ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 216/3237/24

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із громадянкою України ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилися двійнята: син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 , разом із дружиною та дітьми, проживали за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі матері позивача, однак не були там зареєстровані.

У подальшому, на початку 2022 року, у зв`язку з надходженням позивачу пропозиції більш оплачуваної роботи у сфері IT-технологій, він разом із дружиною та дітьми переїхав до Румунії, де перебуває по сьогодні.

28 серпня 2022 року ОСОБА_2 , разом із дітьми, поїхала на декілька днів до України, начебто для консультацій у знайомого лікаря. Проте, після цього вона повернулася в Румунію вже без дітей, залишивши їх зі своєю матір`ю, ОСОБА_7 , за адресою проживання останньої по АДРЕСА_2 . На питання позивача, коли відповідачка привезе дітей, вона не відповідала нічого конкретного і, врешті-решт, повернулася до України, повідомивши про своє рішення залишитись в України разом із дітьми.

ОСОБА_2 разом із малолітнім сином ОСОБА_5 повернулася до міста Одеса, де проживали до кінця квітня за вищевказаною адресою. При цьому, ОСОБА_2 передала малолітню дочку сторін - ОСОБА_6 , на виховання своїй рідній матері - ОСОБА_7 , посилаючись начебто на проблеми зі здоров`ям доньки.

Сторони домовилися про те, що відповідачка з дітьми буде продовжувати жити в квартирі, належній на праві власності матері позивача, щоб у дружини не було необхідності винаймати орендоване житло в місті Одесі і витрачати на це гроші. Тим більше, відповідачка не мала постійного заробітку. Також, позивач вирішив надсилати і надсилав щомісяця на картку дружини грошову суму на утримання дітей у розмірі 10 000 грн, однак, часто це були набагато більші суми, більше 20 000 грн. Окрім того, сторони домовилися про те, що відповідачка буде привозити хоча б сина до позивача, на вихідні або канікули, кожні три тижні. Про доньку мова вже навіть не йшла, тому що навіть дружина жодного разу не забирала доньку від бабусі. І, до осені 2023 року, вона виконувала ці домовленості, з врахуванням стану здоров`я сина. Більше того, з 23 червня по 11 вересня 2023 року син ОСОБА_8 проживав з позивачем в Румунії, ходив там в садочок, був на морі та був забезпечений усім необхідним. Однак, потім відповідачка перестала йти на контакт у питанні зустрічей позивача з дітьми, і на питання щодо того, коли саме позивач зможе побачити дітей, вона постійно відповідала, що привезе сина пізніше, не зараз, що він начебто постійно хворіє або у неї купа справ і вона не може зараз це зробити.

Приблизно у жовтні 2023 року позивач випадково дізнався про те, що відповідачка займається розпустою з незнайомими чоловіками на спеціальному сервісі за оплату. Тобто, по суті займається проституцією та виготовленням порнографічних роликів. При чому займається цим навіть у присутності сина, коли він перебуває в іншій кімнаті квартири, або навіть може підійти до неї в процесі, оскільки син сторін не ходить до дошкільного закладу.

У подальшому, на початку квітня 2024 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 веде перемовини в мережі Інтернет з невідомим чоловіком - іноземцем щодо втягнення малолітнього сина сторін ОСОБА_9 до участі у своїй розпусній діяльності, а саме - до участі у видовищних заходах сексуального характеру, зокрема вчинення нею як матір`ю розпусних дій щодо нього, виготовлення відеозаписів порнографічного характеру таких дій, та розповсюдження їх за грошову винагороду, шляхом надсилання таких відеозаписів за допомогою додатку «Telegram», приватними повідомленнями у секретному чаті вищевказаному невідомому чоловіку. При цьому, з відео вбачається, що ОСОБА_2 веде вищевказані перемовини з кімнати квартири матері позивача, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані відеозаписи і скріншоти протиправної діяльності ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_5 стало можливим отримати через те, що ноутбук «MacBook Pro 15», серійний номер: C02NW087G3QD, який використовує ОСОБА_2 під час протиправної діяльності, придбаний ним особисто незадовго до укладення шлюбу із останньою та, у подальшому, після одруження використовувався ним та ОСОБА_2 спільно в якості домашнього ноутбуку. Під час спільного використання вказаного технічного засобу, він особисто, на прохання дружини, займався його налаштуванням, обслуговуванням та вирішенням технічних несправностей, у зв`язку з чим має обліковий запис з правами адміністратора, та доступ до встановлених на вказаному ноутбуці додатків, що дають можливість здійснення віддаленого запису екрану ноутбуку, а також періодичного фотографування (виготовлення скріншотів) екрану ноутбуку, та фіксації натискання клавіш користувачем. Тобто, вказані докази здобуті позивачем законним шляхом, з власного ноутбуку. А найперше відео отримане ним на телефон, оскільки сторони мають спільний аккаунт для збереження фото і відео у хмарному середовищі «Google Foto» і позивач в якийсь момент, сам того не бажаючи, отримав на свій телефон відео, яке ОСОБА_2 знімала на замовлення когось із чоловіків, позуючи перед екраном оголеною.

Окремо зазначає, що позивачу не відомо, чи виконала ОСОБА_2 свою обіцянку щодо вчинення дій сексуального характеру щодо власного сина, оскільки подальше спілкування між нею та «замовником» відбувалося у Телеграмі.

Вказані обставини змусили позивача діяти більш рішуче. На початку квітня ним було укладено договір з адвокатом для підготовки даного позову та консультування з питань утримання дітей. Одночасно позивач почав більш активно наполягати на тому, щоб ОСОБА_2 привезла йому хоча б сина. Усі спроби були неуспішними, доки позивач не пообіцяв відповідачці віддати всі свої гроші, які він отримав у якості відпускних на роботі, а саме - 2 200 доларів США, за можливість просто побачити сина і провести з ним якийсь час, і вона одразу погодилась і привезла спільного сина до батька.

Після цього, позивач був змушений звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочинів, передбачених статтями 156, 301 та 301-2 КК України, а також адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП - невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей.

Відповідачка не має роботи, окрім занять проституцією, не має постійного доходу та не може забезпечити дітей, навіть зважаючи на те, що позивач щомісяця перераховував гроші у значних сумах їй на картку, і що їй не доводиться орендувати квартиру. По-друге, відповідачка фактично самоусунулася від виховання доньки ОСОБА_10 . Віддавши її на виховання та постійне проживання до своєї матері, відповідачка практично не навідує дитину та за півтора роки жодного разу не забрала її додому. Позивач має хорошу роботу та достатній постійний дохід, орендує простору квартиру у центрі Бухаресту та може забезпечити найкращий догляд за дітьми та їх найкращий розвиток. Під час перебування сина у позивача 2 місяці поспіль, ОСОБА_11 почав ходити до дитячого садочка і чудово пройшов адаптацію. У той час як в Україні він взагалі не відвідував дитячий садок. Перебування дітей за кордоном у той час, коли в Україні йде війна, якнайбільше відповідає інтересам дітей, оскільки їхня фізична безпека та сталий емоційний стан сприяють їхньому гармонійному розвитку.

ОСОБА_1 просив:

визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 .

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 03 серпня 2017 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі між собою, від якого вони мають малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з порушенням процесу зачаття, сторони прийняли рішення шляхом проведення екстракорпорального запліднення народити дітей. Діти народились в місті Одеса, що також підтверджується свідоцтвами про їх народження, однак, зареєструвати місце проживання дітей за адресою квартири номер АДРЕСА_3 , яка належить матері позивача та в який фактично проживають сторони, позивач та його мати категорично відмовились, тому з часу свого народження діти зареєстровані в квартирі номер АДРЕСА_4 (яка належить батькам відповідачки), де й діти були постановлені на облік лікарів неонатологів та педіатрів. Таким чином, з часу народження та по причині локдауну в 2020-2021 роках діти разом із матір`ю та періодами разом із позивачем фактично проживали в місті Кривий Ріг за адресою їх реєстрації.

ОСОБА_14 народилась дуже слабкою дитиною з народженим порушенням травлення (целіакією середньо важкого перебігу з симптомами панкреопатії), у зв`язку з чим потребувала постійного лікування, особливого догляду та харчування, а також постійного нагляду лікарів. Наприкінці 2021 року, в результаті перенесеної короновірусної хвороби, ОСОБА_14 була госпіталізована на стаціонарне лікування до КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» в дуже важкому стані з ускладненнями у вигляді бронхіта середньої тяжкості з абструктивним синдромом, інфекційним кардитом, перекардитом, неревматичним кардитом гострого перебігу, в результаті чого дитина на початку 2022 року постановлена на облік лікаря-кардіолога КНП «Криворізька міська лікарня №16», під наглядом якого перебуває по теперішній час, про що свідчать консультаційний висновок спеціаліста від 05 червня 2024 року та виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07 червня 2024 року. У зв`язку зі стійким захворюванням та систематичним лікуванням дитині 12 липня 2023 року було встановлено інвалідність дитинства та призначено державну соціальну допомогу, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14 листопада 2023 року.

Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач прийняв рішення, з метою ухилення від мобілізації, незаконним шляхом поза межами пропускного митного пункту перетнути державний кордон України з Румунією і на початку серпня 2022 року, шляхом перепливання самотужки річку Дунай, опинився в Румунії, де й перебуває фактично по теперішній час. Після самовільного перетинання кордону на позивача в Румунії очікувала відповідачка, яка допомогла йому влаштуватись у знайомих, після чого разом із сином ОСОБА_11 28 серпня 2022 року вона повернулась до міста Одеса через небажання з її боку залишатись проживати за межами України, по причині потреби постійного медичного догляду за донькою ОСОБА_14 , наявності основного місця роботи та з інших поважних причин, які унеможливлювали її знаходження з дітьми за межами України. З часу останньої зустрічі в Румунії сторони посварились через небажання відповідачки проживати за кордоном в Румунії та через різні погляди на ситуацію, що склалася, проте незважаючи на напружені стосунки між подружжям.

Не зважаючи на те, що позивач створив нову сім`ю в Румунії та почав проживати з іншою жінкою та виховувати її дитину, протягом 2023 року відповідачка періодично сама або разом із сином приїжджала до позивача в Румунію, а саме: з 13 січня 2023 року по 06 лютого 2023 року, 18 лютого 2023 року по 19 лютого 2023 року, з 18 березня 2023 року по 19 березня 2023 року, з 26 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 24 червня 2023 року по 25 червня 2023 року, з метою налагоджування стосунків та сприяння спілкування батька із сином. Проте, у зв`язку із хворобою сина на запалення легень в листопаді 2023 року, відповідачка не змогла забезпечити зустріч батька із сином тривалий час, по причині перебування сина ОСОБА_11 з 12 листопада 2023 року по 28 листопада 2023 року на лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня №16», після чого дитині було призначено нагляд у лікаря-фтизіатра, пульмонолога та кардіолога, тому впевнившись в задовільному стані здоров`я дитини відповідачка змогла забезпечити зустріч батька із сином тільки 26 квітня 2024 року, на яку приїхав позивач до Румунського кордону та забрав сина. На даний час дитина знаходиться у батька, позивач не повідомляє точну адресу місця проживання дитини в Бухаресті, без поважних причин відмовляється повертати дитину матері, по даному факту відповідачка звернулась до правоохоронних органів.

Відповідно до характеристик з місця реєстрації та проживання за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони, постійно відвідує батьків та доньку.

Згідно акту обстеження житлових умов за місцем реєстрації відповідачки для дітей створені належні умови для їх розвитку та виховання, діти мають окрему кімнату та все необхідне для їх гармонійного розвитку. Родина відповідачки характеризується з позитивного боку.

Згідно відомостей КНП «Криворізька міська лікарня №16» ОСОБА_15 , 08 січня 2020 року перебуває під наглядом профільних лікарів, перебуває на обліку лікаря кардіолога, має інвалідність з дитинства.

Відповідно відомостей комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №304 Криворізької міської ради ОСОБА_15 зарахована до дошкільного закладу з 20 грудня 2023 року. З наданих характеристик з місця проживання ОСОБА_2 вбачається, що відповідачка характеризується за місцем свого проживання ( АДРЕСА_5 ) з позитивного боку, шкідливих звичок не має, до відповідальності не притягувалась.

Аналогічні характеристики видані ОСОБА_2 з місця її основної та додаткової роботи.

Відомостями приватного дошкільного закладу «Foxy kids club» ОСОБА_16 відвідував дитячий садок з 11 вересня року по 29 березня 2024 року. Відповідно до проведених психологічних тестів дитина є відкритою, поважає та любить всіх членів сім`ї, родина для дитини має особливе значення, особливу увагу приділяє матері, яку відображає в центрі малюнку, має стійкий емоційний зв`язок з нею.

Таким чином, відповідачка забезпечена основною роботою, забезпечена житлом в том числі де й зареєстровані діти (діти зареєстровані в місті Кривий Ріг за попередньою згодою позивача), діти мають свою кімнату та все необхідне для повноцінного розвитку. Мати сприяє батькові у спілкуванні з дітьми, що підтверджується належними доказами того, що вона неодноразово привозила сина ОСОБА_11 до Румунії, діти вчасно отримують лікування, розвиток, відвідують дошкільні заклади, мати приділяє дітям багато часу та й уваги, піклується про них.

ОСОБА_2 просила:

визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року:

первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком - задоволено частково;

визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

у іншій частині позову відмовлено;

зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю - задоволено частково;

визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

в іншій частині позову відмовлено;

скасовано заходи забезпечення зустрічного позову, вжиті ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

мати дітей, ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_17 та ОСОБА_18 мають реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_2 . 21 жовтня 2024 року працівниками служби у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання роди тини ОСОБА_2 . Житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови проживання малолітньої ОСОБА_18 задовільні: дитина має спальне місце, забезпечена одягом та взуттям за віком, отримує повноцінне харчування. Крім того, в квартирі наявний одяг малолітнього ОСОБА_9 , є розвиваючи ігри та речі особистого вжитку. Згідно довідки від 03 червня 2024 року № 17, малолітня ОСОБА_15 з грудня 2023 року відвідує комунальний заклад дошкільної освіти № 304 Криворізької міської ради. ОСОБА_2 працює на посаді викладача у ДЗ «Південноураїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського». Натомість ОСОБА_1 до позову не додані документи, які вказують на адресу фактичного проживання малолітнього ОСОБА_9 та умови, в яких він мешкає. Враховуючи викладене, виходячи з найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 (висновок від 28 листопада 2024 року № 8/33-4440);

суд не погоджується із вказаним висновком, який був складений без врахування всіх обставин участі батька ОСОБА_1 в утримання дітей. З цього приводу, органом опіки та піклування не були вжиті заходи щодо виявлення та дослідження належних доказів, які б з достатністю свідчили про самоусунення ОСОБА_1 у виконанні батьківських обов`язків. Судом досліджений доказ, наданий стороною позивача за первісним позовом. Так, згідно висновку румунського органу опіки - Сектору 4 муніципію Бухареста, наданого стороною позивача за первісним позовом та засвідченого нотаріально, малолітній ОСОБА_16 доглядається з любов`ю, турботою і відповідальністю своїм батьком ОСОБА_19 . Для гармонійного розвитку дитини йому слід підтримувати зв`язки з обома батьками. Діти не повинні проживати окремо. Тому, оскільки висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради був складений безпосередньо на підставі доказів, наданих матір`ю дітей ОСОБА_2 , без вжиття достатніх заходів щодо витребування та отримання доказів від батька дітей ОСОБА_1 , тому, вказаний висновок в частині, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю - ОСОБА_2 , суд не бере до уваги в якості належного доказу та не погоджується з ним в цій частині (висновок від 28 листопада 2024 року № 8/33-4440);

ухвалюючи рішення про визначення роздільного місця проживання дітей суд виходить із виняткових обставин, що склалися у цій справі, зокрема, враховує вік дітей, прихильність дітей до кожного з батьків, фактичне окреме проживання дітей в різних населених пунктах та країнах з одним з батьків протягом тривалого часу, соціальна адаптація дітей та кожного з батьків до умов проживання та виховання, адаптації до соціальних процесів у країнах перебування у зв`язку із веденням воєнного стану в Україні. Окрім того, суд вважає, що запровадження в країні воєнного стану, не може служити перевагою для одного з батьків над іншим для здійснення ними своїх батьківських обов`язків та прав щодо дітей. При цьому, суд бере до уваги, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не впливає на взаємовідносини батьків з іншим з дітей, оскільки визначення місця проживання не позбавляє іншого з батьків права та не звільняє його від виконання своїх обов`язків до кожного з дітей;

розглядаючи спір в частині визначення місця проживання малолітніх дітей суд виходить із того, у справі наявна достатня кількість належних та допустимих доказів добросовісного виконання обома батьками своїх батьківських обов`язків, забезпечення дітям необхідних умов для проживання та розвитку, фінансового утримання, піклування про їхнє здоров`я, фізичний та моральний розвиток, як під час їх спільного проживання на території України так і (з урахуванням обмеженої такої можливості у силу ситуації, що склалася) на час перебування дітей за кордоном. Правові позиції Верховного Суду наголошують, що наявність між сторонами у справі конфліктної ситуації не може мати правового значення при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, де пріоритетом є забезпечення найкращих інтересів самої дитини. Сторони у справі не довели обставин, за наявності яких визначення місця проживання дітей саме з одним із батьків матиме більш позитивний вплив на дітей;

повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, перевіривши їх доказами, які оцінено судом на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, враховуючи створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення сина, а матір`ю - доньки. Виходячи в першу чергу з інтересів малолітніх дітей сторін, прихильність хлопчика до батька, а дівчинки до матері, фінансового утримання, піклування про їхнє здоров`я, фізичний та моральний розвиток, як під час їх спільного проживання на території України так і (з урахуванням обмеженої такої можливості у силу ситуації, що склалася) на час перебування дітей за кордоном. Суд також вказує на відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання сина з батьком, а доньки з матір`ю, чи негативно впливали на їхнє виховання та розвиток, врахував більшу прихильність сина до батька, а доньки до матері, що пов`язана із тривалим їх спільним проживанням, з метою мінімізувати надмірний вплив на нервову систему дітей через можливу вкотре зміну зовнішніх факторів (умов проживання, дозвілля, коло друзів, переживання навіть через нетривале розлучення з одним із батьків, тощо) приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця роздільного проживання дітей, у зв`язку з чим первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню. Верховний Суд у постанові 127/9377/21 від 27 листопада 2024 року наголошує, що наявність між сторонами у справі конфліктної ситуації не може мати правового значення при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, де пріоритетом є забезпечення найкращих інтересів самої дитини;

суд не бере до уваги доводи сторони позивача за первісним позовом ( ОСОБА_1 ) в частині настання негативних наслідків для дітей у зв`язку із аморальною поведінкою ОСОБА_2 , оскільки, із проглянутих з дозволу останньої відеозаписів, наданих стороною позивача ОСОБА_1 не вбачається залучення ОСОБА_2 дітей до заходів сексуального характеру та вчинення нею будь-яких дій, що впливає на психічний та фізичний розвиток дітей. При цьому, вказані докази не можуть бути визнані як такі, що зібрані із порушенням прав та свобод ОСОБА_2 , оскільки, були переглянуті в суді із дозволу останньої, а крім того, як встановлено під час судового розгляду, були отримані ОСОБА_1 під час спільного використання ноутбуку з ОСОБА_2 , що в даному випадку не свідчить про таємний характер дій ОСОБА_2 до оточуючих, яка не вживала відповідних заходів до захисту отриманої інформації, а дії ОСОБА_1 при цьому не свідчать про протиправне втручання до вказаної інформації. Доказів щодо факту вчинення злочину або правопорушення по відношенню до дітей стороною позивача ОСОБА_1 не надано, що також підтверджено постановою СВ ВП № 5 Одеського РУП № 1 ГУНП В Одеській області від 29 серпня 2024 року про закриття кримінального провадження №12024163510000380 від 17 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 301 КК України, за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року:

апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення;

рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

усправі, що переглядається, сторони позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дітей. При цьому, малолітні діти ОСОБА_16 та ОСОБА_15 зареєстровані разом з матір?ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , однак, фактично малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 у Румунії, а малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_2 в Україні;

кожен з батьків дбає про розвиток та виховання дитини, яка з ним проживає. Доказів жорстокого поводження батьків з дітьми, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства, учасниками справи не надано та судом таких фактів не встановлено. Враховуючи фактичне місце проживання дітей та створення кожним із батьків належних умов для проживання та виховання малолітніх дітей, суд першої інстанції визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , а малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_2 . Такий спосіб визначення місця проживання дітей покладає на обох батьків зобов`язання створити максимально комфортні умови для проживання дітей та не вчиняти дії, спрямовані на істотну зміну сталого способу життя дітей;

висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради був складений безпосередньо на підставі доказів, наданих матір`ю дітей ОСОБА_2 , без вжиття достатніх заходів щодо витребування та отримання доказів від батька дітей ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно не взяв до уваги вказаний висновок в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю - ОСОБА_2 . Згідно ж висновку румунського органу опіки - Сектору 4 муніципію Бухареста, наданого стороною позивача за первісним позовом та засвідченого нотаріально, малолітній ОСОБА_16 доглядається з любов`ю, турботою і відповідальністю своїм батьком ОСОБА_19 . Для гармонійного розвитку дитини йому слід підтримувати зв`язки з обома батьками. Діти не повинні проживати окремо;

колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , а малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_2 відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

Аргументи учасників справи

12 травня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, в якій просила:

скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року;

ухвалити постанову, якою направити справу новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків. Найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування батьків. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. Суд у справі також зауважив, що визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суди попередніх інстанцій в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотрималися норм матеріального права, зокрема, врахували, що батько самовільно забрав сина з дитячого садочка, та не надавав можливості зустрічатися та спілкуватися позивачці з сином, що суперечить сімейним цінностям, які полягають в повазі один до одного та як найкращому вихованні дитини, ураховуючи інтереси дитини;

суди дослідили консультаційний висновок спеціаліста психологічного дослідження дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданий КНП «Криворізька міська лікарня №16» КМР від 29 липня 2024 року, згідно якого дитина контактна, орієнтована вірно, на запитання відповідає по суті, дівчинка активна, розвиток згідно з віком, Має дуже міцний зв`язок з мамою, на карті сім`ї тата не згадує. Дитина проговорює основний страх - щоб її не забрали від мами. Сумує за братиком. Аналогічний висновок та/або інформація, яка описує психоемоційний стан дитини, прихильність дитини, його розвиток та бажання малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матеріалах справи відсутній, також дитина не була заслухана судом, психологом, іншим соціальним співробітником, що перешкоджало судам остаточно вирішувати питання щодо його прихильності до одного із батьків;

судами не враховано, що батько ОСОБА_1 , хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджає матері ОСОБА_2 у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що безпосередньо підтверджується ухвалою суду про забезпечення позову від 25 березня 2025 року, а також доказами щодо незаконного утримання ОСОБА_1 дитини, наданими до матеріалів зустрічного позову, а саме талон-повідомлення ЄО №6859 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28 травня 2024 року та лист ВП №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області за вих.№60.5-6859 від 10 червня 2024 року, яким роз`яснено, що за даним фактом відсутні ознаки кримінального правопорушення, тому ОСОБА_2 рекомендовано звернутись до суду про вирішення спірного питання в порядку цивільного судочинства, що само по собі суперечить найкращим інтересам дитини;

судами проігноровані висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 669/89/22 (провадження № 61-16826св23), де зазначено що роз`єднання рідних брата і сестри можливе за умови, якщо буде встановлено, що перешкод у спілкуванні дітей, які тривалий час проживають окремо, не має, що діти мають можливість періодичних зустрічей, часу разом, а також що їх окреме проживання не вплине негативно на їх психоемоційний стан або відсутні перешкоди у їх вільному спілкуванні. Таким обставинам суди оцінки не надали, натомість апеляційний суд поверхово дослідив докази, що батько перешкоджає зустрічам дитини з матір`ю, проживає за кордоном, приховував від відповідачки адресу свого проживання з дитиною в Бухаресті, не підтримує контакт брата з сестрою, не має можливості приїздити до України для організації зустрічей брата з сестрою та дитини з матір`ю, що в сукупності розриває психоемоційні зв`язки малолітнього ОСОБА_9 з його родиною. Через що, суди дійшли помилкових висновків що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком, зважаючи на прихильність дитини до батька та їх тривале спільне проживання, а також на висновок румунського органу опіки - Сектору 4 муніципію Бухареста, не врахувавши при цьому, що створювані батьком протягом тривалого часу перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із сином руйнують зв`язки дитини зі своєю сім`єю та рідною сестрою, до якої належить як батько, матір так і сестра, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка позивача за первісним позовом суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітнього ОСОБА_5 , який через свій ранній вік починає все більше сприймати нову дружину батька її сина як рідну родину;

також суперечливим є висновок суду апеляційної інстанції, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради був складений безпосередньо на підставі доказів, наданих матір`ю дітей ОСОБА_2 , без вжиття достатніх заходів щодо витребування та отримання доказів від батька дітей ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції правильно взяв до уваги вказаний висновок в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_2 ;

висновок органу опіки не має для суду наперед встановленого значення, проте оцінюється судом в сукупності з іншими наявними в справі доказами. Висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради 28.11.2024 року № 8/33-4440 був складений в ході розгляду справи судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, які подані сторонами за первісним та зустрічним позовами, натомість наданий стороною позивача за первісним позовом висновок румунського органу опіки - Сектору 4 муніципію Бухареста, який суд прийняв до уваги, складений виключно за заявою та поданими доказами з боку позивача за первісним позовом ОСОБА_1 без врахування доказів, пояснень, позицій з боку матері, за відсутності матеріалів справи, про що є відповідні зауваження в резолютивній частині висновку румунського органу опіки, на що суд уваги не звернув і безпідставно послався на нього в обґрунтування свого рішення. Суди, відхиляючи висновок органу опіки та піклування, проігнорували вимоги пункту 72 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини щодо обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 за адресою проживання (перебування) батька в місті Бухарест Румунії, складення акта обстеження умов проживання, навчання дитини, проведення психологічної бесіди із дитиною та батьком тощо, що унеможливило підготовку висновку з врахуванням соціально-побутових умов проживання дитини в Румунії, зважаючи на те, що батько, який першим звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання дитини таких доказів ні до суду, ні до органу опіки не надав;

нівелюючи інтересами обох батьків, органи опіки в своїх висновках в якнайкращих інтересах дітей зазначили, що діти не повинні проживати окремо один від одного, чого судами не враховано;

31 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подала клопотання про визнання доказів недопустимими. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 мав дозвіл від ОСОБА_2 на огляд, використання, розповсюдження інформації приватного (особистого) характеру, що стосується ОСОБА_2 , а висновок суду, що інформація щодо ОСОБА_2 була отримана ОСОБА_1 під час спільного використання ноутбуку є перекрученою, оскільки ОСОБА_1 здійснював огляд та збирав інформацію щодо своєї дружини таємно від неї з її особистих месенджерів та аккаунтів шляхом віддаленого доступу, перебуваючи в Румунії, що є порушенням статей 31, 32 Конституції України, статей 303, 306 ЦК України. Тому відповідно до статті 78 ЦПК України такі докази не можуть братися до уваги судом при ухваленні рішення.

13 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, в якій просив:

скасувати оскаржені рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_21 з батьком та задоволення зустрічного позову в цій частині щодо встановлення місця проживання доньки з матір`ю. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін;

ухвалити постанову, якою задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком у цій частині та відмовити у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю - у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди застосували статтю 161 СК України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18, відповідно до якої під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини підлягає оцінці не формальний статус батьків, а їх ставлення до виконання батьківських обов`язків, фактична участь у вихованні дитини та інші істотні обставини. Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку;

суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 березня 2024 року у справі №669/89/22, згідно з яким вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди зобов`язані враховувати всі об`єктивні та наявні у справі докази, у тому числі щодо фактичних умов проживання дитини, поведінки батьків та висновків органу опіки і піклування. При визначенні місця проживання дитини суди повинні враховувати всі об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема реальні умови проживання, висновки органу опіки, поведінку батьків та інші фактичні обставини;

суди не встановили належним чином, хто фактично здійснює щоденний догляд за дитиною, не надали належної оцінки доказам її проживання з бабусею та фактично визначили місце проживання дитини з особою, яка не здійснює її повсякденного виховання;

жоден із батьків не має наперед встановленої переваги у спорі щодо визначення місця проживання дитини, а вирішальним критерієм є забезпечення її найкращих інтересів. Суди не надали належної оцінки доказам, які підтверджують фактичне проживання малолітньої ОСОБА_14 з бабусею у місті Кривому Розі, не встановили реального обсягу участі матері у її повсякденному вихованні та догляді, а також не з`ясували, яким чином визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи її неблагопристойну поведінку та скрутне матеріальне становище. Суди не надали оцінки як доказам відео та фото, наданих позивачем;

суд не встановив, чи здійснює мати щоденний догляд за дитиною, чи проживає дитина разом з нею, чи створені нею умови для виховання. Суд обмежився формальним посиланням на «прихильність» дитини;

суди не застосували належним чином принцип найкращих інтересів дитини. Суди не врахували обидва аспекти: залишили дитину під фактичною опікою не одного з батьків, а з бабусею, яка не має права на опіку, а також не врахували очевидну неблагонадійність матері, зважаючи на надані докази її оплачуваною діяльності сексуального характеру, наявність боргів та ігри в онлайн-казино;

суд не врахував фактичне проживання дитини поза межами материнського піклування та розділення дітей матір`ю без об`єктивної необхідності. ОСОБА_11 проживав з нею в Одесі, а ОСОБА_14 - у Кривому Розі з бабусею;

встановивши відсутність виключних обставин для розділення дітей, суд зробив висновок про доцільність їх проживання окремо, не навівши мотивів такого рішення.

03 липня 2026 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просив:

відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги ОСОБА_2 .

Відзив мотивований тим, що:

залишати дитину з матір`ю, яка не має постійного самостійного доходу, має постійні фінансові труднощі та заробляє на життя діяльністю сексуального характеру - не відповідає найкращим інтересам дитини;

саме висновок органу опіки та піклування, наданий до суду відповідачем, містить твердження про те, що ОСОБА_14 проживає з бабусею і саме бабуся про неї піклується, оскільки у ньому прямо зазначено, що мати ( ОСОБА_22 ) проживає в Одесі;

суд отримав згоду від відповідачки за первісним позовом на дослідження відповідних доказів, а у клопотанні про необхідність відібрання згоди у ОСОБА_23 її представник прямо зазначив, що всі згадані докази безпосередньо стосуються саме ОСОБА_23 і що саме вона зображена на відповідних фото, скріншотах та відеозаписах, наданих позивачем;

суд першої інстанції розглянув клопотання відповідачки про визнання недопустимими доказів і зроблено висновок про відсутність підстав для визнання їх недопустимими.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

27 липня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 червня 2026 року зазначено, що:

касаційну скаргу ОСОБА_2 подано у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20; від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19; від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18; від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17; від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20; від 28 вересня 2022 року у справі № 461/9136/19; від 06 березня 2024 року у справі № 669/89/22; від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19; від 17 листопада 2021 року у справі № 522/14614/14-ц; 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21; від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20; від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19; від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17; від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19; від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;

касаційну скаргу ОСОБА_1 подано у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18; від 06 березня 2024 року у справі №669/89/22; від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Сторони з 03 серпня 2017 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Приморським районним у місті Одесі ВДРАЦС ГТУЮ в Одеській області, актовий запис № 920 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ).

Згідно свідоцтв про народження, виданих повторно ВДРАЦС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03 лютого 2024 року, сторони мають малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наприкінці 2021 року, у результаті перенесеної короновірусної хвороби, малолітня ОСОБА_14 була госпіталізована на стаціонарне лікування до КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» в дуже важкому стані з ускладненнями у вигляді бронхіта середньої тяжкості з абструктивним синдромом, інфекційним кардитом, перекардитом, неревматичним кардитом гострого перебігу, в результаті чого дитина на початку 2022 року постановлена на облік лікаря-кардіолога КНП «Криворізька міська лікарня №16», під наглядом якого перебуває по теперішній час, про що свідчать консультаційний висновок спеціаліста від 05 червня 2024 року та виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07 червня 2024 року. У зв`язку зі стійким захворюванням та систематичним лікуванням, дитині 12 липня 2023 року було встановлено інвалідність дитинства та призначено державну соціальну допомогу, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14 листопада 2023 року.

Згідно копії витягів з Реєстру Криворізької територіальної громади, малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 лютого 2024 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до характеристик з місця реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачка ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони, постійно відвідує батьків та доньку.

Згідно акту обстеження житлових умов за місцем реєстрації відповідачки ОСОБА_2 для дітей створені належні умови для їх розвитку та виховання, діти мають окрему кімнату та все необхідне для їх гармонійного розвитку. Родина відповідачки характеризується з позитивного боку.

Згідно відомостей КНП «Криворізька міська лікарня №16», ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває під наглядом профільних лікарів, перебуває на обліку лікаря кардіолога, має інвалідність з дитинства.

Відповідно відомостей Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №304 Криворізької міської ради, ОСОБА_15 зарахована до дошкільного закладу з 20 грудня 2023 року. З наданих характеристик з місця проживання ОСОБА_2 вбачається, що відповідачка характеризується за місцем свого проживання ( АДРЕСА_5 ) з позитивного боку, шкідливих звичок не має, до відповідальності не притягувалась. Аналогічні характеристики видані ОСОБА_2 з місця її основної та додаткової роботи.

Згідно з відомостями приватного дошкільного закладу «Foxy kids club», ОСОБА_16 відвідував дитячий садок. Відповідно до проведених психологічних тестів дитина є відкритою, поважає та любить всіх членів сім`ї, родина для дитини має особливе значення, особливу увагу приділяє матері, яку відображає в центрі малюнку, має стійкий емоційний зв`язок з нею.

26 квітня 2024 року ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 , привезла сина до Румунії тимчасово з метою спілкування батька із сином та проведення спільного часу разом.

Саме із цього часу, коли ОСОБА_2 виконала домовленість із ОСОБА_1 та привезла йому сина, позивач за первісним позовом в обумовлений сторонами термін відмовився повертати дитину матері, не повідомляє точну адресу свого проживання в Бухаресті, натомість на початку травня 2024 року звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей із ним, мотивуючи свою поведінку тим, що ОСОБА_2 не належним чином виконує свої батьківські обов`язки, на його думку, веде аморальний спосіб життя, що погано впливає на розвиток дітей, не виконує попередніх домовленостей щодо зустрічей та спілкування батька із сином в Румунії.

У зв`язку із чим, ОСОБА_2 24 травня 2020 року звернулась із заявою про вчинене кримінальне правопорушення №6859 щодо незаконного утримання ОСОБА_1 дитини.

Листом відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області за вих.№60.5-6859 від 10 червня 2024 року, відповідачці роз`яснено, що за даним фактом відсутні ознаки кримінального правопорушення, тому їй рекомендовано звернутись до суду про вирішення спірного питання в порядку цивільного судочинства (що додавалось в якості доказів до матеріалів зустрічного позову №15061/24-Вх).

Зважаючи на те, що між сторонами по справі склалися неприязні відносини через спір з приводу місця проживання дітей, ОСОБА_1 повністю відмовився повертати сина матері та обмежив спілкування дитини з матір`ю, у зв`язку із чим відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 звернулась до позивача ОСОБА_1 з вимогою про надання адреси проживання чи перебування дитини разом з батьком в Румунії.

У серпні місяці 2024 року ОСОБА_2 отримала довідку про доходи за своїм основним місцем роботи за період з лютого 2024 року по липень 2024 року включно, з якої вбачається, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована викладачем в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського» з 01 жовтня 2019 року та її нарахований офіційний дохід за останнє півріччя складає 78 735, 39 грн.

Згідно довідки № 102/9628937 від 20 травня 2024 ТОВ «Мілоан», ОСОБА_2 у повному обсязі виконав/ла всі свої зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором №9628937 від 14 серпня 2023 року, у тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, внаслідок чого зазначений договір припинив дію.

Згідно довідки № 5422 від 30 липня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у ОСОБА_2 відсутня заборгованість за кредитним договором № 1257-3443 від 18 серпня 2023 року.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 жовтня 2019 року нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_5 , належить матері ОСОБА_1 , та є нежитловим приміщенням.

До матеріалів первісної позовної заяви долучено документи іноземної держави, перекладені з румунської мови, згідно яких ОСОБА_24 є співробітником торгівельної компанії «SC EPAM SYSTEMS INTERNATIONAL SRL», що знаходиться в Бухаресті, Румунія, з 01 лютого 2023 року на підставі індивідуального договору, на посаді інженера-програміста, із заробітною платою 30 769 румунських леїв.

Згідно копії посвідки № 0003938 від 16 серпня 2022 року, ОСОБА_1 має посвідку на проживання користувача тимчасового захисту в Румунії.

Згідно копії Договору на проживання № 32 від 05 жовтня 2023 року, ОСОБА_24 є орендарем квартири в Бухаресті.

Згідно довідки Директора дитячого садочка з розширеною програмою «LLICURICI» ОВІДІУ ПОВІТ КОНСТАНЦА за № 163С/08.06.2023, ОСОБА_16 зарахований до старшої групи у 2022-2023 навчальному році названого дитячого садка у Румунії.

Згідно довідки дитячого садочка з розширеною програмою «LLICURICI» ОВІДІУ ПОВІТ КОНСТАНЦА за № 374С/06.07.2023, ОСОБА_16 зарахований до старшої групи у 2023-2024 навчальному році.

Згідно повідомлення Шкільної інспекції муніципію Бухарест № 28639/30.10.2023, рішенням № 4541/30.10.2023 Голови Комісії в межах Шкільної інспекції муніципію Бухарест для координації діяльності щодо розподілу дошкільнят/учнів до навчальних підрозділів, де вони можуть здійснювати освітню діяльність, а також до закладів, де вони будуть користуватися психолого-педагогічною допомогою та консультаціями з метою забезпечення права на освіту українських учнів, ОСОБА_16 був направлений до Дитячого садка № 4, сектор 4 дошкільного рівня.

Малолітній ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має посвідку на проживання у Румунії (копія посвідки № НОМЕР_3 , видана 22 липня 2022 року).

Згідно копії посвідки № НОМЕР_4 від 13 вересня 2023 року, малолітня ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має посвідку на проживання користувача тимчасового захисту в Румунії.

Згідно витягу від 02 жовтня 2024 року з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості, у ОСОБА_1 відсутня судимість.

Відповідно до довідки КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради» від 02 жовтня 2024 року № 01-1393/2, ОСОБА_1 за медичною наркологічною допомогою не звертався; згідно до довідки від 02 жовтня 2024 року № 01-1393/3 за медичною психіатричною допомогою - не звертався.

Згідно довідки №3730/25.08.2025, ОСОБА_24 працевлаштований у S.C. «LU[OFT PROFESSIONAL ROMANIA S.R.L.» в м. Бухарест в період з 22 липня 2024 року -04 березня 2026 року на посаді програміста.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста психологічного дослідження дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданого КНП «Криворізька міська лікарня «16» КМР від 29 липня 2024 року, дитина контактна, орієнтована вірно, на запитання відповідає по суті, дівчинка активна, розвиток згідно з віком, Має дуже міцний зв`язок з мамою, на карті сім`ї тата не згадує. Дитина проговорює основний страх - щоб її не забрали від мами. Сумує за братиком.

Згідно постанови СВ ВП № 5 Одеського РУП № 1 гунп В Одеській області, 29 серпня 2024 року старшим слідчим було винесено про закриття кримінального провадження №12024163510000380 від 17 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 301 КК України, у відношенні ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

До первісного позову позивачем ОСОБА_1 було надано докази, зокрема: електронний носій (диск 16 Gb) 09-910-20231102 з інформацією з сайту «Coomeet» (а.с. 17 том І), на якому містяться наступні файли: Аудіозаписи: 1. aval_bank_kredit.m4a (з приводу спілкування ОСОБА_1 з працівником банку); 2. Call recording НОМЕР_5_230912_192153 (розмова ОСОБА_1 з працівником ломбарду з приводу ноутбука); 3. Call recording НОМЕР_5_230912_192625 (спілкування ОСОБА_1 з приводу облікового запису ноутбука); 4. Call recording НОМЕР_5_230913_160330 (спілкування ОСОБА_1 з приводу викупу ноутбука); 5. Call recording НОМЕР_5_230913_160430 (повідомлення працівника ломбарду ОСОБА_1 з приводу викупу ноутбука ОСОБА_2 після 18:00) Відеозаписи: 1. 1357908056…… відео здійснено з іншого ноутбуку ОСОБА_1 2. 29620611…… відео з акаунту ІНФОРМАЦІЯ_6 3. 7311356494……відео з веб-інтерфейс my.hoverwatch.com/app/index 4. video_2024_05_03_16_10_27 відео з акаунту Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_2 5. video_2024_05_03_16_10_35 відео з акаунту Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_2 6. Доказ присутності сина під час занять проституцією 1 7. Доказ присутності сина під час занять проституцією 2 8. Доказ розмови з іноземцем про секс роздруківки спілкування ОСОБА_2 на інтернет сайті додатку «Coomeet» (а.с. 75-92 том І) докази листування зі сторінки додатку Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_2 (том ІІ); та інші докази приватного спілкування ОСОБА_2 , які додані позивачем ОСОБА_1 до матеріалів первісного позову та до відзиву на зустрічний позов. дзиву на зустрічний позов відповідачем ОСОБА_1 подано докази: Відеозаписи: 1. Відео з роботом та ОСОБА_11 в кадрі video_2024-07-28_16-11-44 (яке записано ОСОБА_1 відділеним доступом 12.03.2024р. з сторінки сайту Coomeet (ІНФОРМАЦІЯ_7), де на 13 хв. 11 сек. ОСОБА_2 бере в руки дитячу іграшку робот та тримає її в руках) 2. Screen_Recording_20240501_184014_Gallery доказ присутності сина в квартирі в той самий день і час (відеоскріни); 3. Screen_Recording_20240501_184358_Gallery доказ присутності сина в квартирі в той самий день і час (відеоскріни) Аналогічні аудіозаписи, які додані до первісного позову: 1. aval_bank_kredit m4a (з приводу спілкування ОСОБА_1 з працівником банку); 2. Call recording НОМЕР_5_230912_192153.m4a (розмова ОСОБА_1 з працівником ломбарду з приводу ноутбука); 3. Call recording НОМЕР_5_230912_192625.m4a (спілкування ОСОБА_1 з приводу облікового запису ноутбука); 4. Call recording НОМЕР_5_230913_160150.m4a (спілкування ОСОБА_1 з приводу нагадування щодо викупу ноутбука ОСОБА_25 за 2000 грн.); 5. Call recording НОМЕР_6_230913_160430.m4a (повідомлення працівника ломбарду ОСОБА_1 з приводу викупу ноутбука ОСОБА_2 після 18:00).

У судових засіданнях 19 серпня 2025 року, 02 вересня 2025 року та 14 жовтня 2025 року судом були досліджені докази у справі №216/3237/24, в тому числі й досліджені докази судом персонального (особистого) характеру що стосуються приватного життя відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) зі згоди ОСОБА_2 , яку остання надала суду у відповідності з вимогами частини восьмої статті 7 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є матір`ю ОСОБА_2 . Коли родилися двійнята, то ОСОБА_14 була дуже слабкою дівчинкою, і вона допомагала доглядати онучку. ОСОБА_2 їздила транзитом Кривий Ріг-Одеса-Кривий Ріг. Діти зареєстровані в м. Кривий Ріг по прописці матері. Сім`я виїхала в Ізмаїл ,потім ОСОБА_26 взяла дітей і поїхала в Румунію. Коли потрібно було дообстежуватися - повернулася в м. Кривий Ріг. ОСОБА_27 не віддав. Квартира належить татові ОСОБА_28 , яка має в ній частку. ОСОБА_26 фінансово допомагає батькам.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 . У 2022 році ОСОБА_30 , ОСОБА_26 і діти виїхали в Ізмаїл, а потім до Румунії. ОСОБА_30 перетнув кордон в серпні 2022 року. ОСОБА_26 повернулася до Кривого Рогу для консультацій з лікарями, так як діти не розмовляли. В Румунію повернулася вже без дітей, що викликало заперечення у ОСОБА_32 . ОСОБА_26 знервувала, забрала кошти у поїхала. ОСОБА_30 домовився з ОСОБА_33 , і вона привезла ОСОБА_11 в Румунію до батька. Сім`я розділилася. Через три місяці ОСОБА_30 повернув ОСОБА_34 . Через 8 місяців ОСОБА_30 поговорив з ОСОБА_33 , щоб та привезла ОСОБА_11 , але вона говорила, що дитина хворіє. Також ОСОБА_30 дізнався, що ОСОБА_26 спілкується з педофілом, і щоб врятувати дитину запропонував їй велику суму грошей, щоб ОСОБА_26 привезла ОСОБА_11 до нього. ОСОБА_26 привезла дитину в Румунію , ОСОБА_11 знайшли логопедів, вчителів, дитина цілий день гуляє в парку і почувається щасливим. ОСОБА_11 в Румунії припинив хворіти, не пропускає садочок, ходить до басейну і на каток. Свідок зазначила, що батько не перешкоджає спілкуванню матері з сином. ОСОБА_26 проживає в Одесі, рідко їздить до Кривого Рогу.

Згідно висновку румунського органу опіки - Сектору 4 муніципію Бухареста, наданого стороною позивача за первісним позовом та засвідченого нотаріально, малолітній ОСОБА_16 доглядається з любов`ю, турботою і відповідальністю своїм батьком ОСОБА_19 . Для гармонійного розвитку дитини йому слід підтримувати зв`язки з обома батьками. Діти не повинні проживати окремо.

Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, було встановлено, що станом на 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_17 мешкають в Румунії, малолітній ОСОБА_11 там навчається у Дитячому садочку, батько працює інженером-програмістом та має постійний дохід.

Мати дітей, ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_17 та ОСОБА_18 мають реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_2 . 21 жовтня 2024 року працівниками служби у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 . Житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови проживання малолітньої ОСОБА_18 задовільні: дитина має спальне місце, забезпечена одягом та взуттям за віком, отримує повноцінне харчування. Крім того, в квартирі наявний одяг малолітнього ОСОБА_9 , є розвиваючи ігри та речі особистого вжитку. Згідно довідки від 03 червня 2024 року № 17, малолітня ОСОБА_15 з грудня 2023 року відвідує комунальний заклад дошкільної освіти № 304 Криворізької міської ради. ОСОБА_2 працює на посаді викладача у ДЗ «Південноураїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського». Натомість ОСОБА_1 до позову не додані документи, які вказують на адресу фактичного проживання малолітнього ОСОБА_9 та умови, в яких він мешкає. Виходячи з найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 (висновок від 28 листопада 2024 року № 8/33-4440).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (абзац 1 частини другої статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга статті 162 СК України). Тобто, в частині другій статті 162 СК України вказані ті юридичні факти, які є підставами для відмови органом опіки та піклування або судом у переданні дитини для проживання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року в справі № 161/12242/17 (провадження № 61-4622св23)).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що:

«тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено, що:

«закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) вказано, що:

«питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що:

«під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 148/1555/17 (провадження № 61-7147св19) зазначено, що:

«рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17 (провадження № 61-5230св20) вказано, що:

«при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Суд зобов`язаний надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Так, судом першої інстанції на виконання вищенаведених положень, було заслухано думку ОСОБА_3, яка зазначала, що вона любить батька, бажає проживати лише з ним та з бабусею. Пояснила, що матір вона боїться, бо та її била, не приділяла їй уваги. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дійшли до висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком, надавши першочергове значення інтересам дитини».

Судове рішення про визначення місця проживання дитини по своїй суті є рішенням про визнання, а за своїм змістом є рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов`язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 183/1464/22 (провадження № 61-7478сво23))

Касаційний суд вже зазначав, що:

якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер (див. пункт 65 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 569/22963/21 (провадження № 61-12563св22));

хоча суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками, однак головне в цьому - не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою і врахувати якнайкращі її інтереси (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2024 року в справі № 361/1872/21 (провадження № 61-18120св23));

при визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо тощо (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року в справі № 127/9377/21 (провадження № 61-9677св24)).

Касаційний суд вже зазначав, що способом захисту може бути пред`явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, або коли вже є рішення суду про визначення місця проживання дитини, яке не виконане як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну місця проживання дитини (див. див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року в справі № 754/1447/23 (провадження № 61-6119св24)).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовами кожен із батьків зазначав, що проживання обох дітей разом із одним із батьків якнайбільше відповідає їхнім інтересам.

суд першої інстанції зробив висновок про визначення роздільного місця проживання дітей. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , а малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_2 , відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи. Суди встановили, що, виходячи з найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 (висновок від 28 листопада 2024 року № 8/33-4440).

в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначала, що, нівелюючи інтереси обох батьків, органи опіки у своїх висновках в якнайкращих інтересах дітей зазначили, що діти не повинні проживати окремо один від одного, чого судом не враховано (т. 4, а. с. 5). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке не відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей (т. 4, а. с. 27);

згідно з консультаційним висновком спеціаліста психологічного дослідження дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданим КНП «Криворізька міська лікарня № 16» КМР від 29 липня 2024 року, дитина контактна, орієнтована вірно, на запитання відповідає по суті, дівчинка активна, розвиток згідно з віком. Має дуже міцний зв`язок з мамою, на карті сім`ї тата не згадує. Дитина проговорює основний страх - щоб її не забрали від мами. Сумує за братиком;

апеляційний суд не врахував, що роз`єднання рідного брата та сестри призводить до розриву родинних зв`язків, порушує право дітей на спілкування між собою, що є неприпустимим; розлучення брата та сестри не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, а також призведе до руйнування родинних відносин між рідними братом та сестрою; якщо це можливо, суд не повинен допускати розлучення братів і сестер. Хоча суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками, однак головне в цьому - не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою і врахувати якнайкращі її інтереси. При визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами, необхідно звернути увагу на такі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їхнього психічного та психологічного стану; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо, тощо;

апеляційний суд не звернув уваги, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) протилежної сторони, з яким апеляційний суд не погоджується. Натомість апеляційний суд не надав жодної відповіді на важливий аргумент апеляційних скарг, не здійснив оцінки відносин між братом і сестрою та не навів підстав свого рішення про роз`єднання брата та сестри;

31 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подала клопотання про визнання доказів недопустимими. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 мав дозвіл від ОСОБА_2 на огляд, використання, розповсюдження інформації приватного (особистого) характеру, що стосується ОСОБА_2 , а висновок суду про те, що інформація щодо ОСОБА_2 була отримана ОСОБА_1 під час спільного використання ноутбука, є перекрученим, оскільки ОСОБА_1 здійснював огляд та збирав інформацію щодо своєї дружини таємно від неї з її особистих месенджерів та акаунтів шляхом віддаленого доступу, перебуваючи в Румунії, що є порушенням статей 31, 32 Конституції України, статей 303, 306 ЦК України. Тому відповідно до статті 78 ЦПК України такі докази не можуть братися до уваги судом при ухваленні рішення (т. 3, а. с. 207-213);

суд першої інстанції вказав, що докази не можуть бути визнані такими, що зібрані з порушенням прав та свобод ОСОБА_2 , оскільки були переглянуті в суді з дозволу останньої, а крім того, вони були отримані ОСОБА_1 під час спільного використання ноутбука з ОСОБА_2 ; в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначала, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 мав дозвіл від ОСОБА_2 на огляд, використання, розповсюдження інформації приватного (особистого) характеру, що стосується ОСОБА_2 , а висновок суду про те, що інформація щодо ОСОБА_2 була отримана ОСОБА_1 під час спільного використання ноутбука, є перекрученим, оскільки ОСОБА_1 здійснював огляд та збирав інформацію щодо своєї дружини таємно від неї з її особистих месенджерів та акаунтів шляхом віддаленого доступу, перебуваючи в Румунії, що є порушенням закону, зокрема статей 31, 32 Конституції України, частин першої, другої, третьої статті 303, частин першої, другої статті 306 ЦК України, а відтак відповідно до статті 78 ЦПК України такі докази не можуть братися до уваги судом при ухваленні рішення (т. 4, а. с. 5 зворот). Апеляційний суд не відповів на зазначені аргументи ОСОБА_2 та не вирішив питання про допустимість зазначених доказів.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Апеляційному суду потрібно з`ясувати чи буде відповідати якнайкращим інтересам дітей їх роз`єднання, здійснити оцінку відносин між братом і сестроюі перевірити чи не призведе таке роз`єднання до руйнування родинних відносин між рідними братом та сестрою, та вирішити позови залежно від відповіді на ці питання. Як наслідок постанову апеляційного суду належить скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду