ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/4759/21

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Дмитренком Володимиром Павловичем, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, прийняте у складі судді Качур Р.П. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Гуляка В.В. (головуючий), Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач, Національна академія сухопутних військ), у якій просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу у період з 01 квітня 2018 року по 02 серпня 2019 року надбавок за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах, визначених ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII, у поєднанні з пп. 7 п. 2 розділу XV Закону № 1556-VII;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 квітня 2018 року по 02 серпня 2019 року:

- надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 10% (десяти відсотків) посадового окладу ОСОБА_1 , додатково до вже виплаченої йому відповідної надбавки за вказаний період часу у розмірі 5% (п`яти відсотків) посадового окладу;

- надбавку за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірі 20% (двадцяти відсотків) посадового окладу ОСОБА_1 , додатково до вже виплаченої йому відповідної надбавки за вказаний період часу у розмірі 5% (п`яти відсотків) посадового окладу.

2. Також просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

5. Наявність у позивача наукового ступеню кандидата технічних наук зі спеціальності озброєння та військова техніка підтверджується долученою до матеріалів справи копією диплома кандидата наук серії НОМЕР_2 від 17.01.2008.

6. Відповідно до атестату старшого співробітника серії НОМЕР_3 від 01.07.2010 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.

7. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №201 від 02.08.2019 полковника ОСОБА_1 , начальника кафедри автомобілів та автомобільного господарства факультету бойового застосування військ Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №262 від 11.06.2019 з військової служби у запас за пп. а (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та всіх видів забезпечення з 02.08.2019.

8. Із долучених до матеріалів справи розрахункових листів грошового забезпечення позивача, що надані в додатку до листа №1236 від 11.03.2021 Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на адвокатський запит, судом встановлено, що останньому в період з квітня 2018 року по серпень 2019 року виплачувалися надбавки за науковий ступінь та вчене звання у розмірі 5% посадового окладу кожна.

9. Не погоджуючись із такими виплатами, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 01 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, адміністративний позов задовольнив.

10.1. Визнав протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з квітня 2018 року по серпень 2019 року включно доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах, визначених ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту».

10.2. Зобов`язав Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах 15% та 25% відповідно на підставі ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» за період з квітня 2018 року по серпень 2019 року включно, ураховуючи раніше виплачені кошти.

10.3. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

11. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що при визначенні розмірів доплати за науковий ступінь кандидата наук позивачу слід застосовувати розмір 15% від посадового окладу та при визначенні доплати за вчене звання наукового співробітника - 25% від посадового окладу за період з квітня 2018 року по серпень 2019 року, як це визначено ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту».

11.1. В частині розподілу понесених судових витрат, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем судових витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 3000 грн. При цьому суд виходив з того, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині присудженого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати їх рішення в цій частині та змінити їх розмір з 3 000 грн на 10 000 грн. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року просив залишити без змін.

13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував частину шосту статті 134 КАС України у поєднанні з частиною п`ятою статті 134 КАС України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15, від 22 квітня 2020 року у справі №440/1757/19, від 24 квітня 2020 року у справі №400/478/19, від 05 серпня 2020 року справі №640/15803/19, згідно з яким принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

14. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

15. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині присудженого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

17. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

18. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

19. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

20. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

21. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

22. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

23. Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

24. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

25. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

26. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

27. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

29. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

VI. Висновок Верховного Суду

30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом першим частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

32. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

33. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

34. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

35. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

36. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

38. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

39. Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

40. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

41. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

42. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

43. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

44. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

45. З урахуванням викладеного Суд погоджується з доводами позивача про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України.

46. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням Дмитренко та Партнери та адвокатом Дмитренком Володимиром Павловичем на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №21.03-.03.01 від 03.03.2021 та ордеру серії ВС №1055287 від 19.03.2021.Предметом вказаного договору згідно з п.1 є надання виконавцем замовнику правничої допомоги у правовідносинах, пов`язаних з нарахуванням та виплатою останньому у період проходження ним військової служби в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надбавок за наявний науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника у менших розмір, ніж це передбачено ч.1 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» у поєднанні з пп.7 п.2 розділу XV Закону №1556-VII. Відповідно до пп.3.1 п.3 договору за надання правничої (правової), допомоги замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар у порядку, розмірі та на умовах, визначених відповідними додатками до договору.

47. Згідно з додатком до договору №21.03-03.01 від 03.03.2021 про надання правничої (правової) допомоги від 03.03.2021, сторони погодили, що за надання адвокатами послуг згідно з підпунктами 1.2.4-1.2.3 п.1.2 ст.1 договору замовник протягом двох днів з дати підписання цього додатку здійснює виплату гонорару виконавцю на його поточний рахунок в розмірі 10000 грн.

48. Відповідно до акта передачі-приймання наданих послуг за договором №21.03-03.01 від 03.03.2021 про надання правничої (правової) допомоги виконавцем надано замовнику такі послуги: ознайомлення з матеріалами, наданими замовником, а також висновками Верховного Суду, викладеними у відповідних постановах щодо практики застосування норм права у правовідносинах, які є аналогічними спірним правовідносинам між замовником та академією, що викладені у п.1.1 ст.1 договору - 60 хв. (2000 грн.); підготовка та подання адвокатом виконавця в інтересах замовника запиту до академії про надання довідки про нараховані та виплачені замовнику суми надбавок за наявний науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника помісячно за період з 01.01.2019 по 02.08.2019 - 60 хв. (2000 грн); підготовка, підписання та скерування до суду адвокатом виконавця в інтересах замовника позовної заяви до академії про визнати протиправною бездіяльності академії щодо ненарахування та невиплати останньому в період з 01 квітня 2018 року по 02 серпня 2019 року надбавок за наявний науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах, визначених ч.2 ст.59 Закону №1556-VII, у поєднанні з пп.7 п.2 розділу XV Закону №1556-VII, та зобов`язання академії нарахувати та виплатити замовнику такі надбавки за згаданий період, а також заяв по суті справи і з процесуальних питань - 180 хв. (6000,00 грн).

49. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії дубліката квитанції №0.0.2038476958.1 від 03.03.2021 позивач сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання Дмитренко та Партнери 10000 грн за надання правничої (правової) допомоги згідно з договором №21.03-03.01 від 03.03.2021.

50. Вказані вище документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

51. Таким чином, розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

52. Крім того, при вирішенні цього питання колегією суддів ураховується, що жодних заперечень чи клопотань щодо незгоди із заявленим до відшкодування розміром чи зменшення витрат на правничу допомогу відповідач до суду не надіслав.

53. З урахуванням викладеного Верховний Суд доходить висновку про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум, що також не було враховано і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.

54. Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 27 січня 2022 року у справі № 560/5358/20.

55. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

56. Враховуючи, що судами як першої, так і апеляційної інстанції допущено такі порушення норм процесуального права, які привезли до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат в цілому, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень в частині присудженого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

57. Ураховуючи відсутність потреби аналізу й оцінки доказів щодо співмірності заявлених витрат (за умови відсутності ініціативи про таке з боку відповідача) та інші наведені аспекти цієї справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність потреби направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції та можливість ухвалення рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу безпосередньо касаційним судом.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд