ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 215/2040/24

1. В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_1 ;

- встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує малолітнього сина;

- стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 1/4 частини доходу на сина до його повноліття.

2. В обґрунтування вимог вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з початку 2020 року проживали разом, без реєстрації шлюбу. У сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживала з позивачем з 10 лютого 2024 року. Спільне життя з відповідачем не склалося, з того часу вона не брала участі у вихованні рідного сина, матеріально дитину не підтримувала, аліменти не сплачувала. Позивач повністю опікувався інтересами і потребами дитини, піклувався про нього, займався вихованням, слідкував за розвитком та здоров`ям сина. ОСОБА_1 ніколи не перешкоджав і не мав наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною.

Позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яка має двох малолітніх дітей від попереднього шлюбу та проживає разом з нею та її дітьми дружньою сім?єю. Станом на день подання позовної заяви рідний син ОСОБА_3 також проживав з батьком.

У ОСОБА_1 є стабільний дохід, висока заробітна плата. Він займався лікуванням сина та уклав декларацію на його медичне обслуговування з сімейним лікарем. Психологічно ОСОБА_3 не готовий проживати разом з матір?ю, оскільки вихованням сина здебільшого займався позивач і у них тісний зв?язок батька і сина. Постійне проживання дитини разом з позивачем, відповідає інтересам самої дитини. ОСОБА_2 самовільно без згоди позивача змінила місце проживання дитини, не повідомивши про це його. ОСОБА_2 у спілкуванні неодноразово заявляла позивачу, що вона мала бажання виїхати за кордон без сина, погрожувала, що не буде давати згоди на будь-які потреби дитини, зокрема на навчання, медичні втручання, вирішення інших соціальних питань, де до досягнення повнолітня буде потрібна згода матері. Тому існує необхідність визначення місця проживання дитини з позивачем, встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання, стягнення аліментів для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань, за потреби, на вступ на навчання. Позивачу необхідно мати можливість одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини, мати право на одержання державної допомоги, як батька одинака, оскільки, матір дитини має намір виїхати за межі України. Крім того, визначення місця проживання дитини з позивачем пов?язане з бажанням захистити інтереси дитини та його права на навчання, безпеку, належний догляд, в тому числі медичний, збереження сталих соціальних зв?язків із однолітками, родичами, хрещеними батьками, бабусею, надання йому можливості самостійно без стороннього тиску визначитись з власною долею з урахуванням думки як матері так і батька.

3. У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з матір`ю.

4. В обґрунтування вимог зазначала, що з 12 грудня 2020 року до 18 липня 2022 року дитина проживала з нею. З липня 2022 року територія Нікопольського району перебувала під постійними обстрілами з боку тимчасового окупованого м. Енергодар. Тому цей факт, становить загрозу для всіх жителів Нікопольського району та територій розташованих вздовж берегової лінії. З 27 серпня 2022 року вона разом з дитиною взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи, які мешкають за адресою: буд. АДРЕСА_1 . Після вимушених переїздів мати уклала декларації із сімейними лікарями в інтересах дитини.

06 січня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб та в них народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 мала повноцінну сім`ю, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як любляча матір надавала всю свою любов двом дітям, піклувалась про їх розвиток, приділяла їм достатньо уваги, піклувалась про стан здоров`я.

10 лютого 2024 року, перебуваючи за своїм тимчасовим місцем проживання ОСОБА_1 , в присутності малолітньої дитини, вчинив по відношенню до ОСОБА_2 насильницькі дії, які завдали фізичного болю і спричинили тілесних ушкоджень, та жінка, яка приїхала з відповідачем, представилася його дружиною, насильно утримувала матір дитини, після чого відпихнула її в сторону вони сіли разом із сином до транспортного засобу на якому приїхали і поїхали у невідомому напрямку. 15 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області про надання повідомлення у письмовому вигляді про наслідки розгляду звернення щодо відбирання дитини. 19 лютого 2024 року ОСОБА_2 повторно звернулась до ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області щодо негайного оголошення в розшук сина - ОСОБА_3 . Вона подала до ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області повідомлення, в якому просила внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Однак, жодних результатів не отримано, співробітниками поліції не внесено відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального порушення ОСОБА_1 . 29 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області щодо не внесення відомостей до ЄРДР за її повідомленням.

5. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 20 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

6. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.

7. Визначив місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

8. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком, буде суперечити найкращим інтересам дитини, оскільки дитина фактично мешкає разом із другою дружиною позивача та її дітьми, батько перебуває на службі, разом із сином постійно не мешкає, натомість мати дитини не позбавлена батьківських прав, має житло та дохід, дитина під час проживання разом із матір`ю забезпечена всім необхідним, мати постійно піклувалася про здоров`я дитини, малолітній ОСОБА_8 від народження постійно мешкав разом із матір`ю, тому існують правові підстави для задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 . При цьому слід зауважити, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не позбавляє права ОСОБА_1 спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останнього з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з сином, прояву турботи відносно нього та участі у його вихованні, й може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

10. Позивач не довів належними та достатніми доказами, факту самостійного виховання дитини батьком, не довів, що матір малолітньої дитини в силу певних юридичних фактів не виконувала своїх батьківських обов`язків, натомість суд встановив, що матір дитини до 10 лютого 2024 року належним чином виконувала свої батьківські обов`язки та займалася вихованням дитини, батько дитини є військовослужбовцем та в силу певних фактів, пов`язаних з перебуванням на службі не може постійно та самостійно виховувати дитину, тому відсутні правові підстави для задоволення позову щодо встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем.

11. Оскільки суд відмовив у задоволенні позову щодо визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 , визначено місце проживання сина разом із матір`ю, тому підстави для стягнення аліментів на дитину на користь батька відсутні.

12. Дніпровський апеляційний суд постановою від 02 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

13. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року залишив без змін.

14. Апеляційний суд вважав, що між батьками наявний конфлікт, в тому числі на фізичному рівні щодо місця проживання сина. Позивач у присутності дитини допустив фізичне насильство відносно матері дитини, штовхнув її, внаслідок чого вона впала на землю і силою забрав дитину і після того не передав дитину матері, в тому числі до розгляду цієї справи. Діагностичний висновок за результатами психологічного дослідження від 14 червня 2025 року суд не прийняв як належний та допустимий доказ, оскільки він складений після ухвалення рішення судом першої інстанції, долучений лише до апеляційної скарги і психологиня, яка його складала, спілкувалася лише із батьком дитини, не залучаючи до дослідження мати.

15. У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокатка Сліпченко О. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

16. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

17. Представниця заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19.

18. Під час розгляду справи апеляційний суд не врахував інтересів дитини, не надав належної оцінки доказам, висновку спеціаліста-психолога від 14 червня 2025 року, вийшов за межі принципу якнайкращого забезпечення прав дитини.

19. Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про виклик свідків, які не надали пояснення в суді першої інстанції.

20. Відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, була засуджена до виправних робіт за крадіжку, немає житла, доходів, не працює.

21. Представниця ОСОБА_1 просить врахувати висновок психолого-педагогічної оцінки стану розвитку дитини від 01 вересня 2025 року, який отримав позивач 04 вересня 2025 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У листопаді 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвокатки Самойлюк І. В., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

23. Зазначала, що апеляційний суд правильно не прийняв до уваги діагностичний висновок від 14 червня 2025 року, оскільки ОСОБА_1 не надав його до суду першої інстанції для дослідження.

24. ОСОБА_1 насильно відібрав дитину у матері, чим фактично травмував малолітнього ОСОБА_3 , проявив зневажливе ставлення до матері дитини, що є недопустимим.

25. Верховний Суд ухвалою від 29 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

26. 19 листопада 2025 року цивільна справа № 215/2040/24 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

27. ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 лютого 2024 року, у відомостях про батьків вказано: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_9 .

28. Згідно з побутової характеристики від 21 лютого 2024 року, підписаної головою квартального комітету № 17 ОСОБА_10 , ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 08 березня 2023 року та проявив себе з позитивної сторони, дотримується та поважає усі права своїх сусідів, бере активну участь в житті вуличного комітету. Проживає з дружиною ОСОБА_11 та дітьми ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Його сім`я веде здоровий спосіб життя, конфліктних ситуацій та скарг від сусідів за час проживання не надходило, спиртними напоями не зловживає. На цей час проходить військову службу в ЗСУ АДРЕСА_2 .

29. Відповідно до службової характеристики від 22 лютого 2024 року, складеної ТВО командира взводу матеріального забезпечення ОСОБА_14 , молодший сержант ОСОБА_1 за час проходження служби з 14 березня 2022 року на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 зарекомендував себе з позитивного боку.

30. Згідно з довідкою від 16 лютого 2024 року № 2, підписаної головою квартального комітету № 17 ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_1 та з 10 лютого 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31. За змістом договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком від 08 березня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О. В., ОСОБА_1 є власником майна за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується витягом з ДРРП № 325130223 від 08 березня 2023 року.

32. Відповідно до акта обстеження умов проживання від 23 лютого 2024 року, складеного головними спеціалістами служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , санітарно-гігієнічний стан житла добрий, наявне централізоване газопостачання, газове опалення, електро-, водопостачання, гаряча вода (бойлер). Для дітей облаштована окрема кімната, окремі спальні місця, куточок для навчання та ігор, є шафа для одягу, іграшки, канцелярське приладдя, діти забезпечені одягом та взуттям відповідно віку та сезону. В наявності запас продуктів. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 (військовий), ОСОБА_15 (дружина), ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , стосунки в сім`ї доброзичливі, малолітній ОСОБА_8 адаптувався в сім`ї батька, стосунки між дітьми дружні. Дружина заявника працює та в період роботи батьків за дітьми наглядає няня.

33. Згідно з довідкою від 01 березня 2024 року № 4339 ТОВ «Медичний центр «ПЕРВИНКА 2» ОСОБА_3 , домашня адреса: АДРЕСА_3 , здоровий.

34. Відповідно до довідки про взяття на облік ВПО від 01 червня 2024 року

№ 1240-7501765782, ОСОБА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , законний представник, що супроводжує малолітню дитину ОСОБА_1 , який також фактично проживає за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 01 червня 2024 року

№ 1240-7501765783.

35. Згідно з довідкою від 05 червня 2024 року № 81, виданої директором КЗДО (ясла-садок) КТ № 125 КМР Сушко О., ОСОБА_3 дійсно відвідує комунальний заклад з 04 червня 2024 року до теперішнього часу.

36. Відповідно до відомостей ПФУ форми ОК-5, форми ОК-7, ОСОБА_1 отримує дохід у період з січня 2023 року до грудня 2023 року з ВЧ НОМЕР_1 .

37. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_18 був зареєстрований 07 квітня 2023 року Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 76.

38. Шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 був зареєстрований 06 січня 2023 року Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 04.

39. ІНФОРМАЦІЯ_6 народився другий син відповідачки - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 04 липня 2023 року, у відомостях про батьків вказано: батько - ОСОБА_19 , мати - ОСОБА_2 .

40. Відповідно до декларації про вибір лікаря від 16 жовтня 2020 року

№ 0001-К2ТМ-8900, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та його законним представником є

ОСОБА_21 . Згідно з декларацією від 22 грудня 2020 року № 0001-05АМ-0АА0 ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_5 , та його законним представником є ОСОБА_9 .

42. Відповідно до відповіді КНП «Покровський ЦПМСД» ПСР від 23 лютого 2024 року № 76, ОСОБА_3 знаходився під медичним спостереженням в Капулівській АЗПСМ з 22 квітня 2021 року до 09 квітня 2022 року на медичні огляди та профілактичні щеплення з`являвся в супроводі мами ОСОБА_2 .

43. Згідно з характеристикою, наданої в. о. голови Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області Мостики В., ОСОБА_2 за час проживання на території Покровської сільської ради зарекомендувала себе з посереднього боку, не працює, перебуває в декреті, офіційно одружена та має двох малолітніх дітей. З 12 грудня 2020 року до 18 липня 2022 року дитина проживала з матір`ю.

44. Відповідно до акта обстеження умов проживання від 21 лютого 2024 року

№ 15-24, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей Покровської сільської ради, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 . Електропостачання в наявності, опалення газове. Для дитини облаштована окрема кімната, окреме ліжко та місце для навчання, є куточок для гри з іграшками відповідно віку дитини, в наявності одяг у достатній кількості. У приміщенні чисто та прибрано. За вказаною адресою не проживають, у зв`язку з внутрішнім переміщенням до с. Гаркушино, Дніпровського р-ну, Дніпропетровської обл.

45. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 липня 2022 року № 1232-7001506584 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 серпня 2022 року № 1232-7001506646 ОСОБА_9 та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно з довідкою від 25 березня 2023 року № 1232-5002686583 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , законний представник, що супроводжує малолітню дитину ОСОБА_2 , що також підтверджується довідкою від 25 березня 2023 року № 1232-5002686622 про взяття на облік за вказаною адресою ОСОБА_2 та довідкою від 21 лютого 2024 року № 200.

46. Згідно з довідкою-характеристикою, виданою виконкомом Новопокровської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До 10 лютого 2024 року дитина проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 , яка за час проживання проявила себе як турботлива мати, гарно доглядає за дітьми, товариська, ввічлива. Скарг від мешканців села до виконкому Новопокровської селищної ради не надходило, на засідання виконавчого комітету не викликалася, до адміністративної відповідальності не притягувалася.

47. Відповідно до довідки від 15 березня 2024 року № 23, виданої директором ЗЗСО «Криничанська гімназія» Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_22 , ОСОБА_3 відвідує дошкільний структурний підрозділ закладу за змішаною формою навчання.

48. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, підписаного депутатом виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області Проскура Ю., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . Будинок належить ОСОБА_26 , опалюється твердим паливом, кімната де знаходяться діти облаштована меблями (ліжка, стільці, стіл). В дітей наявні іграшки для розвитку, які відповідають їхньому віку, одяг відповідно до сезону та віку наявний.

49. Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» у період з 01 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року ОСОБА_2 отримувала соціальні виплати.

50. Згідно з заявами від 15 лютого 2024 року, 19 лютого 2024 року ОСОБА_2 просить повідомити ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про розгляд її заяви стосовно неправомірних дій ОСОБА_1 щодо відібрання 10 лютого 2024 року у неї дитини ОСОБА_3 , додано повідомлення про внесення відомостей в ЄРДР та копію ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року у справі № 192/417/24, якою зобов`язано ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області невідкладно внести до ЄРДР відомості за повідомленням ОСОБА_2 , а також додано витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12024046570000041 від 08 березня 2024 року.

51. За змістом відповіді, наданої ОСОБА_2 . Службою у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 05 березня 2024 року, стосовно питання про повернення на виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , спеціалістами у справах дітей здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , де їм ОСОБА_1 повідомив, що збирає пакет документів для вирішення питання про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 в судовому порядку.

52. Відповідно до вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року у справі № 182/2238/21 (1-кп/0182/782/2021) ОСОБА_2 визнана винуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 190 КК України і їй призначено покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин.

53. Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи № ВР-002227683, виданого заступником директора Департаменту інформатизації «МВС України» Борис І., ОСОБА_2 станом на 15 лютого 2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

54. Відповідно до висновку виконкому Тернівської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини від 03 травня 2024 року, за заявою позивача, ще 23 лютого 2024 року спеціалістами Служби у справах дітей виконкому районної у місті ради обстежено умови батька та дитини за адресою: АДРЕСА_2, за якою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Приватний будинок, в якому мешкає родина, належить ОСОБА_1 , складається з двох кімнат, коридору, кухні, ванної кімнати. В будинку наявне централізоване газопостачання, газове опалення, електро- та водопостачання, гаряча вода (бойлер), проведений косметичний ремонт. Санітарно-гігієнічний стан житла відповідає нормам. Для дітей облаштована дитяча кімната з окремими спальними місцями з куточком для навчання та ігор, шафа для одягу, іграшки, канцелярське приладдя, засоби гігієни. На кухні наявний запас продуктів харчування, приготована домашня їжа, молоко, овочі, фрукти. Батько повністю забезпечив малолітню дитину ОСОБА_27 новим одягом та взуттям відповідно до віку та сезонів. Хлопчик добре адаптувався у сім?ї батька, з дітьми батькової дружини у нього склалися дружні стосунки. На адресу служби у справах дітей виконкому районної у місті ради від Криворізького міського центру соціальних служб надійшла інформація, що під час обстеження фахівцями Криворізького міського центру соціальних служб у родині батька дитини спостерігалися теплі та дружні взаємостосунки, любов та повага, відповідальне ставлення батька до батьківських обов?язків. На момент візиту малолітній ОСОБА_29 був активний, радісний, але трохи сором?язливий. При спілкуванні хлопчик повідомив, що йому подобається жити у батька, він із задоволенням буде відвідувати дитячий садочок, у який його оформив батько. Батько дитини, ОСОБА_1 , військовослужбовець, має стабільний дохід у вигляді заробітної плати, власне житло. За місцем служби та проживання характеризується позитивно. В особистій бесіді ОСОБА_30 повідомив, що не має наміру чинити перешкоди у спілкуванні матері із сином, але, зі слів позивача, мати навідувала дитину лише один раз за весь час проживання хлопчика із батьком. Дружина ОСОБА_15 , також офіційно працевлаштована, отримує заробітну плату. Проти проживання в їх родині малолітнього ОСОБА_27 не заперечує. За результатами обстеження спеціалісти служби дійшли висновку, що в сім?ї ОСОБА_31 для дітей створені комфортні умови для розвитку, проживання і виховання.

55. Згідно з інформацією, яка надійшла від Служби у справах дітей Новопокровської селишної ради 02 травня 2024 року за вих. № 110, мати малолітньої дитини. ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , у зв?язку із повномасштабною збройною агресією рф разом із дітьми була вимушена покинути місце постійного проживання у с. Капулівка та на теперішній час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, наданому її родині Новопокровською селищною радою. Будинок складається із трьох кімнат, опалення пічне, у будинку наявне електропостачання, є земельна ділянка, яка обробляється. Умови проживання задовільні, у будинку прибрано, наявний запас продуктів. ОСОБА_33 перебуває у шлюбі, від шлюбу має дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з нею, та для якого створені мінімальні необхідні умови проживання (окреме ліжко, одяг та взуття в достатній кількості). У телефонній розмові зі спеціалістами Служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради гр. ОСОБА_2 повідомила, що не працює, доглядає за молодшим сином до досягнення ним трирічного віку. Має статус внутрішньо переміщеної особи та отримує відповідну адресну державну допомогу. Зі слів ОСОБА_34 , батько її старшого сина ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , проти її бажання забрав сина до себе у лютому 2024 року, та з того часу хлопчик проживає з ним. Виконком Тернівської районної у місті ради залишає прийняття рішення у даній справі на розсуд суду та просить при прийнятті рішення керуватися найкращими інтересами малолітньої дитини ОСОБА_3 .

56. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

58. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

60. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

61. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

62. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

63. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

64. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

65. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

66. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

67. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

68. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

69. За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

70. Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

71. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

72. У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

73. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

74. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

75. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).

76. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

77. Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

78. У справі «М. С. проти України» (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року) визначено поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

79. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

80. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).

81. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

82. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

83. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

84. Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

85. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

86. Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судовою практикою ЄСПЛ і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Цаунеґґер проти Німеччини», (ZAUNEGGER v. GERMANY), заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року)).

87. Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» Парламентська Асамблея наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

88. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19.

89. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження

№ 61-11625сво22) вказано, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

90. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини.

91. При цьому, між батьками наявний конфлікт, в тому числі на фізичному рівні щодо місця проживання сина. Позивач у присутності дитини допустив фізичне насильство відносно матері дитини, штовхнув її, внаслідок чого вона впала на землю і силою забрав та увіз дитину і після того не передав дитину матері.

92. У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

93. Суди не встановили, що за час проживання дитини з матір`ю у дитини погіршився стан здоров`я чи психологічний стан, чи те, що матір не піклується про дитину, чи не забезпечує її всім необхідним.

94. У висновку виконкому Тернівської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини від 03 травня 2024 року, зокрема, зазначено, що при спілкуванні хлопчик (малолітній ОСОБА_29 ) повідомив, що йому подобається жити у батька, він із задоволенням буде відвідувати дитячий садочок, у який його оформив батько.

95. Проте, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні спірного питання, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Подібний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18.

96. Отже, думка дитини у вирішенні цього спору є важливою, вона не може бути визначальною.

97. ЄСПЛ в своїй практиці наголошував, що погляди дітей не завжди залишаються незмінними, і висловлювані ними заперечення, хоч їм і слід надавати належного значення, не завжди повинні переважати над інтересами батьків, особливо в питаннях регулярного спілкування з дитиною. Не можна надавати дітям безумовне право вето, не врахувавши інших факторів і не перевіривши всіх обставин для визначення найкращих інтересів дітей (див. пункт 115 рішення ЄСПЛ у справі «Зеліха Магомадова проти росії»; такі інтереси зазвичай вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, крім випадків, коли це шкодить здоров`ю та розвитку дитини (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Суур проти Естонії»).

98. При цьому, у цьому ж висновку виконком Тернівської районної у місті ради, зокрема, вказав, що залишає прийняття рішення у цій справі на розсуд суду та просив при прийнятті рішення керуватися найкращими інтересами малолітньої дитини ОСОБА_3 .

99. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, оцінивши всі обставини справи у їх сукупності, врахувавши найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 , його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов правильного висновку щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, яке відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.

100. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у його житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

101. Разом з тим, ОСОБА_1 не довів належними та достатніми доказами факту самостійного виховання дитини батьком, натомість суди встановивши, що матір дитини до 10 лютого 2024 року належним чином виконувала свої батьківські обов`язки та займалася вихованням дитини, батько дитини є військовослужбовцем та в силу певних фактів, пов`язаних з перебуванням на службі не може постійно та самостійно виховувати дитину, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем.

102. Доводи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи апеляційний суд не врахував інтересів дитини, не надав належної оцінки доказам, висновку спеціаліста-психолога від 14 червня 2025 року, вийшов за межі принципу якнайкращого забезпечення прав дитини є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином оцінив доводи та докази, які містяться в матеріалах справи, і дійшов правильного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції не було діагностичного висновку від 14 червня 2025 року.

103. Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про виклик свідків, які не надали пояснення в суді першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги. У судовому засіданні в суді першої інстанції 14 січня 2025 року суд задовольнив клопотання представниці позивача про виклик свідків (т. 2 а. с. 199). При розгляді справи в суді першої інстанції 14 травня 2025 року представниця позивача на запитання судді зазначила, що не наполягає на виклику свідків та суд прийняв відмову від клопотання про виклик свідків (т.3 а. с. 21). Таким чином апеляційний суд, врахувавши всі обставини справи, які є достатніми для ухвалення судового рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

104. Доводи касаційної скарги про те, що відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, була засуджена до виправних робіт за крадіжку, немає житла, доходів, не працює, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Крім того, у квітні 2021 року ОСОБА_2 була визнана винуватою у пред`явленому обвинуваченню за частиною першою статті 190 КК України і їй призначено покарання у виді громадських робіт. Проте, станом на 15 лютого 2024 року ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а. с. 139).

105. Представниця ОСОБА_1 в касаційній скарзі просила врахувати висновок психолого-педагогічної оцінки стану розвитку дитини від 01 вересня 2025 року, який отримав позивач 04 вересня 2025 року. Водночас в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не приймає нових доказів та не встановлює нових обставин у справі, а лише перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, які були прийняті з урахуванням наданих учасниками справи до суду першої та апеляційної інстанцій доказів стосовно предмета спору.

106. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 колегією суддів відхиляються, оскільки висновки у цій справі і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, зокрема у справі № 654/4307/19 Верховний Суд зазначив, що малолітній ОСОБА_4 після розлучення батьків проживав разом з матір`ю, бабою і дідом, після смерті матері з жовтня 2019 року до цього часу проживав із бабою, яка постійно протягом тривалого часу піклувалась про нього, тому суди зробили помилковий висновок про передання дитини батькові, оскільки у даному випадку найкращим інтересам дитини буде відповідати залишення її у середовищі, в якому вона тривалий час проживала разом з бабою та дідом, враховуючи особливості психічного розвитку дитини, стану її здоров`я, а також її інтерес та прихильність до баби. При цьому відмова у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє його права брати участь у вихованні дитини, підтримувати з ними регулярні стосунки, піклуватися про стан його здоров`я, а також фізичний та моральний стан.

107. Доводів щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів касаційна скарга не містить.

108. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

109. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

110. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

111. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

112. Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду