ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/39174/21

розглянув у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Кушнової А. О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Безименної Н. В., суддів: Аліменка В. О., Кучми А. Ю.

І. Суть спору

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 08 листопада 2021 року № 1 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 15 грудня 2021 року № 1695ц;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 20 грудня 2021 року;

1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

В подальшому, наказом Генерального прокурора від 15 грудня 2021 року № 1695ц позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для звільнення з посади слугувало рішення кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 08 листопада 2021 року № 1 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

Позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення та наказу про його звільнення, оскільки кадровою комісією Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (далі - Кадрова комісія) фактично не досліджувалося питання щодо доброчесності прокурора, а відповідне рішення ухвалено на підставі обставин, за якими прокурора було звільнено у 2019 році та щодо яких суд у справі № 640/25187/19 вже надав оцінку щодо їх безпідставності.

На переконання позивача, усі обставини, які визначені Кадровою комісією в оскаржуваному рішенні не підтверджені будь-якими належними чи допустимими доказами, а більшість із них спростовані судовим рішенням у справі № 640/25187/19.

Крім того, позивач наголошує, що майно, яке було придбано ОСОБА_2 (теща позивача), зокрема квартира у 2010 році та автомобіль у 2013 році, що викликало сумнів у членів Кадрової комісії стосовно законності джерел походження, не можуть оцінюватися, оскільки позивач перебував на посадах в органах прокуратури з 2017 року. Вказане стосується і квартири, що була придбана у 2020 році, адже у зазначений період позивач не працював в органах прокуратури.

Щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у 2015 році відносно позивача, то вказана обставина проаналізована Оболонським районним судом міста Києва у постанові від 04 грудня 2015 року у справі № 756/15031/15-п. До того ж можливе адміністративне порушення відбулось 14 жовтня 2015 року і з урахуванням приписів статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ОСОБА_1 міг мати негативні наслідки щодо своєї поведінки до 14 жовтня 2016 року, однак у цей період позивач не працював в органах прокуратури.

Вважаючи, що оцінка професійної компетентності позивача була здійснена Кадровою комісією лише на підставі суб`єктивних, упереджених суджень стосовно повноти виконаного ним практичного завдання та без урахування того, що він успішно пройшов попередні етапи атестації, водночас під час співбесіди членами Кадрової комісії не задавалося жодних питань з приводу виконання ним практичного завдання та не висловлювалося жодних сумнівів щодо повноти наданих останнім письмових відповідей, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Генерального прокурора України від 18 листопада 2019 року № 1587ц ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

4. У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України 19 вересня 2019 року Закону України № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (набув чинності 25.09.2019) (далі - Закон № 113-IX), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора та яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, а успішне проходження усіх етапів атестації є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора, позивачем 11 жовтня 2019 року подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора із зазначенням про намір пройти атестацію.

5. Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, а наказом від 12 листопада 2019 року № 276 створено Четверту кадрову комісію та затверджено її склад.

6. Позивачем успішно пройдено два попередні етапи атестації щодо виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та загальних здібностей й навичок.

7. За наслідками проходження позивачем третього етапу атестації (співбесіди) 19 грудня 2019 року Кадровою комісією № 4 прийнято рішення № 5 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», згідно з яким визнано ОСОБА_1 таким, що неуспішно пройшов атестацію. На підставі вказаного рішення Генеральним прокурором видано наказ від 21 грудня 2019 року № 2046ц, яким позивача звільнено із займаної посади з 24 грудня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

8. Не погоджуючись з вказаними рішенням та наказом позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду місті Києва від 02 листопада 2020 року у справі № 640/25187/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено, оскаржувані рішення та наказ скасовані, а позивач поновлений в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 640/25187/19 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/25187/19 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Прийнято у частині позовних вимог про поновлення на посаді нову постанову, якою ОСОБА_1 з 26 грудня 2019 року поновлено на посаді, з якої його було звільнено. Справу № 640/25187/19 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині судові рішення у справі № 640/25187/19 залишено без змін.

9. На виконання вказаних судових рішень Генеральним прокурором видано наказ від 06 вересня 2021 року № 1296ц, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

10. Разом з цим у зв`язку із наявністю судового рішення у справі № 640/25187/19 та, з урахуванням положень пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, позивачу відновлено право на проходження атестації, а саме з етапу співбесіди.

11. За результатами проходження співбесіди Кадровою комісією прийнято рішення від 08 листопада 2021 року № 1, відповідно до якого Кадрова комісія дійшла висновку, що позивач неуспішно пройшов атестацію.

Зі змісту спірного рішення слідує, що останнє прийнято у зв`язку із тим, що Кадровою комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

12. Так, в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 01 січня 2017 року позивач набув у безоплатне користування квартиру площею 102,6 кв.м. у місті Києві, власником якої є мати його дружини ОСОБА_2 .

Згідно з поясненнями позивача він разом із дружиною та дітьми проживає у трикімнатній квартирі ОСОБА_2 (матері його дружини) по АДРЕСА_1 , про що зазначено у його деклараціях. Вказану квартиру ОСОБА_2 у 2010 році самостійно придбала у забудовника - ТОВ «ТМО «ЛІКО-ХОЛДІНГ» за ціною 1 200 420 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20 квітня 2010 року.

Крім того, протягом 2014-2020 років указана особа набула право власності ще на перелік об`єктів нерухомості у місті Києві, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , придбану 26 червня 2019 року; квартиру АДРЕСА_3 , придбану 07 лютого 2017 року; квартиру АДРЕСА_4 , придбану 22 липня 2020 року.

13. Разом із цим згідно із матеріалами атестації, за даними податкових органів, у період 2009-2020 років дохід ОСОБА_2 дорівнював 677 336,43 грн, що ставить під сумнів можливість придбання зазначеного майна з офіційних доходів.

Також на початку 2017 року ОСОБА_1 отримав від тещі у користування її власний автомобіль Vоlvo XC90, 2012 року випуску, придбаний нею 06 квітня 2013 року. На співбесіді прокурор не зміг сказати, яку суму коштів ОСОБА_2 сплатила за цей транспортний засіб, і чи відповідала договірна ціна ринковій ціні.

Водночас ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують офіційні доходи ОСОБА_2 , достатніх для придбання квартири АДРЕСА_5 та автомобіля Vоlvo XC90, 2012 року випуску.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що вказані доходи ОСОБА_2 отримала як відсотки від депозитних належних їй вкладень у банківських установах, під час співбесіди також не були підтверджені документально, як і не було надано документів про походження коштів, розміщених у банківських установах. Згаданий позивачем факт продажу ОСОБА_2 квартири у місті Києві не повною мірою пояснює джерела походження решти коштів на придбання квартири по АДРЕСА_1 та іншого майна.

14. Крім того, 16 квітня 2018 року на сайті Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_2» опубліковано блог ОСОБА_3 , в якому вказано, що позивач у приміщенні Апеляційного суду міста Києва із застосуванням сили примушував ОСОБА_4 отримати повістку про виклики та допит ОСОБА_5 , якого вона представляла виключно у цивільній справі і не була його представником у кримінальному провадженні.

Позивач у своїх поясненнях заперечив факт застосування сили, проте не довів підтвердження того, що він належним чином пересвідчився в тому факті, що ОСОБА_3 є представником ОСОБА_5 у кримінальному судочинстві, що за висновками Кадрової комісії позивачем порушено вимоги чинного законодавства при провадженні досудового розслідування у кримінальному провадженні.

15. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що після звільнення з посади начальника юридичного відділу ТОВ «Корсунське», у період із лютого по липень 2016 року ОСОБА_1 офіційних доходів не отримував. На запитання щодо джерел існування у вказаний період він пояснив, що проживав на заощадження, а також працювала і отримувала доходи його дружина.

Водночас згідно із деклараціями ОСОБА_1 його заощадження за 2015 та 2016 роки не змінювались, тобто надана Комісії інформація про джерела існування не відповідає дійсності. Крім того, офіційний дохід дружини ОСОБА_1 у 2016 році становив 37 тис грн, що недостатньо для утримання родини.

Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що доходи він отримував, працюючи у службі таксі, при цьому відомості про офіційне декларування доходів від такої діяльності відсутні.

16. Комісією також встановлено, що 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, індивідуальна адвокатська діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_6 , однак нерухомість ним у місті Полтаві не задекларовано, а тому у Кадрової комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики, що виразилося у його фактичних діях під час проходження процедури стажування для набуття професії адвоката, а також стосовно дотримання ним принципу законності у всіх його діях, у тому числі під час набуття професії адвоката.

17. З-поміж зазначеного Кадровою комісією враховано обставини складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, яке мало місце 13 листопада 2015 року на вулиці Межигірській у місті Києві відносно позивача. Так, 14 листопада 2015 року на вебсайті «ТСН» опубліковано новину під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У ній вказано: «Під час оформлення протоколу про правопорушення ОСОБА_6 намагався втекти з місця події, викликав допомогу у вигляді трьох чоловіків, які по черзі намагались домовитись з поліцейськими. Питав, хто його «замовив», погрожував дзвінками впливових людей та апелював до професійної солідарності. Крім того, затриманий водій відмовився здавати тест на вміст алкоголю в крові».

У своїх поясненнях під час співбесіди ОСОБА_1 заперечив наведені вище доводи та стверджував, що вказана інформація є недостовірною.

Разом із цим розбіжності в поясненнях ОСОБА_1 , на думку Кадрової комісії, як мінімум, свідчать про нещирість у висвітленні описаних подій, а відверто зухвала відповідь на запитання працівника поліції та поведінка ОСОБА_1 під час складання адміністративних протоколів негативно характеризують останнього та свідчить про його недоброчесність та невідповідність професійній етиці.

18. Крім того, указано, що у Кадрової комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у зв`язку з неповним та частково неправильним виконанням практичного завдання.

19. Таким чином, на підставі рішення Кадрової комісії від 08 листопада 2021 року № 1 Офісом Генерального прокурора видано наказ від 15 грудня 2021 року № 1695ц, яким звільнено ОСОБА_1 із займаної посади з 17 грудня 2021 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

20. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року залучено до участі у справі № 640/39174/21 співвідповідачем - Кадрову комісію.

21. Справа розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

22. Верховний Суд постановою від 28 вересня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 640/39174/21 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом у своїй постанові, серед іншого, зазначено про необхідність дослідити та встановити: чи надавалися позивачем пояснення щодо придбання майна разом із підтверджуючими документами; чи надано позивачем підтверджуючи документи щодо походження джерел доходів на придбання указаного в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії майна; чи спростовують подані позивачем пояснення та докази висновки комісії в частині дійсного власника цього майна, які стали підставою для прийняття спірного рішення; надати оцінку висновкам комісії в частині відповідності прокурора вимогам професійної етики та компетентності крізь призму наведених у цій постанові критеріїв.

До такого висновку Верховний суд дійшов з огляду на те, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню Кадрової комісії, обмежилися констатацією, що відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, а також, що контроль та перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з приводу задекларованого позивачем майна та коштів належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Натомість визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності). Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася та обставина, що під час проведення співбесіди, Комісія виходила не з факту притягнення прокурора до адміністративної/дисциплінарної відповідальності чи прийняття рішення про закриття дисциплінарного провадження, а із обставин, які слугували підставою для складення стосовно нього працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності, а також поведінки (дії) прокурора за епізодом вручення повістки адвокату. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки висновкам комісії у цій частині крізь призму критеріїв професійної етики поведінки позивача, який повинен сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. Суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

23. Так, під час нового розгляду справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року витребувано докази у справі від відповідачів Офісу Генерального прокурора та Кадрової комісії, а саме копії усіх документів, що надавались ОСОБА_1 . Кадровій комісії під час проведення співбесіди 08 листопада 2021 (окрім вже наданих), у тому числі копії усіх документів щодо доходів матері дружини - ОСОБА_2 (у випадку неможливості надати такі документи - надати пояснення щодо їх відсутності, а також пояснення чи брались до уваги такі документи Кадровою комісією під час проходження атестації прокурора) (а.с.169-171 т.3).

На виконання вимог вказаної ухвали, листом від 07 лютого 2024 року № 15/1/2-14720-21 Офіс Генерального прокурора надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що 27 квітня 2022 року подано відзив на позов разом з копіями усіх документів, що стали підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації. Повідомлено, що в матеріалах кадрової комісії відсутня інформація, що позивачем були надані додаткові докази під час проведення співбесіди і кадровою комісією було прийнято рішення про їх прийняття чи відмову у прийнятті (а.с.182-183 т.3).

Судами попередніх інстанцій додатково встановлено, що до відзиву на позов Офісом Генерального прокурора було додано, зокрема, матеріали, що слугували підставою для прийняття Кадровою комісією спірного рішення на 28 арк., що включають протокол № 20 засідання кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 08 листопада 2021 року, графік для написання практичних завдань, суть завдання та перелік питань з очікуваними відповідями, копія письмової відповіді ОСОБА_1 на отримане завдання, лист Офісу Генерального прокурора до Національного антикорупційного бюро України щодо надання інформації стосовно переліку прокурорів (в тому числі і ОСОБА_1 ), лист-відповідь Національного антикорупційного бюро України від 06 грудня 2021 року № 04-006/37541, який стосується прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та не стосується позивача, інформаційна довідка щодо позивача (без зазначення дати, номеру, підстави складання та особи, якою була складена), біографічних даних про позивача, його дружину - ОСОБА_9 та тещу - ОСОБА_2 , перелік виданих ними довіреностей за період з 2009 по 2019 роки, витяги з декларації про доходи позивача, його дружини - ОСОБА_9 та тещі - ОСОБА_2 за період з 1998 по 2021 роки, а також інформація про належне їм рухоме та нерухоме майно, відомості про перетин державного кордону позивачем та його сім`єю, інформація про звернення до правоохоронних органів позивача, його дружини та тещі (а.с.131-159 т.1).

Разом з тим, з відеозапису засідання кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 08 листопада 2021 року суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем направлялись на адресу Кадрової комісії документи з метою підтвердження достатності доходів, зокрема його дружини та тещі, від господарської діяльності, надавались пояснення щодо перебування коштів ОСОБА_2 на банківських депозитах. Також позивачем було передано комісії велика кількість документів, яку одна з членів комісії оцінила кількість поданих позивачем документів в «сотні аркушів», що зафіксовано на відмітці 00:07:05 відеозапису у файлі S2350003.MP4 (а.с.168 т.1).

Разом з цим у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 до Кадрової комісії надавалась достатня кількість документів, які підтверджували заявлені ним факти та спростовували озвучені комісією сумніви, однак такі документи зберіглися у позивача не у повному обсязі, оскільки їх частина була сформована в єдиному екземплярі, який був переданий Кадровій комісії.

Водночас до матеріалів справи позивачем було подано частину документів, які подавались Кадровій комісії та позивач зміг їх відновити (а.с.1-250 т.4, а.с.1-215 т.5).

24. За результатами нового розгляду цієї справи Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, позов задовольнив частково.

24.1. Визнав протиправним та скасував рішення Кадрової комісії від 08 листопада 2021 року № 1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».

24.2. Визнав протиправним та скасував наказ Офісу Генерального прокурора від 15 грудня 2021 року № 1695ц.

24.3. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 20 грудня 2021 року.

24.4. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2021 року по 23 жовтняґ 2024 року у розмірі 327 527,12 з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

24.5. В решті позову - відмовлено.

25. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надавав пояснення на всі питання, які викликали у Кадрової комісії сумніви, що були покладені в основу оскаржуваного рішення, зокрема про здійснення його тещею підприємницької діяльності у сфері сільського господарства, наявністю в неї власних заощаджень та банківських депозитів в банківських установах «Дельта-Банк», «Фортуна-Банк», «Хрещатик», «Ерде Банк», «Фінансова Ініціатива», перебування ОСОБА_2 в статусі керівника ФГ «Нива України» та співзасновника СТОВ «Нива», зареєстрованого з 2001 року, яке в подальшому продала у 2017 році, зазначив про продаж нею у 2010 році двокімнатної квартири у місті Києві.

На переконання суду, обставини щодо придбання ОСОБА_2 у 2010 році квартири у АДРЕСА_1 та в 2013 році транспортного засобу марки Vоlvo XC90, 2012 року випуску не можуть викликати обґрунтовані сумніви у доброчесності позивача як особи, що обіймає посаду прокурора, оскільки в органах прокуратури позивач працює з 2017 року. Неможливість надати інформацію за яку саме суму ОСОБА_2 придбала автомобіль Vоlvo XC90 судом визнано об`єктивною, з огляду на тривалий час, який пройшов з дня придбання транспортного засобу до моменту проходження позивачем атестації. За результатами дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень судами попередніх інстанцій встановлено наявність судових рішень у справах за позовами ОСОБА_2 , зокрема до ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (справа № 757/4919/15-ц), ПАТ «Міський комерційний банк» (справа № 760/17984/14-ц) про повернення банківських вкладів, що свідчить на користь доводів ОСОБА_1 про наявність у його тещі відповідних власних коштів, що перебувають у банківських депозитах. При цьому необізнаність позивача щодо дійсного розміру грошових заощаджень ОСОБА_2 , сум коштів, що перебували на банківських депозитах та повного переліку джерел доходів останньої за період до 2010 судами визнано таким, що жодним чином не може свідчити про невідповідність прокурора вимогам професійної етики та доброчесності, в той час, як здійснення господарської діяльності ОСОБА_2 за спірний період та здійснення нею розпорядження власними коштами не може свідчити про наявність сумнівів щодо позивача.

Суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість висновку Кадрової комісії стосовно того, що відповідні правочини (купівлі-продажу транспортних засобів та нерухомого майна) були укладені близькою особою ОСОБА_1 (тещею) в інтересах позивача та його сім`ї, оскільки таке майно придбавалось ОСОБА_2 самостійно у 2010 році та 2013 році, а у користування позивача та його сім`ї було передано значно пізніше - у 2017 році.

На переконання суду, відсутність відомостей про офіційне декларування позивачем доходів в період з лютого по липень 2016 року та декларування його дружиною доходів за 2016 рік у сумі 37,000 грн, взагалі жодним чином не може впливати на висновки щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, адже відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату, зокрема у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень. Таким чином, отриманий дружиною позивача дохід у 2016 році в сумі 37000,00 грн є більш ніж в два рази більше за мінімальну заробітну плату. Крім того, з досліджених відповідачем відомостей про задекларовані доходи суд установив, що за 2016 рік позивачем також отримано дохід в розмірі 31168,00 грн (а.с.151 т.1).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність рішення Кадрової комісії щодо сумнівів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності, які базуються на перевірці способу життя позивача, його дружини та тещі і отриманих ними доходів в період до 2017 року, в якому позивача було призначено на відповідну посаду в органах прокуратури.

Щодо оцінки дій позивача за скаргою адвоката, суд першої інстанції зазначив, що матеріали атестації взагалі не містять жодної згадки про подану на позивача скаргу, проте висновок Кадрової комісії ґрунтується виключно на публікації інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_2», де, за твердженням Кадрової комісії, 16 квітня 2018 року був розміщений блог адвоката ОСОБА_3, в якому зазначено, що позивач із застосуванням сили примушував ОСОБА_4 отримати повістку про виклик на допит ОСОБА_5 , якого вона представляла виключно в цивільній справі і не була представником у кримінальному провадженні. Водночас рішення Кадрової комісії не містить жодного посилання на відповідний блог адвоката ОСОБА_3 в інтернет-виданні «ІНФОРМАЦІЯ_2», а самого витягу з відповідного блогу чи копії скарги адвоката на дії позивача матеріали справи та подані відповідачем до суду матеріали атестації не містять, що перешкоджає суду встановити обґрунтованість спірного рішення Комісії в цій частині.

Стосовно інших обставин, зазначених у рішенні Кадрової комісії, суд першої інстанції також вказав на спростування таких висновків матеріалами справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість рішення Кадрової комісії, ухвалене стосовно проходження позивачем атестації та, як наслідок, протиправність звільнення позивача із займаної посади.

26. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

27. Представник Офісу Генерального прокурора подав касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків щодо застосування пунктів 9, 12, 17 розділу II Закону № 113-ІХ, пункту 8 розділу І, підпунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221, а також пункту 12 Порядку № 233, викладених у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 160/5323/21, від 15 вересня 2022 року у справі № 380/4314/21 у подібних правовідносинах.

28. Верховний Суд ухвалою від 16 липня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2025 року клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 640/39174/21 задоволено та зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 640/39174/21 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку.

30. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. Приписами частин першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

34. За змістом статті 2 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - КЗпП України) право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.

35. Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

36. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

37. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

38. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

39. Законом № 113-IX, який діє з 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

40. Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

41. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

42. У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

43. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

44. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

45. Згідно із пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

46. Відповідно до пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

47. За пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

48. За пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

49. Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

50. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

51. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

52. Згідно з пунктом 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

53. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

54. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

55. Згідно з визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

56. Відповідно до пунктів 5, 6 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

57. За пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 9 Порядку № 221).

58. Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV Порядку № 221).

59. За пунктами 12, 13 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

60. Відповідно до пунктів 14 - 16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

61. Відповідно до пункту 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.