ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 140/6353/20

1. 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2), де просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС № 221-0 від 17 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. поновити ОСОБА_1 у Львівській митниці ДФС на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Львівській митниці ДФС;

1.3. перевести ОСОБА_1 у Галицьку митницю Держмитслужби на посаду, рівнозначній посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби;

1.4. стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнення позивача з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує його право на проходження публічної служби з підстав недотримання процедури звільнення працівника. Зокрема, роботодавцем порушено пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) щодо обов`язкової пропозиції позивачу пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої - іншої роботи (посади державної служби). Крім того, попередження роботодавця про наступне вивільнення позивачем не отримувалося. Також звільнення вважає протиправним з тих підстав, що таке мало б відбуватись на підставі поданих раніше заяв про звільнення в порядку переведення до Волинської митниці Держмитслужби на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статті 41 Закону № 889-VIII. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 24 квітня 2019 року відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 11 квітня 2019 року № 221-о «Про переведення працівників» займав посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС.

4. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено і, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

5. Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.

6. Пунктом 2 цього наказу утворено Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

7. У подальшому наказом ДФС України від 24 березня 2020 року № 14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС» внесено зміни до наказу від 25 листопада 2019 року № 30-рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу.

8. 28 листопада 2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

9. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04 грудня 2019 року № 1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року № 227 «Про затвердження положень і про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

10. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

11. З дня набрання чинності розпорядження Кабінету Міністрів України розпочала роботу Галицька митниця Держмитслужби.

12. Наказом Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року № 08 «Про попередження про наступне вивільнення» було зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС скерувати відповідно до статті 9-1 Закону № 889-VIII, попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VII та частини першої статті 40 КЗпП України згідно зі списком, що додається.

12.1. У додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» був зазначений ОСОБА_1 - заступник начальника митного поста - начальник відділу (позиція № 50 додатку до наказу).

13. 11 березня 2020 року позивача попереджено, відповідно до абзацу 1 статті 49-2 КЗпП України, про наступне звільнення із займаної посади 13 квітня 2020 року. Одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

14. Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами у справі, що з моменту попередження про наступне вивільнення (11 березня 2020 року) і по дату звільнення з державної служби (22 квітня 2020 року) відповідачами не пропонувалося позивачу іншої рівноцінної посади державної служби та/або іншої роботи (посади державної служби).

15. Наказом Львівської митниці ДФС від 17 квітня 2020 року № 221-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнений 22 квітня 2020 року із посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

16. Рішенням Волинського окружного суду від 08 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ від 17 квітня 2020 року №221-о про звільнення позивача та поновлено позивача на цій посаді з 23 квітня 2020 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; рішення в частині поновлення позивача звернене до негайного виконання.

16.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Львівською митницею ДФС було порушено процедуру звільнення позивача, тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на раніше займаній посаді. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки звільнення позивача є частиною процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочалася 28 листопада 2019 року, тому до правовідносин щодо його звільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу необхідно застосовувати положення Закону № 889-VIII, чинного на момент, коли розпочався процес реорганізації Львівської митниці ДФС в Галицьку митницю Держмитслужби.

16.2. Щодо позовних вимог про переведення позивача у Галицьку митницю Держмитслужби на посаду, рівнозначну посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, то в задоволенні таких вимог відмовлено, оскільки питання щодо призначення (переведення) особи на відповідну посаду належать до дискреційних повноважень відповідачів.

17. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року рішення Волинського окружного суду від 08 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

17.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що оскільки положеннями спеціального законодавства, зокрема нормами Закону № 889-VIII станом на момент початку процедури звільнення позивача, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення так само і на час видання оскаржуваного наказу від 17 квітня 2020 року № 221-о було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, то в цьому випадку підлягають застосуванню норми спеціального законодавства (Закон № 889-VIII у редакції з 13 лютого 2020 року). Таким чином, як зазначив Верховний Суд, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 889-VIII у редакції станом на момент початку реорганізації Львівської митниці ДФС - 28 листопада 2019 року. Верховний Суд наголосив, що з огляду на приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції з 13 лютого 2020 року) судами не встановлено, чи були наявні у відповідача, станом на момент початку процедури звільнення позивача, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення, будь-які вакантні посади державної служби. Проте встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.

18. За результатами нового розгляду справи рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, заявлений позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС № 221-о від 17 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава Руська» Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання.

18.1. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів, передбачених частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації. Відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», оскільки загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав звільнення.

18.2. Судами зазначено, що із набранням чинності (02 лютого 2020 року) Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» № 378-IX від 12 грудня 2019 року та (13 лютого 2020 року) Законом № 889-VIII в редакції Закону № 440-ІХ від 14 січня 2020 року у разі вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України суб`єкт призначення або керівник державної служби може, але не зобов`язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

18.3. При цьому, на думку судів попередніх інстанцій, аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що саме за наявності будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі суб`єкт призначення ініціює відповідну пропозицію державному службовцю.

18.4. Суди зауважили, що оскільки штатним розписом відповідача Галицькою митницею Держмитслужби підтверджується наявність рівнозначних вакантних посад, а тому останній повинен був пропонувати позивачу наявні вакантні посади. Також відповідачем Львівською митницею ДФС не надано доказів про те, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивач.

18.5. Щодо питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказане питання вирішено в судовому порядку за окремим позовом ОСОБА_1 .

19. 14 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби, у якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 140/6353/20 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

20.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що судами попередніх інстанцій не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, викладені у постанові від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.

21.2. Скаржник указує, що з дати набрання чинності Законом №117-ІХ ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону, не містить будь яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.

21.3. Скаржник уважає, що суди проігнорували ту обставину, що в попередженні про наступне вивільнення позивача від 11 березня 2020 року, зазначеного в якості підстави для видачі наказу про звільнення (пункт 1 наказу від 17 квітня 2020 року №221-о), що вивільнення відбувається «у зв`язку із реорганізацією Львівської митниці ДФС». А отже, отримавши попередження про наступне вивільнення та в подальшому наказ про звільнення, жодного стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення у позивача не було.

21.4. Скаржник наголошує, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), однак така пропозиція вакантної посади в державному органі є правом (про, що свідчить дана норма - «може пропонувати»), а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби, оскільки ця норма закріплена в частині третій статті 87 Закону № 889-VIII, в редакції Закону України від 14 січня 2020 року, яка існувала на час звільнення позивача.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою після усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 липня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними документами у матеріалах справи.

24. 13 червня 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

24.1. Зокрема, зазначає, що зі змісту постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20 на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, слідує, що позивач був звільнений із займаної посади на якій перебував із встановленим випробувальним терміном, а тому викладені у справі № 640/11024/20 висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII до правовідносин, що виникли у цій справі не підлягають застосуванню.

24.2. Позивач указує, що його звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII відбулося без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення.

24.3. Позивач наголошує, що навіть за умови коли пропозиція іншої посади в новоствореному органі є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення, позиція останнього щодо реалізації такого права має бути послідовною та обґрунтованою. Підхід до реалізації такого права стосовно усіх вивільнюваних працівників повинен бути однаковим.

Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи

25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача наказом Львівської митниці ДФС від 17 квітня 2020 року № 221-о з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Рава-Руська» Львівській митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

28. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

29. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був звільнений у період реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочата наказом ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25 листопада 2019 року № 30-рг.

30. Незадовго до цього, а також упродовж проведення процедури реорганізації Львівської митниці ДФС норми Закону № 889-VIII та КЗпП України зазнали суттєвих змін, які змінили порядок вивільнення державних службовців.

31. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

32. З метою визначення норм права, які на момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, слід провести ретроспективний та системний аналіз відповідних положень Закону № 889-VIII у взаємозв`язку з нормами КЗпП України.

33. У первинній редакції, чинній до 25 вересня 2019 року, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII передбачав, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

34. При цьому частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).

35. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX (далі - Закон №117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.

36. Внаслідок цих законодавчих змін у частині першій статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції підпункту 53 пункту 6 розділу I Закону № 117-ІХ) виокремлені дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

37. Законом № 117-ІХ були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

38. Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

39. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

40. За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

41. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

42. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон № 378-IX), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнена новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

43. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.

44. Вищенаведені норми були чинними на момент їх застосування до спірних правовідносин та неконституційними не визнавалися.

45. Внесення таких послідовних змін до Закону № 889-VIII та КЗпП України, якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю, свідчить про намір законодавця обмежити дію законодавства про працю на державну службу та максимально спростити порядок звільнення державних службовців з метою швидкого та ефективного перезавантаження влади в Україні задля вирішення питання відновлення суспільної довіри до державної влади.

46. Верховним Судом було сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах вищезазначаних норм права, зокрема у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 380/3646/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, від 16 лютого 2022 року у справах № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 380/3547/20, від 09 червня 2022 року у справі № 380/3833/20, від 09 червня 2022 року у справі № 380/3269/20, від 07 лютого 2022 року у справі № 380/3754/20 та інш. досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX).

47. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування і надалі зауважує таке.

48. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

49. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

50. Отже вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону № 889-VIII.

51. На вказаному наголосив Верховний Суд у постанові від 15 липня 2021 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та на направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. За результатами нового розгляду у цій справі суди попередніх інстанцій установили, що з попередженням від 11 березня 2020 року про наступне вивільнення із займаної посади з 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті Закону № 889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивач ознайомився 16 березня 2020 року.

53. При цьому одночасно у цьому ж попередженні позивачу повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

54. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення, а так само і на час видання спірного наказу, у цій справі врегульована положеннями Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX).

55. У світлі аргументів касаційної скарги Галицької митниці Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже неодноразово (див. пункт 46 цієї постанови) досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX).

56. У вище наведених постановах Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

57. Аналізуючи положення Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами № 640/11024/20, № 380/3646/20, № 380/3551/20, № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, № 380/3547/20, № 380/3833/20, № 380/3269/20, № 380/3754/20 та інш. дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

58. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що редакції статей 41, 87 Закону № 889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX, які набули чинності з 25 вересня 2019 року, та із Законом № 440-IX, які набули чинності з 13 лютого 2020 року) були чинними як на момент попередження позивача про наступне звільнення (16 березня 2020 року), так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача (17 квітня 2020 року) та підлягали застосуванню.

59. При цьому, колегія суддів не бачить підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов`язку суб`єкта призначення виконати такий обов`язок.

60. Поряд із цим колегія суддів уважає помилковим висновок судів попередніх інстанції, що спірний наказ прийнято без конкретизації причин та підстав, оскільки зі змісту цього наказу слідує, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), в наказі зазначено дату припинення трудових відносин.

61. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX) у взаємозв`язку з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX), колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення Львівською митницею ДФС встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

62. Своєю чергою суди першої та апеляційної інстанції не проаналізували належним чином обставини, які склались у спірних правовідносинах, неправильно розтлумачили вищенаведені норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

63. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

64. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

65. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

66. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд уважає необхідним скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

67. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд