ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/9458/22

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, Військова частина), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 11 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця у сумі 74 188,66 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 31 серпня 2021 року включно у фіксованій величині 4 463,15 грн на місяць відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 31 серпня 2021 року включно, обчислену з розрахунку 4 463,15 грн на місяць, у загальній сумі 187 452,30 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправильно визначив місяць, з якого має обчислюватися індекс споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача за період до 01 березня 2018 року. На переконання позивача, таким місяцем є січень 2008 року, коли відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Щодо періоду з 01 березня 2018 року позивач посилався на невиконання відповідачем вимог абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 та невиплату індексації, яка визначається з урахуванням співвідношення суми можливої індексації і розміру підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадових окладів. Позивач вважав, що має право на щомісячну виплату цієї індексації у заявленому розмірі.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 11 травня 2016 року до 31 серпня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

03 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням вимог Порядку № 1078, однак відповіді на цю заяву позивач не отримав.

Уважаючи порушеним своє право на отримання індексації грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію за цей період із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року до 31 серпня 2021 року та зобов`язано нарахувати і виплатити її із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року відбулося у січні 2008 року, тому саме цей місяць належало застосувати для розрахунку індексації за період з 11 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Вирішуючи вимоги щодо наступного періоду, суд першої інстанції врахував, що відповідач не порівняв розмір підвищення грошового доходу із сумою індексації, яка склалася у місяці такого підвищення. Водночас нарахування та виплату індексації суд зобов`язав здійснити з 01 грудня 2018 року по 31 серпня 2021 року, визначивши березень 2018 року (базовим місяцем) місяцем для обчислення індексу споживчих цін.

Визначаючись із позовними вимогами в частині за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021року з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 суд першої інстанції дійшов висновків, що ці вимоги є передчасними.

Суд зазначив, що задоволення цих вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також цей суд зауважив, що питання визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на нарахування та виплату такої індексації.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Водночас зазначив, що суд першої інстанції не дослідив обставин, необхідних для вирішення питання про право позивача на індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року.

Розмежовуючи поточну індексацію та індексацію-різницю, апеляційний суд виходив із того, що право на останню залежить від співвідношення розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року та суми можливої індексації у цьому місяці. Для визначення розміру підвищення доходу необхідно порівняти грошове забезпечення за лютий і березень 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Пославшись на архівну відомість № 1(а.с. 77), суд апеляційної інстанції визначив, що у березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 8 265, 57 грн (22 855, 20 грн (грошове забезпечення за березень 2018) - 14 589, 63 грн (грошове забезпечення за лютий 2018)).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв`язку із зміною посадових окладів перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1 762, 00 грн х 253,30% / 100).

Оскільки визначений судом розмір підвищення доходу перевищував суму можливої індексації, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на індексацію-різницю.

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу оскарження судових рішень у частині відмови в задоволенні позову скаржник послався, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Він стверджує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норму матеріального права, а саме абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 - без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21. За цими висновками повноваження щодо обрахунку індексації не є дискреційними, а суд має визначати конкретні суми.

Крім того, на думку скаржника, суди помилково заперечили його право на індексацію-різницю з 01 березня 2018 року, оскільки, визначаючи розмір підвищення доходу, порівняли грошове забезпечення, у складі якого щомісячну премію було нараховано за попередній місяць за старими окладами згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1294.

Скаржник посилається на фундаментальне значення порушеного питання права для формування єдиної правозастосовної практики, неможливість спростувати встановлені обставини під час розгляду іншої справи, а також на значний суспільний інтерес до справи з огляду на її важливість для військовослужбовців.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Релевантні джерела права

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), індексація грошових доходів населення є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексація здійснюється у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII у редакції, чинній з 01 січня 2016 року, індексація проводиться у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, установленого у розмірі 103 відсотків. Частина четверта цієї статті передбачає підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією з першого числа місяця, що настає за місяцем опублікування індексу споживчих цін.

На виконання частини другої статті 6 Закону № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Пунктом 2 Порядку № 1078 до доходів, що підлягають індексації, віднесено, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

За пунктом 4 Порядку № 1078 грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Порядку № 1078, які застосовуються з 01 грудня 2015 року.

За абзацами першим і другим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

Абзацами третім і четвертим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір його підвищення перевищує суму індексації, яка склалася у цьому місяці. Якщо розмір підвищення доходу не перевищує зазначеної суми, індексація визначається з урахуванням підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром такого підвищення.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній у березні 2018 року, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

За пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній у березні 2018 року, для переведених та новоприйнятих працівників, а також працівників, які використали передбачені законодавством відпустки для догляду за дитиною, обчислення індексу споживчих цін для індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Пунктом 2 цієї постанови визначено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій, та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

VІ. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи скаржника стосуються судових рішень попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, а саме: питання наявності у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року, правильності визначення розміру підвищення його грошового доходу в березні 2018 року, а також необхідності перевірки судами заявлених до виплати конкретних сум індексації.

У межах доводів касаційної скарги, висновки судів про застосування січня 2008 року і березня 2018 року як місяців, з яких обчислюється індекс споживчих цін не є, предметом касаційного перегляду.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Насамперед Верховний Суд зауважує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: поточної індексації та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної. Від виду індексації, щодо якої виник спір, залежать умови виникнення права на її отримання та коло обставин, які підлягають установленню.

Нарахування індексації-різниці пов`язане зі співвідношенням розміру підвищення грошового доходу та суми можливої індексації у місяці такого підвищення. Зі змісту абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 випливає, що підвищення тарифних ставок (окладів) саме собою не виключає подальшої виплати індексації. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у відповідному місяці, індексація в цьому місяці не нараховується. Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує зазначеної суми, індексація визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу. Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 визначена у такий спосіб сума виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), а надалі до неї додається поточна індексація за наявності передбачених законодавством умов.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний характер, а повноваження військової частини щодо її виплати за наявності встановлених умов не є дискреційними.

Оскільки з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, відповідач мав визначити, чи виникло у позивача право на індексацію-різницю та в якому розмірі.

Для вирішення цього питання необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року та зіставити його із сумою можливої індексації, що склалася в цьому місяці. Розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумами грошового забезпечення за березень і лютий 2018 року з урахуванням усіх складових, які не мають разового характеру.

Отже, правильне застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 потребує встановлення не лише загальних сум грошового забезпечення за відповідні місяці, а й складу цих сум та періодів, за які нараховано відповідні виплати. Без з`ясування зазначених обставин неможливо достовірно визначити розмір підвищення доходу та вирішити питання про наявність права на індексацію-різницю.

У постановах від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, на які посилається скаржник, Верховний Суд виклав правовий підхід до застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078. У зазначених постановах Суд вказав, що за цим підходом нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими, а повноваження відповідача щодо її виплати не є дискреційними. Так, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі. У цьому випадку, суд має встановити розмір підвищення доходу в березні 2018 року, суму можливої індексації в цьому місяці та співвідношення між ними. Розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. При цьому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Отже, застосування цих норм потребує встановлення складу грошового забезпечення за кожен із порівнюваних місяців. Саме так діяли суди у зазначених справах: розмір підвищення доходу визначали на підставі встановлених сум кожної складової грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок і премії.

У цій справі сума можливої індексації за березень 2018 року не є спірною. Позивач обчислив її, виходячи з січня 2008 року як місяця попереднього підвищення посадових окладів: індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, становить 353,3 відсотка, його приріст - 253,3 відсотка, що від прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 762,00 грн становить 4 463,15 грн. Цю ж суму використав суд апеляційної інстанції. Спір стосується розміру підвищення доходу.

Суд апеляційної інстанції визначив цей розмір у сумі 8 265,57 грн як різницю між загальними сумами грошового забезпечення за березень (22 855,20 грн) і лютий (14 589,63 грн) 2018 року за архівною відомістю № 1 і, оскільки вона перевищує суму можливої індексації, дійшов висновку про відсутність у позивача права на індексацію-різницю.

Такий висновок є передчасним. Апеляційний суд не встановив, з яких складових сформовано порівнювані суми та за які періоди нараховано включені до них виплати, зокрема не з`ясував розмірів щомісячної премії за лютий і березень 2018 року, порядку її нарахування та відображення в розрахункових документах. Посилання на загальні суми архівної відомості без дослідження їх змісту не дає змоги перевірити, чи відображає отримана різниця підвищення грошового доходу в розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Скаржник стверджує, що із січня 2018 року щомісячну премію в Національній гвардії України виплачували в поточному місяці за попередній: у лютому - за січень, у березні - за лютий, у квітні - за березень. Тому, на його думку, до суми за березень 2018 року увійшла премія за лютий, обчислена за окладами, установленими постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, а премію за березень, обчислену за новими окладами, не враховано. При цьому премія за березень 2018 року, за його доводами, була істотно меншою за премію за лютий.

Ці твердження судами не досліджувалися, і Верховний Суд не може вважати їх установленими. Однак вони стосуються обставин, від яких безпосередньо залежить розмір підвищення доходу, а тому мають істотне значення для вирішення спору. Судам належало з`ясувати, які суми премії нараховано позивачу за кожен із порівнюваних місяців, коли їх виплачено та як їх відображено в архівній відомості, і на цій підставі визначити, які виплати враховуються під час порівняння грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року.

Без цього арифметична різниця між загальними сумами розрахункового документа не є достатнім обґрунтуванням висновку про відсутність права на індексацію-різницю.

Про необхідність розмежовувати періоди нарахування і виплати окремих складових грошового забезпечення Верховний Суд зазначав також у постановах від 23 грудня 2025 року у справі № 420/35557/23 та від 09 квітня 2026 року у справі № 380/2810/24. Ці висновки підлягають урахуванню з огляду на частину третю статті 341 КАС України. У цих справах Суд виходив із того, що відомості про нараховані суми та правила виплати винагороди за попередній місяць без додаткового дослідження не дають достатніх підстав для висновку про розмір підвищення доходу. Хоча ці справи стосувалися щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовців Державної прикордонної служби України, викладений у них підхід до повноти дослідження розрахункових документів має бути застосовний і в цій справі. Водночас порядок нарахування та виплати премії позивачу належить з`ясувати з урахуванням нормативного регулювання грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, чинного у відповідний період.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції не дослідив правовідносин щодо виплати індексації-різниці та не перевірив істотних для їх вирішення обставин, однак ці недоліки не усунув. Наведення в судовому рішенні передбаченого законодавством алгоритму обчислення індексації не замінює дослідження доказів, необхідних для його застосування до обставин конкретної справи.

Щодо визначення конкретних сум індексації. Суд першої інстанції визнав розрахунок позивача неналежним доказом, а вимогу про виплату конкретної суми - похідною та передчасною. Суд апеляційної інстанції із цим погодився.

Такий підхід не узгоджується з практикою Верховного Суду. У постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 Суд наголосив, що вимоги про виплату індексації у визначених позивачем сумах потребують перевірки розрахунку та встановлення судом розміру належних виплат; покладення на відповідача обов`язку провести нарахування без вирішення спору про суму індексації залишає невизначеність у відносинах сторін і не забезпечує повного поновлення порушеного права. У постанові від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23 Суд відхилив висновок про передчасність визначення суми індексації-різниці з мотивів віднесення її обчислення до компетенції відповідача та вказав, що суди мають перевірити обґрунтованість нарахованих сум, розрахувати їх і зазначити конкретні суми в судовому рішенні.

У цій справі позивач просив нарахувати та виплатити індексацію за період з 11 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 74 188,66 грн та індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року в сумі 187 452,30 грн, виходячи зі щомісячного розміру 4 463,15 грн. Отже, судовій перевірці підлягали не лише правові підстави нарахувань, а й правильність заявлених сум. Установлення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, і покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування самі собою спору щодо розміру належних виплат не вирішують.

Водночас наведення позивачем конкретних сум не означає їх доведеності.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору мають перевірити вихідні дані та правильність розрахунку, установити періоди перебування позивача на грошовому забезпеченні, за які існує право на виплату, та врахувати раніше виплачені суми індексації. Розрахунок індексації-різниці можна перевірити лише після встановлення розміру підвищення доходу в березні 2018 року: сума 4 463,15 грн є сумою можливої індексації і може збігатися з індексацією-різницею лише за відсутності підвищення доходу.

Відсутність у матеріалах справи деталізованих розрахункових відомостей не звільняє суди від обов`язку встановити ці обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Якщо відповідач не надає витребуваних документів, суд має повторно їх витребувати або за наявності підстав застосувати заходи процесуального примусу (постанова Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 160/13345/24).

Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування правового підходу Верховного Суду до застосування пункту 5 Порядку № 1078 та визначення конкретних сум індексації знайшли підтвердження.

Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів щодо складу грошового забезпечення та розрахунку належних виплат, не встановили обставин, що мають значення для справи, і дійшли передчасних висновків по суті спору. Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини (частина друга статті 341 КАС України), він позбавлений можливості ухвалити рішення по суті позовних вимог.

За таких умов наявні передбачені пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підстави для скасування судових рішень у відповідній частині та направлення справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення допущено судом першої інстанції та не усунуто під час апеляційного перегляду, відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України новий розгляд має здійснювати суд першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить дослідити розрахункові документи щодо грошового забезпечення позивача, за необхідності витребувати деталізацію архівної відомості № 1, відомості про нарахування і виплату премій та документи, на підставі яких визначалися їх розміри.

На підставі цих доказів необхідно встановити склад і розмір грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, періоди нарахування його окремих складових, з`ясувати порядок виплати премії та надати оцінку доводам позивача щодо її врахування під час визначення розміру підвищення доходу.

Після встановлення зазначених обставин суду належить визначити розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, зіставити його із сумою можливої індексації та вирішити питання про наявність права на індексацію-різницю. У разі встановлення такого права необхідно перевірити заявлений розрахунок і визначити конкретну суму належної виплати за відповідний період.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку із чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас Верховний Суд, в межах обсягу наданих йому повноважень, позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині відповідно до приписів статті 350 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також суду слід врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19 зазначила, що у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат (аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 травня 2026 року у справі № 120/2614/25 та від 25 червня 2026 року у справі № 320/9976/25).

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд