ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/4018/24-а

1. Адвокат Голянський Дем`ян Валентинович (далі - Голянський Д.В.) 05 вересня 2024 року звернувся в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУ НП в Чернівецькій області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Чернівецькій області щодо незвільнення дізнавача сектору дізнання Вижницького районного відділу поліції ГУ НП в Чернівецькій області (далі - Вижницький РВП ГУ НП в Чернівецькій області) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) з 17 червня 2024 року на підставі поданого ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 03 червня 2024 року;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернівецькій області від 25 липня 2024 року №496 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до дізнавача сектору дізнання Вижницького РВП ГУ НП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернівецькій області від 05 серпня 2024 року №243 о/с «По особовому складу», яким відповідно до статті 77 Закону №580-VIII звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання Вижницького РВП ГУ НП в Чернівецькій області, з 05 серпня 2024 року;

- зобов`язати ГУ НП в Чернівецькій області прийняти рішення про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання Вижницького РВП ГУ НП в Чернівецькій області, за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII з 09 липня 2024 року, який є останнім днем його виходу на службу, на підставі поданого ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 03 червня 2024 року.

2. 10 вересня 2024 року адвокат Голянський Д.В. звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду.

3. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнив. Визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив такий строк. Відкрив провадження у справі.

4. 17 вересня 2024 року ГУ НП в Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

5. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року позовну заяву залишив без руху. Встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині ухвали, а саме: подання заяви/клопотання про поновлення пропущеного строку, з обґрунтуванням інших (за наявності) поважних причин пропуску строку звернення до суду.

6. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року клопотання представника ГУ НП в Чернівецькій області задовольнив. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернівецькій області залишив без розгляду.

7. Не погодившись із ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, сторона позивача оскаржила її в апеляційному порядку.

8. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року скасував. Справу направив до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

9. ГУ НП в Чернівецькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою апеляційним судом без дослідження усіх наявних матеріалів та доказів у справі, з порушенням норм процесуального права.

Як на підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (щодо застосування положень статей 122, 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02 жовтня 2025 року в справі №990/376/24) та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України (не досліджено наявні докази у справі, що підтверджують дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про залишення без розгляду адміністративного позову позивача).

ГУ НП в Чернівецькій області вказало на безпідставність та необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові, що, приймаючи цю постанову, апеляційний суд не дослідив наявні докази у справі та апеляційну скаргу позивача, безпідставно та необґрунтовано вийшов за межі вимог апеляційної скарги та взагалі не надав оцінку підставам, які були зазначені позивачем в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції, не дослідивши усі наявні докази у справі, зробив помилкові висновки про порушення судом першої інстанції вимог статті 123 КАС України.

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І. ухвалою від 10 червня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Стороною позивача відзиву на касаційну скаргу не подано.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 12 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 13 серпня 2026 року.

ІV. Джерела права й акти їхнього застосування

13. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

14. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15. Згідно із абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

18. Згідно із частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

19. Приписами статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга). Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя). Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта).

20. За правилами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

21. Відповідно до частин тринадцятої-п`ятнадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

22. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

23. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №600/4018/24-а стало оскарження постанови суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи до цього суду для продовження розгляду, і посилання скаржника на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

24. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

25. Процесуальні строки, як визначено у частині першій статті 118 КАС України, - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

26. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

28. Положення статей 122, 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України є тими нормами права, які регулюють питання строків реалізації права на позов і передбачають наслідки недотримання цих строків. За загальним правилом, якщо особа не подала позов у строки, встановлені законом, і відсутні будь-які причини, що об`єктивно завадили їй у цьому, то така особа вправі очікувати реакції суду у виді рішення про повернення позовної заяви чи залишення позовної заяви без розгляду.

29. Однак, якщо є обставини, які завадили вчасно звернутися до суду з об`єктивних причин, то закон дозволяє продовжити чи поновити такий строк. За процесуального підходу, ознаки пропуску строку звернення до суду мають виявлятися на стадії прийняття позовної заяви і, зазвичай, до початку відкриття провадження у справі. При цьому потрібно враховувати, що, у ситуації обмеженості часових рамок ухвалення рішення стосовно поданої позовної заяви, не завжди можливо повно і всебічно визнати наведені позивачем причини такого пропуску поважними для його поновлення й водночас недостатніми для ухвалення негативного висновку про неповажність причин пропуску строку, а також такими, що, з огляду на їхній обсяг і зміст (або через брак даних), наче не дозволяють на початковій стадії судового провадження ухвалити рішення щодо відмови у відкритті такого провадження.

30. У вказаних випадках суд може відкрити позовне провадження, а невдовзі, якщо виявить нові підстави або з часом з`ясує справжню природу поданих раніше обставин, повернутися до питання дотримання строку звернення до суду й ухвалити рішення про передчасність свого висновку про поважність причин пропуску строку. Така ситуація можлива на підставі закону й тільки тоді, коли для цього будуть певні юридичні об`єктивовані фактори, які зумовлюють і виправдовують такі дії суду.

31. Отже, процесуальний закон дозволяє повернутися до стадії прийняття позовної заяви після відкриття провадження та визначає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

32. Із матеріалів справи №600/4018/24-а убачається, що з цим позовом адвокат Голянський Д.В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Чернівецького окружного адміністративного суду 05 вересня 2024 року, а 10 вересня 2024 року подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

33. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнив. Визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив такий строк. Відкрив провадження у справі.

34. 17 вересня 2024 року ГУ НП в Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

35. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року позовну заяву залишив без руху. Встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині ухвали, а саме: подання заяви/клопотання про поновлення пропущеного строку, з обґрунтуванням інших (за наявності) поважних причин пропуску строку звернення до суду.

36. Указану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що після відкриття провадження у справі до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, на обґрунтування якого зазначено, що позивач ознайомився з оскаржуваними наказами 08 серпня 2024 року (з моменту отримання рекомендованого повідомлення), що підтверджується матеріалами справи, а до суду звернувся 05 вересня 2024 року, а тому відповідач уважає, що позивачем пропущений строк оскарження спірних наказів 15 днів, який визначений Дисциплінарним статутом.

Дослідивши матеріали справи, суд після відкриття провадження у справі встановив, що позивач звернувся до суду з цим позовом із порушенням строків звернення. Пославшись на положення частини першої статті 5, частини шостої статті 161, частин першої та п`ятої статті 122 КАС України, частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, суд першої інстанції зазначив, що, як убачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує накази ГУ НП в Чернівецькій області від 25 липня 2024 року №496 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до дізнавача сектору дізнання Вижницького РВП ГУ НП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, та від 05 серпня 2024 року №243 о/с «По особовому складу», яким його відповідно до статті 77 Закону №580-VIII звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту). Наведене свідчить, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого законом.

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що для з`ясування об`єму порушення прав відповідачем і правових підстав видачі ним оскаржуваних наказів, 22 серпня 2024 року ним було направлено запит до ГУ НП із проханням надати копії матеріалів службового розслідування. Відповідь на вказаний запит отримано 29 серпня 2024 року, і лише після цього у позивача з`явилась змога сформувати позов та звернутись до суду. Разом із тим, суд першої інстанції зауважив, що, звертаючись до суду з позовом, позивачем було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку звернення до суду. Судом вирішено питання поновлення строку звернення до суду. Однак, на час вирішення такого клопотання і відкриття провадження у справі, обставини стосовно того, що позивач ознайомився з оскаржуваними наказами 08 серпня 2024 року (з моменту отримання рекомендованого повідомлення), суду не були відомі. Відтак, на переконання суду, наразі позивачем не наведено належних аргументів та обґрунтувань щодо пропуску такого строку. При цьому посилання позивача на те, що йому не було відомо про оскаржувані накази, спростовуються матеріалами справи. Отже, жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача звернутись із зазначеними позовними вимогами з 08 серпня 2024 року (дата ознайомлення з наказом) в 15-денний строк, позивачем не зазначено, а судом не встановлено. Ураховуючи, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду щодо оскарження спірних наказів, при цьому доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано, суд першої інстанції, пославшись на положення частини першої статті 123 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, вказавши, що позивач, виходячи із наведених вище судом аргументів, і за наявності власного волевиявлення, може повторно звернутись із заявою/клопотанням про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і поновлення такого строку, з обґрунтуванням поважних причин пропуску такого строку. За таких обставин, позовна заява має бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви/клопотання про поновлення пропущеного строку, з обґрунтуванням інших (за наявності) поважних причин пропуску строку звернення до суду.

37. Копію ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету адвоката Голянського Д.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , 01 жовтня 2025 року о 17:18 год, що підтверджується довідкою відповідального працівника Чернівецького окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

38. Ухвалою від 17 листопада 2025 року Чернівецький окружний адміністративний суд клопотання представника ГУ НП в Чернівецькій області задовольнив. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернівецькій області залишив без розгляду.

39. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що ним після відкриття провадження у справі встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом із порушенням строків звернення. Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено йому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині ухвали. Зазначена ухвала направлена представнику позивача через підсистему «Електронний суд», що підтверджується матеріалами справи. Разом із тим, станом на 17 листопада 2025 року ні позивачем, ні його представником не подано заяв на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Суд першої інстанції зауважив, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Пославшись на положення частин першої-третьої та п`ятої статті 122, частини третьої статті 123 КАС України, частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2023 року в справі №500/1224/23, від 08 лютого 2023 року в справі №120/7567/22, від 31 травня 2023 року в справі №160/9356/22, від 31 жовтня 2023 року в справах №400/5692/22, №340/4394/22, суд першої інстанції зазначив, що у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення. Судом установлено, що позивач оскаржує наказ від 25 липня 2024 року №496 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та наказ від 05 серпня 2024 року №243 о/с «По особовому складу», при цьому з позовом звернувся до суду 05 вересня 2024 року. Як свідчать матеріали справи, з указаними наказами позивач ознайомився 08 серпня 2024 року, коли з ГУ НП йому надійшло поштове відправлення з вмістом супровідного листа від 05 серпня 2024 року №3792024 та додатками до нього. Таким чином, у розумінні частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, позовні вимоги заявлені поза межами 15 днів з дня ознайомлення з оскаржуваними наказами. Законодавством регламентовано 15-денний строк звернення поліцейського до суду за захистом його прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте, або які дії вчинені. Ураховуючи викладене, строк оскарження наказу сплив 23 серпня 2024 року, однак позов подано до суду лише 05 вересня 2024 року, тобто з пропуском 15-денного строку звернення до суду, встановленого законом, що не заперечується і самим позивачем. У той час, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Також суд першої інстанції зауважив, що отримання позивачем 29 серпня 2024 року відповіді на адвокатський запит не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку. Крім того, в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представником позивача жодним чином не обґрунтовано невжиття дії щодо реалізації права позивача на оскарження до суду наказу від 25 липня 2024 року №496 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та наказу від 05 серпня 2024 року №243 о/с «По особовому складу» у період з 08 серпня 2024 року по 22 серпня 2024 року (дата звернення з запитом до відповідача). Отримання позивачем листа у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку. Аналогічна позиція дотримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 квітня 2023 року в справі №380/14933/22.

Також суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 липня 2023 року в справі №990/154/22, та, звернувши увагу на положення частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту, наголосив, що при належному добросовісному відношенні до своїх прав і виконанні своїх обов`язків позивач не був позбавлений можливості отримати копії матеріалів службового розслідування та подати адміністративний позов у межах строку, проте таким правом не скористався. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі, в цьому випадку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У підсумку суд першої інстанції констатував, що системний аналіз наведеного вище в сукупності дає підстави дійти висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

40. Сторона позивача оскаржила ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року в апеляційному порядку.

41. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року скасував. Справу направив до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

42. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд, пославшись на положення частини першої статті 5, частин першої-третьої та п`ятої статті 122, частини третьої статті 123, частини шостої статті 161 КАС України, зазначив, що, як установлено з матеріалів справи, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку письмового провадження. Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху. Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку. Отже, законодавець урегулював механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. Тобто аналіз викладеної статті свідчить про те, що дійсно суд має право залишити адміністративний позов без розгляду після відкриття провадження, але за умови дотримання вищенаведених положень КАС України. У той же час, як слідує з матеріалів справи, у цьому випадку судом першої інстанції проігноровано правила частини першої статті 123 КАС України, в якій зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Тобто у цьому випадку суд першої інстанції, дійшовши висновку, що позов було подано після закінчення встановлених законом строків, повинен був визнати неповажними причини пропуску вищеописаного строку звернення до суду та вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом. Водночас, як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання щодо поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та залишив адміністративний позов без розгляду, не надавши позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших обґрунтувань поважності причин такого пропуску, чим порушив вимоги статті 123 КАС України. При цьому залишення позовної заяви без розгляду без надання відповідного строку на усунення недоліків (подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку) позбавляє позивача права на доступ до правосуддя та не відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Ураховуючи наведене, пославшись на висновки Верховного Суду щодо неможливості залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачу можливості заявити клопотання про поновлення такого строку, та Європейського суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду, апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, й допущені ним порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду.

43. Приписами частин першої-третьої статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Відповідно до частин першої-третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

45. Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 27 квітня 2026 року випливає, що підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 17 листопада 2025 року та направлення справи для продовження розгляду слугував висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції, приймаючи вказану ухвалу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання щодо поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та залишив адміністративний позов без розгляду, не надавши позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших обґрунтувань поважності причин такого пропуску, чим порушив вимоги статті 123 КАС України.

46. Водночас, як убачається з матеріалів цієї справи, судом першої інстанції, до постановлення ухвали від 17 листопада 2025 року про залишення позову без розгляду, 30 вересня 2025 року було постановлено ухвалу, якою залишено без руху позовну заяву та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині ухвали, а саме: подання заяви/клопотання про поновлення пропущеного строку, з обґрунтуванням інших (за наявності) поважних причин пропуску строку звернення до суду.

47. Тож, викладаючи у постанові від 27 квітня 2026 року свої висновки, суд апеляційної інстанції не врахував постановлену судом першої інстанції у цій справі ухвалу від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, копію якої доставлено до електронного кабінету представника позивача 01 жовтня 2025 року (17:18 год), а також помилково вказав, що провадження у справі було відкрито ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року, оскільки провадження у цій справі було відкрито ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, після отримання копії якої ГУ НП в Чернівецькій області 17 вересня 2024 року звернулося до суду з заявою про залишення позову без розгляду.

48. Зазначивши у постанові від 27 квітня 2026 року про перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд належним чином не перевірив доводи, на які сторона позивача посилалася в апеляційній скарзі, у якій, своєю чергою, скаржник зазначав як про незаконність ухвали суду першої інстанції від 17 листопада 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, так і ухвали цього суду від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.

49. Отже, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 17 листопада 2025 року, перевіряючи дотримання цим судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, у порушення процесуальних норм, не з`ясував усіх обставин цієї справи, не надав належної оцінки аргументам, викладеним представником позивача в апеляційній скарзі, та зазначеним представником відповідача у відзиві на неї. Відтак, апеляційний суд дійшов передчасних висновків про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, скасування ухвали від 17 листопада 2025 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

50. Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

51. Відповідно до частин другої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

52. За таких обставин, касаційна скарга ГУ НП в Чернівецькій області підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року скасуванню із направленням справи №600/4018/24-а до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

53. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду