ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 2-а-4346/11

У липні 2011 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , про стягнення з відповідача грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 28 липня 2011 року Подільський районний суд м. Києва відкрив провадження у справі.

Ухвалами від 28 листопада 2011 року, 17 квітня 2012 року, 21 грудня 2012 року, 22 липня 2014 року суд призначав у справі судово-бухгалтерські експертизи, зупиняючи у ній провадження на час проведення цих експертиз. Після надходження висновків експертиз та повернення матеріалів справи суд ухвалами від 16 липня 2012 року, 20 грудня 2013 року, 27 жовтня 2014 року поновлював провадження в справі.

Ухвалою від 09 вересня 2019 року Подільський районний суд м. Києва передав справу №2-а-4346/11 за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14 липня 2021 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №2-а-4346/11 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, а ухвалою від 19 листопада 2021 року суд задовольнив клопотання представника відповідача та вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 17 лютого 2022 року суд ухвалив замінити відповідача в справі Міністерство юстиції України на Комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби України.

Ухвалою від 22 листопада 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд керувався тим, що позивач, попри належне його повідомлення, не з`явився у судові засідання, призначені на 11 жовтня, 08 та 22 листопада 2022 року, не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд за його відсутності до суду не надходило.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 серпня 2024 року залишив без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки суд належно повідомив позивача про судові засідання, призначені на 11 жовтня, 08 та 22 листопада 2022 року, однак позивач у ці засідання не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи за відсутністю представника позивача не надходило.

Відповідаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неналежного повідомлення позивача про судові засідання, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не вказав переконливих аргументів, які б підтверджували обґрунтованість його тверджень або існування непереборних обставин, що реально перешкоджали реалізації права на участь у розгляді справи чи унеможливили його своєчасне здійснення.

Позивач не погодився з постановою апеляційного суду та подав касаційну скаргу. Просить цю постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його вимоги задовольнити, поновити провадження у справі.

Свої доводи позивач мотивував тим, що його не було належним чином, зокрема завчасно, повідомлено про призначені судові засідання в суді першої інстанції.

Представник Державної пенітенціарної служби України подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року залишити без змін. На його переконання, суд першої інстанції вчинив всі належні дії для повідомлення позивача про час і місце судового засідання та з дотриманням статті 242 КАС України постановив законну і обґрунтовану ухвалу від 22 листопада 2022 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, яку залишив без змін суд апеляційної інстанції оскаржуваною постановою.

Рух касаційної скарги

Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року та витребував справу №2-а-4346/11 з Київського окружного адміністративного суду.

З огляду на тривале ненадходження матеріалів справи із суду першої інстанції, Верховний Суд ухвалами від 06 лютого, 11 квітня, 13 травня, 05 вересня 2025 року та 28 травня 2026 року повторно витребовував справу №2-а-4346/11 з Київського окружного адміністративного суду.

26 червня 2026 року справа №2-а-4346/11 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року справу призначено до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик до суду надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; 2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

За правилами частин третьої, одинадцятої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Розписку про одержання повістки (повістку в разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Статтею 131 КАС України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України.

Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Ця норма узгоджується з положеннями пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, відповідно до якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі №9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності усіх перелічених умов у сукупності:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Належним повідомленням є інформування учасників справи про дату, час і місце судового засідання у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, ОСОБА_1 указав у позовній заяві адресу: АДРЕСА_1 , а також контактний номер телефону « НОМЕР_1 ». Починаючи з листопада 2011 року (т.1, а.с.106), позивач у своїх заявах указував також номер мобільного телефону « НОМЕР_2 ».

Матеріали справи свідчать про те, що протягом всього періоду її розгляду відомості про місце проживання позивача та контактний номер його мобільного телефону не змінювалися.

Згідно з наявними у справі повістками про виклик, адресованми ОСОБА_1 , Окружний адміністративний суд міста Києва викликав позивача за вказаною ним адресою ( АДРЕСА_2 ) у судові засідання, призначені на: 11 жовтня 2022 року на 10 год.40 хв. (т.5, а.с.27), 08 листопада 2022 року на 10 год.50 хв. (т.5, а.с.29, 32) та на 22 листопада 2022 року на 11 год. 40 хв. (т.5 а.с., 69).

Поштове відправлення з повісткою про виклик у судове засідання, призначене на 08 листопада 2022 року, на 10 год.50 хв., повернулося до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.5, а.с. 33,34), отже, її невручення мало місце з незалежних від суду причин.

Однак, щодо інших двох повісток про виклик, Суд зауважує, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження направлення судом повістки про виклик у судове засідання, призначене на 11 жовтня 2022 року на 10 год.40 хв., а також доказів вручення чи інформації про причини невручення повістки про виклик у судове засідання, призначене на 22 листопада 2022 року на 11 год. 40 хв. (як от, повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин), що давало б суду змогу констатувати її вручення належним чином відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження належного у значенні КАС України повідомлення позивача про дату, час і місце судових засідань, призначених на 11 жовтня та 22 листопада 2022 року.

Питання про можливість розгляду справи по суті позовних вимог за відсутності позивача суд також не вирішував.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №9901/949/18 зазначала, що частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично вказує на своє небажання розглядати спір.

Законодавче формулювання частини п`ятої цієї статті «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які передбачають її застосування.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, зазначив, що процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, за весь час судового розгляду позивач взяв участь у судових засіданнях, зокрема, в Подільському районному суді м. Києва: 07 вересня, 01, 02, 25 листопада 2011 року, 13, 17 квітня, 02 жовтня, 01, 28 листопада, 20 грудня 2012 року, 24 лютого, 31 березня, 28 квітня, 28 травня, 22 липня 2014 року, 14 січня, 05 лютого, 09 квітня, 03 червня, 29 вересня, 02 листопада 2015 року, 15 січня, 15, 28 березня, 05 жовтня, 01, 28 листопада, 13, 26 грудня 2016 року, 23 червня 2017 року, 09 вересня 2019 року; в Окружному адміністративному суді міста Києва: 01, 17 лютого 2022 року.

З огляду на це, колегія суддів не може визнати обґрунтованою оцінку судом першої інстанції процесуальної поведінки позивача як такої, що не демонструє достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Отже, висновки суду першої інстанції як щодо належного повідомлення позивача про судові засідання, призначені на 11 жовтня та 22 листопада 2022 року, так і щодо неналежної процесуальної поведінки позивача, є помилковими та не підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду призвело до постановлення судом першої інстанції незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції помилок місцевого адміністративного суду не виправив.

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, оскільки порушення допущено судами обох попередніх інстанцій і скасування лише постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи до цього суду не здатне усунути вказане порушення, то касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року разом з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 22 листопада 2022 року, яку залишено без змін зазначеною постановою, підлягають скасуванню з направленням справи до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд