ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 932/1076/23

1. Описова частина

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, в якому просила встановити юридичний факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу в період з 1994 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 в рівних частинах транспортний засіб «SUZUKI SX-4», державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 ;

визнати право власності на 1/2 частину транспортного засобу «SUZUKI SX-4», державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , за ОСОБА_1 .

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, щовони з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство з 1994 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час спільного проживання вони придбали транспортний засіб SUZUKI SX-4 2011 року випуску, кошти на придбання якого у розмірі 4 500,00 дол. США взяли в борг у ОСОБА_6 .

3 лютого 2022 року ОСОБА_5 тяжко хворів, однак його донька ОСОБА_3 і син ОСОБА_2 ним не турбувалися і з ним не спілкувалися. Піклування над ОСОБА_5 здійснювала лише позивач.

Після смерті ОСОБА_7 право на спадкування за законом мають його діти та, як з`ясувалося, його колишня дружина ОСОБА_4 .

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 28 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року.

На момент розірвання шлюбу спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану, і шлюб між ними відповідно до чинного законодавства припинено не було.

Позивач із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована правильністю висновків суду першої інстанції.

Доказів реєстрації розірвання шлюбу в матеріалах справи немає.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Плати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 та постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 163/754/17, від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 830, 1281, 1282 ЦК України у розрізі статті 355 ЦК України щодо визначення частки у спільному майні, придбаному двома особами за гроші, взяті у борг за договором позики.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

З 1994 року позивач разом з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Свідок ОСОБА_8 наполягала на тому, що вона була присутня разом із ОСОБА_5 при передачі документів про розірвання шлюбу до Миколаївської сільської ради. З метою перевірити достовірність запису про відсутність запису про розірвання шлюбу позивач заявляла клопотання про витребування з відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області інформації щодо здійснення державної реєстрації розірвання шлюбу, однак суд у задоволенні цього клопотання необґрунтовано відмовив, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення.

Спірний автомобіль придбано позивачем і ОСОБА_5 за кошти, які вони взяли у борг, половину якого позивач повернула, а тому навіть за відсутності реєстрації шлюбу їй належить 1/2 частини транспортного засобу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 січня 2026 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 лютого 1984 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 2).

Згідно з випискою з рішення суду від 01 грудня 1994 року, яке вступило в законну силу 12 грудня 1994 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано. В шлюбі народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до акта голови ЖБК-35 «Восток-5» ОСОБА_5 перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 , не прописаний, але мешкав за адресою: АДРЕСА_1 з 1994 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитані в суді першої інстанції свідки вказували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_2 , яка є власністю позивача, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка понад 28 років.

Зі змісту боргової розписки від 25 грудня 2021 року відомо, що позивач разом з ОСОБА_5 взяли в борг у ОСОБА_6 4 500,00 дол. США взяті для купівлі автомобіля «SUZUKI SX-4», 2011 року випуску, колір чорний, номерний знак НОМЕР_4 .

04 січня 2022 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_5 укладено договір купівлі- продажу № 1244/2022/3019696, відповідно до якого ОСОБА_5 придбав транспортний засіб SUZUKI SX-4 2011 року випуску, за 45 000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_2 здійснив організацію поховання для померлого ОСОБА_5 за власні кошти (довідка, видана ФОН ОСОБА_11 ).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка зокрема складається з автомобіля SUZUKI SX-4 2011 року.

Відповідно до листа Дніпровського відділу ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року № 182/31.30-32 встановлено, що за Державним реєстром актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб від 18 лютого 1984 року № 2 по виконавчому комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За державним реєстром актів цивільного стану громадян актовий запис про розірвання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_13 не виявлено.

Згідно з листом Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року № 829 шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , дійсно був зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис від 18 лютого 1984 року № 2. Документи про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 в Миколаївську сільську раду не надходили.

Згідно з документами, наданими юридичним управлінням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо отримання житлової субсидії ОСОБА_1 , жодних відомостей про членів сім`ї останньої документи не містять.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Предметом позову у цій справі є вимоги про встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 1994 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частини транспортного засобу.

Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

В силу положень статті 74 СК України перебування чоловіка і жінки у зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою особою (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17 (провадження № 61-15677св19).

За обставинами цієї справи ОСОБА_5 був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , який рішенням суду від 01 грудня 1994 року розірвано.

Статтею 39 КпШС України (чинного на момент розірвання шлюбу) передбачено, що розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у випадках, передбачених статтями 41 і 42 цього Кодексу, - органами реєстрації актів громадянського стану.

Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану (стаття 44 КпШС України).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» звернено увагу судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 01 січня 2004 року, тобто до дня набрання чинності СК України.

Отже, КпШС України пов`язував припинення шлюбу не з набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, а із зверненням до органу записів актів громадського стану про реєстрацію шлюбу і одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 758/2638/15-ц.

У матеріалах справи є фотокопія довідки начальника Дніпропетровського відділу державної реєстрації цивільного стану, видана ОСОБА_13 про те, що у державному реєстрі актів цивільного стану актовий запис про розірвання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_13 не виявлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із відсутності доказів реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 .

Разом із тим з матеріалів справи відомо, що позивач у суді першої інстанції заявляла клопотання про витребування доказів з відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області щодо інформації про те, чи здійснювалась державна реєстрація розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 . Водночас суд першої інстанції протокольною ухвалою від 11 квітня 2024 року у задоволенні цього клопотання відмовив.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не навів мотивів стосовно доводів позивача про відмову районного суду в задоволенні клопотання щодо витребування інформації з органу реєстрації цивільних станів, а також її поясненням в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_5 виконав вимоги статті 44 КпШС, зареєстрував розірвання шлюбу в Миколаївській сільській раді Дніпропетровської області та в його паспорті, який у нього був до 19 січня 2001 року, була відмітка про розірвання шлюбу.

Водночас встановлення обставин щодо реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 має суттєве значення для правильного вирішення цієї справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин справи, тобто всупереч нормам частин першої, п`ятої статті 12 ЦПК України не забезпечив принципу змагальності сторін, не сприяв усебічному та повному з`ясуванню обставин справи та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить встановити усі фактичні обставин справи, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права та ухвалити законне й справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду