ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/17350/24

Описова частина

У серпні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) звернулося до суду із заявою, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), ОСОБА_1 , про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Заяву мотивовано тим, що до контролюючого органу надійшли відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

З метою проведення такої перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області направило ОСОБА_1 лист від 29 грудня 2021 року № 3204/Ж12/25-01-07-09-12 щодо необхідності закриття розрахункових рахунків у банківських установах та надання документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності за період з 18 листопада 2019 року до 11 жовтня 2021 року.

Крім того, контролюючий орган звернувся до АТ «Сенс Банк», у якому були відкриті рахунки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , із запитом про надання інформації щодо руху коштів за цими рахунками. Банк відмовив у наданні запитуваної інформації, пославшись на положення статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якими визначено порядок розкриття банківської таємниці.

ГУ ДПС у Чернігівській області зазначало, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України ним призначено документальну позапланову перевірку платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період здійснення підприємницької діяльності з 14 травня 2019 року до 11 жовтня 2021 року.

Заявник вказував, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватися в контролюючих органах як платник податків щодо доходів, отриманих від провадження підприємницької діяльності, та зобов`язана забезпечити остаточні розрахунки з бюджетом, а також закрити рахунки, відкриті у фінансових установах. Однак ОСОБА_1 відповідні рахунки в АТ «Сенс Банк» не закрив.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Чернігівській області просило суд зобов`язати АТ «Сенс Банк» розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, стосовно ОСОБА_1 , а саме надати інформацію про обсяг та обіг коштів за період з 17 серпня 2021 року до дати ухвалення судового рішення за рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 із зазначенням контрагентів, дат і сум операцій, призначення платежів та документів, які подавалися до банку.

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 03 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ГУ ДПС у Чернігівській області про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заявник не довів наявності передбачених законом підстав для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Зокрема, контролюючий орган не надав належних і допустимих доказів проведення в установленому законом порядку перевірки дотримання податкового законодавства та/або неможливості здійснення відповідних контрольних заходів із використанням інших, визначених законодавством, способів реагування.

Суд зазначив, що заявник не обґрунтував існування обставин, за яких проведення перевірки без отримання запитуваної інформації є неможливим, а також не довів наявності іншої об`єктивної потреби у розкритті банківської таємниці. При цьому податковий орган не навів конкретних обставин, які б свідчили про можливі порушення податкового законодавства з боку ОСОБА_1 , не визначив предмет перевірки та не зазначив жодної конкретної фінансової операції, що підлягає перевірці.

Крім того, суд установив, що надані заявником матеріали фактично зводяться до загальної інформації, отриманої від Державної податкової служби України, яка, у свою чергу, базується на відомостях Національного банку України, що саме собою не є достатнім для висновку про необхідність розкриття банківської таємниці.

Київський апеляційний суд постановою від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким надано належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заявник на підтвердження вжиття заходів, спрямованих на отримання необхідної інформації, надав копію рекомендованого повідомлення про направлення ОСОБА_1 листа від 29 грудня 2021 року № 3204/Ж12/25-01-07-09-12 щодо закриття розрахункових рахунків та надання документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, однак матеріали справи не містять доказів належного вручення цього листа адресату, що свідчить про недоведеність факту отримання платником податків відповідної вимоги контролюючого органу.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували підстави звернення із заявою про розкриття банківської таємниці, зокрема не визначено жодної конкретної фінансової операції, яка підлягає перевірці, не окреслено предмет такої перевірки, а надана заявником інформація має загальний характер та отримана від Державної податкової служби України на підставі відомостей Національного банку України, що саме собою не свідчить про необхідність втручання у сферу банківської таємниці.

Підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути належним чином обґрунтовані посилання заявника на неможливість здійснення контрольних заходів із використанням передбачених законом способів реагування. Водночас заявник не надав доказів проведення у встановленому законом порядку перевірки дотримання податкового законодавства та/або неможливості її проведення без отримання запитуваної інформації, а також не довів існування обставин, за яких така перевірка є неможливою або наявна інша об`єктивна потреба у розкритті банківської таємниці.

У квітні 2025 року ГУ ДПС у Чернігівській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21, від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Уточнену касаційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області обґрунтовує тим, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа не вибуває зі статусу платника податків у частині виконання обов`язків щодо остаточних розрахунків із бюджетом за результатами здійсненої підприємницької діяльності. Така особа зобов`язана забезпечити повне виконання податкових зобов`язань, у тому числі шляхом закриття всіх рахунків, відкритих у фінансових установах, однак ОСОБА_1 відповідні рахунки не закрив.

Заявник також зазначає, що інформація про контрагентів, номери їхніх рахунків у банках та інші відомості, які становлять банківську таємницю у взаємовідносинах із платником податків, може бути розкрита виключно на підставі судового рішення, що зумовлює необхідність звернення до суду із відповідною заявою.

Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував наявність у ГУ ДПС у Чернігівській області законних підстав для отримання запитуваної інформації, оскільки стосовно ОСОБА_1 призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, що саме собою, на переконання заявника, обумовлює необхідність доступу до відомостей, які становлять банківську таємницю, з метою повного та всебічного здійснення податкового контролю.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва.

У зв`язку з ненадходженням матеріалів справи до суду касаційної інстанції Верховний Суд неодноразово, а саме 25 вересня 2025 року, 06 лютого 2026 року, 20 липня 2026 року та 07 вересня 2026 року, направляв до Голосіївського районного суду міста Києва нагадування про необхідність виконання ухвали від 29 квітня 2025 року в частині направлення матеріалів справи.

19 жовтня 2026 року матеріали справи № 752/17350/24 надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області з 14 травня 2019 року та має відкриті рахунки в АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

До контролюючого органу надійшли відомості з Єдиного державного реєстру про припинення підприємницької діяльності зазначеної особи, що відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

З метою реалізації наданих законом повноважень ГУ ДПС у Чернігівській області направило ОСОБА_1 лист від 29 грудня 2021 року № 3204/Ж12/25-01-07-09-12 щодо необхідності закриття розрахункових рахунків у банківських установах та надання документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності за період з 18 листопада 2019 року до 11 жовтня 2021 року.

Крім того, аналогічний запит було адресовано АТ «Сенс Банк», у якому відкриті рахунки платника податків, з проханням надати інформацію щодо руху коштів за вказаними рахунками. Однак банк відмовив у наданні запитуваної інформації, пославшись на положення статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якими визначено вичерпний перелік підстав і порядок розкриття інформації, що становить банківську таємницю.

Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 2, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині першій статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 11 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Предметом заяви ГУ ДПС у Чернігівській області є вимога про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, стосовно платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , зокрема щодо руху коштів за рахунками, відкритими на його ім`я в АТ «Сенс Банк», із зазначенням контрагентів (їх найменування та коду за ЄДРПОУ), дат і сум проведених операцій, а також призначення платежів, з метою здійснення детального аналізу його підприємницької діяльності.

Як правову підставу звернення з відповідною заявою ГУ ДПС у Чернігівській області послалося на положення статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 20 ПК України.

Згідно з частиною першою статті 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

У статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду. Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності. Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема за рішенням суду (пункт 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з підпунктом 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України(у редакції, чинній на час подання заяви про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

У статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункти 77.1, 77.2 статті 77 ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено у статті 78 ПК України.

За змістом статті 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи має бути зазначено: обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи з посиланням на положення законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Відповідно до частини другої статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

У зв`язку з цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2022 року у справі № 761/8629/19, від 19 травня 2022 року у справі № 386/17441/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/17998/21, від 21 вересня 2022 року у справі № 461/6331/21, від 28 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 неодноразово наголошував, що обов`язковою умовою задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є надання заявником належних і допустимих доказів проведення у встановленому законом порядку перевірки дотримання податкового законодавства та/або доказів неможливості здійснення відповідних контрольних заходів із використанням інших, передбачених законодавством, способів реагування, а також доведення існування обставин, за яких проведення такої перевірки є неможливим або наявна інша об`єктивна потреба у розкритті відповідної інформації.

Отже, підставою для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці є належним чином обґрунтовані посилання заявника на неможливість досягнення мети податкового контролю без отримання відповідної інформації та підтвердження цього належними доказами.

Установивши, що звертаючись до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, ГУ ДПС у Чернігівській області обмежилося загальними посиланнями на наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, однак не навело конкретних обставин, які б свідчили про можливі порушення податкового законодавства, не визначило предмет перевірки та не зазначило жодної конкретної фінансової операції, що підлягає дослідженню, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення заяви.

При цьому ГУ ДПС у Чернігівській області як контролюючий орган не надало належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності ОСОБА_1 за місцем реєстрації, неможливості вручення йому направлення на перевірку, а також не обґрунтувало неможливість проведення перевірки чи наявність інших обставин, за яких виникає необхідність у розкритті інформації, що містить банківську таємницю.

Сам собою факт призначення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, як і обставина незакриття рахунків після припинення підприємницької діяльності, не є безумовною підставою для розкриття банківської таємниці, оскільки таке втручання допускається лише за наявності належно обґрунтованої необхідності та за умови доведення неможливості досягнення мети податкового контролю іншими, передбаченими законом способами.

Крім того, суди обґрунтовано врахували, що матеріали справи не містять належних доказів вжиття контролюючим органом усіх можливих заходів, спрямованих на отримання необхідної інформації у позасудовому порядку, зокрема не підтверджено належного вручення платнику податків вимог про надання документів, а також не доведено об`єктивної неможливості проведення перевірки без розкриття банківської таємниці.

За таких обставин доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та інакшого тлумачення норм матеріального права, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21, від 02 серпня 2022 року у справі № 757/27977/19, від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21, від 24 квітня 2023 року у справі № 758/6507/18, уяких за аналогічних обставин та наданих заявником доказів суди відмовили у задоволенні заяви органу державної податкової служби про розкриттястосовно платника податків інформації, яка містить банківську таємницю.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21, від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), оскільки правозастосовна практика у цій категорії справ є сталою, а відмінність у висновках суду касаційної інстанції щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяв про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, зумовлена виключно фактичними обставинами конкретної справи та належністю і достатністю наданих сторонами доказів.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого з метою забезпечення єдності судової практики підставами для відступлення від раніше викладеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можуть бути, зокрема, його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість чи помилковість, а також зміна суспільного контексту або правового регулювання відповідних відносин.

Однак заявник не навів жодних аргументів, які б свідчили про наявність таких підстав, а суд касаційної інстанції їх не встановив.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці, оскільки заявник як контролюючий орган не довів існування обставин, за яких проведення перевірки є неможливим без отримання відповідної інформації або наявна інша об`єктивна необхідність у її розкритті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів і за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду