ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 909/188/19

1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року у справі № 909/188/19 зобов`язано Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів) повернути АТ "Аграрний фонд" 402,770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343,00 грн та 597,230 тонн зерна пшениці 3 класу вартістю 3 422 127,90 грн.

2. На виконання зазначеного рішення 17 липня 2019 року Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 849 про стягнення судового збору та наказ № 850 про зобов`язання повернути зерно в натурі.

3. АТ "Аграрний фонд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні № 59674741 з примусового виконання наказу від 17 липня 2019 року № 850 його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Буковель" (далі - ТОВ "Буковель").

4. Вказану заяву обґрунтовано тим, що ТОВ "Буковель" придбало ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів як цілісний майновий комплекс у розумінні статті 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та як новий власник став правонаступником прав і обов`язків вказаного підприємства.

5. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2026 року, заяву АТ "Аграрний фонд" задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження № 59674741, а саме: боржника ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на його правонаступника ТОВ "Буковель" з примусового виконання наказу № 850, виданого 17 липня 2019 року Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/188/19.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Буковель" придбало ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" як цілісний майновий комплекс у розумінні статті 191 ЦК України, а згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунальною майна" від 18 січня 2018 року № 2269-VIII (далі - Закон № 2269-VIII) особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору, укладеного між продавцем і покупцем та законодавства України. Врахувавши вказану вище норму матеріального права, статті 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Буковель" як новий власник стало правонаступником прав та обов`язків ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів".

7. З висновком суду першої інстанції про наявність обставин для задоволення відповідної заяви АТ "Аграрний фонд" погодився і апеляційний господарський суд.

8. У касаційній скарзі ТОВ "Буковель" просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Буковель" вважає оскаржувані судові рішення такими, що постановлені з порушенням частини 1 статті 28 Закону № 2269-VIII, статей 191, 944, 949, 953 ЦК України, статей 7, 13, 52, 75, 86, 236, 334 ГПК України.

10. Скаржник наголошує на такому: АТ "Аграрний фонд" не надало жодного інвентаризаційного акта, складської довідки чи іншого документа, який би підтверджував, що станом на дату приватизації спірне зерно фізично перебувало на підприємстві та було відображене в переданих покупцю активах чи пасивах; ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" як юридична особа станом на дату розгляду справи не припинене і не ліквідоване, а приватизація єдиного майнового комплексу не є реорганізацією юридичної особи; скаржник вважає помилковим посилання суду на судові рішення, якими вирішувалося питання про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу № 849 про стягнення судового збору. Крім того, скаржник зазначає, що 26 травня 2026 року ТОВ "Буковель" подав письмові пояснення щодо заяви АТ "Аграрний фонд", яким суд не надав оцінки.

11. АТ "Аграрний фонд" звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

12. Відзив від відповідача, виконавця до суду станом на дату ухвалення цієї постанови не надходив.

13. До Верховного Суду були направлені матеріали цієї справи.

14. Верховний Суд ухвалою від 07 вересня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Буковель" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2026 року та вирішив здійснювати перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15. Із метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про її розгляд у розумний строк у розумінні положень статті 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання всіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Як убачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року у справі № 909/188/19 зобов`язано ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" повернути Публічному акціонерному товариству "Аграрний фонд" 402, 770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343, 00 грн та 597, 230 тонн зерна пшениці 3 класу вартістю 3 422 127, 90 грн. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

19. 17 липня 2019 року судом видано наказ № 849 про стягнення судового збору у сумі 86 977, 06 грн та наказ № 850 на примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року у справі № 909/188/19 про зобов`язання ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" повернути Публічному акціонерному товариству "Аграрний фонд" 402, 770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343,00 грн та 597, 230 тонн зерна пшениці 3 класу, вартістю 3 422 127, 90 грн.

20. На виконанні у Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження № 56493039 про стягнення з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб та держави до якого входить, зокрема, виконавче провадження № 59674741 щодо зобов`язання повернути Публічному акціонерному товариству "Аграрний фонд" 402, 770 тонн зерна пшениці 2 класу вартістю 2 376 343, 00 грн та 597, 230 тонн зерна пшениці 3 класу вартістю 3 422 127, 90 грн.

21. За наказом Фонду державного майна України "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06 січня 2021 року № 5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)" від 25 червня 2021 року № 1091 єдиний майновий комплекс ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році.

22. Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону від 26 грудня 2023 року № SPE001-UA-20231218-62291, єдиний майновий комплекс ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" придбано ТОВ "Буковель" за 31 636 980, 00 грн.

23. Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 02 січня 2024 року № 01 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта шляхом викупу" прийнято рішення про приватизацію об`єкта шляхом викупу ТОВ "Буковель".

24. 29 січня 2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (продавець) та ТОВ "Буковель" (покупець) укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н. Р. за реєстровим № 26 (договір).

25. Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після укладення цього договору та підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України (далі - АМК) на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

26. Відповідно до пункту 3.1 договору покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійною користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України.

27. Передача об`єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем в день укладення договору, а у разі якщо законом вимагається отримання дозволу АМК на концентрацію - протягом п`яти робочих днів з дня отримання продавцем завіреної копії такого дозволу від покупця (пункт 4.1 договору).

28. Дозвіл АМК на концентрацію отримано згідно з рішенням АМК "Про надання дозволу на концентрацію" від 05 вересня 2024року № 306-р.

29. Акт приймання-передачі об`єкта приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" підписано сторонами 27 вересня 2024 року.

30. 01 жовтня 2024 року право власності на нерухоме майно, що входить до складу єдиного майнового комплексу, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ТОВ "Буковель".

31. Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 02 жовтня 2024 року № 273 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" вирішено: затвердити результати продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів". Покупцем об`єкта визнано ТОВ "Буковель"; вважати приватизацію об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" завершеною.

32. 18 вересня 2024 року заступником начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59674741 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 850, виданого 17 липня 2019 року, на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

33. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2026 року у справі № 909/188/19 задоволено скаргу АТ "Аграрний фонд", визнано протиправними дії Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та скасовано постанову заступника начальника Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 вересня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 59674741.

34. АТ "Аграрний фонд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні № 59674741.

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів скаржника та висновків судів першої і апеляційної інстанцій

35. За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

36. Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

37. Звернення судових рішень до виконання визначає стаття 327 ГПК України. Так, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

38. Згідно з частин 1, 2 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

39. Законодавець у статті 1 Закону № 1404-VIII закріпив норму, відповідно до якої виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

40. Частинами 1, 2 статті 15 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

41. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 цього Закону).

42. За загальним правилом, правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої.

43. Питання процесуального правонаступництва врегульовано статтею 52 ГПК України. Так, відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 грудня 2025 року у справі № 902/388/18 виснувала, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

45. Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється всіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю (див. постанову Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі № 909/636/16).

46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється в порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. В такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом із положеннями статті 52 цього Кодексу.

47. За приписами частин 1, 2 статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

48. Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини в цій справі виникли стосовно приватизації державного майна, а тому вони регулюються і Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18 січня 2018 року № 2269-VIII (далі - Закон № 2269-VIII), норми якого є спеціальними стосовно інших норм права.

49. Законодавець у частині 1 статті 1 Закону № 2269-VIII закріпив норму, відповідно до якої Єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - це усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки.

50. Приватизація державного або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону № 2269-VIII). Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (частина 2 статті 10 Закону № 2269-VIII).

51. За змістом частини 6 статті 26 Закону № 2269-VIII право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій.

52. Питання щодо правонаступництва при приватизації державного та комунального майна врегульовані у статті 28 Закону № 2269-VIII, яка має назву "правонаступництво власників". Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 2269-VIII особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

53. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2026 року у справі № 909/636/16 виснував, що: "аналіз статті 28 Закону № 2269-VIII з огляду на її назву та зміст свідчить про те, що передбачене цієї статтею правонаступництво стосується саме осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто стосується саме покупця (власника) об`єкта приватизації, який у порядку правонаступництва і набуває майнових прав приватизованого підприємства. При цьому передбачене цією нормою правонаступництво хоча і є частковим, оскільки не включає право постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Можливості правонаступництва майнових прав і обов`язків приватизованого підприємства іншою, ніж покупець (новий власник), особою зазначена спеціальна норма Закону не передбачає. Подібні висновки щодо застосування положень статті 28 Закону № 2269-VIII, викладені в постановах Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 909/1051/18, від 05 березня 2026 року у справі № 909/933/19, від 18 грудня 2025 року у справі № 909/188/19, якими залишено без задоволення касаційні скарги товариства на судові рішення про задоволення заяви Івано-Франківського ВДВС щодо заміну сторони у виконавчому провадженні. Крім того, подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 916/3030/23, від 15 січня 2025 року у справі № 902/884/21, від 16 січня 2025 року у справі № 910/200/23, від 21 квітня 2025 року у справі № 902/1177/15".

54. Колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду щодо застосування статті 28 Закону № 2269-VIII, які регулюють питання щодо правонаступництва при приватизації державного та комунального майна, є чіткими, зрозумілими, сприяють однаковому застосуванню відповідної норми права, що відповідає принципу верховенства права.

55. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року у справі № 909/188/19 на ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" покладено обов`язок повернути АТ "Аграрний фонд" 402,770 тонн зерна пшениці 2 класу та 597,230 тонн зерна пшениці 3 класу. Це зобов`язання виникло внаслідок невиконання підприємством умов договору від 19 серпня 2015 року № 61-06/15 на переробку зерна пшениці та було підтверджене судовим рішенням, ухваленим до приватизації відповідного підприємства. Сам по собі характер вимоги про повернення майна в натурі не виключає відповідного зобов`язання зі складу майнових обов`язків підприємства, оскільки воно становить його пасив і підлягає врахуванню під час визначення обсягу зобов`язань, що переходять до покупця єдиного майнового комплексу.

56. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував і те, що Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2025 року у справі № 909/188/19, в якій переглядалося питання правонаступництва щодо виконання наказу № 849 у цій справі, виснував таке: "касаційний суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судами не досліджувались обставини щодо прийняття покупцем боргів ДП ?Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів?. Так, судами встановлено, що виходячи зі змісту абазу 2 пункту 1.1 та пункту 3.1 цього договору купівлі - проваджу від 29 січня 2024 року сторонами погоджено, що до складу об`єкта приватизації входять усі види майна (окрім того, що не підлягає приватизації і земельною ділянкою), борги та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю державного підприємства. Таким чином, правонаступник боржника на момент укладення договору повинен був розуміти наявність відповідної заборгованості, що підлягає сплаті за зобов`язаннями ДП ?Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів?. Суди попередніх інстанцій встановили обставини правонаступництва скаржника в силу частини першої статті 28, пункту 13 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", частини другої статті 191 ЦК України та відповідно до положень договору, зокрема, пункту 3.1, яким встановлено, що покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України, що узгоджується з правовими висновками щодо застосування зазначеної норми права, викладеними у постановах Верховного Суду".

57. Отже, суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Буковель" набуло ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" як єдиний майновий комплекс у розумінні статті 191 ЦК України та Закону № 2269-VIII. Урахувавши правову природу набутого майнового комплексу, умови договору купівлі-продажу, зокрема, його пункт 3.1, суди попередніх інстанцій, керуючися статтями 52, 334 ГПК України, обґрунтовано задовольнили заяву АТ "Аграрний фонд", здійснивши заміну ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на його правонаступника ТОВ "Буковель" у виконавчому провадженні № 59674741 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2019 року № 850 у справі № 909/188/19.

58. Колегія суддів також зазначає, що вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вказаної заяви АТ "Аграрний фонд" також узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2026 року у справі № 909/555/18, від 19 березня 2026 року у справі № 909/457/20, від 07 квітня 2026 року у справі № 909/636/16 та інших, про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ТОВ "Буковель" стало правонаступником майнових прав, обов`язків й боргів ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" в силу статті 26 і частини 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", положень пунктів 1.1, 3.1 договору.

59. Щодо посилань скаржника на статті 944, 949, 953 ЦК України, які регулюють обов`язки зберігача щодо забезпечення схоронності переданого на зберігання майна та його повернення поклажодавцеві, колегія суддів зазначає те, що визначальним у цьому випадку є розмежування права власності на майно, яке підлягає поверненню, та зобов`язання щодо його повернення. Так, обов`язок ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" повернути АТ "Аграрний фонд" зерно, встановлений судовим рішенням, не припинився внаслідок приватизації єдиного майнового комплексу підприємства. При цьому те, що спірне зерно належить на праві власності АТ "Аграрний фонд", а не підприємству-зберігачу, не змінює природи відповідного зобов`язання та не виключає його переходу до правонаступника в порядку, визначеному законодавством. Правонаступництво стосується обов`язку боржника повернути майно власникові, а не переходу права власності на це майно до правонаступника. Отже, наведені скаржником аргументи щодо належності зерна іншій особі самі собою не спростовують можливості правонаступництва за відповідним зобов`язанням і не є достатньою підставою для відмови в заміні боржника у виконавчому провадженні у цьому разі.

60. Колегія суддів також вважає безпідставним посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, від 29 квітня 2021 року у справі № 908/1260/20, від 15 січня 2025 року у справі № 902/884/21, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, в яких питання правонаступництва вирішувалося за інших фактичних обставин ніж у цій справі № 909/188/19 з огляду на що застосовувалася норма статті 334 ГПК України. Ухвалені у справі судові рішення жодним чином не суперечать висновкам, наведеним у зазначених постановах Верховного Суду. Посилаючись на відповідні постанови Верховного Суду, скаржник фактично тлумачить викладені в них висновки на свою користь.

61. Щодо доводів скаржника про ненадання судом першої інстанції оцінки письмовим поясненням, поданим 26 травня 2026 року стосовно заяви АТ "Аграрний фонд", то колегія суддів зазначає, що відповідні пояснення надійшли до суду 27 травня 2026 року та були враховані судом під час розгляду зазначеної заяви, що підтверджується також змістом оскаржуваної ухвали. Наведені скаржником доводи не свідчать про порушення судом норм процесуального права, а фактично відображають незгоду скаржника з результатом розгляду заяви АТ "Аграрний фонд" та спрямовані на переоцінку висновків суду з метою ухвалення рішення на його користь.

62. При перегляді цієї справи колегія суддів не встановила порушення норм матеріального і процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Натомість вважає, що суди правильно застосували норми права, які регулюють спірні правовідносини.

63. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

64. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

65. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження № 59674741, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

67. Згідно з статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд