ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 243/2846/24

1. Описова частина

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у них зі ОСОБА_2 від проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу народилася донька - ОСОБА_3 .

Відповідно до консультації психіатра через наявність у ОСОБА_2 шизотипічного розладу рекомендоване роздільне перебування матері та дитини, що підтверджується випискою із карти розвитку новонародженого від 09 січня 2024 року № 3.

Вказував, що на даний час вони разом зі ОСОБА_2 не проживають, дитина проживає разом із ним та бабусею (його матір`ю) за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на положення частини четвертої статті 29, частини першої статті 160, частини першої статті 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про визначення місця проживання дитини.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з лютого 2022 року вони з ОСОБА_1 проживали разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Зокрема, з березня 2023 року до 27 січня 2024 року вони проживали в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить її вітчиму - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_3 . Після народження доньки вони продовжили проживати разом за вказаною адресою.

Вказувала, що в кінці січня 2024 рокуОСОБА_1 почав говорити про те, що хоче разом із дитиною відвідати свою матір, яка проживає у с. Студенок Ізюмського району Харківської області. Вона та її батьки відмовляли ОСОБА_1 брати із собою новонароджену дитину, оскільки на вулиці холодно, а власного транспорту він не має.Проте, скориставшись тим, що 27 січня 2024 року вона на деякий час вийшла із квартири, а її батьків не було вдома, ОСОБА_1 забрав дитину і на автомобілі свого знайомого поїхав у с. Студенок Харківської області. Вона дуже хвилювалася, телефонувала йому кожні 2-3 години, проте останній її заспокоював та сказав, що побуде з дитиною у своєї матері декілька днів і повернеться до м. Слов`янська Донецької області. Оскільки вона не знала адресу у с. Студенок Харківської області, куди поїхав ОСОБА_1 , тому не мала можливості поїхати до дитини.

07 лютого 2024 року ОСОБА_1 без дитини приїхав до м. Слов`янська Донецької області та запропонував поїхати разом із ним у с. Студенок Харківської області, жити там разом з дитиною в будинку, який сільська рада надала його матері для проживання, на що вона відмовилася, оскільки в будинку пічне опалення, відсутнє водопостачання.

У цей самий день вона поїхала з ОСОБА_1 у с. Студенок Харківської області, проте його мати не впустила її в будинок і не давала можливості побачити дитину, використовувала нецензурну лайку, виганяла її з подвір`я. Лише після виклику поліції, їй дали можливість побачити доньку, але забрати дитину додому їй не вдалося.

27 лютого 2024 року вона знову їздила до с. Студенок Харківської області, проте побачитися із дитиною матір та брат ОСОБА_1 їй дозволили лише після приїзду співробітників поліції. Вона та її мати неодноразово зверталися до поліції із заявами щодо незаконного відібрання дитини та позбавлення спілкування із дитиною.

Посилалася на те, що ОСОБА_1 незаконно позбавив її можливості спілкуватися з малолітньою дитиною, якій на той час не виповнилося навіть місяця. Вона не знала, де знаходиться її дитина, в якому вона стані, чи нагодована вона, в яких санітарних умовах перебуває. Дитина такого віку потребує постійного догляду, материнської турботи та ласки. Для повноцінного розвитку та зростання дитини мають бути створені необхідні умови, проте ОСОБА_1 не може забезпечити дитині такого віку необхідний догляд та замінити матір. Вона хоче турбуватися, доглядати за своєю дитиною, бачити, як вона росте, бути впевненою, що з дитиною все добре і вона в оточенні люблячих, турботливих близьких людей. Тому проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із неюбуде відповідати інтересам дитини.

Вважала необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на консультаційний висновок спеціаліста від 22 травня 2023 року, в якому вказано про її діагноз - F21 шизотепічний розлад, оскільки у вказаному висновку не зазначено протипоказань проти народження дитини. Вона не виявляє асоціальних, агресивних та суїцидальних тенденцій поведінкою, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває. При цьому загальновідомим фактом є те, що під час вагітності у жінок відбуваються гормональні порушення, спостерігаються перепади настрою, після пологів можлива післяпологова депресія. Проте це не значить, що мати має бути відірвана від дитини.

Зазначала, що разом із нею донька буде проживати у комфортній квартирі, де забезпечені необхідні умови для життя. Разом із нею також проживають її батьки, які можуть допомогти у догляді за дитиною.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу Службу у справах дітей та сім`ї Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2025 року у складі судді Фаліна І. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції, виходив із найкращих інтересів дитини, взявши до уваги її малолітній вік, постійне проживання разом із батьком, дійшов висновку, що проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком відповідатиме принципу «якнайкращих інтересів дитини».

Ураховуючи те, що на території України ведуться бойові дії, тому місце проживання та місце реєстрації можуть змінюватися, суд не визначив конкретну адресу місця проживання дитини.

Районний суд зазначив, що ОСОБА_1 займається вихованням малолітньої доньки ОСОБА_3 , піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, тому визначення місця проживання дитини із батьком позитивно сприятиме психологічному та фізичному розвитку дитини. При цьому визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє матір права спілкуватися із дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки мати дитини, у разі визначення місця проживання останньої з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування із дитиною, прояв до неї турботи та участі у її вихованні.

Суд першої інстанції взяв до уваги висновок лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) Комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» від 29 серпня 2025 року № 3/233, відповідно до якого за рівнем обмеження життєдіяльності ОСОБА_2 не має високого ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (висновок дійсний до 28 лютого 2026 року) та зазначив, що сам факт наявності вказаного висновку несе ризик для дитини. При цьому даний висновок не був оскаржений ОСОБА_2 . Відтак, суд не взяв до уваги пояснення лікаря-психіатра ОСОБА_5 про те, що на теперішній час у ОСОБА_2 не має високого ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Районний суд відхилив висновки органів опіки та піклування про доцільність проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 , посилаючись на те, що не закінчився строк дії висновку ЛКК від 29 серпня 2025 року № 3/233, відтак такі висновки суперечать інтересам дитини.

Щодо долучених до матеріалів справи відеозаписів, на яких зафіксовані зустрічі ОСОБА_2 з дитиною, суперечки, які відбувались між ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що вони більше стосуються проведення побачень з дитиною.

Суд застосував положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), норми Закону України «Про охорону дитинства», СК України, прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні правові підстави ставити під сумнів здатність ОСОБА_2 належно здійснювати свої батьківські права та обов`язки, забезпечувати інтереси дитини. Апеляційний суд вказав, що у затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981, формі висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків зазначено, що такий висновок видається у випадку, коли особа «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків». Проте у висновках, виданих ОСОБА_2 від 07 лютого 2025 року № 1/21 та від 29 серпня 2025 року № 3/233 вказано, що вона «не має високу ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків». Крім того, лікар-психіатр ОСОБА_5 у своїх показаннях, наданих суду першої інстанції, підтвердила, що стан здоров`я ОСОБА_2 не перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків.

Ураховуючи вік дитини, її фізіологічні потреби та значення материнського піклування, суд вважав, що саме проживання разом із матір`ю забезпечить належні умови для гармонійного розвитку, захисту прав і свобод малолітньоїОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційний суд урахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що за станом здоров`я ОСОБА_2 має бути позбавлена батьківських прав або обмежена в їх здійсненні через свій стан здоров`я. Суд урахував висновок експерта від 06 березня 2025 року№ 171 за результатами проведення судово-психіатричну експертизи, відповідно до якого ОСОБА_2 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі стійких змін особистості після психічного захворювання. ОСОБА_2 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, висновки органів опіки та піклування, як за місцем проживання ОСОБА_2 та попереднього місця проживання дитини, так і за місцем проживання дитини на час розгляду справи, свідчать про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

На думку суду апеляційної інстанції, за відсутності матері, ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_6 можуть впливати на дитину, формуючи у неї негативне ставлення до матері - ОСОБА_2 , оскільки батько дитини та його матір не приховують свого негативного ставлення до ОСОБА_2 , навіть у присутності дитини, не зважаючи на відеозйомку, дозволяють собі негативні висловлювання на її адресу. Крім того, ОСОБА_1 , всупереч принципу рівності батьківських прав та обов`язків, протиправно фактично позбавив ОСОБА_2 спілкування із дитиною, самовільно змінивши місце її проживання, перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною та реалізації її батьківських прав, приховує місцезнаходження малолітньої дитини, що створює реальну загрозу її життю, здоров`ю та безпеці, у зв`язку із чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості, за ознаками особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного зі зникненням безвісти. ОСОБА_1 , змінивши своє місцезнаходження та місцезнаходження дитини, яке на час розгляду справи не встановлено, позбавляє суд можливості дослідити нові умови проживання малолітньої дитини.

Суд апеляційної інстанції застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, урахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Судущодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лещенко С. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року скасувати та залишити в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лещенком С. В.,надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лещенком С. В., мотивована тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про те, що встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю буде відповідати інтересам дитини.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги його доводи щодо наявності у ОСОБА_2 психічного захворювання. Саме через нестабільний стан ОСОБА_2 , який проявлявся в агресії до дитини або абсолютної байдужості до неї, він прийняв рішення звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним як батьком. Вказує, що ОСОБА_2 ніде не працює, не має будь-яких засобів для існування, а він працевлаштований, має стабільний офіційний дохід. Проживання доньки із батьком відповідає найкращим інтересам дитини, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Зазначає, що останній раз ОСОБА_2 приїжджала на побачення із донькою у вересні 2025 року, а після ухвалення судом першої інстанції рішення про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком, взагалі перестала цікавитися життям доньки, відвідувати її.

Вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що він перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та реалізації її батьківських прав, переховує доньку, чим позбавляє можливості дослідити нові умови проживання малолітньої дитини, оскільки с. Студенок Ізюмського району Харківської області, в якому він проживав із донькою, станом на кінець січня 2026 року перебуває у зоні активних бойових дій, тому він разом із малолітньою ОСОБА_3 евакуювався до с. Співаківка Харківської області, де вони отримали статус внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_2 було достовірно відомо про місцезнаходження доньки, проте вона надала суду завідомо неправдиву інформацію, не зробила жодних зусиль для зустрічі з донькою.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Лещенко С. В., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц; у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі 208/4667/20; від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 16 лютого 2022 року у справі № 742/710/19, від 19 липня 2023 року у справі 334/3002/21, від 24 січня 2024 року у справі № 621/649/22, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 308/422/17-ц, від 28 лютого 2018 року у справі 465/1455/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 662/1006/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Прокопцев С. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з лютого 2022 року проживали разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» від 22 травня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено діагноз «F21 Шизотипічний розлад». Рекомендовано рішення питання щодо подальшого виконування вагітності виходячи з акушерського анамнезу» (том 1, а. с. 20).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 січня 2024 року (том 1, а. с. 19).

У виписці з карти розвитку новонародженого від 09 січня 2024 року № 3 зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено «Протипоказання до раннього прикладання до грудей консультація психіатра від 02 січня 2024 року роздільне перебування матері та дитини» (том 1, а. с. 13-14).

Відповідно довідки-інформації Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 09 лютого 2024 року № 35 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 лютого 2024 року разом із донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклується про неї, постійно за нею доглядає. За час проживання зауважень та скарг з боку жителів старостинського округу на ОСОБА_1 не надходило (том 1, а. с. 15).

Згідно з довідкою Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про склад сім`ї від 09 лютого 2024 року № 36 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять: мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а. с. 16).

Відповідно до акту умов проживання, складеного працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, 14 лютого 2024 року згідно зі зверненням ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок якого встановлено, що житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку та складається із трьох кімнат. Житловий будинок має пічне опалення, є електропостачання. Санітарно-гігієнічний стан будинку задовільний. Присутні всі необхідні меблі. Родина забезпечена продуктами харчування. У достатній кількості заготовлено твердого палива. Родина отримує гуманітарну допомогу. Підписана декларація із місцевим сімейним лікарем, за дитиною встановлено медичний патронат. Дитина перебуває на штучному годуванні, дитячими сумішами забезпечена (том 1, а. с. 17-18).

Згідно з довідкою Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 лютого 2024 року № 6314-7001964232 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 12).

Відповідно до довідки Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 лютого 2024 року № 6314-7001964252 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (том 2, а. с. 149).

Згідно з листом Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 27 лютого 2024 року № 29/01-407 22 лютого 2024 року до Служби надійшла відповідь на запит, у якій зазначається, що 14 лютого 2024 року комісія у складі начальника Служби, фахівця із соціальної роботи та старшого інспектора ювенальної превенції Ізюмського РУП було здійснено виїзд до родини, в якій виховується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведено обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку мешкає батько дитини - ОСОБА_1 , який має нормальний рівень виховного потенціалу, в повному обсязі володіє навичками відповідального батьківства, що зазначаються по вихованню до його доньки ОСОБА_7 . Також вихованням дитини займається бабуся - ОСОБА_6 . Родина проживає в будинку, який надав для проживання Студенокський старостинський округ. Будинок складається із трьох кімнат, має пічне опалення, підключена електромережа. В оселі проводиться косметичний ремонт, без використання хімічних засобів, що можуть зашкодити здоров`ю дитини. У житловому будинку тепло та затишно, є свіжа приготовлена їжа, присутні всі необхідні меблі, посуд. Присутня присадибна земельна ділянка для вирощування овочів. На території двору є колодязь із чистою питною водою. Також присутні присадибні споруди для ведення домашнього господарства. Родина повністю забезпечена твердим паливом. ОСОБА_1 підписав декларацію із місцевим лікарем, за дитиною встановлено медичний патронат. Дитина перебуває на штучному годуванні, забезпечена дитячими сумішами, підгузками та одягом за сезоном. За час проживання родини ОСОБА_8 за вищевказаною адресою, зауважень та скарг з боку жителів Старостинського округу на них не надходило. Батько проживає разом із донькою, піклується про неї, здійснює постійний догляд (том 1, а. с. 69).

Довідкою з «Обласної клінічної психіатричної лікарні м. Слов`янськ» від 05 березня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 спостерігається у лікаря-психіатра у медичному закладі з 2020 року по теперішній час. Постійно приймає підтримуюче медикаментозне лікування. На момент огляду асоціальних, агресивних та суїцидальних тенденцій поведінкою не виявляє (том 1, а. с. 74).

Відповідно до довідок лікаря-нарколога ОСОБА_9 від 05 березня 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_10 на диспансерному обліку лікаря-нарколога КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» у м. Слов`янську Донецької області не перебувають, за медичною допомогою не зверталися (том 1, а. с. 75; 76).

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини при Оскільській сільській раді Ізюмського району Харківської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 (том 2, а. с. 71-73).

Довідкою з відділу з надання адміністративних послуг Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 01 травня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає разом із чоловіком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 58).

Відповідно до листа Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09 травня 2024 року повідомлення ОСОБА_11 , зареєстроване в журналі Єдиного обліку відповідно до наказу від 08 лютого 2019 року № 100 «Про затвердження порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» ЄО № 2994 від 28 квітня 2024 року, було ретельно розглянуто та проведено заходи первинної перевірки. Перевірку за даним фактом було припинено та рекомендовано звернутися до органу опіки та піклування або суду з приводу питання з ким буде проживати дитина (том 1, а. с. 54).

Згідно з листом з КНП «Оскільська амбулаторія первинної медико-санітарної допомоги» від 18 травня 2024 року № 45 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у медичному закладі с. Студенок Ізюмського району Харківської області з 10 лютого 2024 року, місце проживання: АДРЕСА_1 . Огляд дитини сімейним лікарем проводиться один раз на місяць, викликів лікаря, за місцем проживання з приводу погіршення стану дитини за період спостереження не було. Вакцинація дитини проводиться згідно з календарем. Дитина розвивається відповідно до віку: голову тримає у вертикальному положенні, повертає на звуки, активні рухи руками та ногами та інше. Останній огляд невролога 02 травня 2024 року - психомоторний розвиток відповідає віку. Дані щодо наявності опікуна у сімейного лікаря відсутні. Під час заключення декларації офіційний представник дитини батько - ОСОБА_1 (том 1, а. с. 63).

Відповідно до довідки Слов`янського міського центру зайнятості від 24 травня 2024 року № 726 ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітна з 25 березня 2024 року (том 1, а. с. 80).

Згідно з характеристикою, складеною заступником начальника Слов`янської міської державної адміністрації І. Ростовим, за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 зарекомендувала себе з нейтрального боку, відсутня інформація щодо притягнення її до будь-якої відповідальності (том 1, а. с. 83).

У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_2 - адвоката Прокопцева С. В., Комунальне некомерційне підприємство «Оскільська амбулаторія первинної медико-санітарної допомоги» Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 24 травня 2024 року № 48 повідомило, що до сімейного лікаря АЗПМС с. Студенок у присутності свідків, зверталася бабуся із матір`ю. Під час звернень до амбулаторії станом здоров`я, розвитку дитини цікавилася бабуся, мати питань не задавала (том 1, а. с. 53).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 06 серпня 2024 року, з огляду на наявність висновку ЛКК, який дійсний до 02 січня 2025 року,вирішено за доцільне, що на теперішній час недоцільно визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , У разі зміни у стані здоров`я матері та наявності відповідного медичного підтвердження, мати має право звернутися повторно з питанням щодо визначення місця проживання доньки із нею (том 1, а. с. 167-168).

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Прокопцева С. В., про призначення у справі судово-психіатричної експертизи задоволено.

Призначено у справі судово-психіатричну експертизу з метою встановлення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведення якої доручено експертам Харківської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

На вирішення експертам поставлено такі питання:

1. Чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на теперішній час будь-яким захворюванням, яке впливає на її психічний стан, із визначенням тяжкості та ступеня тяжкості?

2. Чи може ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на теперішній час виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385, 387 Кримінального кодексу України.

У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 243/2846/24 та медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , № 174/2020.

Встановлено строк виконання судово-психіатричної експертизи не більше ніж 30 календарних днів з моменту отримання ухвали.

Оплату експертизи покладено на ОСОБА_2 .

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Висновком ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 1/21, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» 07 лютого 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 не має високого ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до 07 липня 2025 року (том 2, а. с. 4).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 06 березня 2025 року № 171 ОСОБА_2 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі стійких змін особистості після психічного захворювання та відповідно до свого психічного стану, здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 2, а. с. 212-218).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 25 березня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , умови проживання на достатньому рівні, відповідають санітарно-гігієнічним нормам, кімнати повністю мебльовані, є побутова техніка. Для розвитку та виховання дитини створені належні умови. У наявності: спальне місце, дитячі речі (одяг, взуття, іграшки, засоби особистої гігієни). За вказаною адресою проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 . Стосунки, традиції сім`ї доброзичливі. ОСОБА_2 має намір повернути дитину, піклуватися про неї, займатися її розвитком, вихованням та навчанням (том 2, а. с. 40).

01 квітня 2025 року органом опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області надано висновок про визначення місця проживання дитини із матір`ю, згідно з яким у зв`язку із наявністю висновку ЛКК від 07 лютого 2025 року № 1/21, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не має високого ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків та висновку проведеної судово-психіатричної експертизи, змін у стані здоров`я матері в кращу сторону, ураховуючи кращі умови для виховання та розвитку дитини, наявність окремої кімнати, централізованого водопостачання, вік дитини, в якому малолітня дівчинка потребує уваги матері, яку вона з дитинства рідко бачила, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 2, а. с. 37-39).

Відповідно до листа Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 квітня 2025 року за даними ЄДРВП та АСВП щодо ОСОБА_1 у відділі містяться відомості щодо двох виконавчих проваджень, а саме: АСВП № НОМЕР_4 від 14 лютого 2022 року з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. від 16 грудня 2021 року № 3975 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» (далі - ТОВ «ФК «Управління активами») заборгованості у розмірі 3 418,10 грн. 14 лютого 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано для виконання до відповідних банківських установ. 27 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». АСВП № НОМЕР_5 від 09 лютого 2022 року з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. від 21 грудня 2021 року № 24154 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Управління активами» у розмірі 5 791,04 грн. 09 лютого 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано для виконання до відповідних банківських установ. Процес примусового виконання триває (том 2, а. с. 51-63).

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи від 26 травня 2025 року № 24 під час зустрічі ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_3 , вона не проявляла особливої емоційної реакції у спілкуванні з дитиною, а саме: не проявляла ініціативи до тілесного контакту, не гралася із дитиною, майже не спілкувалася із нею. Перебувала поруч у мовчазному стані. Контакт з боку матері був формальний. Дитина поводилася активно, була усміхненою, виявляла інтерес до оточення та всього, що відбувалося навколо. Перебувала у спокійному емоційному стані, переважно поруч із батьком та бабусею. Протягом зустрічі мати не проявляла інтересу до умов життя дитини, її щоденного режиму, навичок та розвитку. Запитань до батька з приводу догляду за дитиною не ставила (том 2, а. с. 93-95).

ОСОБА_1 з 02 червня 2025 року працює на посаді пожежного пожежно-рятувального підрозділу с. Студенок Балаклійської місцевої пожежної охорони, що підтверджується довідкою Балаклійської місцевої пожежної охорони від 03 червня 2025 року № 86 (том 2, а. с. 96).

Відповідно до довідки, виданої Балаклійською місцевою пожежною охороною 16 липня 2025 року № 140, ОСОБА_1 працює на посаді пожежного пожежно-рятувального підрозділу с. Студенок Балаклійської місцевої пожежної охорони з 02 червня 2025 року по теперішній час. Нарахована заробітна плата за червень 2025 року становить 10 686,07 грн (том 2, а. с. 106).

З огляду на долучену до матеріалів справи службову характеристику, ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно (том 2, а. с. 107).

Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданої Комунальним некомерційним підприємством «Оскіліська амбулаторія первинної медико-санітарної допомоги» Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області», дитина розвивається за віком. На прийом до лікарів дитина приходить із батьком (том 2, а. с. 108-109).

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи від 05 серпня 2025 року перед початком зустрічі ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборонив матері дитини фотографуватися або здійснювати відеозйомку дитини. Начальником служби у справах дітей та сім`ї запропоновано, щоб батьки разом із дитиною вийшли за межі двору, прогулятися та поспілкуватися в нейтральному середовищі. Проте на цю пропозицію було отримано категоричну відмову з боку бабусі - ОСОБА_6 , яку підтримав і батько дитини. Мати дитини - ОСОБА_2 зайшла до двору, привіталася із дитиною передала їй подарунок - іграшку (бабуся заборонила дитині її брати), а також підгузки та інші необхідні речі. Бабуся дитини - ОСОБА_6 розпочала словесний конфлікт, висловлюючи своє невдоволення діями матері дитини. Після завершення зустрічі ОСОБА_2 звернулася до начальника служби у справах дітей та сім`ї з проханням відвідати разом медичний пункт, щоб поспілкуватися із сімейним лікарем, дізнатися про стан здоров`я та розвиток дитини (том 2, а. с. 122-124).

Згідно з витягом з протоколу № 2 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Оскільській сільській раді Ізюмського району Харківської області від 15 серпня 2025 року Службою у справах дітей та сім`ї Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області вирішено за доцільне визначити визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рекомендовано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 (том 2, а. с. 134-135).

Висновком ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 3/233, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» від 29 серпня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 не має високого ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до 28 лютого 2026 року (том 2, а. с. 156).

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи від 03 вересня 2025 року зустріч ОСОБА_2 з дитиною не відбулася (том 2, а. с. 157-159).

Відповідно до листа Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Ізюмське РУП ГУНП в Харківській області) від 21 березня 2026 року що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спільною донькою - малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05 лютого 2026 року не виходять на зв?язок, за місцем мешкання у с. Студенок Ізюмського району Харківської області відсутні, на теперішній час їх місцезнаходження не встановлено. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 214 КПК України старшим слідчим слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майором поліції Дубиною М. С. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 лютого 2026 року за № 12026221070000170 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - пункт 2 частини другої статті 115 КК України з додатковою відміткою «зникнення безвісти» (том 3, а. с. 11-12).

Довідкою з Вищого навчального закладу комунальної форми власності «Торецький музичний коледж» від 07 лютого 2020 року підтверджується, що ОСОБА_2 у 2017 році закінчила вищезазначений навчальний заклад та отримала диплом з відзнакою (том 1, а. с. 56).

До матеріалів справи долучені характеристики, грамоти, похвальні листи за період навчання ОСОБА_2 в школі (том 1, а. с. 85-90; 101-125).

Матеріали справи містять відеозаписи, на яких зафіксовані зустрічі ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні суду першої інстанції була допитана як свідок ОСОБА_12 , яка повідомила суду, що ОСОБА_2 вона знає більше 15 років, оскільки остання відвідувала заняття з танців, викладачем яких є вона. ОСОБА_2 дуже відповідальна та гарна людина. Зі слів ОСОБА_2 та її матері - ОСОБА_10 їй відомо, що чоловік ОСОБА_2 вкрав їх спільну дитину. ОСОБА_2 періодично їздить до дитини, проте її чоловік чинить перешкоди у цих зустрічах. Зі ОСОБА_2 свідок бачиться часто, оскільки вони проживають в одному будинку. Про стан здоров`я ОСОБА_2 їй нічого невідомо.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що ОСОБА_2 знає з 10 років, оскільки вони проживають в одному під`їзді. ОСОБА_1 вона не знає. Зі слів матері ОСОБА_2 - ОСОБА_10 свідку відомо, що вона та ОСОБА_1 перебували у цивільному шлюбі, під час якого у них народилася дитина, яку викрав її батько. У травні 2024 року ОСОБА_2 , її матір ОСОБА_10 , чоловік матері та вона, на прохання вказаних осіб, їздили до с. Студенок Ізюмського району Харківської області. Матір ОСОБА_1 , побачивши їх почала кричати, ображати їх нецензурною лайкою, потім вийшов брат ОСОБА_1 , який також почав кричати, лаятися. Після цього вони викликали працівників поліції, проте дитину у той день так і не побачили. Після невдалої спроби побачити дитину, вони їздили до голови сільської ради, пояснили ситуацію яка склалася у родині, проте він сказав, що нічого зробити не може.

У судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний як свідокОСОБА_14 , який повідомив суду, що ОСОБА_2 знає як доньку своїх друзів. З ОСОБА_1 він ні в яких стосунках не перебуває, проте знає його, оскільки вони разом були в евакуації у 2022 році у гуртожитку у м. Вінниці. ОСОБА_1 у цей час був разом зі ОСОБА_2 та її матір`ю - ОСОБА_10 , перебував на утриманні останньої, не працював. Зі слів матері ОСОБА_2 - ОСОБА_10 йому відомо, що ОСОБА_1 викрав їх спільну зі ОСОБА_2 дитину, утримує в себе та не дає зустрічатися із донькою. Свідком будь-яких подій між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він не був. Про захворювання ОСОБА_2 йому також нічого невідомо.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , повідомила суду, що ОСОБА_1 це її колишній зять. До початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України її донька познайомилася із ОСОБА_1 та вони почали проживати в будинку, який він винаймав. У 2022 році під час евакуації вона зі своїми дітьми виїжджала до м. Вінниці, ОСОБА_1 також виїхав разом із ними. У м. Вінниці вони винаймали житло, за яке розраховувалася саме вона. ОСОБА_1 грошей на житло не давав, продукти харчування не купував. Через дев`ять місяців після евакуації вона повернулася додому, а ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 проживали у м. Дніпрі ще два місяці, а вона їм надавала допомогу у вигляді грошей та продуктів харчування. Після чого донька разом із ОСОБА_1 повернулися додому у м. Слов`янськ Донецької області, де вони проживали усі разом в її квартирі. Після повернення додому її донька ОСОБА_2 завагітніла, стала на облік до лікарні. Під час вагітності ОСОБА_2 почувала себе погано, вона не завжди могла з нею ходити до лікаря, у зв`язку із чим донька пропускала прийом лікаря, який пояснював, що відвідування є обов`язковим та важливим для дитини. ОСОБА_2 необхідно було приймати ліки та вітаміни, на які у ОСОБА_1 коштів не було. Вітаміни для неї придбала її менша донька у м. Вінниці. Речі для вагітних та взуття ОСОБА_2 купувала вона, оскільки ОСОБА_1 відмовлявся, посилаючись на відсутність коштів. З цього приводу у них виникали сварки. Після народження дитини ОСОБА_1 сказав, що він хоче повезти дитину до своєї матері, на що вона була категорично проти. ОСОБА_2 дуже погано себе почувала. 27 січня 2024 року, коли вона перебувала на роботі, а її чоловік вийшов із квартири, ОСОБА_1 разом зі своїм товаришем викрали дитину та вивезли її. Зі слів свого чоловіка вона дізналася, що ОСОБА_1 викрав її онучку. У телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив її, що з дитиною все нормально та через два дні він її поверне. Однак, після спливу двох днів, ОСОБА_1 дитину не привіз. Через тиждень він приїхав без дитини з метою подивитися квартиру, яку вони з чоловіком вирішили винаймати у знайомих для нього, доньки та онучки. Подивившись житло, ОСОБА_1 повернувся до своєї матері у с. Студенок Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_2 до дитини не пустив і з цього часу чинить перешкоди у зустрічах матері з дитиною. Кожні два-три тижня вони їздять до дитини, викликають поліцію, залучають працівників органу опіки та піклування, проте ОСОБА_1 чинить перешкоди та не дає матері дитині зустрічатися із донькою. У травні минулого року ОСОБА_1 висунув умови, щоб на зустріч із дитиною ОСОБА_2 приїжджала одна на соціальному автобусі двічі на тиждень. При кожній спробі побачити дитину, до них виходила матір ОСОБА_1 та його брат, які вчиняли сварки та ображали ОСОБА_2 . Умови проживання ОСОБА_2 є задовільними, це двокімнатна квартира, яка обладнана манежом для дитини, є іграшки та одяг, квартира була обстежена органом опіки та піклування. ОСОБА_2 не хворіє на психічне захворювання, відмінно навчалася в школі, має освіту. Медичний висновок дозволяє їй виконувати свої батьківські обов`язки щодо дитини.

У судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний як свідок лікар-психіатр ОСОБА_5 повідомила суду, що на момент огляду у січні 2025 року ОСОБА_2 не мала високого ступеню втрати здоров`я, який перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 відвідує лікаря-психіатра, приймає постійне підтримуюче лікування, а тому протипоказань виконання батьківських обов`язків на січень 2025 року вже не було. Захворювання ОСОБА_2 не лікується, а переходить у стан ремісії. ОСОБА_2 повинна систематично приймати ліки та відвідувати лікаря-психіатра. На обліку вона перебуває з 2021 року, при госпіталізації в неї була неадекватна поведінка, вона була дратівлива, замкнена, визначався наплив думок. ОСОБА_2 неодноразово лікувалася в Дніпропетровській психіатричній лікарні та у Слов`янській психіатричній лікарні. На теперішній час її стан покращився внаслідок підтримуючого лікування.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лещенком С. В., підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У частинах першій, другій, четвертій 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами вирішувався спір за первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із частиною першою статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частини перша, друга статті 161 СК України).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених вище норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталий у практиці Верховного Суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц.

У змісті постанови від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховним Судом зауважено, що: «… питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Отже, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, що переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають разом з кінця січня 2024 року та між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої доньки, а також наявність між сторонами особистого конфлікту та неприязних стосунків.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_1 , та ухвалюючи нове судове рішення про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - ОСОБА_2 , виходив виключно із того, що хоча батько й належно здійснює виховання та утримання дитини, проте перешкоджає матері у спілкуванні з донькою, самовільно змінив її місце проживання, що порушує права матері на контакти з дитиною та суперечить якнайкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом із цим, такі висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на повному та всебічному встановленні всіх обставин справи, дослідженні доказів, не свідчать про врахування найкращих інтересів дитини. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, ураховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини.

Установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини із батьком з огляду на те, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, проживання доньки із батьком забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він єнедостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц вказано, що висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Реалізуючи передбачене частиною шостою статті 19 СК України право суду не погодитися з висновками органу опіки та піклування, якими надано рекомендації щодо місця проживання дитини, суд першої інстанції, надав оцінку висновкам органів опіки та піклування щодо розв`язання спору та дійшов висновку про неврахування висновків органів опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, ураховуючи обставини, встановлені у цій справі, пріоритетність інтересів дитини.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю, пославшись на те, що батько дитини самовільно без згоди матері змінив місце проживання дитини, оскільки неможливо вважати самовільною зміну місця проживання дитини одним з батьків, якщо таке місце проживання не було встановлене рішенням суду або органом опіки.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2023 року у справі № 638/14616/18 (провадження № 61-10641св23), від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц (провадження № 61-2808св24), від 15 січня 2025 року у справі № 760/2096/22 (провадження № 61-8404св24).

ОСОБА_2 не надала достатніх належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини, її звичного середовища та визначення місця проживання дитини з матір`ю, з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків. ОСОБА_2 не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання дитини з нею матиме більш позитивний вплив на дитину.

Посилання апеляційного суду на те, що за відсутності ОСОБА_2 батьком дитини разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_6 можуть впливати на дитину, формуючи у неї негативне ставлення до матері ОСОБА_2 , нічим не підтвердженні, мають характер припущення, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із батьком не впливає на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків (див.: постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20)).

Разом із цим, Верховний Суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Ураховуючи викладене, виходячи з інтересів самої дитини, ураховуючи, у тому числі, психологічний стан дитини, зокрема, прихильність до батька, тривале проживання із ним, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність подальшого проживання доньки ОСОБА_7 разом із батьком, що сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Верховний Суд зазначає, що виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, висновки суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини разом із батьком є правильними, вони ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку малолітньої дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, не призведе до зміни її усталеного способу життя і не завдасть психологічної травми у зв`язку із відсутністю необхідності зміни її місця проживання.

Зроблені районним судом висновки по суті вирішення спору узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у подібних справах (частина четверта статті 263 ЦПК України), яка у цій категорії справ є сталою.

Судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Відтак, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лещенком С. В., підтвердилися під час касаційного перегляду справи.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лещенком С. В., тому судовий збір, сплачений заявником за подання касаційної скарги у розмірі 1 937,92 грн, слід стягнути зі ОСОБА_2 на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,