ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/10526/22

1. Описова частина

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі - ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів») про стягнення заробітної плати за фактично відпрацьований час, визнання незаконним і скасування наказу та рішення про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона з 17 липня 2014 року працювала на посаді начальника відокремленого підрозділу ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» - причал № 195 «Ярмарочна».

ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Причал № 195 «Ярмарочна» знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до розділу 10 статуту ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» до її посадових обов`язків належало здійснення керівництва причалом № 195 «Ярмарочна», у зв`язку із чим її робоче місце знаходилося безпосередньо на території причалу № 195 «Ярмарочна».

18 липня 2022 року під час виконання посадових обов`язків на робочому місці (на причалі № 195 «Ярмарочна») представник адміністрації ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» вручив їй копію наказу т.в.о. директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» № 23-вк від 15 липня 2022 року про її звільнення на підставі абзацу першого пункту 3 статті 40 КЗпП України, а також копію витягу з протоколу засідання Ради ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 15 липня 2022 року про її звільнення.

За період роботи з 01 червня 2020 року до 15 липня 2022 року включно заробітна плата їй не виплачувалася. Невиплату заробітної плати керівництво громадської організації пояснювало тим, що більшість її членів, які обліковувалися за причалом № 195 «Ярмарочна», не сплачували членські внески та інші обов`язкові платежі, у зв`язку з чим грошові кошти на виплату зарплати були відсутні.

Відповідно до положень статті 115 КЗпП України зменшення надходжень грошових коштів не могло бути підставою для невиплати заробітної плати, оскільки вона продовжувала виконувати свої функції.

Зазначала, що рішення про звільнення було вмотивоване невиконанням наказу т.в.о. директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» № 01-а від 01 лютого 2022 року про обов`язкову явку на оперативні засідання по вівторках. Про цей наказ їй не було відомо, а його невиконання не могло бути підставою для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Наказ керівника не є умовою трудового договору чи правил внутрішнього розпорядку, а статут організації не містив обов`язку з`являтися на оперативні наради. Через це звільнення було незаконним, і її мало бути поновлено на посаді на підставі статті 237 КЗпП України. Про засідання Ради організації 15 липня 2022 року її також ніхто не сповіщав, а дізналася вона про нього лише під час вручення наказу про звільнення.

Вказувала, що стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2022 року (день незаконного звільнення) до дня ухвалення рішення у справі передбачено положеннями частини другої статті 235 КЗпП України.

Враховуючи викладене, з урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 , на підставі положень КЗпП України просила суд:

?стягнути з ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на її користь заробітну плату за виконання посадових обов`язків начальника причалу № 195 «Ярмарочна» за період з 01 червня 2020 року до 15 липня 2022 року включно в сумі 200 175, 00 грн;

? визнати незаконними та скасувати рішення Ради ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 15 липня 2022 року про її звільнення з посади начальника причалу № 195 «Ярмарочна» та наказ т.в.о. директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» № 23-вк від 15 липня 2022 року про її звільнення з посади начальника причалу № 195 «Ярмарочна» та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника причалу № 195 «Ярмарочна»;

? стягнути з ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з посади начальника причалу № 195 «Ярмарочна» за період з 16 липня 2022 року до дня ухвалення судом рішення про поновлення її на посаді начальника причалу № 195 «Ярмарочна».

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року, ухваленим у складі судді Ковтун Ю. І., у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до ОСОБА_1 вже застосовувалося дисциплінарне стягнення, яке не було знято. Позивачка заяви про дострокове зняття дисциплінарного стягнення не надавала, а з моменту його накладення до моменту її звільнення рік не минув. Оскільки пояснень про наявність поважних причин допущених порушень ОСОБА_1 не надала, суд зазначив, що відповідач дотримався вимог законодавства України щодо порядку звільнення працівника за пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для його задоволення.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року, ухваленим у складі судді Ковтун Ю. І., заяву ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 49 000,00 грн до 10 000,00 грн, суд керувався принципами співмірності, розумності та реальності витрат на правничу допомогу, закріпленими у статтях 137, 141 ЦПК України. При цьому судом були враховані заперечення представника позивачки, викладені в окремо поданому клопотанні, що стало підставою для зменшення заявленої суми гонорару через її очевидну завищеність та неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Постановами Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, ухваленими в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року залишено без змін.

Щодо вирішення спору по суті, то апеляційний суд вказав, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності ОСОБА_1 на роботі у спірний період з 01 квітня 2022 року до 14 липня 2022 року. Поважність причин відсутності на робочому місці вона не довела, як і не навела доказів щодо недобросовісної поведінки відповідача відносно неї. Через це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про поновлення її на роботі, і, як наслідок, у задоволенні інших супутніх позовних вимог.

У частині перегляду додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року щодо витрат на правничу допомогу постанова апеляційного суду мотивована дотриманням процесуальних критеріїв, закріплених у статтях 137, 141 ЦПК України, з урахуванням відповідних висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року заяву ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі

4 200, 00 грн.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд врахував конкретні обставини справи, її складність, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права та законодавства, що регулює спір, а також обсяг наданих послуг. Крім того, суд зважив на принцип співмірності, обґрунтування заявником розміру витрат, критерій їх реальності, неминучості та розумного характеру. З огляду на тривалість розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу цим критеріям не відповідав, та задовольнила заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково - у розмірі 4 200, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції керувався нормами статей 137, 141 ЦПК України, які регулюють порядок визначення та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також урахував релевантну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 червня 2026 року ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року поновлено ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» строк на касаційне оскарженнясудового рішення. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 522/10526/22.

20 липня 2026 року матеріали цивільної справи № 522/10526/22 надійшли до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» просить скасувати додатковупостанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявникзазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання заперечень проти клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, натомість суд апеляційної інстанції за власною ініціативою вдався до переоцінки обґрунтованості заявлених адвокатських витрат та зменшив їхню суму.

Відзив на касаційну скаргу від позивачки до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 рокуу задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року заяву ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року залишено без змін.

14 квітня 2026 року ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в Одеському апеляційному суді в розмірі 17 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу, поданому адвокатом Смирновою Л. П., було зроблено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підтвердження понесених витрат стороною відповідача надано такі документи: рахунок-фактуру від 13 квітня 2026 року з детальним описом виконаних адвокатом робіт по даній справі в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в Одеському апеляційному суді; акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 квітня 2026 року; копію договору № 2 від 02 березня 2026 року про надання правничої допомоги; додаток № 1 до договору, у якому у п.2 розділу «Гонорар» встановлено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до додатку №1 вартість послуг адвоката складає: зустріч та усна консультація клієнта - 500,00 грн за годину спілкування; ознайомлення з матеріалами справи - 1 000,00 грн за годину витраченого часу; складення та подання адвокатського запиту - 2 000,00 грн; складення процесуальних документів - 500,00 грн за один аркуш (незалежно в електронному чи паперовому вигляді; представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції - 2 000,00 грн за одну годину; представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, в тому числі перед посадовими особами Державної фіскальної служби України та її органів, зокрема, під час здійснення останніми документальних перевірок клієнта - 2 000,00 грн за одну годину; юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку) - 4 000,00 грн за один документ; досудове врегулювання спорів (складання претензій, відповіді на претензію) - 2 000,00 грн; складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг - 1 000,00 грн за один аркуш. Додаткові витрати: поштові та кур`єрські витрати; сплата необхідного судового збору; витрати на пальне при використанні власного автотранспорту для виконання адвокатської діяльності; інші фактичні витрати на отримання адміністративних послуг для досягнення результатів за даним договором. Також, зауважено, що сума гонорару подвоїться у разі надання адвокатом послуг клієнту в неробочий час, вихідні та святкові дні.

Згідно з додатком № 2 до договору № 2 від 02 березня 2026 року про надання правничої допомоги в межах розгляду цивільної справи № 522/10526/22 в Одеському апеляційному суді, а саме в акті № 1 від 13 квітня 2026 року, виконавець виконав, а замовник прийняв такі роботи:

? за юридичну консультацію, з`ясування необхідних послуг, узгодження правової позиції, укладення договору про надання правничої допомоги - вартість складає 500,00 грн за 1 год, фактично було затрачено часу 2 год, що становить 1 000,00 грн;

? за складання і подання до суду двох заяв: про вступ у справу в якості представника, про ознайомлення з матеріалами справи - вартість складає 500,00 грн за аркуш, фактично було затрачено часу 2 год, 2 аркуші, що становить 1 000,00 грн;

? за ознайомлення з матеріалами справи - вартість якої складає 1 000,00 грн за 1 год, фактично було затрачено часу 1 год, що становить 1 000,00 грн;

? за прибуття до Одеського апеляційного суду та представництво інтересів в суді - вартість складає 2 000,00 грн за 1 год, фактично було затрачено часу 1 год, що становить 2 000,00 грн;

? за складання і подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу (заява по суті справи) - вартість складає 1 000,00 грн за аркуш, фактично було затрачено часу 10 год, 10 аркушів, що становить 10 000,00 грн;

? за представництво інтересів у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді - вартість складає 2 000,00 грн за 1 год, фактично було затрачено часу 1 год, що становить 2 000,00 грн.

Сума оплати разом складає 17 000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу, поданому адвокатом Смирновою Л. П., було зроблено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в межах розгляду цивільної справи № 522/10526/22 в Одеському апеляційному суді.

Вирішуючи питання щодо відшкодування ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що постанову Одеського апеляційного суду було ухвалено 09 квітня 2026 року. Заява про ухвалення додаткового рішення із долученими доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу надійшла до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 14 квітня 2026 року, тобто заява із долученими доказами на понесення витрат на професійну правничу допомогу надійшла до суду у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Переглядаючи додаткову постанову апеляційного суду, колегія суддів Верховного Суду, виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» («Lavents v. Latvia») зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 Верховний Суд виснував, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункти 119, 120).

Оцінюючи надані апеляційному суду докази понесення ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначив, що їхнім представником не було доведено, що такі витрати були необхідними, а їхній розмір є розумним та виправданим.

Щодо послуг адвоката з підготовки до розгляду справи в апеляційному суді (консультація, узгодження позиції, укладення договору) вартістю 500,00 грн за 1 год (витрачено 2 год, загалом 1 000,00 грн), апеляційний суд зазначив, що вони є типовими процесуальними діями. Оскільки адвокат Смирнова Л. П. брала участь у суді першої інстанції та була обізнана про суть спору, а справа не є складною і не містить виняткових юридичних питань, апеляційний суд зменшив розмір компенсації в цій частині до 500,00 грн, що є розумним і співмірним.

Щодо надання адвокатських послуг із складання і подання до суду двох заяв (про вступ у справу як представника та про ознайомлення з матеріалами справи) вартістю 500,00 грн за аркуш (витрачено 2 год, 2 аркуші, загалом 1 000,00 грн), апеляційний суд зазначив, що такі заяви є формалізованими процедурами, які не потребують значного часу. Тому в цій частині апеляційний суд також зменшив розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 200,00 грн, що є розумним і співмірним із характером та складністю справи.

Щодо заявлених витрат за прибуття до Одеського апеляційного суду та представництво інтересів у суді вартістю 2 000,00 грн за 1 год (витрачено 1 год, загалом 2 000,00 грн), а також за представництво інтересів у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді вартістю 2 000,00 грн за 1 год (витрачено 1 год, загалом 2 000,00 грн), апеляційний суд зазначив, що ці дві послуги дублюють одна одну. Урахувавши участь адвоката в одному судовому засіданні та його незначну тривалість, апеляційний суд зменшив розмір компенсації витрат за ці послуги до 2 000,00 грн, що є розумним і співмірним із характером та складністю справи.

Щодо заявлених витрат за ознайомлення з матеріалами справи вартістю 1 000,00 грн за 1 год (витрачено 1 год, загалом 1 000,00 грн), апеляційний суд зазначив, що такі дії не потребували значного часу. Оскільки адвокат раніше вже брала участь у розгляді справи та була знайома з її змістом і позицією позивачки, витрати на цю дію є надмірними, тому апеляційний суд зменшив їх до 500,00 грн.

Щодо заявлених витрат за складання і подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу (заява по суті справи) вартістю 1 000,00 грн за аркуш (витрачено 10 год, 10 аркушів, загалом 10 000,00 грн), апеляційний суд зазначив, що поданий відзив є фактично уточненням позиції, яка була викладена у відзиві та додаткових поясненнях у суді першої інстанції. Оскільки робота адвоката вже охоплювалася загальною позицією у справі, витрати на цю дію є надмірними, тому апеляційний суд зменшив їх до 1 000,00 грн.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», виходив із принципів співмірності та розумності судових витрат. Суд урахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, необхідність процесуальних дій, а також реальність послуг та розумність їхнього розміру і дійшов правильного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200,00 грн.

Посилання ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що зазначені у касаційній скарзі, Верховний Суд відхиляє, оскільки висновки апеляційного суду, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовому обґрунтуванню та правовим висновкам, викладеним у наведених у касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 22 травня

2024 року у справі № 205/5969/15-ц розглядалося питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка; норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано судом під час розгляду справи правильно, порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, не допущено.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України його необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду