ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/10955/25

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ грошового зобов`язання.

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Здійснив поділ нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.

Визнав кошти, позичені ОСОБА_2 на підставі договору позики від 07 вересня 2020 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , такими, що витрачені в інтересах сім`ї та є спільним борговим зобов`язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 618 108,00 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 181,08 грн.

Вінницький міський суд Вінницької області додатковим рішенням від 17 грудня 2025 року заяви сторін задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вінницький апеляційний суд постановою від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року задовольнив.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року залишив без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасував та ухвалив нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасував та ухвалив нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні витрат в цій частині відмовив.

У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 грудня 2025 року залишив без змін.

Вінницький апеляційний суд додатковою постановою від 26 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд постановою від 26 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Країло С. В., залишив без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2026 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 26 березня 2026 року залишив без змін.

15 червня 2026 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старий М. М., через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій заявник просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, понесені у суді касаційної інстанції.

Заяву мотивовано тим, що 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 уклав із адвокатом Старим М. М. договір про надання правової допомоги № 5, за умовами якого за надання адвокатом правової допомоги клієнту у Верховному Суді у справі № 127/10955/25 клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження наданих (отриманих) послуг 12 червня 2026 року складено акт надання правової допомоги № 1, до якого додано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 12 червня 2026 року на суму 20 000,00 грн.

Заявник також надав докази надіслання цієї заяви разом з додатками ОСОБА_2 .

19 червня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Країло С. В., подала до Верховного Суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить в її задоволенні відмовити.

ОСОБА_2 вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано через 20 днів після ухвалення Верховним Судом постанови, що є порушенням частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду під час вирішення питання про визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має керуватися критерієм реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи.

На думку ОСОБА_2 , розмір заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції є явно завищеним та неспівмірним обсягу роботи та складності справи.

З огляду на викладене ОСОБА_2 вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме відшкодування на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старий М. М., про ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старий М. М., у відзиві на касаційну скаргу вказав, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у суді касаційної інстанції, становить 20 000,00 грн. Зазначив, що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції.

Копію постанови Верховного Суду від 26 травня 2026 року адвокат Старий М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав через підсистему «Електронний суд» 12 червня 2026 року (а. с. 160, т. 2).

Заяву про ухвалення додаткового рішення через підсистему «Електронний суд» направлено до Верховного Суду 12 червня 2026 року (зареєстровано 15 червня 2026 року). Зміст заяви, яка обґрунтована належними доказами, свідчить про дотримання строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, на подання вказаної заяви, що спростовує відповідні доводи ОСОБА_2 , зазначені у запереченні на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції заявник надав: копію договору про надання правової допомоги № 5 від 24 квітня 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Старим М. М., за умовами якого за надання адвокатом правової допомоги клієнту у Верховному Суді у справі № 127/10955/25 клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 20 000,00 грн; копію акта надання правової допомоги № 1 від 12 червня 2026 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 12 червня 2026 року на суму 20 000,00 грн, платник - ОСОБА_1 , отримувач - адвокат Старий М. М.

Заявник вважає наявними підстави для відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі обумовленого договором гонорару (20 000,00 грн), оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

У змісті додаткової постанови від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) Верховний Суд дійшов висновку, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому колегія суддів враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_2 у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, серед іншого, посилалася на те, що визначений розмір відшкодування коштів на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є явно завищеним та неспівмірним обсягу роботи та складності справи.

Дослідивши доводи ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, та заперечення ОСОБА_2 , колегія судів зазначає, що заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Водночас колегія суддів погоджується, що заявник підготував та подав відзив на касаційну скаргу, клопотання про ухвалення додаткового рішення, що відповідають критеріям дійсності та потрібності.

Слід зазначити, що зміст клопотання та додані до нього докази не містять інформації про час, витрачений адвокатом Старим М. М. у зв`язку з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції.

Обсяг наданих адвокатом послуг під час касаційного перегляду полягав лише у підготовці відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 , що зводиться до згоди з постановою суду апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Старий М. М. надавав правничу допомогу ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій, правова позиція, зокрема, щодо вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, отже, був обізнаний з підставами зустрічного позову, доводами та аргументами сторін у справі. Доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин, що потребувало значного обсягу витраченого часу, до суду адвокатом надано не було.

З огляду на викладене, дослідивши та оцінивши надані представником ОСОБА_1 адвокатом Старим М. М. докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд, враховуючи засади цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 7 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду