають, про що є відповідні висновки дитячого психолога. Наявні довідки з Бородянської ЦРЛ про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходилися тривалий час на лікарняному в зв`язку з хворобами у зимовий період. Також було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_2 про можливі варіанти налагодження взаємозв`язку з дітьми та колишньою дружиною, так як діти дуже малі та батька мало пам`ятають (том 1, а. с. 77).

З огляду на висновок інспектора з ЮП Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області Горбенко К. В., у ході перевірки повідомлення відповідача від 20 квітня 2019 року проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_2 про недопущення порушення часу спілкування з дітьми та обов`язково за згодою матері ОСОБА_7 Роз`яснено, що діти під психологічним тиском не перебувають, про що є відповідні висновки дитячого психолога, та отримано довідки з Бородянської ЦРЛ про те, що малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно мали поважні причини, так як знаходились тривалий час на лікарняному у зв`язку з хворобами у зимовий період. Причиною небажання дітей бачитись із батьком є те, що діти малолітні та з ними необхідно встановити батьківський дружній контакт. З ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду про можливі варіанти налагодження взаємозв`язку з дітьми та колишньою дружиною. З ОСОБА_7 було проведено профілактичну бесіду про можливі варіанти налагодження взаємозв`язку дітей з батьком (том 1, а. с. 136).

Згідно з висновком ДОП СП Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області О. Черниша у ході перевірки повідомлення відповідача від 10 серпня 2019 року опитано ОСОБА_1 , яка пояснила, що 10 серпня 2019 року близько 14 години до неї додому приїхав колишній чоловік ОСОБА_2 , щоб побачитися з дітьми, але вона не брала від нього слухавку, так як не бажала чути образи в свій бік. Оскільки 10 серпня 2019 року вона разом з дітьми близько 06 години приїхали з відпочинку, то діти не виявили бажання у спілкуванні з батьком, бо відпочивали, тому вона не відкрила двері, оскільки їх зустрічі закінчуються сварками (том 1, а. с. 39).

У висновку ДОП СП Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області Шаленка В. С. зазначено, що у ході перевірки повідомлення ОСОБА_2 від 11 серпня 2019 року, опитано ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона дозволяє дітям бачитись із батьком, проте діти самі не хочуть із ним бачитися (том 1, а. с. 79).

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив виключити відомості про нього, як батька дитини, з актового запису № 21 від 29 січня 2013 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області, та з актового запису № 240 від 29 серпня 2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Бородянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (справа № 939/2376/19).

У вказаній справі було призначено судово-генетичну експертизу, за висновком якої встановлено батьківство відповідача щодо їхніх дітей, після чого відповідач подав заяву про відмову від позову.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, провадження у справі № 939/2376/19 закрито (том 1, а. с. 13).

29 лютого 2020 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_8 (том 1, а. с. 139).

07 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку із невиконанням ним своїх батьківських обов`язків.

Згідно з актом депутата Бородянської селищної ради Михайлюка О. П. від 23 червня 2020 року для встановлення факту проживання проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що у вказаній квартирі проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , 2013 року народження, та ОСОБА_4 , 2017 року народження. Батько дітей ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає (том 1, а. с. 137).

З огляду на довідку Бородянського районного відділу ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) № 13394/18.3.35 від 02 червня 2021 року ОСОБА_7 не отримувала аліменти від ОСОБА_2 у період з 01 грудня 2020 року до 01 червня 2021 року згідно з виконавчим листом № 360/1784/18 від 28 листопада 2018 року (том 1, а. с. 11).

Відповідно до розрахунку від 02 червня 2021 року за № 13395/183-39, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів згідно вказаного виконавчого листа за період з 07 серпня 2018 року до 31 травня 2021 року становить 103 209,52 гривень (том 1, а. с. 12).

З характеристики директора приватного підприємства «Автомагістраль» № 672 від 23 серпня 2020 року ОСОБА_1 працює в приватному підприємстві «Автомагістраль» з 16 грудня 2011 року на посаді начальника відділу кадрів. Вчасно та якісно виконує свої посадові обов`язки згідно з інструкцією, дисциплінована, відповідальна. Користується повагою серед працівників підприємства та колег. Зарекомендувала себе як порядна та відповідальна людина. За час роботи скарги від керівників підрозділів та працівників на її роботу не надходили, також не має нарікань з боку директора та його заступників (том 1, а. с. 14).

Відповідно до характеристики, учень 2-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Бородянському академічному ліцеї з 01 вересня 2019 року. Навчальна мотивація на високому рівні, навчальні дії добре сформовані, учень вміє ставити цілі та досягати їх, мислення добре розвинене, в дискусіях активний, відстоює свою точку зору. Всі предмети даються ОСОБА_10 , дуже допитливий. Учень добре поводиться, вихований, дисциплінований, акуратний, скромний. Відносини в класі складаються добре. Любить брати участь в різних заходах класу. До вчителів і дорослих відноситься шанобливо. Дитину до ліцею приводить і забирає мама та бабуся. Мати спілкується з педагогами, цікавиться навчальною діяльністю, контролює навчання сина, відвідує батьківські збори. Батько контакту з ліцеєм, де вчиться дитина не підтримує, із вчителями не спілкується, не цікавиться навчанням сина (том 1, а. с. 15).

З характеристики, наданої тренером з боксу Бородянської ДЮШС та громадської організації клуб боксу «Боєць» Степковим В. В. , ОСОБА_12 займається боксом третій рік. До секції його привела мати у віці шести років. ОСОБА_13 дуже комунікабельний, добре влився в колектив, товаришує з дітьми. За весь час тренувань опікою хлопця займається мати, приводить та забирає з секції, піклується про спортивне забезпечення дитини всім необхідним для занять боксом, активно приймала участь у довозі дітей на змагання. Батько ОСОБА_13 був присутній одного разу, в розмові поцікавився потребами дитини для спорту, однак така розмова залишилася лише розмовою (том 1, а. с. 98).

Згідно з характеристикою, ОСОБА_14 , 2017 року народження, відвідує ЗДО «Казка» з 2021 року. За цей час проявив себе як добрий, веселий життєрадісний, має відповідний віку фізичний розвиток. ОСОБА_15 має все необхідне для життя і відвідування садочку. Його вихованням займається мама ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_8 . ОСОБА_15 виявляє інтерес до навчальних занять, вміє концентрувати увагу на поставленому завданні, відволікається рідко, розуміє інструкцію вихователя. Дитина володіє достатнім словниковим запасом, вміє висловлювати свою думку. ОСОБА_15 веселий і відкритий хлопчик, адекватно реагує на похвалу та критику, вміє ділитися з дітьми, розуміє що таке «погано». За весь час відвідування садочку опікою хлопця займається мама, бабуся та вітчим, приводять та забирають його із садочка вчасно, піклуються про матеріальне забезпечення дитини всім необхідним для занять у садочку (том 1, а. с. 97).

Відповідно до витягу з протоколу № 1 від 02 липня 2020 року засідання комісії з питань захисту прав дитини Бородянської селищної ради, ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету селищної ради із заявою щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як він не виконує свої батьківські обов`язки, життям та здоров`ям дітей не цікавиться, з 2018 року по даний час аліментів не сплачує, коштів на утримання синів не надає. ОСОБА_2 з викладеним у заяві не згоден, оскільки на даний час у суді перебуває справа про встановлення батьківства, також, повідомив, що колишня дружина безпідставно не дає йому бачитися з дітьми. ОСОБА_1 підтримала викладене у заяві, а також наголосила, що колишній чоловік неодноразово бив старшого сина і зараз він його боїться. На запитання члена комісії Юрченко О. В. про те, чому ОСОБА_2 подав до суду заяву на визначення батьківства, ОСОБА_2 відповів, що на такі питання у нього немає часу та залишив засідання комісії (вийшов із зали). Після обговорення даного питання комісія вирішила рекомендувати виконавчому комітету Бородянської селищної ради надати ОСОБА_1 рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей (том 1, а. с. 17).

Виконавчий комітет Бородянської селищної ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 , враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, 09 липня 2020 року прийняв рішення № 284 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а. с. 16).

Відповідно до розрахунку станом на 01 вересня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 07 серпня 2018 року до 31 серпня 2022 року становить 170 533,06 гривень (том 2, а. с. 9). Як вбачається із вказаного розрахунку відповідач за вказаний період здійснив сплату аліментів на утримання двох дітей у вересні 2021 року у розмірі 1 431 грн, та у січні 2022 року у розмірі 1 500 грн (том 2, а. с. 9).

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Воронко В. В., задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У статті 18 цієї Конвенції визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. При цьому апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, наводить обґрунтовані мотиви.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки апеляційним судом враховано якнайкращі інтереси дітей, думку відповідача, його бажання приймати участь у житті дітей й обставини конкретної справи, взаємовідносини сторін.

ОСОБА_1 не доведено необхідності застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого орган опіки та піклування належно не арґументував.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дітей, і неможливості змінити цю поведінку. Суд правильно не погодився з рішенням Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області № 284 від 09 липня 2020 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивувавши своє рішення й це відповідає частині шостій статті 19 СК України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність попередження відповідача про зміну ставлення до виконання батьківських обов`язків й це передбачено пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Посилання касаційної скарги на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17 (провадження № 61-18755св20), від 01 листопада 2023 року у справі № 941/314/22 (провадження № 61-5536св23) та від 14 лютого 2024 року у справі № 332/1203/23 (провадження № 61-16720св23), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші обставини, відмінні від обставин справи, що є предметом касаційного перегляду.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду