ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 559/2760/20

1. Описова частина

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського міжрайонного управління водного господарства (далі - Дубенське МУВГ), Південного міжрайонного управління водного господарства (далі - Південне МУВГ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 1977 року він був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем (яке у подальшому було перейменовано вДубенське МУВГ). 04 жовтня 2017 року він переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І категорії, а 29 травня 2020 року його було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу підприємства від 29 травня 2020 року № 42-к.

Позивач уважав наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. 25 березня 2020 року його попередили про вивільнення із займаної посади з 29 травня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з одночасною пропозицією з переліком посад, на котрі він мав право перевестися з урахуванням освіти, кваліфікації тощо, подавши відповідну заяву. За своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ він відповідає кваліфікаційним вимогам посади «сторож», оскільки має вищу освіту за спеціальністю «Гідромеліорація» та кваліфікацію «Інженер-гідротехнік». На момент звільнення його безперервний стаж у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців 10 днів.

27 березня 2020 року він написав на ім`я начальника Південного МУВГ, правонаступника Дубенського МУВГ, заяву про бажання перевестися на посаду сторожа, проте наказом останнього від 29 травня 2020 року № 42-к його звільнили.

При цьому, пунктами 76-79 наказу Південного МУВГ від 06 травня 2020 року № 34-ос у порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають середню або середню спеціальну освіту, найбільший безперервний стаж роботи на підприємстві наявний у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 орієнтовно до 10 років. Тому, під час здійснення процедури звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не було враховане його переважне право на залишення на роботі у розумінні статті 42 КЗпП України.

14 травня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ. Дане засідання профкому було проведене у закритому режимі, без запрошення членів профспілки, згоду на звільнення котрих власне і мав дати профспілковий комітет. Тому, він був позбавлений права на захист своїх трудових прав, в тому числі на надання членам профспілкового комітету своїх доводів щодо своєї кваліфікації, продуктивності праці, наявності інших обставин, які підлягали з`ясуванню для визначення наявності (відсутності) в того чи іншого працівника переважного права на залишенні на роботі. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ взагалі не вбачається, що Дубенським МУВГ проводився який-небудь порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України. Навпаки, з останнього вбачається лише формальне голосування за вивільнення працівників згідно з попередньо наданого списку, без будь-яких обговорень і застережень.

Окрім того, на момент його звільнення, 29 травня 2020 року він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області. Однак, Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, чим порушив приписи частини третьої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення його з роботи; поновити його на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення - 29 травня 2020 року; стягнути з Південного міжрайонного управління водного господарства на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення - 29 травня 2020 року.

Стягнуто з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 травня 2020 року до 21 жовтня 2021 року у розмірі 82 346,55 грн, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами у справі: Дубенським МУВГ та Південним МУВГ допущено порушення трудового законодавства, яке гарантує працевлаштування вивільнюваного у зв`язку зі скороченням штату працівника, оскільки під час здійснення процедури звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України Дубенським МУВГ не було враховане його переважне право на залишення на роботі у розумінні статті 42 КЗпП України.

Судом також враховано, що на момент звільнення позивача він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, однак Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, як того вимагає положення частини третьої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу Південного МУВГ залишено без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року - без змін

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено незаконно.

Крім того, апеляційний суд вказав, що відповідальність правильно була покладена на Південне МУВГ, оскільки воно є правонаступником всіх прав та обов`язків Дубенського МУВГ.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, Південне МУВГ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про незаконність звільнення позивача, оскільки роботодавцем були дотримані всі вимоги закону при його звільненні, через скорочення чисельності та штату працівників.

Посилання судів на те, що позивача не було викликано на засідання профспілки, вважає безпідставним, оскільки протокол за результатами такого засідання є чинним та ніким не оскаржувався.

Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Південним МУВГ, не переводився до нього у встановленому законом порядку. Тому його поновлення на роботі на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного МУВГ, у якому він ніколи не працював, є незаконним, оскільки Дубенське МУВГ ще не припинилось як юридична особа.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та не впливають на правильність їх судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

01 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 жовтня 1977 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем.

17 вересня 1982 року переведений на посаду виконувача обов`язків (далі - в. о.) старшого інженера-меліоратора (наказ від 21 вересня 1982 року № 129).

01 грудня 1987 року переведений на посаду інженера з ремонту меліоративної мережі І категорії (наказ від 01 грудня 1987 року № 172).

01 вересня 1988 року Дубенське управління експлуатації осушувальних систем було перейменоване в Дубенське управління меліоративних систем, де ОСОБА_1 продовжив працювати провідним інженером (наказ від 10 серпня 1988 року № 2).

21 грудня 1993 року переведений начальником ремонтно-будівельного відділу (наказ від 21 грудня 1993 року № 156).

22 березня 1996 року переведений на посаду в. о. начальника управління (наказ від 22 березня 1996 року № 62).

15 квітня 1998 року призначений начальником управління (наказ Держкомводгоспу від 14 квітня 1998 року № 43-П).

01 січня 2005 року Дубенське управління меліоративних систем було перейменоване в Дубенське МУВГ (наказ від 29 грудня 2004 року № 63-В).

04 жовтня 2017 року переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І категорії (наказ від 02 жовтня 2017 року № 240-ос).

ОСОБА_1 закінчив Рівненський сільськогосподарський технікум 28 лютого 1973 року та отримав кваліфікацію «Технік-гідротехнік», а у 1984 році закінчив Український Дружби народів інститут водного господарства за спеціальністю «Гідромеліорація» та здобув кваліфікацію «Інженер-гідротехнік», про що свідчать дипломи НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 27 лютого 2020 року № 175 «Про реорганізацію Дубенського міжрайонного управління водного господарства» реорганізовано Дубенське МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Відповідно до положень даного наказу Південне МУВГ є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Дубенського МУВГ.

Наказом начальника Південного МУВГ від 28 лютого 2020 року № 39-В затверджено склад комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного МУВГ.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав письмове попередження про вивільнення із займаної посади з 29 травня 2020 року на підставі пункта 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Дубенського МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Одночасно із попередженням про вивільнення запропоновано перевестися на іншу посаду згідно з переліком, де зокрема зазначено: сторож - 4 штатні одиниці.

27 березня 2020 року на ім`я начальника Південного МУВГ позивачем була подана письмова заява про переведення на посаду сторожа Південного МУВГ Дубенської експлуатаційної дільниці з 30 березня 2020 року.

Згідно з протоколом № 6 засідання комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного МУВГ від 27 квітня 2020 року рекомендовано відмовити ОСОБА_1 щодо переведення його на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ.

Відповідно до пунктів 76-79 наказу від 06 травня 2020 року № 34-ос Південного МУВГ у порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Про це ж зазначено у повідомленні Південного МУВГ від 06 травня 2020 року № 04/538.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ, яке відбулось 14 травня 2020 року, погоджено вивільнення ОСОБА_1 . Засідання профкому було проведене без присутніх членів профспілки, які підлягають на вивільнення, у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів. На засідання 14 травня 2020 був запрошений голова з реорганізації Дубенського МУВГ В. Фоменюк.

29 травня 2020 року видано наказ № 42-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади інженера з використання водних ресурсів І категорії 29 травня 2020 року за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Наказ підписано головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ В. Фоменюк та погоджено головою профкому Н. Мартинюк.

Відповідно до листа Дубенської районної ради Рівненської області, під час реорганізації Дубенського МУВГ 29 травня 2020 року було звільнено ОСОБА_1 , який був чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області без письмового повідомлення районної ради, як цього вимагають положення Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень Південне МУВГ вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Південного МУВГ підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду (частина третя статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на зміст вказаних правових норм (а саме статті 235 КЗпП України), у разі визнання незаконним звільнення, працівник одночасно повинен бути поновлений на попередній посаді саме на тому ж підприємстві, на якому він цю посаду займав, за умови, якщо юридичну особу не припинено.

У зв`язку із цим касаційний суд вважає за необхідне судові рішення скасувати у повному обсязі, так як вказані вимоги повинні бути розглянуті одночасно.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді в Південному МУВГ та стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як з правонаступника Дубенського МУВГ, суди попередніх інстанцій належно не перевірили та не встановили факт припинення останнього на час розгляду справи, а з доводів касаційної скарги вбачається, що воно не виключено з реєстру юридичних осіб, тому поновлення ОСОБА_1 рішенням суду на посаді в Південному МУВГ та стягнення з нього середнього заробітку, є передчасним.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи в указаній частині, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Верховний Суд не надає правої оцінки судовим рішенням судів у частині визнання звільнення незаконним і скасування наказу про звільнення, проте направляє справу на новий розгляд повністю, оскільки окремий розгляд цих вимог та вимог про поновлення на роботі є неможливим, враховуючи зміст статті 235 КЗпП України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,