ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 336/3800/20

1. Описова частина

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року у справі № 336/3800/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка ОСОБА_3 померла, а дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано у її родину.

Вказувала, що у зв`язку зі смертю матері дітей відповідний обов`язок відповідача ОСОБА_2 щодо сплати аліментів за рішенням суду не припинився, тому, з метою захисту законних інтересів дітей, їх права на отримання аліментів від батька, звернення виконавчого листа до примусового виконання виникла необхідність заміни сторони позивача та, відповідно, сторони виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: залучити її до участі у справі як процесуального правонаступника позивачки ОСОБА_3 та замінити стягувача ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Залучено ОСОБА_1 до участі у цивільній справі № 336/3800/20 як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що заявниця ОСОБА_1 є рідною бабою неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 12 серпня 2025 року № 4506 тимчасово влаштовано в її родину, а тому заявниця набула право вимоги в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 .

Разом з тим, набуття права вимоги в частині стягнення аліментів на утримання іншої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявниця не довела. Тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_3 лише в частині стягнення з боржника аліментів на користь неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суди також зазначили, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа. Встановивши, що виконавчий документ на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року у справі № 336/3800/20 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 судом не видавався, суди дійшли висновку, що померла ОСОБА_3 не набула статусу стягувача, а тому відсутні підстави для задоволення заяви в частині заміни стягувача ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_1 .

01 червня 2026 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Литвинець Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, в якій, посилаючись на недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог заяви та ухвалити нове рішення про задоволення вимог в цій частині.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14, від 24 липня 2019 року у справі № 686/5377/18, від 10 квітня 2024 року у справі № 758/3507/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/3800/20, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

07 липня 2026 року справа № 336/3800/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвинець Ю. В., мотивована тим, що суди попередній інстанцій дійшли помилкових висновків по відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, не врахували положення частини п`ятої статті 442 ЦПК України, відповідно до якої положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження

Суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою, що в рамках цивільного процесу правонаступник цілком заміняє правопопередника і користується комплексом процесуальних прав та обов`язків сторони, зокрема, правом на отримання присудженого за рішенням суду та звернення рішення суду до виконання у примусовому порядку.

Зазначає, що ОСОБА_1 як правонаступник, яка вступила у справу відповідно до статті 55 ЦПК України, набула всіх процесуальних прав та обов`язків померлої доньки ОСОБА_3 і всі дії для неї так само обов`язкові, як вони були обов`язкові для ОСОБА_3 .

При цьому вважає, що посилання боржника на те, що молодший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з ним, не має жодного правового значення для вирішення питання про залучення правонаступника та заміну сторони стягувача у виконавчому провадження з метою виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року у справі № 336/3800/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно, з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи з 17 липня 2021 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 47-49).

Із заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року у справі № 336/3800/20 ОСОБА_3 не зверталася.

Згідно з інформацією, наданою Оріхівським відділом державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13 січня 2026 року № 279/2918-39, за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження та журналу реєстрації документів про відкриття виконавчих проваджень станом на 13 січня 2026 року виконавчий документ у справі № 336/3800/20 про стягнення аліментів, стягувачем за якими є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , боржником за якими є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відділу на виконання не надходили та на виконанні не перебувають (а. с. 76).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управляння юстиції (м. Одеса) 17 червня 2024 року (а. с. 69).

Заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видним Шевченківським ЗАГС м. Запоріжжя13 грудня 1979 року (а. с. 70).

Згідно з наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 12 серпня 2025 року № 4506, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в родину баби - ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 12 серпня 2025 року по 12 лютого 2026 року (а. с. 71).

Наказ видано за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , у якій остання просила тимчасово влаштувати неповнолітнього онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в її родину, оскільки батько дитини - ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а мати дитини - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвинець Ю. В., задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Заміна сторони виконавчого провадження є різновидом процесуального правонаступництва.

Процедура заміни сторони виконавчого провадження чітко визначена у статті 442 ЦПК України.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

У частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14(провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб, як учасників таких матеріально-правових відносин, у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10).

Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов`язанні.

Вирішення питання заміни сторони її правонаступником (як на будь-якій стадії судового процесу, так і на будь-якій стадії виконання судового рішення) у кожному конкретному випадку здійснюється судом шляхом дослідження та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року у справі № 336/3800/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 12 серпня 2025 року № 4506, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в родину баби - ОСОБА_1 на період з 12 серпня 2025 року по 12 лютого 2026 року.

Наказ видано за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , у якій остання просила тимчасово влаштувати неповнолітнього онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в її родину, оскільки батько дитини - ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а мати дитини - ОСОБА_3 померла. Питання щодо іншої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 не ставила і таке службою у справах дітей не вирішувалось.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснював, що у період з 2022 року по 2024 рік діти проживали разом з ним за кордоном, а після смерті їх матері - ОСОБА_3 вони повернулися до України. Молодший син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився проживати із ним, а старший - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із заявницею ОСОБА_1 . Вказані обставини заявниця не заперечувала.

За вказаних обставин суди вважали доведеними обставини процесуального правонаступництва ОСОБА_1 у справі в частині стягнення з боржника аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановивши, що ОСОБА_1 набула право вимоги в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не довела набуття право вимоги в частині стягнення аліментів із боржника на утримання іншої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційним суд, дійшов висновку про залучення ОСОБА_1 до участі у справі як процесуального правонаступника ОСОБА_3 відповідно до статті 55 ЦПК України в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судами встановлено, що виконавчий документ у справі № 336/3800/20 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей судом не видавався.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 зазначила, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але, разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством.

Встановивши, що ОСОБА_3 не набула статусу стягувача, оскільки виконавче провадження у справі № 336/3800/20 про стягнення аліментів не відкривалось, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині заміни сторони виконавчого провадження.

При цьому суди зауважили, що залучення ОСОБА_1 до участі у справі як процесуального правонаступника ОСОБА_3 в частині стягнення з боржника аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволяє заявниці звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення суду в цій частині з подальшим його пред`явленням до примусового виконання.

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій було ухвалено судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів.

Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини справи, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду