ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 635/4949/20

1. Описова частина

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (далі - ДП «Жовтневе лісове господарство», державне підприємство) про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним і таким, що підлягає скасуванню, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що з 14 грудня 2015 року обіймав посаду провідного юрисконсульта ДП «Жовтневе лісове господарство».

Наказом ДП «Жовтневе лісове господарство» від 14 липня 2020 року № 479-К про припинення трудового договору (контракту) його звільнено з посади провідного юрисконсульта відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставами звільнення зазначено наказ ДП «Жовтневе лісове господарство від 15 квітня 2020 року № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством», наказ від 07 травня 2020 року № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневе лісове господарство», протокол засідання профспілкової організації ДП «Жовтневе лісове господарство» від 05 червня 2020 року № 22.

Мотивував тим, що наказ від 15 квітня 2020 року № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством» усупереч пункту 8.5 статуту ДП «Жовтневе лісове господарство» підписаний неуповноваженою особою - головним інженером, який виконував обов`язки директора, тому є нікчемним у розумінні статті 216 ЦК України. Також цей наказ є неправомірним і таким, що спрямований на порушення конституційних прав і свобод його особисто як людини і громадянина.

Вказував, що 07 травня 2020 року на підставі нікчемного наказу від 15 квітня 2020 року № 68 відповідач в особі директора ДП «Жовтневе лісове господарство» Чагаровського Р. Л. видав новий наказ № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневе лісове господарство».

Посилаючись на те, що відповідач провів звільнення з порушенням статті 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників, не вжив заходів щодо збереження робочих місць та уникнення звільнення робітників з роботи під час економічної кризи, не запропонував йому всі посади, які б він міг обіймати, не з`ясував наявність у працівників переважного права залишитись на роботі, просив визнати наказ ДП «Жовтневе лісове господарство» від 14 липня

2020 року № 749-К про припинення трудового договору (контракту) незаконним і таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання, поновити його на роботі на посаді провідного юрисконсульта з 16 липня 2020 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу з 16 липня 2020 року до дня ухвалення судового рішення.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 червня

2021 року, з урахуванням ухвали Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2021 року про виправлення описки щодо дати ухвалення рішення, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення чисельності працівників, ОСОБА_1 був вчасно попереджений про майбутнє вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників, йому були запропоновані всі вакантні посади, на які він міг бути переведений, тобто роботодавець дотримав передбаченої КЗпП України процедури звільнення працівника.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі залишено без змін.

Апеляційний суд, обґрунтовуючи прийняте рішення, вказав, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і, встановивши, що звільнення позивача відбулося з дотриманням установленого законом порядку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року і передати справу на новий розгляд.

Вважає безпідставними висновки судів про те, що у процесі звільнення не порушено його трудові права, оскільки йому не запропоновано посаду провідного інженера з підготовки кадрів, яка на його думку була вакантна на момент його звільнення. Крім того вважає, що порушено його переважне право на залишення на роботі.

Вказує на те, що суд не обґрунтував належним чином свої висновки щодо правомірності проведення реорганізації на підприємстві та про дотримання роботодавцем процедури звільнення.

Посилається на те, що суди не взяли до уваги його доводи про відсутність у відповідача наміру дотримання конституційних прав робітників на працю та збереження робочих місць

У касаційній скарзі також посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня

2021 року у справі № 755/14564/18 (провадження № 61-2029св21), від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17 (провадження № 61-2св20).

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 обіймав посаду провідного юрисконсульта ДП «Жовтневе лісове господарство».

Пунктом третім наказу ДП «Жовтневе лісове господарство» від 15 квітня

2020 року № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством», підписаним виконуючим обов`язки директора Діденком Д. О. , прийнято рішення з 16 липня 2020 року ліквідувати відділ з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи і скоротити посади начальника відділу - 1 посада, провідного юрисконсульта - 1 посада. Підставою для проведення реформування вказано підвищення ефективності і оптимізації управління підприємством в умовах економічної нестабільності.

Наказом ДП «Жовтневе лісове господарство» від 07 травня 2020 року № 90

«Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневе лісове господарство», виданим на виконання наказу від 15 квітня 2020 року № 68, з метою вдосконалення організації виробництва і приведення до оптимального рівня чисельності працівників ухвалено з 16 липня 2020 року скоротити і виключити зі штатного розпису посади: начальника відділу лісового господарства, начальника відділу охорони та захисту лісу, начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи, провідного юрисконсульта, сторожів: апарату управління - 1 посада, Бабаївського лісництва - 3 посади, Валківського лісництва - 3 посади, Водолазького лісництва - 3 посади, Золочівського лісництва - 3 посади, Коломацького лісництва - 1 посада, Люботинського лісництва - 3 посади, Мерчанського лісництва - 3 посади, Рокитянського лісництва - 3 посади, водія автотранспортного засобу Бабаївського лісництва.

Цим самим наказом провідному інженеру ДП «Жовтневе лісове господарство» доручено попередити працівників про їх скорочення та запропонувати всім працівникам перевести їх на вакантні посади.

12 травня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про звільнення у зв`язку з реформуванням, оптимізацією виробництва і управління підприємством з 16 липня 2020 року. ОСОБА_1 запропоновано роботу за професіями: рамник, верстатник і підсобний робітник переробних дільниць Валківського, Люботинського, Коломацького та Мерефянського лісництв.

Відповідно до витягу з протоколу від 05 червня 2020 року № 22 засідання профспілкової організації ДП «Жовтневе лісове господарство» згідно зі статтею 43-1 КЗпП України надано згоду на звільнення працівників за переліком та вказано, що звільнення працівника, який не є членом профспілкової організації, а саме провідного юрисконсульта ОСОБА_1 , допускається без згоди профспілки.

Наказом від 15 липня 2020 року № 749-К про припинення трудового договору, що підписаний директором Чагаровським Р. Л. , ОСОБА_1 звільнено з посади провідного юрисконсульта у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з пунктом 1 частин першої статті 40 КЗпП України. Підставами звільнення вказано наказ «ДП Жовтневе лісове господарство» від 15 квітня 2020 року № 68, наказ «ДП Жовтневе лісове господарство» від 07 травня 2020 року № 90, протокол засідання профспілкової організації ДП «Жовтневе лісове господарство» від 05 червня 2020 року № 22.

Із наказом від 15 липня 2020 року № 749-К позивач був ознайомлений у день його видання.

Також встановлено, що згідно із статутом «ДП Жовтневе лісове господарство» у новій редакції, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05 грудня 2018 року № 1050, ДП «Жовтневе лісове господарство» засновано на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісового господарства України (далі - Орган управління майном та координується Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - Управління).

Відповідно до пункту 8.1 статуту органом управління ДП «Жовтневе лісове господарство» є його директор, який самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном та Управління.

Згідно з пунктом 8.4 статуту директор визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і затверджує штатний розпис ДП «Жовтневе лісове господарство» за погодженням з Управлінням.

Пунктом 8.5 статуту визначено, що на період відсутності директора тимчасове виконання обов`язків керівника ДП «Жовтневе лісове господарство» покладається на головного лісничого, а в разі його відсутності - на головного інженера згідно з наказом.

Відповідно до наказу від 14 квітня 2020 року № 324-к директору ДП «Жовтневе лісове господарство» Чагаровському Р. Л. надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 10 календарних днів з 15 квітня 2020 року до 24 квітня 2020 року. Виконання обов`язків директора покладено на головного інженера Діденка Д. О.

2. Мотивувальна частина

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При розгляді спорів про звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що 15 квітня 2020 року директор ДП «Жовтневе лісове господарство» видав наказ № 68, відповідно до якого було прийнято рішення про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством, у зв`язку з тим, що на час запровадження карантину відбулось істотне зменшення попиту на лісопродукцію, доходи від її реалізації зменшились більш ніж на 35 %, що призвело до скрутного матеріального становища ДП «Жовтневе лісове господарство». Вказані обставини стали підставою для реорганізації діяльності підприємства та оптимізації його управління.

Згідно з цим наказом відбулась ліквідація структурних підрозділів підприємства, зокрема і структурного підрозділу, в якому працював позивач, - відділу кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи, їх злиття та реформування. Скороченню підлягала і посада провідного юрисконсульта. Наказом директора ДП «Жовтневе лісове господарство» від 07 травня 2020 року було скорочено чисельність працівників. Цим же наказом провідному інженеру ДП «Жовтневе лісове господарство» було доручено попередити працівників про їх скорочення та запропонувати усім працівникам перевести їх на вакантні посади.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 1 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження

№ 6-40цс15)).

Суд встановив, що ОСОБА_1 попереджений про майбутнє вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників у межах строку, визначеного законом. Одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення позивачу запропоновано всі вакантні посади на підприємстві, на які може бути переведений позивач. Від переведення на запропоновані посади він відмовився.

Отже, встановивши що у відповідача дійсно відбулась реорганізація, внаслідок якої посада позивача була скорочена, а звільняючи ОСОБА_1 роботодавець дотримав вимог закону і передбачених для працівників при скороченні чисельності або штату гарантій, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність звільнення позивача та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним і поновлення на роботі.

на підприємстві існували вакантні посади, зокрема посада провідного інженера з підготовки кадрів, на яку він мав право претендувати, проте йому цю посаду не запропонували.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд встановив, що на посаді провідного інженера з підготовки кадрів станом на час видання наказу про скорочення штату, попередження позивача про майбутнє вивільнення та на момент звільнення позивача працювала інша особа, яка займає вказану посаду з 2018 року. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини, як не надав і доказів існування інших, крім запропонованих відповідачем, вакантних посад на підприємстві на момент його звільнення.

Викладені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 про порушення його права на переважне залишення на роботі також на увагу не заслуговують, оскільки посада, яку позивач обіймав у відповідача, була одна, а тому в цьому випадку стаття 42 КЗпП України не застосовується.

є припущенням, яке не підтверджується належними і допустимими доказами.

з огляду на те, що право визначати штат і чисельність працівників належить власнику чи уповноваженому ним органу, і установа як самостійний заклад має право на свій розсуд регулювати чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, і саме таким своїм правом скористався відповідач.

також на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Відповідно до частини першої статі 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України прийняті у цій справі судові рішення переглядаються в касаційному порядку в частині вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, оскільки лише в цій частині рішення суду першої інстанції переглянуте апеляційним судом.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення в частині позовних вимог про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі - без змін, оскільки такі рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані судові рішення без змін, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду