ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 750/3859/23

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (далі - АТ «Чернігівобленерго», товариство) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що наказом

АТ «Чернігівобленерго» від 20 лютого 2023 року № 57-к його 20 лютого

2023 року було звільнено з посади інспектора групи технічного аудиту роботи згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

3. Підставою для звільнення стало те, що в результаті перевірки знань з питань охорони праці і технічної експлуатації та повторної перевірки він отримав оцінки «не знає».

4. Стверджує, що у відповідача не було законних підстав для проведення позапланової перевірки знань, дії роботодавця є неправомірними, а проведення перевірки знань з питань охорони праці та з питань технічної експлуатації відбулось із порушенням чинного законодавства.

5. Вказує, що не допускав порушень нормативно-правових актів, а документи, які б підтверджували зворотне відсутні. Він добросовісно виконував свої трудові обов`язки, успішно проходив перевірки знань з питань охорони праці та з питань технічної експлуатації.

6. Крім того перед звільненням відповідач не запропонував йому іншої посади.

7. Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Чернігівобленерго» від 20 лютого 2023 року № 57-к про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновити його на роботі на посаді інспектора групи технічного аудиту

АТ «Чернігівобленерго»;

стягнути на його користь з АТ «Чернігівобленерго» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

8. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 червня

2023 року, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, позов задоволено. Визнано незаконним наказ АТ «Чернігівобленерго» Чернігівські міські електричні мережі від 20 лютого 2023 року № 57-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлено його на посаді інспектора групи технічного аудиту АТ «Чернігівобленерго». Стягнуто з АТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 511,48 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

9. Задовольнивши позов в частині поновлення на роботі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що позивач працював у товаристві 15 років, мав кар`єрне зростання (був старшим інспектором), до дисциплінарної відповідальності не притягувався, щороку успішно проходив перевірки знань з питань охорони праці та технічної експлуатації, а його звільнення відбулося з порушенням норм законодавства та трудових прав працівника. Відповідачем не підтверджено належними доказами недостатню кваліфікацію позивача і те, що він не може продовжувати належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки через недостатню кваліфікацію.

10. Задовольнивши позов в частині відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди врахували факт незаконного звільнення ОСОБА_1 та взяли до уваги довідку від 27 червня 2021 року

№ 50/5222/01-14, навівши при цьому відповідні розрахунки.

11. У касаційній скарзі АТ «Чернігівобленерго»просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. 03 січня 2024 року АТ «Чернігівобленерго» подало касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому2024 року надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України при звільненні працівника у зв`язку з незадовільними результатами позапланової та повторної перевірок знань з охорони праці та з питань технічної експлуатації.

16. Вважає, що судами не надано обґрунтованої оцінки доводам відповідача, не в повному обсязі з`ясовано обставини справи та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення спору, надано неправильну оцінку доказам, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.

17. Судами не взято до уваги положення пункту 6.2.3 НПАОП 40.1-1.01-97 Правил безпечної експлуатації електроустановок, пункту 3.10.6 НПАОП

40.1-1.21-98 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, які застосовуються у взаємозв`язку з пунктом3.3.2 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09 січня 1998 року № 4 (далі - Правила № 4).

18. Одночасна видача одному працівнику декількох нарядів та розпоряджень не створює загрози безпеці виконання робіт, оскільки відповідно до пункту 6.2.3 НПАОП 40.1-1.01-97 Правил безпечної експлуатації електроустановок такі роботи виконуються почергово, а згідно із пунктом 3.10.6 НПАОП 40.1-1.21-98 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, інформація про закінчення робіт, виконаних за розпорядженням, повідомляється працівником особі, яка відала розпорядження, з відповідним записом у журналі.

19. Отже, наведене свідчить, що саме працівник, який безпосередньо виконує роботи, має повідомити працівника, який віддав йому розпорядження, про закінчення робіт по цьому розпорядженню, після чого приступати до виконання робіт за наступним розпорядженням.

20. У порушення зазначених норм ОСОБА_1 не повідомив працівника, який віддав йому розпорядження про закінчення робіт по цьому розпорядженню, приступивши до виконання наступного, що в свою чергу підтверджено його письмовими поясненнями від 13 грудня 2022 року, в яких він визнав факт порушення.

21. Вказане не взято судами до уваги, а також проігноровано письмові та усні пояснення позивача щодо визнання ним допущених порушень.

22. Натомість судами безпідставно взято до уваги пояснення позивача, згідно з якими він виконував роботи за розпорядженнями почергово.

23. Висновок судів про те, що у зв`язку з масованими обстрілами території України, енергетики змушені були працювати понаднормово для усунення пошкоджень та відновлення електропостачання, зокрема, 15 листопада

2022 року мала місце масована ракетна атака по всій території України, тому залучення позивача до робіт 16, 18 листопада 2022 року за різними розпорядженнями могло бути необхідним для виконання робіт з усунення недоліків пошкоджень, є припущенням, оскільки фактично суди дійшли висновку про можливість, допустимість, необхідність та виправданість порушень вимог регуляторних актів в умовах масованих обстрілів енергетичних об`єктів на території України, і таке припущення не підкріплено нормами чинного законодавства.

24. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не виявив відповідних знань вимог і норм в енергетичній сфері та сфері охорони праці, що підтверджено результатами перевірки знань з питань охорони праці та особистими письмовими поясненнями позивача, тому відповідно до пункту 5.3.60 ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила» працівник, який не пройшов перевірку знань під час повторної перевірки, звільняється із займаної посади і питання про його працевлаштування вирішується роботодавцем відповідно до трудового законодавства.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

25. ОСОБА_1 з 11 лютого 2008 року перебував у трудових відносинах з АТ «Чернігівобленерго», а із 03 червня 2019 року обіймав посаду інспектора групи технічного аудиту, був членом профспілкової організації.

26. Відповідно до акта перевірки дотримання нормативно-правових актів з охорони праці на робочому місці від 13 грудня 2022 року інспектор групи технічного ОСОБА_1. 16 листопада 2022 року виконував роботи за розпорядженням № 585 з 11 год. 08 хв. до 14 год. 19 хв., у складі бригади під керівництвом інженера СЗОЕЕ ОСОБА_2 , і в той же час був керівником робіт за розпорядженням № 2691 з 10 год. 15 хв. до 16 год. 35 хв.

27. 18 листопада 2022 року інспектор ОСОБА_1 також виконував роботи за розпорядженнями № 591 з 10 год. 43 хв. до 13 год. 23 хв. у складі бригади інженера СЗОЕЕ ОСОБА_3 і в цей же час був керівником робіт згідно розпорядження № 2726 з 10 год. 30 хв. до 15 год. 30 хв.

28. 05 грудня 2022 року інспектор ОСОБА_1. виконував роботи за розпорядженням № 636 в складі бригади інженера СЗОЕЕ ОСОБА_3 , і одночасно був керівником робіт за розпорядженням № 2915 (№ 636 з 11 год. 54 хв. до 14 год. 30 хв., № 2915 з 11 год. 20 хв. до 16 год. 35 хв.).

29. 13 грудня 2022 року позивач подав директору з охорони праці

АТ «Чернігівобленерго» Волохіну Ю. В. пояснювальні записки, в яких зазначив про те, що згідно розпоряджень № 2691, № 2726 ним було сплановано планові роботи, але в процесі робіт відкрито нові розпорядження № 585, 291, хоча попередні не були закриті. Вказав, що такі дії більше не повторяться (взяв до уваги).

30. За інформацією із журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями групи технічного аудиту, розпорядження на виконання ОСОБА_1

16 листопада 2022 року і 18 листопада 2022 року робіт № 2691, 2726 віддав ОСОБА_4 .

31. Згідно з журналом обліку робіт за нарядами і розпорядженнями

АТ «Чернігівобленерго» 16 листопада 2022 року розпорядження № 585 на виконання ОСОБА_1 робіт віддав ОСОБА_2 , а 18 листопада

2022 року за № 591 - ОСОБА_3 .

32. Відповідно до наказу АТ «Чернігівобленерго» від 19 грудня 2022 року

№ 356-01-03 про результати проведення перевірки робочих місць з 21 листопада до 14 грудня 2022 року за неналежне виконання посадових обов`язків, вирішено не нараховувати премію за результатами фінансово-господарської діяльності за грудень 2022 року інспектору ОСОБА_1 , а саме: в порушення вимог охорони праці - пунктів 6.1.1, 6.2.3. НПАОП

40.1-1.01-97, пунктів 3.1.2, 3.10.6 НПАОП 40.1-1.21-98 інспектор групи технічного аудиту ОСОБА_1 не дотримувався вимог організаційних заходів щодо безпечного виконання робіт в діючих електроустановках - працівник одночасно виконував роботи по двом різним розпорядженням (на момент допуску до робіт за новим розпорядженням попереднє розпорядження не було закрите), при цьому був одночасно і керівником робіт, і членом бригади).

33. 20 грудня 2022 року організовано та проведено позапланову перевірку знань ОСОБА_1 з питань охорони праці та технічної експлуатації.

34. Згідно з протоколом № 883 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 20 грудня 2022 року перевірено знання позивача Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про охорону праці», Правил безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01-97); Правил експлуатації електрозахисних засобів (НПАОП 40.1-1.07-01); Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.71-13); Правил охорони праці на автомобільному транспорті (НПАОП 0.00-1.62-12); вимог щодо безпеки та захисту здоров`я працівників під час роботи з екранними пристроями (НПАОП 0.00-7.15-18); Порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах, затверджених наказом МОЗ від 09 березня 2022 року № 441, та зазначено, що він «не знає» вказаних норм. Призначено повторну перевірку знань до 30 грудня 2022 року.

35. Відповідно до протоколу № 884 засідання комісії з перевірки знань з питань технічної експлуатації від 20 грудня 2022 року перевірено знання позивачем Закону України «Про ринок електричної енергії»; Кодексу систем розподілу; Кодексу комерційного обліку електричної енергії; Правил роздрібного ринку електричної енергії; документи «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила» (ГКД 34.20.507- 2003 зі змінами згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21 червня 2019 року № 271); Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (НПАОП 40.1-1.32-01); Правил улаштування електроустановок; Правил охорони електричних мереж (161-2017-п); Норм випробування електрообладнання (СОУ-Н ЕЕ 20.302:2007) та зазначено, що позивач «не знає» вказаних норм. Призначено повторну перевірку знань до 30 грудня 2022 року.

36. Із 26 грудня 2022 року до 13 січня 2023 року позивач перебував у щорічній основній відпустці.

37. Із 21 січня до 27 січня 2023 року позивач хворів та був тимчасово непрацездатним, у зв`язку з чим повторна перевірка знань з питань охорони праці та технічної експлуатації була проведена 07 лютого 2023 року.

38. Згідно з протоколом № 141 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 07 лютого 2023 року позивач «не знає» зазначених у ньому норм.

39. Також відповідно до протоколу № 142 засідання комісії з перевірки знань з питань технічної експлуатації від 07 лютого 2023 року позивач «не знає» вказаних у ньому норм.

40. 08 лютого 2023 року директор охорони праці Волохін Ю. В. подав т.в.о. голові правління Фелику Р. В. службову записку, в якій просив вирішити питання подальшої роботи інспектора ОСОБА_1

41. 15 лютого 2023 року у зв`язку із незадовільним результатом позапланової перевірки знань з питань охорони праці та з питань технічної експлуатації 20 грудня 2022 року та незадовільним результатом повторної перевірки знань 07 лютого 2023 року позивачу повідомлено, що він підлягає звільненню з роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано переведення на вакантні посади станом на 15 лютого

2023 року згідно з переліком.

42. Від підпису про ознайомлення із зазначеними пропозиціями позивач відмовився, про що АТ «Чернігівобленерго» 15 лютого 2023 року було складено акт.

43. 16 лютого 2023 року позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо результатів перевірки знань з питань охорони праці та з питань технічної експлуатації 20 грудня 2022 року та результатів повторної перевірки 07 лютого 2023 року, а також роз`яснено, що незадовільні результати перевірки знань є підставою для звільнення з роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, однак позивач відмовився надавати письмові пояснення, про що складено акт від 16 лютого 2023 року.

44. На підставі наказу АТ «Чернігівобленерго» від 20 лютого 2023 року

№ 57-к позивача було звільнено з роботи 20 лютого 2023 року за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Від переведення на іншу посаду позивач відмовився.

45. Отримувати наказ про звільнення позивач відмовився, у зв`язку з чим 20 лютого 2023 року АТ «Чернігівобленерго» складено акт.

46. 20 лютого 2023 року засобами поштового зв`язку позивачу надіслано наказ про звільнення від 20 лютого 2023 року № 57-к та повідомлення про нараховані та виплачені суми, які він отримав 23 лютого 2023 року.

47. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

48. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

49. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

50. Предметом спору у розглядуваній справі є поновлення на роботі позивача, який звільнений у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України).

51. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

52. Відповідно до трудового законодавства працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

53. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

55. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

56. Суд може визнати звільнення працівника таким, що відповідає закону, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки, а від переведення на іншу роботу відмовився. Висновок суду про недостатність у особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема, документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків.

57. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 202/4496/17, від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21.

58. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

59. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

60. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

61. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62. Враховуючи розподіл обов`язків доказування у трудових спорах, роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.

63. Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

64. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18.

65. Суди встановили, що згідно з наказом АТ «Чернігівобленерго» від 20 лютого 2023 року № 57-к позивача звільнено з роботи 20 лютого

2023 року за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

66. Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди дійшли висновку, що підставою для проведення позапланової перевірки знань позивача з питань охорони праці та технічної експлуатації стало те, що позивач одночасно виконував роботи за двома різним розпорядженнями (на момент допуску до робіт за новим розпорядженням попереднє розпорядження не було закрите).

67. Суди, з урахуванням приписів пункту 3.2.2 Правил № 4, встановивши, що розпорядження на виконання позивачем робіт 16 та 18 листопада

2022 року віддавали ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_2 при видачі нових розпоряджень знав, що позивачем не були закриті попередні, дійшли правильного висновку, що саме ті працівники, які віддавали розпорядження на виконання позивачем робіт, мають відповідати за якісний і кількісний склад бригади і призначення працівників, відповідальних за безпечне виконання робіт, тому покладення відповідачем відповідальності саме на позивача, є недоречним, оскільки особи, які віддавали розпорядження на виконання робіт позивачем, не переконалися, що він може бути включений до розпорядження на виконання роботи, зазначеної в ньому.

68. Також судами обґрунтовано взято до уваги пояснення позивача, з яких вбачається, що фактично він виконував роботи за розпорядженнями почергово та поступово, оскільки неможливо фізично перебувати у різних місцях і виконувати одночасно роботи, доповідав про закінчення робіт, в результаті чого всі розпорядження були закриті, і будь-яких зауважень щодо виконаної ним роботи не було.

69. Крім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та введенням воєнного стану на території України, що є загальновідомим фактом, енергетики у період масованих обстрілів України змушені працювати понаднормово для усунення пошкоджень та відновлення електропостачання, зокрема, і 15 листопада

2022 року мала місце масована ракетна атака по території України, тому залучення позивача до робіт 16, 18 листопада 2022 року за різними розпорядженнями могло бути необхідним для виконання робіт з усунення наслідків пошкоджень енергетичної інфраструктури, що мало виконуватися кваліфікованими працівниками, і ці обставини обґрунтовано враховано судами при розгляді справи.

70. Щодо проведення перевірки знань позивача з питань охорони праці та технічної експлуатації, суди правильно врахували, що позивач з 2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і щороку проходив перевірки знань з питань охорони праці та технічної експлуатації, за результатами яких комісією визначалося, що позивач знає необхідні норми, востаннє таку перевірку знань позивач пройшов 15 вересня 2022 року, тобто, незадовго до позапланової перевірки. Відповідач доказів неякісного чи неналежного виконання позивачем трудових обов`язків саме через його недостатню кваліфікацію та/або рівень знань з питань охорони праці та технічної експлуатації, не надав, а наявний у матеріалах справи наказ про зменшення позивачу премії не свідчить про неналежне виконання ним обов`язків через недостатню кваліфікацію та/або рівень знань з питань охорони праці та технічної експлуатації.

71. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання незаконним наказу про звільнення позивача, його поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, навівши при цьому відповідні розрахунки з урахуванням довідки від 27 червня 2021 року

№ 50/5222/01-14.

72. АТ «Чернігівобленерго» не довело законність звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, не надало належні та допустимі докази на підтвердження невідповідності позивача займаній посаді, недостатню його кваліфікацію, та неможливість належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки через недостатню кваліфікацію. Не встановлено таких обставин і судами.

73. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

74. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України при звільненні працівника у зв`язку з незадовільними результатами позапланової та повторної перевірок знань з охорони праці та з питань технічної експлуатації.

75. Оцінюючи доводи касаційної скарги в цій частині, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом (див. пункт 57 цієї постанови) неодноразово викладались висновки щодо застосування пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Водночас посилання заявника на відсутність правовоговисновку щодо звільнення працівника саме «у зв`язку з незадовільними результатами позапланової та повторної перевірок знань з охорони праці та з питань технічної експлуатації» колегія суддів відхиляє, оскільки у кожній зі справ, де предметом спору є звільнення працівника відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, суд має зважати на фактичні обставини конкретної справи.

76. З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

77. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

78. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

79. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

80. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

81. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

83. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду