ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 400/2540/22

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження Миколаївського міського голови від 14 лютого 2022 року №45рк «Про звільнення» та наказ начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 15 лютого 2022 року №21-к «Про звільнення»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради;

- стягнути з Миколаївського міського голови та Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 799,11 грн на фактичну кількість днів вимушеного прогулу на момент прийняття рішення у справі.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачку звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних розпорядження та наказу, ОСОБА_1 вказує, що у виключній компетенції Миколаївської міської ради є затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів. Міський голова не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення та затвердження за своєю ініціативою структури виконавчих органів ради та штатної чисельності. За доводами позивачки, Міський голова не є власником чи уповноваженим ним органом, якому надано право розірвання трудового договору у зв`язку зі скороченням штатної чисельності та ліквідації посади. Також позивачка вказує на відсутність в Управління права видавати наказ про звільнення позивачки з посади, оскільки заступник начальника управління призначається на посаду та звільняється з посади міським головою. Крім того, позивачка посилається на неврахування відповідачами положень статті 43 КЗпП України, за приписами якої розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, можливе лише за попередньою згодою виборного органу, чого в указаному випадку здійснено не було.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 року працювала на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради.

7. 19 квітня 2021 року Миколаївським міським головою прийнято розпорядження № 99р, яким внесено зміни до розпорядження від 27 лютого 2017 року № 45р «Про затвердження штатної чисельності виконавчих органів Миколаївської міської ради» в частині вилучення зі штатної чисельності Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 1 штатну одиницю - заступника начальника Управління.

8. 23 квітня 2021 року Управлінням у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради направлено голові профспілкового комітету Виконкому Миколаївської міської ради повідомлення про зміни у структурі Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, а саме: вилучення зі штатної чисельності 1 штатну одиницю заступника начальника Управління, що може спричинити подальше звільнення посадової особи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

9. 07 травня 2021 року розпорядженням Миколаївського міського голови № 145рк ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не раніш ніж через два місяці.

10. Позивач оскаржувала в судовому порядку розпорядження від 07 травня 2021 року № 145рк «Про попередження та подальше звільнення». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі № 400/13364/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. 08 листопада 2021 року позивачу направлено повідомлення про звільнення з посади у зв`язку зі скороченням штату.

12. Листом від 31 січня 2022 року позивачці запропоновано перелік вакантних посад у спортивних установах, підпорядкованих Управлінню у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, та повідомлено про можливість подання заяви про переведення до 13 лютого 2022 року.

13. Позивач заяву про бажання бути призначеною на будь-яку із запропонованих посад не подала.

14. 14 лютого 2022 року розпорядженням Миколаївського міського голови № 45рк «Про звільнення» відповідно до пункту 1 статті 40, статті 44 КЗпП України, керуючись пунктами 19, 20, частиною четвертою статті 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) звільнено 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 , заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, Управлінню у справах фізичної культури і спорту визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

15. Листом від 14 лютого 2022 року доведено до відома голові профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

16. 15 лютого 2022 року наказом Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради № 21-к «Про звільнення» відповідно до пункту 1 статті 40, статті 44 КЗпП України, керуючись пунктами 19, 20, частиною четвертою статті 42 Закону № 280/97-ВР та розпорядженням міського голови від 14 лютого 2022 року № 45рк ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 15 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за статтею 44 КЗпП України.

17. Не погоджуючись із своїм звільненням, позивач звернулась до суду.

18. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13 червня 2024 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірності спірних розпорядження та наказу. Суди вказали на відсутність порушень в діях Миколаївського міського голови стосовно звільнення ОСОБА_1 через вилучення посади, яку вона обіймала, зі штату Управління, оскільки до виключної компетенції Миколаївської міської ради відноситься тільки затвердження загальної чисельності штату виконавчих органів, але визначення штату Управління, введення та вилучення з нього штатних одиниць, є повноваженнями міського голови, який реалізує їх одноособово. Позивачка призначена на посаду заступника начальника Управління, яка (посада) затверджена саме міським головою і в подальшому звільнена з цієї посади у зв`язку з вилученням міським головою цієї посади зі штату Управління.

20. Суди також зазначили, що правом призначати і звільняти позивачку, в тому числі і через скорочення її посади, наділений виключно міський голова, а тому видання начальником Управління наказу від 15 лютого 2022 року № 21-к «Про звільнення» ОСОБА_1 , носить протиправний характер, адже він виданий посадовою особою із перевищенням власних повноважень. Однак, цей наказ не породжує для позивачки правових наслідків в силу того, що її звільнення відбулось попереднім розпорядженням від 14 лютого 2022 року № 45рк «Про звільнення», виданим Миколаївським міським головою

21. Окрім того, суди дійшли висновку, що на момент звільнення 15 лютого 2022 року позивачка не була членом профспілкової організації виконавчих органів Миколаївської міської ради, на її звільнення не розповсюджуються гарантії, передбачені статтею 43 КЗпП України.

22. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

23. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки не застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21.

24. У скарзі зазначено (із посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17), що скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельності може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.

25. Також скаржник, керуючись правовою позицією Верховного Суду (постанова від 27 травня 2021 року у справі №201/6689/19) вказав, що при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулось скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

26. Окрім того, представник позивачки зауважив, що виключно на підставі прийнятих рішень депутатами міської ради Миколаївський міський голова мав законні підстави видати розпорядження щодо внесення змін у штатну чисельність виконавчих органів Миколаївської міської ради, зокрема, зміни у штаті управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради.

27. У скарзі наголошено, що загальна штатна чисельність виконавчих органів Миколаївської міської ради, після прийняття рішення Миколаївським міським головою про скорочення посади заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради та звільнення позивачки із займаної посади, не змінилась, а так і залишилась в кількості 1050 штатних одиниць, оскільки штатну одиницю передали в інший підрозділ. Тобто, скорочення штатної одиниці фактично не відбулось.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

29. Спірні правовідносини виникли щодо звільнення особи з посади заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради. Спірне звільнення відбулось відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - внаслідок вилучення розпорядженням міського голови зі штатної чисельності Управління однієї штатної одиниці (посади позивача) і передання її до юридичного департаменту.

30. Варто зазначити, що ця справа вже розглядалась Верховним Судом. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки щодо наявності чи відсутності повноважень у міського голови самостійно визначати та затверджувати структуру виконавчих органів ради та штатну чисельність.

31. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку, що спірне звільнення позивача є законним, оскільки до повноважень міського голови належить визначення штату Управління, введення та вилучення з нього штатних одиниць, вказані повноваження реалізуються ним одноособово. У свою чергу, до виключної компетенції Миколаївської міської ради відноситься тільки затвердження загальної чисельності штату виконавчих органів.

32. Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на таке.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 26 грудня 2016 року № 13/1 затверджена структура виконавчих органів Миколаївської міської ради, відповідно до якого вона складається з департаментів, управлінь, відділів, адміністрацій, служб і секторів. Пунктом 2 цього рішення затверджена загальна штатна чисельність всіх виконавчих органів ради в кількості 1 050 штатних одиниць.

34. 27 лютого 2017 року голова ради прийняв розпорядженням № 45р «Про затвердження штатної чисельності виконавчих органів Миколаївської міської ради». 19 квітня 2021 року Миколаївським міським головою прийнято розпорядження № 99 р, яким внесено зміни до розпорядження від 27 лютого 2017 року № 45р «Про затвердження штатної чисельності виконавчих органів Миколаївської міської ради» в частині вилучення зі штатної чисельності Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 1 штатну одиницю - заступника начальника Управління, передавши її до юридичного департаменту.

35. 27 квітня 2021 року розпорядженням № 106р міський голова затвердив нову структуру Управління, яка не передбачала посади заступника начальника Управління, яку займала ОСОБА_1 до спірного звільнення.

36. Вказані обставини стали підставою для прийняття оскаржуваних розпорядження, наказу та звільнення позивачки.

37. У даній справі судовому контролю підлягає виключно процедура прийняття спірних наказу та розпорядження, оскільки процедуру, яка передує спірному звільненню було перевірено в процесі розгляду справи №400/13364/21, в якій ОСОБА_1 оскаржувала розпорядження Миколаївського міського голови №145рк від 07 травня 2021 року «Про попередження та подальше звільнення». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

39. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 92, частини четвертої статті 141, статті 146 Конституції України засади місцевого самоврядування, статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації, інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

40. Серед основних принципів, які мають скеровувати діяльність органів місцевого самоврядування, статтею 4 Закону № 280/97-ВР визначено, зокрема, принципи законності та колегіальності.

41. Відповідно до принципу законності як принципу діяльності органи місцевого самоврядування та їх посадові особи мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Законність як метод публічно-владного управління у межах відповідних територіальних громад передбачає здійснення функцій і повноважень відповідними органами та їх посадовими особами виключно правовими (законними) засобами шляхом прийняття актів у межах визначеної компетенції, що відповідають принципові верховенства права, і основаних на законі. Законність означає, що положення актів органів місцевого самоврядування не можуть суперечити Конституції та законам України.

43. Питання утворення та організації діяльності виконавчого комітету міської ради регламентовано Законом № 280/97-ВР.

44. Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

45. Частиною п`ятою статті 51 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчий комітет міської ради, очолює міський голова.

46. Згідно з пунктами 5, 6, 7 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР міський голова: вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

47. Пунктом 5 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання щодо затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

48. Конструкція наведених норм унеможливлює делегування повноважень міської ради голові цієї ради у питаннях, розгляд та вирішення яких законом визначено здійснювати виключно на пленарних засіданнях ради. Це відповідає принципу колегіальності, який відображається в організаційно-правових формах діяльності (пленарні засідання) органів місцевого самоврядування. Результатом цієї колегіальної роботи є правові акти відповідної ради.

49. Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 2000 року у справі №1-рп/2000 зауважив, що принцип колегіальності в організації та діяльності місцевого самоврядування зумовлює відповідну природу органів місцевого самоврядування - рад, що безпосередньо випливає з Конституції України.

50. Наведене дає підстави для висновку, що оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР рішення про затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету приймається виключно відповідними радами на їх пленарних засіданнях, то питання про зміну структури виконавчого апарату ради та його штатної чисельності, повинні вирішуватись у такому ж порядку, тобто відповідною радою на її пленарному засіданні за пропозицією голови ради.

51. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 500/2281/20.

52. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду зазначає про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності у Миколаївського міського голови повноважень для прийняття розпорядження щодо вилучення зі штатної чисельності Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради одну штатну одиницю (заступника начальника Управління) та передання її до юридичного департаменту. Вказаний висновок свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 5 частини першої статті 26 та пунктів 5, 6, 7 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР.

53. Оскільки міський голова не мав повноважень самостійно передавати штатну одиницю із Управління до іншого департаменту, без погодження із радою, отже, звільнення позивачки, оформлене розпорядженням Миколаївського міського голови від 14 лютого 2022 року №45рк «Про звільнення» та наказом начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 15 лютого 2022 року № 21-к «Про звільнення» є незаконним, а оскаржувані наказ та розпорядження підлягають скасуванню.

54. Частиною третьою статті 7 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

55. Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

56. Враховуючи, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про наявність підстав для її поновлення на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради.

57. Щодо стягнення з Миколаївського міського голови та Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради середній заробіток на користь позивачки за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 799,11 грн. на фактичну кількість днів вимушеного прогулу на момент прийняття рішення у справі, Верховний Суд зазначає наступне.

58. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановлювали розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тому обсяг встановлених у цій справі обставин не дає можливості колегії суддів самостійно здійснити таке обчислення в контексті доводів касаційної скарги позивача.

60. Доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 28 вересня 2023 року у справі №487/7770/21, від 21 лютого 2020 року у справі №761/25605/17, від 27 травня 2021 року у справі №201/6689/19 є безпідставними, оскільки правовідносини, що виникли у вказаних справах не є подібними до спірних. У справі, що розглядається, правовідносини врегульовані Законом №280/97-ВР, а спірне звільнення відбулось із посади органу місцевого самоврядування. У справі №487/7770/21 оскаржувалось звільнення з посади головного фахівця-юрисконсульта в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії, у справі №761/25605/17 - з посади завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею, у справі №201/6689/19 - з посади голови обласної медико-соціальної експертної комісії.

61. Згідно з частинами першою-третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

62. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

63. Таким чином, враховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 5 частини першої статті 26 та пункти 5, 6, 7 частини четвертої статті 42 Закону №280/97-ВР і дійшли необґрунтованого висновку щодо правомірності розпорядження Миколаївського міського голови від 14 лютого 2022 року № 45рк «Про звільнення» та наказу начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 15 лютого 2022 року № 21-к «Про звільнення», колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про скасування оскаржуваних рішень та прийняття нового рішення в частині позовних вимог про скасування оскаржуваних актів та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради з 16 лютого 2022 року.

64. У свою чергу, враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановлювали у цій справі розмір середнього заробітку позивачки, а у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлення нових обставин, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд