ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 202/7004/23

Описова частина

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

визнати причинипропуску строку для оскарження дій та бездіяльності державного виконавця поважними та поновити цей строк;

визнати неправомірними дії заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І. М. щодо нарахування на ім`я боржника ОСОБА_1 заборгованості в сумі 40 580,79 грнпо сплаті аліментів на час навчання двох дітей, вимогу до Головного управлінняПенсійного Фонду України у Дніпропетровській області щодо прийняття в роботу розрахунку заборгованості по аліментам за рішенням суду з 01 липня 2025 року в сумі 40 580,79 грн, та щодо проведення нарахування аліментів за рішенням суду з 01 липня 2025 року на утримання 2-хпрацездатних осіб іпроведення утримання в розмірі 50 % з його пенсії до погашення боргу;

зобов`язати заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновську І. М. усунути порушення шляхом скасування нарахованого боргу та його перерахунку, відкликання термінової вимоги до Головного управлінняПенсійного Фонду України у Дніпропетровській області про прийняття розрахунку заборгованості в сумі 40 580,79 грн, та подальше нарахування утримання в розмірі 50 % від розміру пенсії.

В обґрунтування скарги посилався на те, що на підставі рішенняІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року з нього на користь колишньої дружини - ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання двох повнолітніх доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які продовжують навчання, у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подання позову (19 квітня 2023 року) та до закінчення навчання чи до досягнення ними повноліття.

Цим же рішенням суду було стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 витрат, сплачених на навчання двох доньок, в розмірі 45 678,55 грн, та зобов`язано його сплачувати витрат на навчання доньок, у строки та в розмірах, передбачених у додатку до договору № 01.089.22 від 07 вересня 2022 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2025 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року було скасовано в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 частини витрат, сплачених нею на навчання дітей в сумі 45 687,55 грн, та в частині зобов`язання його сплачувати витрати на навчання у строки та в розмірах, передбачених у додатку до договору № 01.089.22 від 07 вересня 2022 року.

Відтак, апеляційною інстанцією залишено в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року лише стосовно сплати ним аліментів на час навчання доньок, в розмірі 1/3 зі всіх видів його доходів.

На підставі виконавчого листа № 202/7004/23, виданого 15 серпня 2023 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, постановою заступника начальника Індустріального відділу ДВС у м. Дніпрі Мартиновською І. М. від 03 жовтня 2023 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на час навчання доньок в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його доходів, але про цей факт та можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він не знав до 19 червня 2025 року.

Заявник зазначає, що з жовтня 2021 року є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, приймав участь у бойових діях на сході України, де остаточно втратив здоров`я, у зв`язку з чим ніде не працює, а його доходами є лише щомісячне пенсійне забезпечення, розмір якого складає 3 600 грн, а до березня 2025 року ця сума була ще меншою.

Починаючи з 19 червня 2025 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, йому стало відомо, що державний виконавець Мартиновська І. М. вираховувала з його пенсії не 1/3 частину доходу, як про це прямо і беззаперечно зазначено в рішенні суду та у виконавчому документі, а набагато більше.

Скаржник вважає, що державний виконавець діє всупереч частини другої статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка не може бути застосована до вимог щодо сплати аліментів на час навчання повнолітніх дітей, а тому самовільне збільшення розміру виплат з його пенсії до 50 % замість 1/3 частини є незаконним.

Внаслідок вказаних неправомірних дій державного виконавця у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити скаргу.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди виходили з того, що державним виконавцем вирішено питання про стягнення аліментів з ОСОБА_1 у відповідності до вимог СКУкраїни, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а відтак відсутні підстави як для визнання неправомірними дій заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І.М., так і для зобов`язання державного виконавця здійснити певні дії.

Щодо строку звернення до суду із вказаною скаргою, то суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що він не є пропущеним, оскільки нарахування на ім`я боржника суми боргу в сумі 40 580,79 грн мало місце 06 червня 2025 року, відповідна термінова вимога державного виконавця на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області була скерована 12 червня 2025 року, а 23 червня 2025 року скаржнику була направлена довідка-розрахунок заборгованості по аліментам. Зі скаргою до суду ОСОБА_1 звернувся 24 червня 2025 року, тобто у строк, встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

09 січня 2026 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення у справі, яким його скаргу на дії державного виконавця задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 лютого 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало зведене виконавче провадження № 78007637, до складу якого, об`єднані:

- виконавче провадження № НОМЕР_2 (відкрито 19 листопада 2018 року) щодо примусового виконання судового наказу по справі № 2н/202/301/2018, виданого 30 жовтня 2018 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 12 жовтня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття, за яким заборгованість по аліментам на дату повноліття дітей складала 64379,95 грн, штраф за постановою від 05 жовтня 2020 року в сумі 4 860,96 грн (залишок) та виконавчий збір до Державного бюджету в сумі 5 529,37 грн, а всього - 74 770,28 грн;

- виконавче провадження № НОМЕР_1 (відкрито 03 жовтня 2023 року) щодо примусового виконання виконавчого листа № 202/7004/23, виданого 15 серпня 2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітніх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 квітня 2023 року і до закінчення навчання чи досягнення дітьми 23-річного віку.

19 травня 2025 року боржником в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 сплачена заборгованість по аліментам на утримання неповнолітніх доньок у розмірі 33 070,70 грн, залишок штрафу на користь стягувача за постановою від 05 жовтня 2020 року в сумі 4 860,96 грн та виконавчий збір до Державного бюджету в сумі 5 529,37 грн.

23 травня 2025 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

На даний час на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите постановою від 03 жовтня 2023 року, в порядку вимог статей 3, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі поданої заяви стягувача та виконавчого листа №202/7004/23, виданого 15 серпня 2023 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову - 19 квітня 2023 року та до закінчення навчання чи до досягнення дітьми 23-річного віку, про що копію постанови скеровано на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованим листом (вих. № 54112).

Після часткового погашення заборгованості в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на утримання 2-х повнолітніх доньок, які продовжують навчання, в розмірі 20 764 грн, заступник начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновська І. М. склала довідку-розрахунок, якою визначена заборгованість боржника станом на 06 червня 2025 року у розмірі 40 580,79 грн з урахуванням вимог частини другої статті 182 СК України.

12 червня 2025 року за вих. № 52202 заступником начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновською І. М. на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області була скерована термінова вимога, якою зобов`язано проводити утримання з пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50 %, а не 1/3 частку, визначену виконавчим листом № 202/7004/23, виданим 15 серпня 2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, до погашення боргу.

ОСОБА_1 не працює, є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, отримує пенсію з інвалідності.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 451 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до частини першої статті 200 СК України, яка регулює питання порядку обрахування розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, розмір таких аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів визначається з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що після часткового погашення заборгованості в межах виконавчого провадження №72927081 в розмірі 20 764 грн, заступником начальника відділу Мартиновською І. М. складено довідку - розрахунок, в якій, з урахуванням вимог частини другої статті 182 СК України, визначена заборгованість в розмірі 40 580,79 грн, про що скеровано лист на адресу Головного Управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській областівід12червня 2025 року за вих.№ 52202, та зобов`язано проводити утримання з пенсії у розмірі 50 %, а не 1/3 частки, визначеної виконавчим листом до погашення боргу, оскільки щомісячна сума утриманих аліментів з пенсії ОСОБА_1 , згідно встановленої судом резолютивної частини документу, є менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

При цьому враховано положення Закона України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму, а також дані Головного Управління Пенсійного Фонду України, згідно якого розмірпенсії ОСОБА_1 за червень 2025 року становить 3 800,05 грн, з якої 1/3 частка на 2-х дітей становить 1 266,69 грн, що є нижче гарантованого законом мінімального розміру аліментів та щомісячна недоплата коштів призведе до збільшення заборгованості по виконавчому листу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обчислення заборгованості по аліментам проведено державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства.

Разом із тим, погоджуючись з такими висновками місцевого суду, апеляційний суд не врахував, що заступником начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновською І. М. довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 на утримання 2-х повнолітніх доньок, які продовжують навчання, складено з урахуванням вимог частини другої статті 182 СК України, що не є обгрунтованим, оскільки мінімальний розмір аліментів на повнолітніх дочку чи сина цією статтею не встановлений (див. постанову Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 569/8960/17-ц(провадження № 61-3886св18)).

Не встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина і будь якою іншою нормою СК України.

Це, на думку колегії суддів Верховного Суду, обумовлено, крім іншого, змістом частини першої статті 199 СК України, яка передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніхдочку, сина, якіпродовжують навчання, виключно за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, законодавець розрізняє випадки стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та на повнолітніхдочку, сина, зокрема визначивши умовою стягнення аліментів на повнолітніх дітей спроможність батьків надавати матеріальну допомогу, що унеможливлює встановлення мінімального гарантованого розміру таких аліментів.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду