ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 603/582/25

Описова частина

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року у справі № 603/752/15-ц.

У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з матір`ю.

ОСОБА_3 досяг повноліття, проте продовжує перебувати на утриманні позивачки, оскільки навчається у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника на денній бюджетній формі навчання (передбачуваний термін закінчення навчання - 30 червня 2028 року), у зв`язку із чим не має змоги працювати і потребує матеріальної допомоги. Водночас відповідач працевлаштований, здоровий, має можливість утримувати сина, проте жодних коштів не надає.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просила суд стягувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання або до досягнення ним двадцяти трьох років за умови, що він продовжуватиме навчання.

і мотиви їх ухвалення

Монастириський районний суд Тернопільської області рішенням від 26 березня 2026 року (у складі судді Гудкової Ю. Г.) позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн щомісяця, починаючи з 07 листопада 2025 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років або до припинення навчання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустив до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із продовженням навчання повнолітній син сторін ОСОБА_3 не має змоги працювати та потребує матеріальної допомоги. При цьому відповідач ОСОБА_2 працевлаштований, отримує заробітну плату, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу синові.

Тернопільський апеляційний суд постановою від 29 липня 2026 року рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що:

позивачка не довела належними та допустимими доказами існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку із навчанням, або наявності супутніх, пов`язаних із навчанням, витрат;

ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції фактично досліджував лише можливість відповідача сплачувати відповідні аліменти, не врахувавши при цьому те, що обов`язок утримувати своїх дітей покладається на обох батьків, зокрема й позивачку, яка, у свою чергу, жодними доказами не підтвердила здійснення нею будь-яких витрат на користь повнолітнього сина сторін, в тому числі і пов`язаних із його навчанням, а також не надав жодної оцінки тому факту, що повнолітній син сторін проживає окремо від позивачки та перебуває за межами України.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2026 року засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись, зокрема на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ні позивачка, ні її представник, ні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не отримували ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги, чим апеляційний суд порушив принцип рівності сторін та позбавив останніх права на захист, а також можливості спростувати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, шляхом подання відзиву.

У вересні 2026 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Інший учасник судового процесу не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

31 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 липня 2026 року.

Верховний Суд ухвалою від 10 вересня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував з Монастириського районного суду Тернопільської області матеріали справи.

У вересні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року у справі № 603/752/15-ц.

У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від26вересня 2007 року.

Відповідно до довідки про склад сім`ї / зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб від 23 жовтня 2025 року № 195 позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою також зареєстровані її сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з довідкою Карпатського національного університету імені Василя Стефаника від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на факультеті природничих наук цього університету на освітньому рівні «Бакалавр» (другий рік навчання) за спеціальністю 201 «Агрономія» на денній бюджетній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання - 30 червня 2028 року.

Також до позовної заяви долучено копію договору від 16 серпня 2024 року про навчання ОСОБА_3 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (нині - Карпатський національний університет імені Василя Стефаника) на денній бюджетній формі здобуття освіти за спеціальністю 201 «Агрономія».

На підтвердження зарахування ОСОБА_3 на навчання у Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника на пільгових умовах до відзиву на позовну заяву долучено копію протоколу № 12 засідання приймальної комісії від 16 серпня 2024 року та копію списку вступників, переведених на вакантні місця державного замовлення, у якому зазначено про належність ОСОБА_3 до пільгової категорії, код категорії - 133 (діти постраждалих учасників Революції Гідності, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , від 19 липня 2018 року відповідач ОСОБА_2 є постраждалим учасником Революції Гідності і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 31 грудня 2025 року син сторін ОСОБА_3 з 12 березня 2025 року перебуває за кордоном.

Відповідно до відповіді Карпатського національного університету імені Василя Стефаника від 02 січня 2026 року на підставі розпорядження від 13 жовтня 2025 року № 637 ОСОБА_3 переведений на індивідуальний графік через виїзд за кордон. У зв`язку із цим відвідування навчальних занять здійснювалося з використанням дистанційних технологій. Облік навчальних занять у розрізі очної / дистанційної форми для індивідуального графіка не ведеться.

На підтвердження вказаних обставин до відповіді долучено копії заяви ОСОБА_3 від 01 жовтня 2025 року про надання дозволу на навчання за індивідуальним графіком у зв`язку з перебуванням за кордоном, паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , службового подання та розпорядження від 13 жовтня 2025 року № 637 про переведення ОСОБА_3 на індивідуальний графік навчання, індивідуального графіка відвідування занять на перший семестр 2025-2026 навчальних років студента групи АГ-21 ОСОБА_3 , а також витягу з електронного журналу обліку навчальних досягнень студентів групи АГ-21.

Отже, ОСОБА_3 навчається за кошти державного бюджету як особа з числа дітей постраждалих учасників Революції Гідності та отримує соціальну стипендію.

Згідно з долученою до відповіді довідкою про доходи № 460 за період з січня до грудня 2025 року ОСОБА_3 отримав стипендію на загальну суму 14 471,52 грн.

Апеляційний суд установив, що на підтвердження наявності у позивачки інших витрат на утримання дітей, зокрема сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до матеріалів справи долучено відповідь Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради від 29 січня 2026 року № 30, відповідно до якої неповнолітній син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 9 класу цього навчально-реабілітаційного центру та навчається у ньому з 01 вересня 2016 року. Останній є дитиною з інвалідністю і потребує регулярного диспансерного та амбулаторного обстеження / лікування. Позивачка ОСОБА_1 забезпечує сина належним медичним обслуговуванням і медикаментозним лікуванням, приблизно 1-2 рази на рік ОСОБА_4 проходить стаціонарне лікування у медичних закладах.

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради (далі - КНП «ЦЕМД та МК» ТОР) від 17 грудня 2025 року № 155 відповідач працює в КНП «ЦЕМД та МК» ТОР (Монастириська підстанція) з 2014 року та обіймає посаду парамедика першої категорії. Сума заробітної плати ОСОБА_2 за 2024 рік становить 225 423,24 грн, з яких утримано 62 536,54 грн ПДФО тавійськового збору.

Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Тернопільській області від11грудня 2025 року сума доходу відповідача ОСОБА_2 за період з січня2024 року до жовтня 2025 року становить 438 899,67 грн, з яких заробітна плата у КНП «ЦЕМД та МК» ТОР - 430 765,38 грн; дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду (джерело доходу - ФГ «Новий рівень 2006») - 8 134,29 грн. Сума ПДФО та військового збору, утриманих з доходу ОСОБА_2 за вказаний період, становить 93 676,07 грн.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , від 19 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 19 липня 2016 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».

Монастириський районний суд Тернопільської області рішенням від 26 липня 2016 року у справі № 603/369/16-ц (яке набрало законної сили), позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнив частково. Ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 30відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Державний виконавець Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області постановою від 20 березня 2019 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа № 603/369/16-ц від 26 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до відповіді Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08 січня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженні відсутня.

Монастириський районний суд Тернопільської області рішенням від 16 березня 2026 року у справі № 603/645/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнив частково. Змінив спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року у справі № 603/369/16-ц. Ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 512,00 грн на кожну дитину щомісяця. Рішення суду набрало законної сили.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У частині першій статті 360 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до статті 361 ЦПК України разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Так, ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).

У справі, що переглядається:

Монастириський районний суд Тернопільської області ухвалою від 12 листопада 2025 року справу № 603/582/25 визнав малозначною та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т. 1, а. с. 18);

відповідно до протоколу судового засідання від 26 березня 2026 року справу № 603/582/25 розглянуто за участю представника позивачки Андрусенка І. Я. (в режимі відеоконференції) та відповідача ОСОБА_2 (в залі суду) (т. 2, а. с. 63-69);

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів направив учасникам справи. Роз`яснив учасникам справи право подання відзиву (т. 2, а. с. 108);

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2026 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (т. 2, а. с. 115);

у касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., вказує, що ні вона, ні її представник не були повідомлені про відкриття апеляційного провадження, не отримували копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження. Це порушення позбавило учасників справи можливості подати відзив та аргументовано заперечити про задоволення апеляційної скарги, в результаті чого апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позову відмовив;

в матеріалах справи містяться супровідні листи від 12 травня 2026 року про направлення копії ухвали Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2026 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги учасникам справи, а саме позивачці ОСОБА_1 та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 на адреси, вказані в апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 109, 110);

проте вказані поштові відправлення повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній» (т. 2, а. с. 116-149).

Вказане не є доказом належного вручення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги і доданих до неї матеріалів, враховуючи таке.

У матеріалах справи є ордер на надання правничої допомоги від 24 жовтня 2025 року серії ВО, № 1120978, на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Андрусенком І. Я. у судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, підприємствах, установах та організаціях, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 квітня 2012 року № 701 (т. 1, а. с. 12, 13). Отже, адвокат Андрусенко І. Я. отримав повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх судових інстанціях.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що засобом її зв`язку з судом є зв`язок через її представника - адвоката Андрусенка І. Я. (т. 1, а. с. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції всі процесуальні документи (клопотання, заяви, пояснення тощо) від імені позивачки направляв її адвокат Андрусенко І. Я. засобами поштового зв`язку та через підсистему «Електронний суд» (т. 1, а. с. 42-52, 62-66, 107-109, 158-162, 188-189, 191-207, 220-201; т. 2, а. с. 35, 44-45, 60-61), а повідомлення про рух справи суд першої інстанції здійснював через підсистему «Електронний суд» представнику ОСОБА_1 адвокату Андрусенку І. Я. (т. 1, а. с. 21, 53, 61, 77; т. 2, а. с. 39, 58 (зворот)).

Таким чином, апеляційний суд мав дослідити матеріали справи та звернути увагу на вказівку позивачки, зазначену у позовній заяві, про спосіб повідомлення сторони позивачки та її адвоката про розгляд справи в суді.

Ураховуючи наведене, у матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_1 , її представнику адвокату Андрусенку І. Я. та ОСОБА_3 копії ухвали Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2026 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Доказів повторного направлення ОСОБА_1 , її представнику адвокату Андрусенку І. Я. та ОСОБА_3 копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів матеріали справи не містять. Апеляційний суд мав процесуальний обов`язок залучити адвоката до справи в підсистемі «Електронний суд» та надіслати копію ухвали Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2026 року про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_2 до його електронного кабінету. Невчинення цих дій апеляційним судом є помилковим.

Процедура спрощеного провадження містить в себе відкриття апеляційного провадження, про що суд апеляційної інстанції постановлює ухвалу, та надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з доданими до неї додатками (частина перша статті 359, стаття 361 ЦПК України).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 201/8059/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 713/1807/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 712/3644/22.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній» (матері та сину) було прогнозованим за умови повідомлення позивачкою ОСОБА_1 про свою відсутність за місцем проживання та повідомлення її про розгляд справи лише через адвоката. Вказане свідчить, що вони не були повідомлені про розгляд справи, а неотримання документів адвокатом через підсистему «Електронний суд» не з його вини підтверджує повну відсутність сторони, її представника та третьої особи доступу до правосуддя.

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що ОСОБА_1 , її представник адвокат Андрусенко І. Я. та ОСОБА_3 не отримували копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, що унеможливило забезпечення принципу рівності та змагальності сторін під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд констатує, що апеляційний суд мав право розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, проте вимоги цивільної процесуальної форми вимагають дотримання процедури проведення спрощеного позовного провадження.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12), від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» (заява № 18656/13) ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

ЄСПЛ у рішенні від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України» (заява № 6057/23) дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Це є особливо актуальним щодо порушення права на справедливий суд, оскільки справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Також рішенням від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» (заява № 5800/22) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) через несправедливість цивільного провадження.

Перевіряючи встановлені ЄСПЛ порушення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 756/3665/19 (провадження № 14?62свц24) виснувала про порушення норм цивільного процесуального законодавства, зокрема вимоги про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи, оскільки матеріали справи не містили підтвердження виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 361 ЦПК України та направлення копії апеляційної скарги відповідачу.

Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення ОСОБА_1 , її представнику адвокату Андрусенку І. Я. та ОСОБА_3 копії ухвали Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2026 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 , не встановив, чи були позивачка, її представник та третя сторона повідомлені про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавили останніх можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги, та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Подібних за суттю висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 вересня 2025 року у справі № 219/8011/21, від 29 травня 2026 року у справі № 753/4851/22.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Конструкція наведеної правової норми у взаємозв`язку з згаданою вище статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності доказів отримання іншою стороною (яка не подавала скаргу) копії апеляційної скарги свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя (можливості надати зауваження на доводи апеляційної скарги), що, у свою чергу, є підставою для скасування в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, то інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду