ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/137/24

Зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, Університет), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 листопада 2023 року № 74 (по особовому складу) в частині звільнення його з посади викладача кафедри підготовки інженерного складу факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу та призначення старшим інженером відділення матеріально-технічного забезпечення Військового коледжу сержантського складу, військово-облікова спеціальність 4601003;

зобов`язати Університет поновити його на попередній посаді викладача зі збереженням посадового окладу та інших передбачених цією посадою видів забезпечення;

зобов`язати Університет виплатити недоотримане грошове забезпечення за період від видання спірного наказу до поновлення на посаді з урахуванням сум, виплачених під час проходження служби на нижчій посаді, відповідно до абзацу третього пункту 2 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позов обґрунтовано тим, що призначення на нижчу посаду здійснено за відсутності передбачених законодавством підстав, без належного врахування спеціальності, досвіду військової служби та професійної підготовки позивача. На його переконання, саме лише запровадження воєнного стану не є достатнім обґрунтуванням конкретного кадрового рішення.

Позивач посилався на відсутність скорочення посади викладача та заперечував відповідність своєї підготовки обов`язкам за новою посадою. Вважав, що відповідач не дотримався вимог пунктів 82, 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, та встановленого порядку документального оформлення переміщення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що в особливий період призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади для доукомплектування Збройних Сил України здійснюється без їхньої згоди, крім випадків, визначених пунктом 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Обставин, які унеможливлювали б переміщення позивача без його згоди відповідно до цього пункту, суд не встановив.

Суд зазначив, що спірне призначення здійснено для доукомплектування в умовах воєнного стану, а не в порядку виконання дисциплінарного стягнення, тому доводи щодо відсутності дисциплінарних підстав не спростовують правомірності наказу.

Апеляційний суд погодився з такими висновками. Застосувавши підпункт 6 пункту 82 та пункт 257 зазначеного Положення, він визнав, що відповідач мав право призначити позивача на нижчу посаду без його згоди. Відсутність у наказі посилання на конкретний підпункт пункту 82 апеляційний суд не вважав порушенням, яке саме собою зумовлює скасування кадрового рішення.

Апеляційний суд також послався на затверджений начальником Університету план переміщення військовослужбовців, зазначивши датою його затвердження 25 листопада 2023 року, та дійшов висновку про дотримання порядку оформлення спірного призначення.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі, уточненій на виконання ухвали Верховного Суду від 28 квітня 2025 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 82, 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у спірних правовідносинах під час воєнного стану.

Скаржник стверджує, що підстави призначення на нижчі посади, передбачені підпунктом 3 пункту 82 цього Положення, є вичерпними, а підпункт 6 зазначеного пункту стосується комплектування посад резервістами та військовозобов`язаними і не може бути застосований до його переміщення як військовослужбовця, який тривалий час проходить військову службу.

На думку скаржника, переміщення військовослужбовця з однієї займаної посади на іншу за відсутності скорочення штатів не доводить доукомплектування Збройних Сил України. Зазначає, що попередня посада викладача збереглася, тоді як відповідач не довів об`єктивної необхідності саме його призначення старшим інженером відділення матеріально-технічного забезпечення.

Окремо скаржник наголошує, що суди не дослідили відповідності його освіти, військово-облікової спеціальності, досвіду та професійної компетентності характеристикам нової посади. Посилається на пункт 83 Положення та зазначає, що його доводи стосувалися змістовних умов призначення, а не лише необхідності отримання згоди на переміщення.

У цьому зв`язку скаржник указує на невирішення питання про витребування та дослідження документів, які визначають характеристики попередньої і нової посад та вимоги до кандидатів на їх заміщення. Вважає, що без цих відомостей висновок про законність кадрового рішення є передчасним.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 400/1744/24, скаржник зазначає, що висновок про недостатність самого лише незазначення військово-облікової спеціальності у наказі для його скасування не вирішує питання про належну перевірку фактичної відповідності військовослужбовця новій посаді.

Крім того, скаржник заперечує дотримання відповідачем порядку підготовки документів для призначення, звертає увагу на співвідношення дати спірного наказу та зазначеної апеляційним судом дати затвердження плану переміщення. Також пов`язує прийняття наказу зі своїми зверненнями щодо дій командування та вважає його упередженим.

У відзиві на касаційну скаргу від 26 червня 2025 року Університет просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідач зазначає, що підпункт 6 пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачає самостійну підставу призначення на посади штатів воєнного часу, а пункт 257 дозволяє призначати військовослужбовців на нижчі посади без їхньої згоди. Стверджує, що призначення позивача здійснено відповідно до його військово-облікової спеціальності.

Потребу в укомплектуванні відповідач пояснює навантаженням Військового коледжу сержантського складу та наявністю вакантних посад. Посилається на звернення начальника коледжу щодо укомплектування, доповідь начальника факультету, службову характеристику позивача та план переміщення, які, за твердженням Університету, містяться в матеріалах справи.

Відповідач також наводить негативну оцінку службової діяльності позивача на посаді викладача, посилається на відомості про дисциплінарні стягнення та відсутність відповідної цій посаді вищої освіти. Зазначає, що позивач має кваліфікацію техніка-механіка, здобуту у Васильківському військовому авіаційно-технічному училищі, та вищу юридичну освіту.

На переконання Університету, наведені обставини підтверджують обґрунтованість кадрового рішення, прийнятого з метою забезпечення діяльності коледжу в умовах воєнного стану.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2025 року первісну касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.

09 квітня 2025 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та уточненої касаційної скарги із зазначенням передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження.

07 травня 2025 року до Верховного Суду надійшли уточнена касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 520/137/24 із суду першої інстанції.

Ухвалою від 03 листопада 2026 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить військову службу з 1991 року. Із 2013 року він обіймав посаду викладача 33-го спеціалізованого центру бойової підготовки авіаційного персоналу.

Із жовтня 2018 року позивач проходив військову службу на науково-педагогічній посаді викладача кафедри підготовки інженерного складу факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовому званні майора.

Відповідно до витягу з наказу начальника Університету від 24 листопада 2023 року № 74 (по особовому складу) позивача звільнено із зазначеної посади та призначено старшим інженером відділення матеріально-технічного забезпечення Військового коледжу сержантського складу, військово-облікова спеціальність 4601003.

У наказі як нормативну підставу зазначено пункт 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а призначення пов`язано із введенням правового режиму воєнного стану. Переміщення здійснено на нижчу посаду без згоди позивача.

Суди не встановили обставин, передбачених пунктом 112 зазначеного Положення, які виключали б можливість переміщення позивача без його згоди.

Апеляційний суд послався на план переміщення військовослужбовців, наявний на аркушах справи 53- 54, зазначивши, що його затверджено начальником Університету 25 листопада 2023 року.

Не погоджуючись із наказом начальника Університету від 24 листопада 2023 року № 74 у частині свого звільнення з посади та призначення на іншу посаду, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Джерела права й акти їх застосування

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із проходженням військової служби, здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За частинами першою та п`ятою статті 6 Закону № 2232-XII військові посади та відповідні їм військові звання передбачаються у штатах військових частин, установ та організацій, а призначення військовослужбовців на посади і звільнення з посад здійснюються в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Положення, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008). До спірного призначення застосовуються його норми в редакції, чинній 24 листопада 2023 року.

Пунктом 1 Положення № 1153/2008 передбачено, що його приписи також поширюються на осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, до їх переходу на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Підпункт 3 пункту 82 Положення № 1153/2008 визначає підстави призначення військовослужбовців на нижчі посади, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей на підставі висновку атестування; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення та в інших передбачених цим підпунктом випадках.

Водночас за підпунктом 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до абзацу першого пункту 83 Положення № 1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

За пунктом 112 Положення № 1153/2008 переміщення військовослужбовця на нове місце служби з однієї військової частини до іншої здійснюється без його згоди, крім установлених цим пунктом випадків. До них належать підтверджена відповідними документами неможливість проходження служби військовослужбовцем або проживання членів його сім`ї за станом здоров`я у відповідній місцевості, а також потреба в догляді за визначеними цим пунктом особами.

Згідно з абзацом першим пункту 257 Положення № 1153/2008 атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України. У разі подання документів щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, на них складаються службові характеристики в установленому Міністерством оборони України порядку.

Абзацом другим пункту 257 Положення № 1153/2008 установлено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без їхньої згоди, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Механізм реалізації Положення № 1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170). Її приписи застосовуються в редакції, чинній на час видання спірного наказу.

Пунктом 1.6 Інструкції № 170 передбачено, що для забезпечення комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями з відповідними спеціальностями, досвідом служби, рівнем професійної компетенції та визначення відповідності вимогам до посад у військових частинах оформлюються паспорти військових посад, у яких визначаються характеристики посад та перелік вимог до кандидатів на їх заміщення.

За пунктом 4.11 Інструкції № 170 підставою для видання наказу по особовому складу про призначення на нижчу посаду є витяг із плану переміщення на посади або, у разі позапланового переміщення, подання; в умовах особливого періоду - документи, визначені пунктом 1.5 розділу I цієї Інструкції.

Підпункт 7 пункту 1.5 Інструкції № 170 допускає оформлення клопотань у вигляді службової характеристики, рапорту, телеграми, списку, донесення щодо призначення та переміщення військовослужбовців, які займають посади штатів воєнного часу, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту. Останній абзац пункту 1.5 передбачає видання наказів щодо встановлення правових відносин із громадянами України з урахуванням їх відповідності вимогам до кандидатів на посади, визначеним Міністерством оборони України.

Порядок видання та оформлення наказів по особовому складу на час виникнення спірних правовідносин регулювала також Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за № 1407/38743 (далі - Інструкція № 280).

За пунктом 11 розділу XI Інструкції № 280 у наказах по особовому складу про призначення (переміщення) зазначаються, зокрема, посади, на які призначаються військовослужбовці, та номери військово-облікових спеціальностей за посадами, передбаченими штатами.

Абзацами другим і третім пункту 2 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено поновлення військовослужбовця, який проходить службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, у разі незаконного переміщення на попередній або, за його згодою, іншій не нижчій посаді та одночасне вирішення питання про виплату забезпечення, недоотриманого внаслідок такого переміщення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд уживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи. Частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскарженого рішення покладено на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

За статтею 90 КАС України суд оцінює докази на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження, надаючи оцінку як зібраним доказам у цілому, так і кожному доказу та мотивуючи їх урахування або відхилення.

Частини перша-третя статті 242 КАС України вимагають, щоб судове рішення ґрунтувалося на засадах верховенства права, було законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку з призначенням військовослужбовця на нижчу посаду під час воєнного стану та співвідношення повноваження командування здійснити таке призначення без згоди військовослужбовця і обов`язку врахувати вимоги пункту 83 Положення № 1153/2008 при обранні конкретної посади для його подальшого службового використання.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо призначення позивача на нижчу посаду без його згоди колегія суддів зазначає, що положення підпунктів 3 і 6 пункту 82 та пункту 257 Положення № 1153/2008 підлягають застосуванню у взаємозв`язку.

При цьому підпункт 6 пункту 82 передбачає призначення на посади штатів воєнного часу за визначених ним умов. А абзац другий пункту 257 встановлює особливості призначення на рівнозначні та нижчі посади для доукомплектування в особливий період, зокрема можливість його здійснення без згоди військовослужбовця.

Указані приписи не містять обмеження їх застосування лише до осіб, які вперше приймаються або призиваються на військову службу.

Пункт 257 безпосередньо регулює службове переміщення військовослужбовців, а пункт 1 Положення № 1153/2008 поширює його дію й на осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу.

Тому колегія суддів відхиляє довід скаржника про неможливість застосування до його призначення підпункту 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 лише через вид або тривалість проходження ним військової служби. Приписи про залучення резервістів та військовозобов`язаних до комплектування посад не встановлюють заборони перерозподілу військовослужбовців, які вже проходять службу.

Так само збереження попередньої посади не виключає можливості призначення на іншу посаду для доукомплектування. Скорочення штатів є окремою підставою кадрового рішення. Законодавство не пов`язує кожне призначення за підпунктом 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 із попереднім скороченням посади, яку обіймав військовослужбовець.

Відсутність дисциплінарного стягнення про пониження в посаді не перешкоджає застосуванню іншої законної підстави призначення на нижчу посаду.

Водночас законність такого призначення повинна оцінюватися за умовами тієї підстави, з якою пов`язане прийняття кадрового рішення.

Наведений підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі 160/2368/23, у якій застосовано пункт 257 Положення № 1153/2008 до призначення військовослужбовця на нижчу посаду в особливий період. У цій постанові Суд також зазначив, що незазначення в наказі конкретного підпункту пункту 82 саме собою не доводить протиправності рішення за наявності належної правової та фактичної підстави його прийняття.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення на нижчу посаду без згоди позивача за відсутності передбачених пунктом 112 Положення № 1153/2008 винятків, а тому підхід судів попередніх інстанцій є правильним.

Разом із цим Верховний Суд звертає увагу, що пункт 257 Положення № 1153/2008 не звільняє командування від дотримання пункту 83 цього Положення.

Винятки, установлені для особливого періоду, стосуються визначених у пункті 257 вимог та не можуть тлумачитися як дозвіл призначати військовослужбовця на будь-яку посаду без урахування його підготовки й набутого досвіду.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 400/1744/24, зокрема у пунктах 27- 30, викладено висновок про необхідність урахування вимог пункту 83 Положення № 1153/2008 при переміщенні військовослужбовця в особливий період. Колегія суддів застосовує цей висновок і в розглядуваній справі.

Зміст пункту 83 Положення № 1153/2008 не зводиться до зазначення коду військово-облікової спеціальності у кадровому наказі. Цей реквізит ідентифікує спеціальність за посадою. Наявність реквізиту не підтверджує автоматично, що при прийнятті рішення враховано досвід, рівень професійної компетентності та відповідність військовослужбовця характеристикам посади.

При призначенні за основною або спорідненою спеціальністю підлягає з`ясуванню зв`язок між підготовкою та досвідом військовослужбовця і змістом обов`язків за новою посадою. Якщо призначення здійснюється за новою спеціальністю для доукомплектування в особливий період, застосуванню підлягає спеціальний припис останнього речення абзацу першого пункту 83 Положення № 1153/2008 про врахування набутого досвіду.

Цей припис допускає призначення за новою спеціальністю в установлених ним умовах. Тому сама відмінність спеціальностей або відсутність окремого документа про перепідготовку не є достатньою для висновку про незаконність такого призначення.

Разом із тим, посилання на особливий період, не усуває необхідності з`ясувати, який саме досвід особи був урахований і як він співвідноситься з обов`язками за посадою.

У взаємозв`язку з пунктом 1.6 Інструкції № 170 це означає, що при вирішенні спору про дотримання пункту 83 Положення № 1153/2008 суд повинен установити зміст вимог до посади та оцінити відомості про військовослужбовця, які були підставою для висновку командування про можливість його призначення. Паспорти військових посад, документи про освіту, підготовку та проходження служби, службові характеристики можуть підтверджувати відповідні обставини. Оцінка здійснюється за сукупністю належних і допустимих доказів із дотриманням правил статті 90 КАС України.

Наведене не означає встановлення судом додаткової, не передбаченої законодавством кадрової процедури або підміни повноважень командування. Вибір між кандидатами, які відповідають установленим вимогам, належить до повноважень компетентного командира. Суд перевіряє, чи реалізовано це повноваження в установлених межах, із належною метою та з урахуванням юридично значущих обставин.

У цій справі позивач заперечував відповідність своєї підготовки й досвіду обов`язкам старшого інженера відділення матеріально-технічного забезпечення. Відповідач, навпаки, стверджував, що призначення здійснено відповідно до військово-облікової спеціальності позивача.

Отже, зазначене питання було спірним і мало значення для перевірки правомірності наказу.

Однак оскаржувані судові рішення не містять установлених обставин і мотивованої оцінки щодо характеристик нової посади, вимог до її заміщення та відповідності їм спеціальності, підготовки і досвіду позивача. Суди не визначили, яке з передбачених пунктом 83 Положення № 1153/2008 правил застосовано до спірного призначення: за основною або спорідненою спеціальністю чи за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду в особливий період.

Наведення апеляційним судом тексту пункту 83 Положення № 1153/2008 без співвіднесення його вимог з обставинами призначення не є достатнім застосуванням цієї норми. Висновок про відсутність необхідності отримувати згоду позивача відповідає на інше правове питання та не спростовує його доводу щодо професійної відповідності новій посаді.

Посилання відповідача на потребу коледжу у військовослужбовцях і наявність вакансій стосуються мети доукомплектування. Вони підлягають оцінці поряд із документами про конкретну посаду та кандидатуру позивача. Загальна потреба в особовому складі сама собою не підтверджує дотримання умов призначення певного військовослужбовця на визначену посаду.

Також наведені у відзиві відомості про освіту позивача й оцінку його роботи викладачем не можуть бути вперше встановлені та оцінені судом касаційної інстанції.

Висновок про недостатність підготовки для виконання обов`язків за попередньою посадою не є тотожним висновку про відповідність вимогам іншої посади. Кожна з цих обставин потребує належного доказового обґрунтування у зв`язку з предметом спору.

Верховний Суд не робить висновку про відсутність у позивача досвіду, необхідного для виконання обов`язків старшого інженера. Виявлений недолік судового розгляду полягає в тому, що обставини, необхідні для застосування пункту 83 Положення № 1153/2008, не отримали належного відображення та оцінки в судових рішеннях. Касаційний суд не вправі усунути цей недолік шляхом власного дослідження документів про освіту, службу або посадові обов`язки.

Висновок у згаданій вище справі 400/1744/24 про те, що незазначення у наказі військово-облікової спеціальності не є самостійною підставою його скасування, не усуває зазначеного порушення. У цій справі перевірці підлягає змістовний довід про відповідність призначення вимогам пункту 83 Положення № 1153/2008, а не лише додержання правил оформлення наказу. Його оцінка могла вплинути на вирішення спору.

Застосовуючи практику Верховного Суду, колегія суддів ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі 233/2021/19, щодо визначення подібності правовідносин насамперед за змістом прав та обов`язків їх учасників. Подібність не вимагає тотожності всіх фактичних обставин, однак передбачає встановлення того, яке саме питання застосування права вирішено у відповідній постанові.

Постанови у справах 400/1744/24 та 160/2368/23 підлягають урахуванню щодо можливості призначення на нижчу посаду в особливий період, збереження вимог пункту 83 Положення № 1153/2008 та правового значення окремих недоліків оформлення наказу. Водночас ці висновки не дають підстав визнавати дотриманими матеріальні умови призначення у кожному подальшому спорі без установлення відповідних обставин.

За пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України наявність висновку Верховного Суду з порушеного в касаційній скарзі питання є підставою для закриття касаційного провадження за умови, що апеляційний суд переглянув рішення відповідно до такого висновку. У розглядуваній справі висновок про необхідність урахування пункту 83 Положення № 1153/2008 не реалізовано в належній перевірці спірного призначення. Тому підстав для закриття касаційного провадження із цієї причини немає.

Порушене скаржником питання застосування пункту 83 Положення № 1153/2008 у взаємозв`язку зі спеціальним порядком призначення в особливий період потребує такого висновку: можливість призначити військовослужбовця на нижчу посаду без його згоди не звільняє суб`єкта призначення від урахування вимог пункту 83, а суд - від перевірки обставин їх дотримання, якщо це становить предмет спору. При призначенні за новою спеціальністю для доукомплектування Збройних Сил України підлягає перевірці врахування набутого досвіду військовослужбовця у зв`язку зі змістом обов`язків за відповідною посадою.

Саме в цій частині доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права є обґрунтованими. Їх перевірка не вимагає відступу від наведених висновків Верховного Суду, а стосується застосування цих норм до предмета доказування у спірних правовідносинах.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що суди мали надати оцінку документальній підставі видання наказу начальника Університету від 24 листопада 2023 року № 74.

За пунктом 4.11 Інструкції № 170 належить з`ясувати, на підставі яких саме документів здійснено призначення та чи відповідали вони порядку, застосовному в умовах особливого періоду.

У постанові апеляційного суду та на копії відповідного доказу у справі (арк. 53) зазначено, що план переміщення затверджено 25 листопада 2023 року, тоді як спірний наказ датований 24 листопада 2023 року. За такої послідовності дат висновок про видання наказу на виконання вже затвердженого плану потребував додаткової перевірки та оцінки.

Ця розбіжність не дає касаційному суду підстав самостійно встановити, що план затверджено після наказу, оскільки може бути наслідком неточного відтворення реквізитів документа у судовому рішенні. Проте залишення її без перевірки перешкоджає висновку про належну оцінку документальної підстави призначення. При новому розгляді необхідно перевірити відповідний документ та з`ясувати послідовність прийняття кадрових рішень.

Також колегія суддів звертає увагу, що довід позивача про обов`язкову наявність окремого подання в усіх випадках призначення на нижчу посаду не відповідає змісту пунктів 1.5, 4.11 Інструкції № 170. Законодавство передбачає декілька документальних підстав, а в особливий період - спеціальний порядок оформлення відповідних клопотань за визначених умов. Тому оцінці підлягає дотримання застосовного порядку, а не відсутність одного виду документа незалежно від інших матеріалів.

Посилання позивача на приписи Інструкції № 170 щодо рекомендацій за результатами оцінювання також не спростовує існування самостійної підстави призначення, передбаченої підпунктом 6 пункту 82 Положення № 1153/2008. При цьому зміст службової характеристики та інших документів повинен оцінюватися у зв`язку з фактичною й правовою підставою оскарженого рішення.

Апеляційний суд застосував положення Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388. Проте пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 цей наказ визнано таким, що втратив чинність. Отже, правила оформлення спірного наказу необхідно було перевіряти за Інструкцією № 280 у редакції, чинній на час його видання.

Зазначення в судовому рішенні неналежного нормативного акта саме собою не визначає результату спору. Водночас воно не усуває обов`язку застосувати чинне регулювання та перевірити дотримання його вимог у сукупності з іншими обставинами призначення.

Обов`язок відповідача довести правомірність наказу за частиною другою статті 77 КАС України охоплює обставини, необхідні для застосування норм, на яких ґрунтувалося призначення. Загальне посилання на воєнний стан або відсутність заборони на переміщення без згоди не замінює доказування дотримання інших застосовних вимог.

За частиною другою статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень також не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім передбаченого цією нормою випадку. Тому при оцінці заперечень відповідача належить з`ясувати, які документи й обставини були підставою кадрового рішення на час його прийняття. Саме повторення відповідних тверджень у відзиві на касаційну скаргу не може усунути недоліки встановлення обставин судами попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі позивач прямо пов`язує неповне з`ясування цих обставин із неправильним застосуванням пункту 83 Положення № 1153/2008. Отже, перевірка відповідних процесуальних наслідків охоплюється доводами, які стали підставою відкриття касаційного провадження. Вона не є новим розглядом фактичних обставин або виходом за межі касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій, обмежившись переважно перевіркою можливості призначення на нижчу посаду без згоди позивача, не забезпечили належного встановлення й оцінки обставин, необхідних для застосування пункту 83 Положення № 1153/2008. Це позначилося на повноті предмета доказування та обґрунтованості висновку про законність спірного наказу. Апеляційний суд зазначених недоліків не усунув.

За частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, яких не встановлено у судовому рішенні, вирішувати питання достовірності доказів чи переваги одних доказів над іншими, збирати або приймати нові докази та додатково їх перевіряти.

Тому колегія суддів не може на цій стадії визначити відповідність позивача новій посаді, достовірність наведених сторонами відомостей про його професійні якості або належність документальної підстави наказу. З тієї самої причини вимога скаржника про ухвалення нового рішення щодо задоволення позову в повному обсязі не може бути задоволена.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на яке посилається скаржник і яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення допущені судом першої інстанції та не усунуті апеляційним судом, касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду суду необхідно з`ясувати вимоги до посади, на яку призначено позивача, дослідити докази щодо врахування його спеціальності, підготовки та набутого досвіду, оцінити документи, що були підставою видання наказу начальника Університету від 24 листопада 2023 року № 74, та перевірити зазначену в апеляційній постанові дату затвердження плану переміщення.

Наведені висновки не визначають достовірності окремих доказів, їх переваги або результату нового розгляду. Остаточне вирішення спору залежить від установлених судом обставин та оцінки доказів за правилами КАС України.

Розподіл судових витрат

З огляду на направлення справи на новий розгляд Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат. Питання про їх розподіл підлягає вирішенню за результатами нового розгляду справи відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд